1.6. Організація технічного контролю

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дійового) комплексного механізму управління якістю продукції. Визначальним елементом цього специфічного менеджменту, що справляє істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва і постачання на ринок конкурентноспроможної продукції є внутрішньовиробничий технічний контроль якості.

Головне завдання технічного контролю – постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований у нормативних документах, шляхом безпосередньої перевірки виробу і цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують його. Успішне розв’язання цього завдання не може бути здійснене за неправильного вибору об’єктів і методів контролю якості. Об’єктами контролю мають бути усі компоненти виробничої системи та її взаємозв’язаних елементів, тобто вхід (ресурси), сам виробничий процес, вихід (продукція).

Саме вхідний контроль ресурсів має попереджувати і не допускати витрат непродуктивного характеру. У цеховому контрольному відділі якість матеріалу виробу перевіряється тільки шляхом зовнішнього огляду, повне ж дослідження матеріалу і деталей (аналіз хімічного складу, дослідження металографічних властивостей, випробування механічних властивостей та ін.) повинно вестись у заводській лабораторії, яка є складовою частиною загальнозаводського відділу технічного контролю. Зовнішній огляд виявляє відсутність чи наявність зовнішніх дефектів матеріалу й обробки: тріщин, розшарувань, зовнішніх раковин, заусениць, вм’ятин, подряпин і т. п. Для виявлення цих дефектів деталь уважно має бути оглянута з усіх боків за допомогою лупи чи мікроскопу, а також і неозброєним оком, якщо це допускається технічними умовами. Якість обробленої поверхні деталі щодо чистоти її обробки перевіряється в цехових умовах переважно за еталонами, а в лабораторних умовах – відповідними приладами.

Крім цього об’єктами контролю на вході системи (підприємства) чи її (його) окремих виробничих підрозділів (цехів, дільниць) мають бути:

– справність устаткування, пристроїв, робочого інструменту і контрольно-вимірювальних приладів, за допомогою яких виготовляється продукція та визначається рівень її якості;

– технічна документація, за якою здійснюється технологічний процес;

– відповідність рівня кваліфікації персоналу вимогам, що забезпечують якісне виконання певної роботи.

Якість продукції визначальною мірою формується упродовж виробничого процесу. Це викликає необхідність ретельного контролю перебігу технології її виготовлення. Об’єктами контролю тут слугують: повне дотримання виробничо-трудової дисципліни, технологічних режимів обробки та складання виробів. При цьому контрольні операції здійснюються стосовно не лише якості, але й кількості, оскільки порушення технологічної, виробничої і трудової дисципліни може спричинювати псування матеріалів, окремих деталей і, навіть, готових виробів, а позаяк невиконання завдань виробничої програми підприємства.

У складальних цехах контролю підлягають окремі з’єднання, вузли, механізми і цілі машини. Обов’язковій перевірці підлягають усі відповідальні з’єднання і вузли і ті складальні операції, під час виконання яких можливі неправильність, неточність поєднань і взаємного розміщення з’єднуваних деталей.

Менш відповідальні операції підлягають вибірковому контролю, тобто перевіряються періодично.

Огріхи, які виникають під час виконання складання деталей у різні з’єднання, можуть виникати з різних причин, до числа яких відносяться:

–          встановлення неправильних конструктивних зазорів;

–          неточне регулювання взаємного положення з’єднуваних деталей;

– перекоси деталей, які виникають через неправильну посадку деталей під час їх з’єднання;

– наявність залишкових деформацій, викликаних силами, прикладеними для з’єднання деталей;

– викривлення й інші деформації й ушкодження деталей, які виникають під час їх перевертання і переміщення у процесі складання і під час транспортування;

– гнучкі деформації базової (основної) деталі об’єкта, що складається, які виникають під час її закріплення;

– деформації деталей через зміни внутрішніх напруг.

Для найбільш раціонального виконання контролю потрібно розробити його технологічний процес. За наявності розробленого процесу контролю контролери будуть виконувати перевірку деталей керуючись не тільки власним досвідом, а згідно встановленого плану контрольних операцій, обумовленими методами й інструментами і на потрібній стадії обробки.

Розробка технологічного процесу контролю оформляється у вигляді карт, які повинні містити:

1) план контрольних операцій, у якому повинні бути вказані порядок операцій, опис операцій і метод їх виконання;

2) ескіз, який ілюструє процес виконання контрольної операції і зображає положення деталі, яка перевіряється, і вимірювального інструменту під час перевірки даного розміру;

3) вказівку, які поверхні і розміри і в яких місцях перевіряються у даній операції та які допускаються відхилення від номінальних розмірів;

4) вказівку, яким вимірювальним інструментом потрібно користуватись для виконання контрольної операції, його найменування, тип, номер;

5) вказівку, який пристрій потрібний для проведення вимірювання, його найменування, номер;

6) вид контролю (суцільний, вибірковий, інспекційний; візуальний, геометричний, лабораторний аналіз, контрольно-здавальні випробування; вхідний, проміжний, вихідний; активний, пасивний і механізований, ручний; стаціонарний, змінний);

7) вказівку, на якій стадії виготовлення даної партії деталей виконується контроль і яка кількість деталей з партії контролюється;

8) місце виконання контрольних операцій;

9) норму часу на виконання контрольної операції даної деталі;

10) кваліфікацію виконавця контрольної операції.

В усіх випадках контрольні операції необхідно включати в технологічну карту обробки деталей і складання вузла і виробу.

У кожному цеху основного виробництва створюється бюро цехового контролю (БЦК), очолюване начальником чи старшим майстром. Начальник БЦК несе відповідальність за якість продукції, яка випускається цехом, своєчасність виконання контрольних операцій, широке впровадження профілактичних заходів боротьби з браком і впровадження прогресивних методів контролю. Начальник БЦК повинен слідкувати за дотриманням технології контролю, збереженістю контрольних засобів, проводити інструктаж апарату БЦК і сприяти підвищенню кваліфікації контролерів.

Начальнику БЦК підпорядковуються контрольні майстри, які керують контролерами, які безпосередньо здійснюють перевірку, приймання деталей, вузлів, виробів, що виготовляються в цеху. Після приймання перевіреної продукції контролер повинен зробити необхідні записи в робочих нарядах чи маршрутних листах, скласти повідомлення чи акти на виявлений брак. Контролер відповідає за якість прийнятої ним продукції і за пропущений брак.

Кожний контролер повинен мати своє робоче місце, оснащене необхідними контрольно-вимірювальними інструментами і пристроями. Організація робочого місця контролера повинна відповідати вимогам НОП. Контрольний апарат цеху повинен широко здійснювати профілактичні заходи, які мають запобігти виникненню браку.