Лекція 33.  Прокладкові  матеріали

Зміст лекції

1.Призначення прокладкових матеріалів, їх класифікація.

2.Основні види ТПМ, їх властивості, призначення.

1.Термоклейові прокладкові матеріали (ТПМ) являють собою текстильні прокладкові матеріали (тканини, трикотаж, неткані полотна), на один бік яких нанесено клейове покриття із термопластичних полімерів. Група  термоклейових прокладкових  матеріалів призначена для надання деталям одягу  потрібної формостійкості, для обробки країв та зрізів деталей. Клейове з’єднання термоклейових  прокладкових матеріалів з деталями одягу відбувається в два етапи:

-         на першому етапі відбувається нагрівання матеріалів, що склеюються, під впливом тиску, із зволоженням або без нього.

-         на другому етапі проходить охолодження матеріалів до кімнатної температури (з використанням вакуум – відсосу).

Суть процесу склеювання основи із прокладкою полягає у тому, що при нагріванні під тиском основи і прокладки термопластичний клей прокладки розм’якшується, переходить у в’язкий стан і проникає в основу на певну її товщину; при охолодженні клей прокладки закріплюється і утворює надійне клейове з’єднання. З’єднання основи із термопластичними клейовими матеріалами виконують на прасувальному або пресовому обладнанні відповідно до технічних умов виконання технологічних операцій.  Матеріали для прокладок розрізняють:

за волокнистим складом: в якості волокон використовують бавовну, віскозу, синтетичні волокна (поліефірні), вовну.

за способом отримання: ткані, неткані, трикотажні.

за поверхневою щільністю: ткані прокладки від 70 до 160 г/м² ; неткані полотна від 20 до 50 г/м² ; трикотажні полотна з пітканою ниткою від 50 до 120 г/м² ; багатозональні прокладки: м’яка зона 90-150 г/м² , перехідна зона 130-200 г/м² , жорстка 160-250 г/м² .

за оздобленням: апретованими  хімічними речовинами для надання  необхідної  жорсткості та формостійкості; з підворсовуванням з вивороту матеріалу чи без нього.

по функціональному призначенню:  поділяють на групи – 1) для фронтального дублювання, 2) для запобігання розтягуванню зрізів, 3) для збільшення об’єма окремих частин виробу, 4) для підвищення жорсткості деталей виробу, 5) мультиеластичні матеріали, які зберігають еластичність та пружність основного матеріалу.

по виду клейового полімерного матеріалу, який наноситься на основу: поділяють на поліамідні, поліефірні, поліетиленові, поліуретанові. Поліамідні – більш стійкі до хімчистки і менш стійкі до прання, тому використовують у пальто, піджаках. Поліетиленові – більш стійкі до прання, менше до хімчистки, тому використовують у комірах сорочок.

по структурі клейового покриття: крапковим (регулярним чи нерегулярним), суцільним. Прокладкові матеріали  із суцільним  клейовим покриттям використовують обмежено. Вони надають деталі значної жорсткості, яка потребується  в особливих  випадках, наприклад, в комірах чоловічих сорочок.  Більш широко використовують ТПМ з крапковим покриттям. Їх переваги  полягають у еластичності  клейового з’єднання. Регулярне крапкове покриття характеризується рівномірним способом нанесення клейового складу на основу прокладкового матеріалу. Нерегулярне – нерівномірним нанесеням клейового складу.   

                                                              

Рис. 21. Структура клейового покриття (1-клейова речовина, 2-прокладка):

а) крапкове регулярне, форма крапки – напівсфера; б) крапкове нерегулярне, розбризкуванням  з відсосом, сушінням; в) крапкове нерегулярне, розпиленням                 г) суцільне покриття

Вимоги до прокладкових матеріалів: прокладкові матеріали повинні бути малорозтяжними, пластичними, міцними, повітропроникними, стійкими до прання, хімчистки, світло погоди, мати достатню жорсткість, але одночасно не бути товстими. За основними структурними показниками та технологіч­ними властивостями (усадкою, розтяжністю,  товщиною, щільні­стю, масою) вони повинні відповідати матеріалам верху.

2.Асортимент матеріалів для прокладок  різнома­нітний:

Бавовняні прокладкові тканини - виробляють з кардної пря­жі,  переплетеннями: полотняним, саржевим, сатиновим або атласним; за забарвленням бувають суворими, відбіленими, гладко фарбованими; за оздоб­ленням: жорсткими, напівжорсткими. Це такі тканини, як коленкор, бязь, пружкові тканини та інші.

Бортові тканини  (бортівки) - це окрема група прокладкових тканин, які випускають лляними, напівлляними (з бавовняним утоком або змішаними з добавленням хімічних волокон) та бавовняни­ми. Це суворі тканини полотняного переплетення з товстої пряжі та з жорсткими оздобленнями, які використовують для прокла­док в одязі з товстих жорстких тканин та матеріалів.

Перераховані прокладкові матеріали з’єднують з виробом нитковим способом і сьогодні використовують в обмеженій кількості!

Асортимент прокладкових  матеріалів, які виробляє текстильна  про­мисловість  значно поновився. Найширше використовують прокладкові матеріали типу флізеліну,  прокламіліну, дублерину.

Флізелін (арт. 915502) – неткане клеєне прокладкове полотно, яке  виробляють зі суміші різних волокон (капрон-лавсан, бавовняних, віскозних, капронових і віскозних, вто­ринної сировини тощо), поверхневою щільністю 70-110 г/м² .  По забарвленню буває  білим, сірим, чорним. Завдяки високій жорсткості, пружності, стійкості до хімчистки, до ВТО, гігроско­пічності та повітропроникності, а також низькій собівартості флізелін  набув широкого за­стосування у швейному виробництві. Недоліком матеріалу є орієнтовне розміщення волокон у полотні, внаслідок чого він характеризу­ється нерівномірними властивостями по довжині й ширині, може відшаровуватись. Використовують в якості прокладки в підбортах, комірах, клапанах, шлицях, листочках кишень. Виробляють в основному клейовим, рідше – неклейовим.

Прокламілін (арт.  935506, 935507, 935508) - нетканий прокладковий матеріал, який  виробляють зі суміші віскозних (50 %) і нітроно­вих (50 %) штапельних волокон з неорієнтованим (на відміну від флізеліну) розміщенням їх у настилі. Один бік матеріалу із клейовою мікрокрапкою. По забарвленню буває  білим,  чорним. Порівняно з флізеліном, прокламілін має рівномірні властивості за довжиною та шириною, підвищену об'ємність, більш жорсткий, стійкий до прання та хімічного чищення. Застосовують для дублювання жіночих пальто із трикотажу, суконь, плащів, чоловічих костюмів та пальто.

Дублерин – один із  видів  прокладкових матеріалів, виробляють різним за во­локнистим складом, структурою, оздобленням та забарвленням. За складом це переважно тканини з хімічних волокон, однорідні або змішані: з віскозної, віскозно-лавсанової, віскозно-бавов­няної, капронової пряжі або ниток. Один бік матеріалу із клейовою  мікрокрапкою. Виробляють тканими, трикотажними, різними за щільністю та товщиною. Деякі види тканин випускають  підворсованими з неробочої сто­рони, що дозволяє добре тримати форму, запобігає виступанню клею на лицевій поверхні виробу. За забарвленням такі тканини випускають відбіленими,  гладко фарбованими або мела­нжевими. Більш тонкі, м’які дублерини використовують для дублювання дрібних деталей пальто, костюмів, блуз, суконь; матеріали із більшою поверхневою щільністю (100 – 140 г/м² ) використовують для фронтального дублювання основних деталей пальто. Альтернативою тканих ТПМ є трикотажні ТПМ, які виробляють на основі основовязаного переплетення із пітканою ниткою. Трикотажні дублерини використовують для різних видів тканин, в тому числі еластичних; після дублювання основні властивості тканин зберігаються.

Рис. 22.Тканий термоклейовий прокладковий матеріал

 

Рис. 23.Трикотажний термоклейовий прокладковий матеріал із пітканою ниткою

Рис. 24.Трикотажний термоклейовий прокладковий матеріал

Клейові техноогії постійно розвиваються, зявляються нові види прокладок. Останнім часом набувають поширення низькотемпературні клейові матеріали. Дублювання такими матеріалами здійснюють при відносно низькому температурному режимі 80-90⁰ С. Низькотемпературні прокладкові матеріали призначені для шкіри та хутра, також їх можна використовувати для текстильних матеріалів, які не витримують високі температурні режими (плащові). Необхідність у клейовому прокладковому матеріалі для прозорих легкх платтяних та блузочних тканин назрівала уже давно. Проблема використання існуючих клейових прокладок полягала у тому, що клей при дублюванні проступав на лицевий бік основного матеріалу. Сьогодні виробники пропонують нові види прокладок, які задовольняють цю вимогу.

Термоклейові пружкові матеріали – це прокладкові матеріали, на один бік яких нанесено клейове покриття із термопластичних полімерів, призначені для обробки країв та зрізів деталей. Такі матеріали виготовляють у вигляді смуг (пружків) різної ширини (0,5 – 2 см.) або полотен різної ширини (арт.108 – Н1 на бязі).

Клейовий пружок з каркасною ниткою – це стрічка  нитко прошивного флізеліну з подвійним крапковим покриттям, викроєна по косій. Використовується для фіксації фігурних зрізів виробів із тонких тканин (зрізи кокеток, пройм, фігурний зріз входу в кишеню).

Клейовий пружок із ниткопрошивного флізеліну – шириною 0,5 – 2 см., запобігає розтягуванню зрізів деталей (горловина, бортовий зріз, лінія перегину лацкана).

Клейова перфорована стрічка – смуга із нетканого матеріалу, з одного боку якої не орієнтовано нанесене клейове покриття. Призначена для дублювання поясів спідниць, штанів. Виготовляють різної ширини. Клейова перфорована стрічка буває трьох видів – з однією лінією перфорації (перфорація проходить з одного боку стрічки на відстані 1 см. від краю, використовують для дублювання зовнішньої частини пояса); з двома лініями перфорації (лінії перфорації розміщені на відстані 1 см. від обох країв стрічки, ширина стрічки між перфорацією відповідає ширині пояса в готовому виді, використовують для дублювання зовнішньої деталі пояса, що складається з двох частин); з трьома лініями перфорації (дві лінії перфорації розміщені на відстані 1 см. від обох країв стрічки, третя – посередині стрічки по лінії перегину пояса, використовують для дублювання цілої деталі пояса).

Рис. 25. Клейовий пружок з каркасною ниткою

Рис. 26. Клейовий пружок із нитко прошивного флізеліну

Рис. 27. Клейова перфорована стрічка

Клейова павутинка – нетканий ізотропний клейовий матеріал, виготовлений із розплаву полімерів (поліетилену, сополіаміду) методом аеродинамічного формування. Павутинка постачається на швейні підприємства у виді смуг різної ширини, призначена для закріплення країв деталей одягу, виконання потайних швів, клейових з’єднань. Випускається без паперової основи або на паперовій основі (паперова основа полегшує виконання технологічних операцій).

Клейова нитка – це моноволокно  із термопластичного полімеру (сополіамід), різної товщини 0,4 – 0,02 мм (0,4 мм. – для важких пальтових матеріалів, 0,02 мм. – для тонких, легких тканин). Отримують методом екструзії, продавлюючи розплав поліаміда П12-АКР або П -584 через фільєру з отворами певного розміру у ванну з водою. Отримана нитка піддається витягуванню. Клейова нитка повинна бути рівна, гладка, без бульбашок повітря. Клейова нитка  під впливом температури та тиску плавиться і проникає в будову матеріалу, при охолодження застигає, скріплюючи шари матеріалів між собою. Використовують для фіксації країв деталей виробів.

Клейова сітка – нетканий ізотропний клейовий матеріал, являє собою розплав клею у вигляді сітки на паперовій основі різної ширини. Призначена для обробки дрібних деталей, клейових з’єднань.

Подвійна клейова стрічка – являє собою дві неткані стрічки із клейовим крапковим покриттям,  скріплені посередині  строчкою ланцюгового стібка. Призначена для обробки низу виробу.

Рис. 28. Клейова павутинка

Рис. 29.Подвійна клейова стрічка

Питання  для самоконтролю

1. Які  види  клейового полімерного матеріалу наносять  на основу прокладок?

2.Будова, спосіб одержання та призначення клейової нитки.

3.Область застосування клейової перфорованої стрічки.

4.Поясніть сутність процесу  клейового з’єднання термоклейових  прокладкових матеріалів з деталями одягу.