Тема 13: Поступові рубки.

 

План:

1. Рівномірно-поступові рубки.

2. Рубки Д.М. Кравчинського.

3. Групово-вибіркові рубки.

4. Групово-поступові рубки.

5. Смугово-поступові рубки.

 

Це така система рубок головного користування, при яких деревостан вирубують за декілька прийомів впродовж одного або двох класів віку.

 

1. Рівномірно-поступові рубки. Проводяться в одновікових та умовно одновікових деревостанах шляхом їх поступового рівномірного зріджування і вирубування протягом не більш як 20 років та поєднуються із здійсненням заходів зі сприяння природному поновленню. Технологія рубки передбачає у своєму класичному варіанті вирубку стиглого деревостану за чотири прийоми: підготовчий, засівний, освітлювальний, остаточний або очисний. Характер вибірки дерев на площі рівномірний. У процесі такої рубки забезпечується не тільки поступова вибірка цінних дерев, але й надійне поновлення лісу.

Класична схема рівномірно-поступової рубки включає наступні прийоми:

Підготовчий прийом проводиться з метою створення сприятливих умов для посилення плодоношення тієї частини деревостану, що залишилась. Одночасно забезпечуються умови для отримання світлового приросту тієї частини деревостану, що залишилась на корню. Видаляються другорядні породи і частина дефектних дерев, потомство яких є небажаним у насадженні даного типу лісу, а також хворі, низькосортні та пошкоджені. Інтенсивність підготовчого прийому рубки не повинна перевищувати 25% запасу деревостану. Найбільш сприятливий час для лісосічних робіт – рання осінь, коли при трелюванні деревини можна розрихлити підстилку і створити умови для її розкладу. Після виконання першого прийому змінюються умови освітлення, збільшується доступ світла до ґрунту, що сприятливо впливає на розклад підстилки, покращується ґрунтове і повітряне живлення дерев, що залишились після рубки, посилюється плодоношення.

Засівний прийом рубки проводиться в урожайний рік. Мета його – забезпечити обнасінення лісосіки, створити сприятливі умови для проростання насіння, розвитку сходів і підросту. Рубку починають після дозрівання насіння, тобто тільки в осінній період. Розріджування деревостану проводять так, щоб обнасінення було рівномірним, а зімкнутість намету залишалась не нижчою 0,8, попереджуючи тим самим розростання трав. Вибирається 20-30% запасу за рахунок другорядних порід, якщо вони не вирубані у перший прийом, фаутних дерев, перш за все найбільш крупних, з широкими кронами, що зменшити у майбутньому пошкодження підросту при наступних прийомах рубок. Після цього прийому настає період вичікування 5-7 років, протягом якого під наметом лісу відбувається формування нового покоління лісу.

Освітлювальний прийом рубки проводиться з метою створення найбільш сприятливих умов для росту молодого покоління лісу. Його інтенсивність залежить від біологічних особливостей деревних порід, стану підросту і можливості формування природного поновлення. При цьому із залишених дерев вирубують гірші та такі, що заважають росту кращих дерев, збільшують об’ємний приріст за період до остаточного прийому рубки.

Остаточний (очисний) прийом рубки проводиться через 3-5 років після освітлювального. До його проведення залишається 25-30% запасу деревостану, який в останній прийом вирубується повністю. На місці материнського насадження залишається молоде покоління лісу віком до 15 років, яке нагадує суцільну вирубку з наступним поновленням лісу.

При проведенні поступових рубок за спрощеною схемою прийоми можуть об’єднуватись.

 

2. Рубки Д.М. Кравчинського.

Застосовувались у 1896-1917 рр. для попередження небажаної зміни ялини березою та осикою. Сутність рубки заключалась у тому, що в ялинниках 100-річного віку нарізались лісосіки шириною 50 м. Рубка призначалась у один рік для половини лісосік з чергуванням через одну. За 1-3 роки до рубки, для уникнення кореневих паростків, кільцювали (знімали кору навколо стовбура до самої деревини шириною 30 см) дерева осики. Підсушену осику у перший прийом не рубали, а залишали для посилення вітростійкості ялинників. Осика гинула впродовж чотирьох років, перетворюючись у сухостій, або руйнувалась на корені, не даючи кореневих паростків. У перший прийом вирубувалося 25-50% запасу за рахунок вибірки берези і значної частини ялини. Домішка сосни рубці не піддавалась.

 

3. Групово-вибіркові рубки.

Групово-вибіркові рубки суттєво відрізняються від рівномірно-поступових, перш за все, терміном вирубки деревостану – до 40-50 років і більше, а також характером вирубки дерев на площі: вони вирубуються групами, а не рівномірно, групи ж намічаються у різних частинах лісового насадження, тобто осередки рубки розміщуються нерівномірно. За такий довгий термін для поновлення лісу використовують кілька насіннєвих років. Після закінчення рубки на місці материнського насадження формується різновікове або умовно-різновікове молоде покоління лісу.

Рубку починають з пошуку у насадженні груп підросту. Підріст, як правило, з’являється у „вікнах” намету. Потрібно підібрати 5-6 груп з розрахунку на 1 га. Якщо таких груп не виявлено, то знаходять найбільші ширококронні дерева, які зрубують і таким чином роблять „вікно” у наметі. У перший прийом рубки вирубують дерева, що ростуть серед груп підросту або затінюють їх. Це сприяє кращому доступу опадів до підросту і у цілому покращує умови для його росту. При вирубуванні дерева звалюють вбік від груп підросту. Після зрубування намічених груп дерев на їх місці з’являються галявинки з підростом. Якщо їх розмір знаходиться у межах 50-300 м², то їх називають групами, якщо вони мають площу 0,05-1,00 га – улоговинами. В такому випадку рубки називаються улоговинними. У перший прийом рубки вирубується 10-15% запасу. Після створення світлових вікон над групами підросту вирубують частину дерев у смугах шириною 10-20 м навколо груп підросту (кільця), збільшуючи цим потік світла, а також зменшуючи ймовірність пошкодження підросту заморозками. Через 6-10 років, як правило, після насіннєвого року, деревостан у кільцях зріджується або зовсім вирубується. Одночасно навколо першого кільця зріджується деревостан у наступному кільці такої самої ширини. Далі з появою підросту чергові кільця звільняються від дорослих дерев, а нові зріджують і т.д., поки кільця не зімкнуться між собою. Цього можна досягти за 4 або більше прийомів рубки, і молодняк, який з’явився на місці материнського насадження, буде різновіковим. Групи підросту і звільнені від дерев смуги навколо них не завжди мають круглу форму. Концентрично кільця розміщують тільки у випадку доброго зволоження ґрунту. Якщо умови сухіші, то групи повинні бути еліпсоподібної форми, у яких довга вісь еліпса спрямована із заходу на схід. На крутих схилах також доцільно формувати групи у вигляді еліпса, а для кращої схоронності підросту довгу вісь розміщувати перпендикулярно горизонталям.

Групово-вибіркові рубки, як і інші способи рубок повільного темпу, більшою мірою підходять для насадження з тіньовитривалих порід. У букових і буково-грабових деревостанах свіжої бучини доцільно проводити рубки у 3-4 прийоми з початковим діаметром вікон 25-30 м. Групово-вибіркові рубки виявилися успішними також у чистих і мішаних ялицевих, ялиново-ялицевих деревостанах, бо дозволили поновити мішані молоді деревостани. Такі рубки у цих умовах припинили процес зміни вказаних порід на ялину. Отже, у гірських лісах перевага повинна віддаватися групово-вибірковим рубкам перед рівномірно-поступовими.

Групово-вибіркові рубки характеризуються такими самими організаційно-технічними показниками, як і рівномірно-поступові: площею лісосіки, числом прийомів, їх повторністю, періодами вичікування. Але існують і свої показники; первинна площа або діаметр вікон (груп, улоговин), ширина смуг навколо груп підросту та ін. У насадженнях світлолюбних порід вікна слід робити більших розмірів, ніж у тіньовитривалих, у сухому кліматі потрібно більше прийомів рубки, ніж у вологому, на стрімких схилах вікна роблять менших розмірів, ніж на пологих, щоб не викликати ерозії ґрунту.

Правила рубок головного користування у лісах України не передбачають застосування групово-вибіркових рубок.

 

4. Групово-поступові рубки.

Зацікавленість вітчизняних лісівників групово-вибірковими рубками була пов’язана з проблемою поновлення сосни, особливо у районах, де цей процес проходив з великими труднощами: у лісах Поволжя, на Південному сході Європейської частини Росії – у Бузулукському бору. З 1844 по 1902 рік орієнтація була на природне поновлення при широких і вузьких суцільних рубках, при вибіркових і поступових, але ці способи, включаючи спрощені поступові і класичні рубки, позитивних результатів не давали. Однією з причин невдач було шаблонне застосування рубок без урахування типів лісу. Разом з тим, відзначалося накопичення соснового підросту навіть за умов сухого бору, де молоде покоління сосни з’являлося найчастіше у конусах тіні дерев. Поступово вивчаючи характер поновлення сосни і враховуючи особливо жорсткі умови для її росту, прийшли до висновку, що у даних умовах рівномірні поступові і групово-вибіркові рубки неефективні. Зберігаючи основні принципи групово-вибіркових рубок, при відборі дерев, вони замінили щорічну рубку з вибіркою 1/40 частини запасу на рубку, яка повторювалась один раз у 10 років з вибіркою тієї ж кількості запасу. Заздалегідь не встановлювалися ні кількість прийомів рубки, ні процент вибірки деревини, хоч й були певні орієнтовні норми вибірки запасу. Такі рубки не були ні групово-вибірковими, ні типовими поступовими. Комбінація обох способів рубки зумовила назву цих рубок – групово-поступові. Чотириприйомні групово-поступові рубки були прийняті виробництвом і дали непогані результати поновлення сосни за умов дотримання певних технічних правил. Рубки супроводжувалися заходами для поновлення лісу шляхом обробітку поверхні ґрунту боронами або вогнем. За такою схемою рубки ведуться й у наші дні, але при механізації лісосічних робіт. У перший прийом рубки вирубувались 4-5 вікон у полозі лісу. Потім вікна розширювали у південному напрямку, щоб підріст знаходився у конусі тіні дерев. Рубки проводили з інтервалом 10 років протягом 40 років. Для зменшення пошкодження підросту у частини товстих дерев перед зрубуванням зрізали гілля з крони, кожне дерево звалювали тільки у певному напрямку, заготовлені сортименти вивозили обережно.

Добре збережений сосновий підріст вже через кілька років після вирубки материнського насадження починає інтенсивно рости. Частина площі лишається без підросту, і на цих місцях потрібно проводити роботи, які б забезпечували появу молодого покоління лісу.

 

Рис. 12.1. Схема групово-поступової рубки.

 

5. Смугово-поступові рубки.

Проводяться у разі використання багатоопераційних машин або канатних установок. У межах лісової ділянки, на якій проводиться рубка, виділяють смуги, ширина яких дорівнює середній висоті деревостанів. Під час кожного прийому для рубки призначають кілька смуг на відстані, що дорівнює подвійній їх ширині. Черговий прийом призначається через 8-10 років за наявності життєздатного підросту господарсько цінних порід у вирубаних раніше смугах без диференціації за висотою в кількості, достатній для успішного лісовідновлення. У смугах вирубують дерева і чагарники, за винятком тих, що підлягають збереженню.