1.4 Класифікація легкових автомобілів

Як вже зазначалося, світове автомобілебудування сконцентроване у трьох регіонах – Західній Європі, Північній Америці та Японії, де виробляється понад 90% продукції і кожний з них має свої критерії поділу величезної кількості моделей та модифікацій на однорідні групи. Натомість у Європі дотепер не існує офіційно затверджених класифікаційних параметрів, які ділили б легкові автомобілі на споріднені класи, хоча деякі фірми (RENAULT, VOLKSWAGEN) і запровадили внутрішні класифікації, а MERCEDES-BENZ заклав класи дослівно у назви своїх моделей (А-klasse, В-klasse, C-klasse і так далі).

Не зважаючи на це, автовиробниками, маркетинговими службами, спеціалізованими ЗМІ визнається класифікація, що враховує габаритні розміри і частково призначення автомобілів. Вона проста, але досить ефективна, оскільки розміри і тип кузова авто чи не найкраще визначають його вартість та призначення.

Як головний класифікатор використовуються габаритні довжина і менше – ширина кузова. Ідея оцінки очевидна: чим автомобіль більший, тим він місткіший і дорожчий за рівних інших умов. Додаткові показники: тип кузова та його призначення – пов’язані вже з певними функціональними ознаками. У таблиці 1.3 показана європейська класифікація легкових автомобілів з урахуванням тенденції останніх років, а саме постійне зростання їх габаритних розмірів.

Класифікація легкових автомобілів традиційної конструкції базується на кузовах найпоширеніших типів, до яких відносяться чотиридверні седани і три-, п’ятидверні хетчбеки. Різноманітні універсали, зазвичай, відповідають розмірам седанів, а якщо і дещо перевищують останні, то їх відносять до класів, визначених базовими моделями.

Таким чином, усі легковики, які продаються на європейському ринку, діляться умовно на дев’ять основних груп, шість з яких означують розмірні класи, а три – поділяють авто за призначенням. Класи встановлені для звичайних автомобілів масового попиту (седан, хетчбек, універсал), призначених для руху дорогами загального користування, і позначаються літерами латинського алфавіту: A, B, C, D, E i F.

Класифікація може бути розширеною за рахунок поділу класів на підкласи (наприклад, клас “С” ділиться на підкласи “С1” і “С2”) або дещо видозміненою. Інші легковики: позадорожники і кросовери, мінівени, і спортивні – розрізняються між собою типом кузова, а особливо специфікою експлуатації, тому об’єднані у три групи, яким також присвоєні латинські літери, відповідно, J, M i K.

На відміну від Західної Європи, для легкових автомобілів США існує офіційна класифікація, прийнята Агентством по захисту навколишнього середовища (ЕРА). Її суть полягає у тому, що автомобілі поділяються на п’ять класів за такою конструкційною ознакою як корисна місткість пасажирського салону і багажного відсіку. Остання визначається за спеціальною методикою і враховує внутрішні розміри пасажирського салону з двома рядами сидінь та об’єм багажника. Необхідно також зазначити, що у США позадорожники і мінівени не вважаються легковими автомобілями і разом з пікапами належать до легких вантажівок.

Таблиця 1.3 – Європейська класифікація легкових автомобілів

Назва класу, групи	Позначення класу, групи	Габаритні розміри автомобіля, м		Марка, модель
		довжина	ширина
Особливо малий клас	A	до 3,7	до 1,60	Kia Picanto; Fiat Panda; Hyundai i10; Mini; Smart; Citroen C1; Renault Twingo
Малий клас	B	3,7…4,3	до 1,70	Toyota Yaris; Peugeot 208; Renault Clio; Kia Rio;
Середній клас	C	4,2…4,5	1,70…1,80	Audi A3; Peugeot 308; Volkswagen Golf
Великий клас	D	4,5…4,8	1,70…1,80	Mazda 6; Audi A4; Mercedes-Benz C-klasse
Бізнес-клас	E	4,8…5,0	більше 1,80	Audi A6; BMW 5-er; Mercedes-Benz E-klasse; Skoda Superb; Toyota Camry
Вищий	F	більше 5,0	більше 1,80	Audi A8; BMW 7-er; Mercedes-Benz S-klasse
Позадорожники і кросовери	J	–	–	Mitsubishi Pajero; BMW X5; Range Rover
Мінівени	M	–	–	Renault Scenic; Opel Zafira; Volkswagen Sharan
Спортивні	S	–	–	Nissan 370Z; Audi TT Coupe; Porsche 911 Carrera; Citroen DS3 Cabrio

У таблиці 1.4 наведена класифікація легкових автомобілів, прийнята у США, а також приклади її застосування. Субкомпактні і компактні американські легковики приблизно відповідають європейським класам “В”, “С”, “D” і “Е”, натомість повнорозмірні автомобілі в Європі менш популярні.

Таблиця 1.4 – Класифікація легкових автомобілів у США

Назва класу	Місткість, м^3	Моделі США
Мінікомпактний	менше 2,40	Scion xA
Субкомпактний	2,40…2,83	Ford Focus; Chevrolet Aveo; Dodge Caliber
Компактний	2,83…3,10	Saturn Ion; Dodge Stratus; Ford Fusion
Середньорозмірний	3,10…3,40	Buick La Crosse; Cadillac CTS
Повнорозмірний	більше 3,40	Cadillac DTS; Lincoln Town Car; Dodge Magnum

В Японії, згідно з законом про дорожній транспорт, всі легкові автомобілі поділяються на три групи (”міні”, малі і стандартні) залежно від габаритних розмірів і робочого об’єму циліндрів двигуна. Автомобілі “міні” (Mini) повинні мати габарити (довжина×ширина×висота) не більше ніж 3,4×1,48×2,0м і двигуни робочим об’ємом не вище 660 см³. До стандартних (Standart) моделей відносяться легковики з габаритами, які перевищують розміри 4,7×1,7×2,0 м і двигунами з робочим об’ємом більше 2000 см³. Малі (Small) авто за своїми класифікаційними ознаками знаходяться між Mini і Standart; їх довжина від 3,4 до 4,7 м, ширина від 1,48 до 1,7 м і висота до 2,0м.

Японські автомобілі відрізняються різноманітністю навіть у границях, досить обмеженого за своїми можливостями, класу Mini – тотожного європейському класу “А”. Тут, як власне і в малому та стандартному класах, можна побачити автомобілі будь-якого типу – від двохмісного спортивного кабріолета до повноприводного позадорожника чи мінівена.