Тема 11. МАТЕРІАЛИ ТА ВИРОБИ З
ДЕРЕВИНИ
1.
Будова деревини.
2.
Основні породи деревини.
3.
Властивості деревини. Вологість.
4.
Вади деревини.
5.
Довговічність деревини. Обробка антипіренами та
антисептиками.
6.
Сушіння деревини.
7.
Пиломатеріали.
Деревина
широко застосовується у будівництві завдяки своїм властивостям. Їй властива
·
значна
міцність при розтягу і стиску,
·
невелика
густина,
·
низька теплопровідність,
·
технологічність
при обробці,
·
гарна
текстура.
Запаси
деревини не безмежні, тому скорочують її використання, де це можливо, замінюють
склом, бетоном, пластмасами. Відходи деревини застосовують для виготовлення
різних матеріалів та виробів.
Деревина
має ряд недоліків:
·
неоднорідність
будови,
·
гігроскопічність,
·
займистість,
·
здатність
до загнивання.
Для
усунення цих негативних якостей деревину обробляють антипіренами,
антисептиками, просочують полімерами.
Деревину
застосовують для
·
виробництва
паркету,
·
дверних
та віконних елементів,
·
вбудованих
меблів,
·
дверних
полотен,
·
кріпильного
риштовання шахт,
·
фанери,
ДСП, ДВП, арболіту, декоративних виробів.
Будова деревини
Дерево
складається з коріння, стовбура, крони. Основна частина – стовбур, це 60 – 90% ділової деревини. Верхня частина стовбура
називається вершиною, а нижня окоренком.
Макроструктура – будова
деревини, що видна неозброєним оком чи при незначному збільшенні. Вивчають 3
основні розрізи стовбура: торцевий (поперечний), радіальний (проходить через стрижень), тангентальний (проходить
паралельно до осі стовбура). На торцевому розрізі стовбура видно такі шари:
·
кора, яка
захищає дерево від зовнішніх впливів і механічних пошкоджень, становить 6 -
2% усього об’єму дерева, складається з
шкірки та лубу;
·
луб’яний шар у
ростучому дереві постачає поживні речовини і в ньому відкладаються ці поживні
речовини;
·
камбій – тонкий
шар живих клітин, які ростуть і діляться, причому в бік луба – луб’яні клітини,
до центру – клітини деревини і їх значно більше. Взимку камбій не росте. Влітку
утворюється щільна – пізня деревина, навесні пориста нещільна рання деревина;
·
заболонь – світла
частина деревини – молоді клітини, по них рухається волога з поживними
речовинами. У свіжозрубаному дереві заболонь є вологою, легко загниває, має
низьку міцність, велику усушку, а тому здатна коробитися;
·
ядро –
центральна темна частина деревини з відмерлих клітин, з невисокою вологістю, вищою міцністю і
твердістю, стійка до загнивання;
·
стрижень (серцевина)
знаходиться у центральній частині стовбура, найслабша тканина, найлегше
загниває, утворена великими тонкостінними клітинами, не з’єднаними між собою;
·
стрижневі промені – вузькі
смужки з тонкостінних клітин, які, починаючи від стрижня, ідуть до кори у радіальному напрямку (первинні), і вторинні
– на деякій відстані від стрижня і до кори. По них переміщуються волога і
поживні речовини. При висиханні колода може розколюватися по цих променях;
·
річні шари (кільця)
утворюються в період росту. Навесні – рання
світла деревина, влітку – пізня деревина, темна, міцна.
Залежно
від будови деревини породи поділяються на
·
ядрові (сосна,
дуб, модрина, ясен),
·
заболонні, які не
мають ядра (береза, осика, граб, липа),
·
породи зі стиглою деревиною – мають
однакове забарвлення поперечного перерізу (бук, ялина, ялиця).
Мікроструктура деревини
Деревина
складається з живих та відмерлих клітин. Жива клітина складається з оболонки,
плазми, ядра. Оболонка з целюлози чи клітковини (С6Н10О5)п
. Клітина росте, оболонка дерев’яніє. Плазма і ядро утворює протопласт.
За формою
клітини поділяються на
·
паренхимні – живі,
округлі, або дещо витягнуті з великим протопластом;
·
прозенхимні – у
вигляді волокон, дуже витягнуті з відмерлим протопластом.
За
функціями клітини бувають
·
провідні –
проводять поживні речовини, воду (трахеї, судини, трахеїди);
·
запасаючі –
нагромаджують поживні речовини у великих. Стінки таких клітин тонкі, протопласт
великий;
·
опорні - мають невелику порожнину і товсті міцні
стінки, найстійкіші до загнивання;
·
ходи для нагромадження смолистих
речовин - у хвойних порід, завдяки чому зростає їх стійкість та
довговічність.
Основні породи дерев
Хвойні:
·
сосна – має
високу міцність, низьку щільність; густина 470 – 540 кг/м3, деревина
смолиста, важко піддається загниванню. Використовується у вигляді кругляка,
пиломатеріалів, столярних виробів, меблів. Ядро буро-червоного кольору,
заболонь жовта;
·
ялина – стиглодеревинна, мало смолиста, міцність висока, густина
440 -–500 кг/м3; якість деревини близька до соснової, недолік – багато
сучків, через що трудність обробки. Застосовують для виготовлення будівельних
конструкцій;
·
модрина (рос. - лиственница) – ядрова смолиста порода, щільна, тверда, густина 630
– 730 кг/м3. Застосовують для мостобудування, у гідротехнічному
будівництві, як рудникові стояки. Схильна до розтріскування;
·
ялиця (рос. - пихта) – безядрова, не має смоляних ходів, менш стійка.
Використовують у невологих умовах;
·
кедр – ядрова
порода, механічні властивості дещо гірші, ніж у сосни. Використовують як
будівельний ліс, пиломатеріали, столярка;
·
тис – ядрова
порода. Виготовляють меблі.
Листяні:
·
дуб – ядрова
порода, має високу міцність, в’язкість, стійкість щодо загнивання, гарну
текстуру; щільність 720 кг/м3. При перебуванні у воді – морений дуб.
Використання –мостобудування, гідротехнічне будівництво, меблі, облицювальна
фанера, столярка, паркет;
·
бук – стиглодеревинна порода. Тверда, міцна, пружна, малостійка
щодо загнивання. Щільність 650 кг/м3. Застосування – меблі,
столярка, паркет;
·
вільха –
заболонна порода, загниває швидко, легко обробляється. Виготовляють фанеру,
столярку;
·
осика – стиглодеревинна заболонна порода, легка – 420 – 500 кг/м3,
м’яка, зеленуватого кольору. Використання – тара, фанера, щепа;
·
береза - заболонна порода. Щільність 650 кг/м3.
Висока міцність, в’язкість. Нестійка до загнивання. Використовують для
виготовлення фанери, паркету, столярки, поручнів, опоряджувальних матеріалів;
·
ясен – ядрова
порода. Має високу міцність, щільність 660 – 740 кг/м3, пружність,
гарну текстуру. При підвищеній вологості гниє. Використовують як
опоряджувальний матеріал, для виготовлення меблів, столярки;
·
липа –
заболонна порода. Легка, м’яка, негнилостійка. З липи виготовляють меблі,
фанеру, тару;
·
горіх – має
деревину темно-коричневого кольору
гарної текстури. Виготовляють декоративну фанеру.
Основні властивості деревини
Фізичні властивості
Вологість – гігроскопічна (у
стінках клітини), капілярна (у міжклітинному просторі). При висиханні спочатку
випаровується капілярна, а потім гігроскопічна волога.
За вмістом вологи деревина буває:
·
мокра
W = 100% і вище;
·
свіжо зрубана W = 35 – 100% ;
·
повітряно
суха W = 15 – 20%;
·
кімнатно суха W = 8 – 13%;
·
абсолютно
суха W = 0%, маса постійна;
·
нормальна
W = 12% - стандартна вологість деревини.
Рівноважна вологість –
вологість, якої набуває деревина, внаслідок тривалого перебування на повітрі зі
сталими температурою і вологістю.
Точка насичення волокон – стан,
коли вологість деревини відповідає граничній кількості гігроскопічної вологи
(23 – 31%). До точки насичення волокон лінійні розміри залишаються сталими. Зі
зміною вологості деревини відбуваються процеси усихання, розбухання,
короблення.
Усихання – зменшення лінійних
розмірів та об’єму деревини при видаленні з неї гігроскопічної вологи. Усихання
щільних (важких) порід більше, ніж м’яких порід. Воно поділяється на
·
лінійне,
яке визначають впоперек волокон у тангентальному і радіальному напрямках,
вздовж волокон усихання незначне;
·
об’ємне
усихання становить близько 12 – 15% і визначається за формулою:
,
де а, в – розміри поперечного перерізу
при певній вологості;
а0, в0 – розміри у абсолютно сухому стані.
Розбухання – збільшення розмірів та
об’єму сухої деревини чи виробів з неї при зволоженні до досягнення границі
гігроскопічної вологи – точки насичення волокон (стінки деревних клітин
потовщуються, розбухають).
Короблення – процес, що виникає
внаслідок неоднакового усихання у різних напрямках. Усихання деревини у
тангентальному напрямку, ніж у радіальному. Щоб запобігти коробленню і
розтріскуванню дерев’яних виробів, слід використовувати дерево такої вологості,
яка відповідала б умовам експлуатації.
Теплопровідність залежить
від породи, напрямку волокон, вологості. Наприклад, сосна при вологості 15% має
коефіцієнт теплопровідності l = 0,17
Вт/мК впоперек волокон; l = 0,35 Вт/мК вздовж волокон; дуб при вологості 15% - l = 0,45 Вт/мК вздовж волокон; l = 0,22
впоперек волокон. При підвищенні вологості теплопровідність зростає.
Механічні властивості
Міцність – здатність чинити опір зовнішнім впливам. Залежить від породи
деревини, наявності вад, вологості, місця визначення по стовбуру. Міцність при
стиску визначається на призмах розмірами 20 х 20 х
Границю
міцності перераховують на вологість 12% за формулою:
,
де R12 – границя міцності при 12%
вологості;
RW - границя міцності при
певній вологості W;
a
-
поправний коефіцієнт на вологість, становить 0,05 для берези, сосни, кедра,
модрини; і a = 0,04 для дуба, ялини, ялиці і решти листяних порід.
Міцність при розтягу вздовж
волокон у 20 – 30 разів вища, ніж впоперек волокон, у 2 – 3 рази вища, ніж
міцність при стиску. Ці показники близькі до цих же характеристик сталі,
склопластиків, але вади деревини (сучки,
тріщини) не дають можливості реалізувати цю властивість і знижують міцність.
Для хвойних порід міцність мало залежить від вологості. Міцність при
розтягу листяних порід знижується з
ростом вологості.
Міцність при вигині більша
від границі міцності при стиску вздовж волокон і нижча від границі міцності при
розтягу і становить близько 50 – 100 МПа, тому дерево застосовують для
виготовлення згинальних елементів (балок, крокв, брусів тощо).
Міцність при сколюванні вздовж
волокон 3 – 13 МПа, впоперек волокон у 3 – 4 рази менше.
Твердість
(статична) відповідає навантаженню, яке потрібне для втискання у поверхню
зразка половини стандартної металевої кульки на глибину
·
м’яка
– торцева твердість 35 – 50 МПа (сосна, ялина, ялиця, вільха);
·
тверда
– торцева твердість 50 – 100 МПа (дуб, граб, клен, ясен, каштан, береза);
·
дуже
тверда – торцева твердість понад 100 МПа (самшит, кизил).
Зі
зростанням твердості у деревини наростає зносостійкість, але утруднюється
обробка.
Вади деревини
Вади
деревини поділяються на
·
відхилення
від нормальної будови;
·
пошкодження;
·
захворювання.
Вони
утворюються у процесі росту дерева або під час сушіння, зберігання та
експлуатації.
Тріщини –
розриви деревини уздовж волокон. Вони
порушують цілісність деревини, знижують сорт (навіть до непридатності у
будівництві). Бувають
·
мітикові – тріщини
внутрішні, поздовжні, проходять через стрижень, але не до країв, виникають під
час росту дерева і зростають при висиханні;
·
відлупини - внутрішні тріщини, по річному кільцю і
ростуть при висиханні, спричиняються морозом. Можуть бути кільцеві і часткові.
Характерні для дуба, осики, ялини, тополі;
·
морозні
тріщини (морозобоїни) – зовнішні поздовжні тріщини, розширюються до периферії,
звужуються до стрижня. Виникають взимку при низьких температурах у товстих
стовбурах листяних порід – дуба, бука, ясена, горіха;
·
тріщини
всихання – виникають у деревині всіх порід від поверхні колоди всередину.
а)
б)
Рис. 11.1. Вади деревини:
а - типи тріщин:
1, 2 – мітикові проста і складна; 3, 4
– морозні відкрита і закрита; 5, 6 – відлупини
кільцева і часткова; б – вади будови: 1–нахил волокон; 2–завилькуватість;
3–крен; 4–подвійний стрижень
Сучки –
частини гілок, що містяться в деревині живих чи відмерлих за життя дерев. Це
найпоширеніша і неминуча вада дерев. Сучки порушують однорідність, утруднюють
обробку пиломатеріалів, знижують міцність. За формою поділяються на
·
округло-овальні;
·
зшивні
сучки (вклинюються в деревину);
·
лапчасті
(у сосни та інших хвойних).
У
пиломатеріалах зустрічаються сучки
·
наскрізні
і
·
ненаскрізні.
За
ступенем зростання деревини сучка і стовбура розрізняють такі:
·
тверді,
які не зрослися;
·
частково
зрослися (заросли і не вийшли на поверхню);
·
не
зрослися (можуть випасти, швидко загнивають);
·
пасинки
– тверді сучки, які значно проникли у стовбур (відмерла друга вершина).
Пошкодження грибами, гниллю. Внаслідок біологічних процесів спричинених
життєдіяльністю найпростіших – грибів на неростучій деревині. Гриби виділяють
ферменти, які перетворюють целюлозу (С6Н10О5)п
у глюкозу С6Н12О6 розчинну у воді і
сприятливе середовище для подальшого розвитку грибів. Глюкоза у присутності
кисню повітря розкладається на вуглекислий газ і воду. Деревина змінює колір,
знижується її маса, утворюються тріщини, міцність знижується, деревина
розпадається. Гриби розвиваються при температурі 20 – 700С і
вологості понад 20%. Зі зміною умов процес може припинитися, але при поверненні
знову до сприятливих умов спора гриба оживає і процес продовжується.
Пошкодження комахами може
бути поверхневе, неглибоке, глибоке, наскрізне. Це ходи і отвори, пророблені в
деревині комахами, в основному личинками комах. Найсприятливіша погода для
цього – температура 18 – 240С і вологість 60 – 80%.
Вади будови:
·
нахил волокон –
відхилення волокон від поздовжнього напрямку – осі колоди, що знижує міцність,
збільшує усихання, погіршує механічну обробку;
·
завилькуватість
– звивисте чи безладне розміщення волокон, міцність знижує, проте границя
міцності при сколюванні зростає, створює гарну текстуру, цінується в
декоративній обробці;
·
завиток –
місцеве викривлення волокон навколо сучків;
·
крен –
ненормальний посилений розвиток пізньої деревини (у похилих, викривлених
стовбурів дерев);
·
засмолок –
ділянка густо просочена смолою, утворена внаслідок поранення стовбура хвойних
порід, це сприяє стійкості до загнивання, проте гірше обробляється і
склеюється;
·
прорість –
омертвіла ділянка деревини чи кори, яка частково чи повністю заросла у
стовбурі, викликає викривлення річних кілець;
·
сухобокість –
зовнішнє однобічне омертвіння стовбура внаслідок механічного впливу. Внаслідок
цього змінюється правильна форма дерева, знижується вихід пиломатеріалів.
Вади форми стовбура:
·
збіжистість –
діаметр стовбура зменшується на
·
закомелистість – різке
збільшення діаметра нижньої частини стовбура;
·
овальність – у
стовбурі відношення більшого діаметру до
меншого ³1,5;
·
кривина –
викривлення стовбура по довжині.
Сушіння деревини
Сушіння
деревини це процес видалення вологи з деревини. При зниженні вологості міцність
деревини зростає, знижується густина та коефіцієнт теплопровідності. Із сухої
деревини клеєні вироби є міцнішими. Остаточна вологість деревини для
виготовлення меблів – 7 – 8%; столярних виробів – 10 – 12%; будівельних матеріалів
для зовнішніх робіт – 15 – 20%.
Природне сушіння - у природному атмосферному повітрі, яке не
прогрівається. Процес тривалий – до кількох тижнів, нерегульований але простий
і незатратний.
Штучне сушіння – у
сушильних камерах гарячим повітрям, газом.
Засноване на конвективному способі передавання
теплоти. Процес сушіння швидкий (кілька днів), не залежить від пори року.
Сушіння у рідині, яка
називається петролатум. Деревина занурюється у підігріту
рідину. Сушіння триває кілька годин. Матеріал при цьому не розтріскується, не
коробиться.
Діелектричне сушіння
відбувається внаслідок нагрівання деревини струмом великої частоти. Такий
підігрів відбувається відразу і за всім об’ємом. Електроенергія перетворюється
на теплоту, нагріває деревину і сприяє випаровуванні вологи. Термін сушіння
істотно скорочується, проте вартість такого способу найвища.
Комбінований спосіб поєднує
основне газоповітряне сушіння у камерах з іншим – атмосферним – на повітрі.
Захист від гниття
Запобігти загниванню можна двома різними шляхами – конструктивними заходами – вберегти від
зволоження (ізолювати від бетону, цегли, каменю, влаштувати отвори для
провітрювання, захистити від атмосферних опадів) або просоченням деревини спеціальними
хімічними засобами – антисептиками
– хімічними речовинами, які вбивають грибні спори, або створюють несприятливе
середовище для їх життя.
Вимоги до
антисептиків:
·
вбивати
грибні клітини;
·
легко
просочуватись у деревину,
·
фізична
та хімічна стійкість;
·
безпечність
для здоров’я людини;
·
пожежна
безпека;
·
відсутність
неприємного запаху;
·
не
знижувати якості деревини;
·
бути
дешевими і недефіцитними.
Розчинні
у воді антисептики – фторид натрію,
мідний купорос, залізний купорос, кремнефторид натрію. Дезинфікуючі
розчини – 15% розчин мідного купоросу; 10% розчин залізного купоросу; 5% розчин
хлориду цинку; 10% розчин кухонної солі і хлорного вапна.
Нерозчинні
у воді маслянисті антисептики (добре
вбивають гриби, добре проникають у дерево, довго зберігаються, не вимиваються
водою, неприємний запах) – креозот, креозотова олива, кам’яновугільна смола.
Кристалічні
антисептики - у воді нерозчинні, а
розчиняються у гасі, скипидарі – технічний оксидифеніл,
пентохлорфенол.
Способи антисептування:
1. Нанесення
на поверхню розчину, пасти.
2. Поверхневе
випалювання.
3. Занурення
у розчин.
4. Послідовне
занурення у гарячу та холодну ванну з антисептиком.
Захист від займання
Деревина – горючий
матеріал. При температурі 120 – 1500С обвуглюється, при 250 – 3000С
займається, при 3500С горять самостійно гази, які виділяються з
деревини, навіть при відсутності джерела вогню.
Конструктивні заходи:
1. Віддалення
дерев’яних конструкцій від джерел нагрівання.
2. Застосування
неспалимих футерівок з цегли, бетону.
3. Покриття
шаром мало теплопровідного матеріалу мінерального походження (азбест,
азбестоцемент, пориста штукатурка).
Просочення
антипіренами – вогнезахисними сполуками –
пастами, фарбами на основі фосфорнокислого чи сірчистого амонію, бури, борної
кислоти. При підвищенні температури вони плавляться і перекривають доступ
кисню.
Паркетні
вироби:
штучний
паркет – окремі паркетні планки певних розмірів, шпунтовані;
виготовляють з твердих порід – дуб, ясен, бук, клен, береза, граб. Прості у
виготовленні, але великі трудовитрати при вкладанні, значна витрата твердої
деревини;
паркетні
дошки – на рейкову основу наклеєні паркетні планки, завтовшки 6 –
паркетні
щити – основа з брусків і рейок, на яку наклеєні планки фенолформальдегідними клеями. Розміри 400 х
мозаїчний
паркет – має вигляд килима, набраний з планок однакової товщини але
різного розміру та кольору. Наклеюється лицьовою поверхнею на папір.
Столярні
вироби: віконні, дверні блоки з заповненням, перегородки, панелі.
Щитові двері – дерев’яна рамка, заповнена суцільним чи дрібнопустотним
заповнювачем і з обох боків облицьована шпоном,
фанерою, ДВП.
Пиломатеріали
№ |
Назва
пиломатеріалу |
Характеристика |
1 |
Колода |
Довжина
понад |
2 |
Підтоварник |
Довжина
понад |
3 |
Жердина
|
Діаметр
3 – |
4 |
Пластина
|
½
частина колоди |
5 |
Чвертка
|
¼
частина колоди |
6 |
Двокантовий брус |
Обрізана
з двох боків колода, розміри поперечного перерізу не менші за |
7 |
Чотирикантовий брус |
Обрізана
з чотирьох боків колода, розміри поперечного перерізу не менші за |
8 |
Шпала |
Обрізана
пластина, розміри поперечного перерізу не менші за |
9 |
Обапіл
(горбиль) |
Обрізана
частина колоди |
10 |
Необрізна
дошка |
Товщина по окрайку до |
11 |
Обрізна
дошка |
Товщина
до |
12 |
Брусок |
Товщина
80 – |
13 |
Шпон |
Тонкий ( |
14 |
Фанера |
Клеєний
листовий матеріал з трьох і більше листів шпону, розташованих взаємно
перпендикулярно. Товщина 1,5 – |
15 |
Шпунтовані
дошки |
Дошки з
пазами (шпунтами) і виступами (гребенями) на
бокових гранях |
16 |
Погонажні
матеріали |
Плінтуси,
галтелі, наличники, поручні, паркет |
17 |
Покрівельний
матеріал |
Ґонт – клиноподібні дощечки (ялинові, соснові) з
поздовжнім пазом у грубому краї. При влаштуванні даху вузький край однієї
вставляється в паз іншої. Довжина 50–60 см, ширина близько 10см. |
Фанера –
листовий матеріал, склеєний з 3-х і більше листів шпону. Шпон у шарах
розташований взаємно перпендикулярно.
Така будова дає міцність однакову в усіх напрямках, хорошу гнучкість, незначне
короблення. Товщина фанери 1,5 –
Деревостружкові
плити (ДСП) – листовий або плитковий матеріал, виготовлений методом
гарячого пресування 80% деревної стружки з 15 –
20% емульсії, яка включає полімерні смоли (карбамідні, фенольні), антипірени, антисептики, гідрофобізатори.
Використовують для влаштування підлог, облицювання стін і влаштування
перегородок, дверних полотен, вбудованих меблів
Деревоволокнисті
плити (ДВП) виготовляють методом гарячого пресування з деревоволокнистої
маси, фенолформальдегідної смоли 4 – 5%, антипірену,
антисептика, гідрофобізатора. У рубальних
машинах відходи деревини перетворюються на щепки, пропарюються, розпушуються на
окремі волокна. Використовують як оздоблювальний, теплоізоляційний
матеріал для стін, стель. Можуть бути офактурені полімерними плівками, текстурним матеріалом,
деревним шпоном.
Клеєні
дерев’яні конструкції виготовляють з невеликих дерев’яних заготовок на високоміцних
полімерних клеях. Клеєні конструкції мають високу міцність, водостійкість,
біологічну та вогнестійкість. Так виготовляють віконні, дверні коробки, дверні
полотна, балки, прогони, ферми.
Цементно-стружкові плити (ЦСП) – міцний
листовий матеріал, виготовлений із тонкої стружки, портландцементу,
мінералізатора. Стружку виготовляють з
тонкомірної деревини хвойних порід, відходів пиляння деревини, без кори,
витриманої при температурі вище 00С не менше 3-х місяців для
зниження вмісту водорозчинних цукрів, що негативно впливають на цемент. Ці
плити важко спалимі, біостійкі, легко пиляються,
кріпляться, обробляються. Їх використовують для панелей, перегородок, плит
покриття, підвісних стель, підлог, лоджій, підвіконь.
Тирсобетон виготовляють з тирси (фракцій 1,5 –
Короліт
виготовляють з кори дерев та мінеральних в’яжучих (гіпс, цемент). Міцність короліту – 1,5 – 3,5 МПа, коефіцієнт теплопровідності 0,14
– 0,16 Вт/мК. Використовують у малоповерховому
будівництві для влаштування несучих стін і перегородок, як утеплювач стін,
підлог.
Арболіт – легкий бетон, наповнювач – деревні
відходи. Матеріал легкий,
теплоізоляційний, звукоізоляційний, має хорошу біостійкість
та вогнестійкість, гвоздимий, легко обробляється.
Фіброліт -
декоративний акустичний матеріал для ізоляції стін, перекриттів.
Виготовляється з тонкої деревної стружки хвойних порід і портландцементу
або стружки листяних порід на
магнезіальних в’яжучих.
Ксилоліт виготовляють з тирси, магнезіальних
в’яжучих, хлористого магнію, пігментів. Використовують для влаштування підлог у
житлових, громадських та виробничих будівлях з підлогами, що не перебувають у
зволоженому стані.
У підручнику [1] наведені деякі матеріали та вироби з деревини для підлог:
Запитання для самоконтролю:
1. Де
застосовують деревину у будівництві?
2. Які
переваги деревини та її недоліки?
3. Яка
будова деревини?
4. Які
породи деревини Вам відомі?
5. Чому
для будівельних конструкцій найчастіше застосовують сосну?
6. Які
властивості деревини Вам відомі?
7. Що Ви
знаєте про вологість деревини?
8. Коли
виникає короблення деревини?
9. Яка
міцність деревини? Як її встановити?
10. Коли слід враховувати
міцність деревини при сколюванні?
11. Що таке вади деревини? Як
вони виникають?
12. З якими вадами деревину
категорично не використовують? Чому?
13. Як вберегти деревину від
ураження личинками комах?
14. Навіщо сушать деревину? Які є способи сушіння
деревини?
15. Як захистити деревину від
можливого загнивання? Які можна застосовувати конструктивні заходи?
16. Що таке антисептики?
17. Що називається антипіренами? Яка їх дія?
18. Як вберегти дерев’яні
конструкції від займання? Які конструктивні заходи застосовують для цього?
19. Які є пиломатеріали?
20. Що таке ДСП, ДВП? Де їх
застосовують?
21. Які вироби виготовляють з
відходів деревини?