Лекція 21.  Асортимент вовняних тканин

Зміст лекції

1.Класифікація вовняних тканин.

2.Способи виробництва вовняних тканин.

3.Характеристика асортименту вовняних тканин.

1.Вовняні тканини виробляють здебільшого з овечої (тонкої, на­півтонкої, напівгрубої та грубої), козячої, верблюжої вовни. За­стосовують також  відходи вовняного вироб­ництва, штапельовані штучні та синтетичні волокна, хімічні  нитки, бавовняну й нітронову пряжу.   Поновлення асор­тименту вовняних тканин відбувається за рахунок зменшення част­ки вовняного волокна у  напіввовняних тканинах без помітного зниження  їх якості, покращення художньо-колористичного оформлення тканин, застосування  різних видів спеціальної об­робки (моле -стійкої, антистатичної, зносостійкої тощо). Вовняні тканини в Україні виробляє Чернігівський концерн "Чексіл", Хар­ківське виробниче об'єднання, Одеська, Сумська суконні фабрики.                                                                                                               За видом сировини вовняні тканини поділяють на :  чисто вовняні, до них  належать тканини, в яких  частка вовняних  волокон не менше ніж 95 % ; вовняні — ткани­ни, в яких частка вов­няних  волокон не менше ніж 70 % ; напіввовняні — тканини, в яких  частка вовняних волокон  не менше ніж 20 % .   (ДСТУ 3047-95).                                      

  За забарвленням вовняні тканини бувають: гладко фарбовані, мелан­жеві, пістрявоткані, рідше вибілені, з печатним малюнком. Значна частина вовняних тканин проходить спеціальні види обробки: малозбігальну, малозминальну, антистатичну, протипілінгову, водовідштов­хувальну тощо.                                                                      Вовняні тканини виробляють  переплетеннями: простими, сладними, дрібновізерунковими, крупновізерунковими.                                     Поверхнева щільність  вовняних тканин коливається  від 90 до 760 г/м².                                                                                                                      За призначенням вов­няні тканини поділяють на пальтові, костюмні, платтяні.                                                                                       

2.За способом виробництва вовняні тканини поділяють на камво­льні та сукняні.  Камвольні тканини виробляють з  тонкої  гребінної  дво-, триком­понентної пряжі: вовняно-лавсанової, вовняно-нітронової, вовняно-нітроно-капронової. Камвольні тканини мають відкриту лицеву поверх­ню з чітким малюнком переплетення. Поверхнева щільність  тканин становить 150...400 г/м². За призначенням це платтяні та костюмні тканини. Камвольні тканини  ковзкі, прорубуються голкою, важко піддаються ВТО.  Особливо складні у швейному виробництві тканини з високим вмістом синтетичних волокон. Розробляючи конструкції швейних виробів для тканин із лавсаном, враховують, що ці тканини майже не спрасовуються, тому форму виробу створюють  конструктивним спобом. Сукняні тканини виробляють з  апаратної пряжі. Залежно від виду вовни ці тканини можуть бути тонкосукняними  й грубо сукняними  (найгрубіші в асортименті вовняних, випускають в невеликій кількості, у волокнистому складі мають мертву волосину). Тонкосукняні тканини отримують із апаратної пряжі щільністю 50-100 текс. Вони мають ворсовий застил, дуже або злегка зваляний, повністю або частково закритий рисунок переплетення. Грубосукняні тканини  виробляють із товстої апаратної пряжі лінійною щільністю 140-330 текс. Ці тканини при виготовленні проходять значне звалювання, яке повністю закриває рисунок переплетення.                                                                                                                 

3.Пальтові  тканини.  Становлять найбільшу частку в асортименті вовняних тканин — 52 %.                                                                                                                       Букле — камвольна  чистововняна, напіввовняна (вовняно-віскозна, вовняно-лавсанова) гладко фарбована ткани­на з рельєфною лицевою поверхнею,  яка може бути утворена ворсовим  переплетенням  або фасонною пряжею. Виробляють полотняним  або складним переплетенням.                                                                                       Габардин — камвольна гладкофарбована щільна тканина діагоналевого переплетення з чітким помітним рубчиком, який розміщений  під кутом 75°. За волокнистим складом — чисто вовняна й напіввовняна тканина. Габардин використовують для пошиття літніх чоловічих і жіночих пальт, костюмів, форме­ного одягу.                                                                                                 Діагональ — це камвольна щільна гладко фарбована, чисто вовняна або на­піввовняна тканина для пошиття форменого одягу, комбінованого переплетення з випуклим подвійним рубчиком, який проходить під кутом 75...80⁰.

Пальтові фланелі — це камвольні, переважно чистововняні м'які ткани­ни саржевого переплетення з фулерованою (наявність помітного ворсу) лицевою поверхнею.                                                             

 Драпи — це тонкосукняні  щільні, пружні,  пальтові тканини з ворсо­вою поверхнею, виготовлені із  апаратної пряжі. Вироб­ляють полотняним, саржевим, двошаровим складним переплетенням, вико­ристовуючи для кожного шару різну за волокнистим складом і лінійною густиною пряжу. Напіввовняні драпи містять 35...70 % вовни, решта — штучні, синтетичні волокна. Поверхнева щільність  драпів становить 450...760 г/м². За забарвленням вони бувають гладко фарбовані, з велюровою, касторо­вою та ратиновою обробкою ворсу. Драпи з велюровою обробкою на лицевій поверхні мають пух­настий, м'який низький підстрижений ворс, отриманий внаслідок ворсування і підстригання на спеціальних машинах. Драпи з касторовою обробкою — це щільніші зваляні тканини з густим низьким запресованим ворсом. Драпи з ратиновою обробкою мають ворс, викладений внаслідок фігурного звалювання (ратинізації) у вигляді рубчиків або малюнку в ялинку.                                                                                   Сукно -  грубосукняна   чисто -, напіввовняна  (вовняно-віскозна й вовняно-капронова пряжа) тканина, виготовлена  полотняним, саржевим переплетеннями,  із повстеподібною фактурою. За обробкою буває  гладко фарбованим, друкованим.  Деякі види сукна піддають водо­відштовхувальній обробці.  Грубосукняні  тканини досить складні в обробці.                                                                                      

Костюмні   тканини : Найпоширенішими  серед камвольних є вовняно-лавсанові костюмні тканини  з вмістом лавсанових волокон від 20 до 60 %. Це  міцні, пружні, стійкі до витирання тканини, які добре формуються в процесі волого-теплової обробки, не зминаються. Застосування в тканинах еластомірних  ниток  подовжує терміни  експлуатації  виробів, забезпечує належне облягання та відмінну стійку  форму одягу. Тонкосукняні  костюмні тканини  виробляють з  апаратної  пряжі переважно сар­жевим,  полотняним, дрібновізерунковим переплетеннями. Порівняно з костюмними камвольними  тканинами ці тканини товстіші, мають більшу поверх­неву густину, внаслідок звалювання  та ворсування на деяких з них утворюється повстеподібний застил. За волокнистим складом бува­ють чистововняні й напіввовняні з вмістом капронових (до 10 %), лавсанових (30...50 %), нітронових (20...30 %), віскозних (20...50 %) волокон. Найбільш відомими з них є фланелі, сукна, трико, під­жачні, костюмні тканини.                                                                                Крепи — це камвольні тканини з дрібнозернистим креповим ефектом, який виникає внаслідок застосування пряжі крепового кручення або крепового переплетення. Випускають переважно чисто вовняними, гладко фарбованими в темні кольори, поверхне­вою щільністю  340...350 г/м². Бостон — чисто вовняна костюмна камвольна тканина сарже­вого переплетення,  гладко фарбована переважно в темні кольори. Поверхнева густина 340 г/м².

Платтяні  тканини : Платтяні камвольні тканини — найбільш тонкі, легкі (поверхнева густина 100...300 г/м²), мало щільні тканини із асортименту вовняних тканин. Їх виробляють  полотняним, саржевим, похідними, складними переплетеннями. Виробляють як  чисто вовняними, так і дво,-трикомпонентними: вовняно-нітроновими (40 % нітронових во­локон), вовняно-віскозно-лавсановими,  вовняно-віскозно-нітроновими з практично однаковим співвідношенням компонентів. Тонкосукняні  платтяні тканини виготовляють у меншому обся­зі порівняно із камвольними платтяними. Ці тканини виробляють напіввовняними, з апаратної двокомпонентної (вовняно-нітронової, вовняно-віскозної, вовняно-капронової) змішаної пряжі. Такі  тканини товстіші, важчі та м'якші за камвольні платтяні. Більшість цих тканин піддають звалюванню, ворсуванню, внаслідок чого на лицевій  поверхні утворюється ворс, який частково закриває візерунок ткацького переплетення. Платтяні тонкосукняні  тканини виготовляють полотняним, саржевим, похідним переплетеннями, за обробкою вони бувають гладко фарбованими, печатними.

Питання для самоконтролю

1.Подайте характеристику  камвольних та сукняних вовняних тканин.

2.За рахунок яких видів волокон відбувається покращення основних властивостей вовняних тканин?

3.Що виступає в якості сировини  для виробництва вовняних тканин?