Самостійна робота 1. Натуральні волокна рослинного походження

1.Характеристика  видів плодових волокон.

2. Різновиди луб’яних волокон.

1.Піма — вид бавовни, який вирощується у Перу. Дуже тонкий,  довговолокнистий,  відзначається природним шов­ковистим блиском. 

Сейба - культивується в тропічній Америці, особливо, в Азії. Волокна довжиною 10—35 мм, тонкі,  м'які і шовковисті, білі чи буруваті, утворюються на  внутрішній стороні стулок плодів-коробочок (не на насінні). Вони не вбирають  воду. Че­рез  невисоку міцність для вироблення пряжі і  тка­нин волокна  практично не використовуються. Їх застосовують для  набивання  рятувальних жилетів, м'яких меблів, по­душок, а також як звуко- і теплоізоляційний матеріал.

 Коїр — волокно, яке одержують з  кокосо­вої пальми. Кращий коїр одержують з горіхів, що не дозрі­ли;  їх вимочують у морській воді, потім волокна вичісу­ють. Природний колір  волокон  червоно-коричневий. Найбільш довгі (25—30 см) і середні (20—25 см) волокна використо­вуються в непряденому вигляді. Вони йдуть на виготов­лення коїрової нитки, з якої виготовляють циновки, мати, що не намокають і не тонуть у воді, килими,щітки.

Луобума — волокна рослини, яка зростає в Китаї. Характеризується високою гігроскопічністю, добре фарбується, має унікальну властивість затримувати уль­трафіолетову частину сонячного випромінювання, про­пускаючи інфрачервоні хвилі. Ця здатність волокна використо­вується у лікувальних цілях.

2.Коноплеволокна отримують із лубу однорічної трав'янистої   рослини коноплі. Довжина стебла конопель сягає від 1 до 3 м. Ко­ноплі вирощують в Україні (Сумська, Черкаська, Полтавська, Дніпропетровська області), в Росії (Поволжя, Сибір, Урал), на Кавказі, у Киргизії, в Казахстані, Туреччині, Індії, Пакистані. Коноплі — рослина дводомна, тобто чоловічі клітини розвивають­ся на одній рослині, а жіночі — на іншій. Стебла конопель для відокремлення волокна вимочують у воді, мнуть і тіпають. Коноплі культивують як для отримання волокна, так і насіння. Коноплеволокно  порівняно із лляним більш жорстке і менш міцне. Вико­ристовується  волокно головним чином для виробництва шнур­ків, линв, шпагатів, мішків, рибальських сітей, грубих тканин типу пакувальних, меблевих, брезентових, парусини.

Джут - Волокна джуту одержують із трав'янистої однолітньої рослини, довжина   стебла якої становить 3-4 м. Вирощують джут в Індії, Китаї, Пакистані, Бангладеш, Бразилії. Волокна джуту грубі, сухі, ламкі, але міцні, гігроскопічні, товстіші, ніж лляні. Джут застосовують для виготовлення технічних, меблевих тканин, килимів, шнурків, канатів.

Кенаф - Волокно кенафу отримують зі стебел кенафу, які ма­ють довжину від 1,2 до 5 м. Росте кенаф у Індії, Ірані та Єгипті, в Узбекистані, Киргизії, а також на Північному Кавказі. З його волокон виготовляють такі ж вироби, що й із  джуту. 

Кендир -  Волокно кендиру одержують з багаторічної рослини родини барвінкових. Довжина стебел кендиру 1,5 - 5 м. Дикий кендир росте здебільшого у долинах рік Туркменії, Казахстану. Волокно характеризується високою міцністю, відсутністю одеревеніння, легко розчеплюється на бавовноподібне волокно та має високу стійкість до дії вологи (низьку здатність до загнивання). З його волокон виготовляють шнурки, рибальські сіті, технічні тканини. Волокна кендиру стійкі до гниття.

Рамі — багаторічна рослина з родини кропивних. Волокна рамі одержують зі стебла рослин довжиною від 2 до 4 м. Вирощують рамі в Індії, Китаї, Японії та Грузії. З усіх луб'яних волокон рамі є найбільш міцна і стійка до процесів гниття. Застосовується в чистому вигляді і в суміші з іншими волокнами для виготовлення тканин побутового та технічного призначення. 

Сизаль,  маніла. Волокна сизалю одержують з листя тропічної багаторічної рослини агави, що росте в Індії, Індонезії, країнах Африки, а волокна маніли — з листя тропічної рослини абак, поширеної на Філіппінах та в Індонезії. Ці волокна тверді, жорсткі, ламкі, міцні, не гниють. З них виготовляють рибальські сіті, морсь­кі линви, щітки та інші вироби.