Тема 8. Рубки головного користування
План:
1. Поняття про спосіб рубки в лісівництві та класифікація рубок
головного користування.
2. Призначення рубок головного користування.
3. Лісівничі та лісоексплуатаційні вимоги до способів рубок.
1. Поняття про спосіб рубки в лісівництві та класифікація рубок головного користування
Всі рубки лісу за видами лісокористування умовно
діляться на дві групи – рубки головного (РГК) і проміжного лісокористування.
Головне користування це рубка стиглого деревостану з метою використання
деревини і відновлення молодого лісостану. До проміжного лісокористування
відносять рубки пов’язані з веденням лісового господарства. За цільовим призначенням це рубки формування і
оздоровлення (РФіО) лісів. Сюди відносяться: рубки
догляду, санітарні рубки, лісовідновні рубки, реконструктивні рубки, рубки
переформування деревостанів, ландшафтні рубки, інші рубки, пов’язані з формуванням і
оздоровленням лісів (догляд за підростом, догляд за підліском).
Головне користування у лісостанах здійснюється з
використанням рубок головного користування. Рубка стиглого деревостану є
активною формою впливу на ліс, помітно змінює його природу, що призводить до
порушення ходу нормального процесу поновлення. Досить глибокі негативні зміни
відбуваються при суцільній вирубці деревостану на лісовій ділянці. Тому
головною екологічною вимогою до головної рубки стиглого деревостану є
забезпечення одночасного відновлення на ділянці лісостану і лісового
середовища. Г.Ф. Морозов цю вимогу висловив у своєму крилатому виразі: «Рубки і
поновлення – синоніми». Тобто після вирубки дерев потрібно забезпечити появу
під наметом молодого і стійкого покоління дерев – підросту.
Подібні за організаційно-технічними показниками способи
головних рубок об’єднують у системи (табл. 8.1). Системи рубок різняться
строком їх проведення та характером поновлення лісу. На сьогодні в Україні
маємо чотири основні системи рубок головного користування: вибіркова, суцільна,
поступова та комбінована.
Таблиця 8.1
Класифікація способів головних рубок лісу
Системи рубок |
Способи рубок |
Вибіркова |
Підневільно-вибірковий Пошуковий Добровільно-вибірковий Промислово-вмбірковий |
Суцільна |
Суцільно-лісосічні
з різною шириною лісосіки Рубки Корнаковського Концентровані Умовно-суцільні |
Поступова |
Рівномірно-поступові
(підсистема): класичні
чотири прийомні спрощені
дво- або три прийомні довготривалі
поступові А.В.Побєдінського двоциклові Л.А. Кайрюкштіса Нерівномірно-поступові
(підсистема): Групово-вибіркові Групово-поступові Бузулукського
бору |
Комбінована |
Каймові
рубки Вагнера Клиноподібні
рубки Ебергарда Вузькострічкові рубки Каутца Вибірково-лісосічні
рубки Лейбундгута Механізовані
улоговинні рубки Львівського ЛТІ |
Під системами
(способами) рубки розуміють порядок зрубування
дерев або деревостанів в певному просторовому
розташуванні і в певний час. Кожна з систем має свої цілі, завдання, і вимоги в
експлуатаційному і лісівничому плані. Основними
лісівничими вимогами є: збереження в здоровому стані дерев, що
залишилися після попереднього прийому рубки,
покращення санітарного стану залишеної частини
деревостану, отримання грунтово-світлового
приросту високої якості, забезпечення умов лісовідновлення, збереження і
покращення багатосторонніх функцій лісу (водоохоронних, водорегулюючих,
захисних), підвищення продуктивності
лісу.
Частину лісостану на певній площі, визначену для рубання
і відмежовану візирами, називають лісосікою. Площу, яка
утворилась після зрубування усіх дерев на лісосіці називають
зрубом або вирубкою.
Системи рубок відрізняються одна від одної строком проведення рубки та характером
поновлення лісу. Тому сьогодні маємо чотири системи головних рубок (табл. 8.1).
Застосовувати той чи інший спосіб головної рубки необхідно з врахуванням
народногосподарського значення лісу.
2. Призначення рубок
головного користування
Рубки головного користування здійснюють у стиглих та перестійних деревостанах з метою одержання деревини для задоволення потреб народного господарства
та забезпечення відновлення
лісу шляхом його
посадки, посіву
чи на основі природного поновлення. Також їх проводять
для заміни старих, часто розладнаних деревостанів, а також заміни малоцінних
деревних порід на господарсько цінні породи.
Рубки і поновлення лісу – синоніми. Реалії сьогодення
вимагають у лісівників запровадження нової концепції багатоцільового
комплексного використання лісових
ресурсів. Питання багатоцільового використання лісів уперше розглядалось
на Світовому Лісовому Конгресіу 1979 році. При організації багатоцільового користування лісами лісові ресурсами не повинні протиставлятись один одному: кожен
з них є життєво необхідним
для людства. У процесі здійснення рубок головного користування
лісівник повинен в першу чергу
думати не про заготівлю деревини, а про відновлення материнського
деревостану для збереження лісовою ділянкою захисних і водоохоронних функцій. Відтак, найкраще ці функції
виконують лісостани відновлені природнім щляхом.
Г.Ф. Морозов, вважаючи головним завданням рубки поновлення лісу на вирубках, запропонував взяти за основу класифікації способів головних рубок час і особливості поновлення лісу. Усі способи головних
рубок він поділив на рубки попереднього поновлення і рубки наступного поновлення. У першому випадку на лісосіці ще до вирубування дерев забезпечувалась
поява необхідної кількості якісного підросту. У другому випадку
– відновлення лісу забезпечувалось після зрубування і видалення частини дерев з лісосіки.
3. Лісівничі та лісоексплуатаційні вимоги до способів рубок
Способ головних рубок мають застосування з дотриманням певних лісівничих і лісоексплуатаційних вимог. Основними лісівничими вимогами до здійснення
рубок є: забезпечення лісовідновлення
на зрубах; збереження насаджень, які ростуть поряд з тими, що вирубуються;
збереження і покращення корисних функцій лісу; підвищення продуктивності лісів. До лісоексплуатаційних вимогналежать:
забезпечення умов для застосування
на лісосічних роботах сучасних
машин і механізмів; зменшення
витрат на заготівлю
і вивезення деревини.
Лісівничі і лісоексплуатаційні вимоги часто бувають несумісними. Тому в різних умовах та насадженнях різних категорій перевага надається лісівничим або лісоексплуатаційним вимогам. Так,
в експлуатаційних категоріях
лісів на лісосічних
роботах враховують обидва типи вимог, але перевагу надають лісівницьким. У захисних та рекреаційно-оздоровчих лісах перевага надається лісівницьким вимогам. У лісах з особливим режимом користування лісоексплуатаційні вимоги можуть бути враховані лише у тому випадку, якщо вони не суперечать лісівницьким.
Ліси України за своїм
призначенням виконують переважно природоохоронні функції і мають обмежене експлуатаційне значення. Тому проведення у них головних рубок передбачає застосування відповідних способів рубок. Лісівничі та лісоексплуатаційні
вимоги дуже часто вступають у протиріччя між собою. В залежності від умов
(передусім категорії лісів) перевага надається одним або іншим. Враховуючи
негативний вплив головної рубки на природу лісу, його поновлення, лісівники
намагаються застосувати спосіб рубки, який би максимально враховував біологічні
та екологічні властивості домінуючої деревної породи і суттєво зменшив цей
вплив та забезпечив би успішне поновлення лісу після рубки. До рубок головного
користування ставиться завдання застосувати такий спосіб рубки, який би
забезпечував появу молодого покоління лісу у процесі рубки або у якомога
короткий проміжок часу після її проведення.
Норми
здійснення рубок в лісах України і вимоги до заготівлі деревини в порядку рубок
головного користування регламентуються такими нормативними документами:
1. Правила рубок головного користування.
Затверджено наказом Державного комітету лісового господарства України № 364 від
23.12.2009.
2. Правила рубок головного користування в гірських
лісах Карпат. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 жовтня
2008 р. № 929.
Перший
нормативний документ покликаний забезпечити дотримання принципів безперервного,
невиснажливого і раціонального використання лісових ресурсів, збереження умов
відтворення високопродуктивних стійких деревостанів,
їх екологічних та інших корисних властивостей у рівнинних лісах України.
У другому
нормативному документі зазначається, що рубки у гірських лісах Карпат
проводяться на основі екосистемного підходу та
принципів наближеного до природи ведення лісового господарства. Тут рубки
проводяться з метою заготівлі деревини та створення умов для відтворення
стійких і високопродуктивних деревостанів цінних
порід переважно природним шляхом, збереження біорізноманіття, посилення
природоохоронних, захисних, рекреаційних, оздоровчих та інших корисних
властивостей лісів. Дія Правил поширюється на гірські ліси Карпат, до яких
належать ліси Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської і Чернівецької
областей, які розташовані у межах гірської системи Українських Карпат.
Рубки
головного користування призначаються лише у лісах, які досягнули віку стиглості
(переважно технічної). Вони залежать від регіону, класу бонітету і різняться в
межах категорій лісів.