2.1. Розрахунок капіталовкладень в основні засоби

Основні засоби дільниці, що проектується, складаються із таких укрупнених груп: будівлі і споруди, устаткування, оснащення, інвентар.

Отже, для визначення розміру капіталовкладень в основні засоби необхідно обрахувати вартість останніх за групами, використовуючи відповідні нормативи затрат і цін.

Капіталовкладення в основні засоби (К, грн.) визначаються за формулою:

                                    (39)

де        К_бд.     – вартість частини будівлі, що припадає на устаткування і пристрої, грн.;

            К_сп.     – вартість споруд і передавальних пристроїв, грн.;

            К_у.      – вартість устаткування, грн.;

            К_осн.    – вартість оснащення, грн.;

            К_інв.­      – вартість виробничого і господарського інвентаря, грн.

 

2.1.1. Розрахунок вартості будівлі

Капіталовкладення в будівлі визначаються за формулою:

                                                                          (40)

де        Ц_в.      – ціна 1 м³ виробничого приміщення, грн.;

 S_дільн. – площа виробничої дільниці, м²;

            h_в – висота виробничої дільниці, м.

 

2.1.2. Розрахунок затрат на споруди і передавальні пристрої

Вартість споруд і передавальних пристроїв (засобів зв’язку, повітропроводів, ліній електропередач і т.п.) визначається укрупнено в розмірі 5÷7% від вартості будівель.

 

2.1.3. Розрахунок вартості устаткування

Капіталовкладення в устаткування у машинобудуванні визначаються як сума вкладень за видами устаткування:

                                                  (41)

де        К_{у.т.     ­} – вартість технологічного устаткування, грн.;

           К_у.е. – вартість енергетичного устаткування, грн.;

          К_у.п-т. – вартість підйомно-транспортного устаткування, грн.

Під час розрахунку загальної суми капіталовкладень в устаткування, окрім його вартості за оптовими цінами, враховуються транспортно-заготівельні витрати, витрати на фундамент і пов’язані з ним будівельні роботи, на монтаж устаткування. Коефіцієнт, що враховує ці додаткові витрати до оптової ціни, приблизно можна прийняти η_заг.=10÷15%. Крім того, потрібно врахувати і коефіцієнт зайнятості (η_зайн) устаткування на дільниці, що проектується.

До складу технологічного устаткування складального цеху можна віднести преси, нагрівальні пристрої, верстати для балансування, клепальні машини, мийні машини та ін.

До основного устаткування можна віднести робочі конвеєри, на яких відбувається безпосередньо процес складання.

Розрахунок вартості устаткування рекомендується виконати у табличній формі

 

Таблиця 15

Розрахунок балансової вартості устаткування

 

Капіталовкладення в енергетичне устаткування (електродвигуни, компресорні установки та ін.) визначається подібно вкладенням у технологічне устаткування. У багатьох випадках енергоустаткування, в основному електродвигуни за індивідуального електроприводу, входить складовим елементом у технологічне устаткування, то капіталовкладення в енергоустаткування окремо у цьому випадку не розраховуються.

Капіталовкладення в підйомно-транспортне устаткування підлягає особливому обліку і окремому розрахунку, якщо передбачається повне або часткове закріплення транспортних засобів за окремими робочими місцями чи за дільницею, що проектується. Вони визначаються аналогічно вкладенням в технологічне устаткування.

 

2.1.4. Розрахунок вартості оснащення

З інструментів і пристроїв до основних засобів відносяться ті матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року).

Під час укрупненого проектування вартість дорогоцінного оснащення визначається у відсотковому відношенні до вартості основного устаткування. Величина цього відношення коливається у широких межах залежно від роду машинобудування, виду виробництва та інших умов. Для серійного виробництва 10÷15%, а для потоковомасового виробництва – 15÷20%.

 

2.1.5. Розрахунок вартості інвентаря

Вартість інвентаря (виробничого і господарського) визначається на підставі відомості інвентаря дільниці чи у відсотковому відношенні до вартості основного устаткування (5%). Цю вартість деколи визначають виходячи із встановленої суми на одного робітника (для виробничого інвентаря) і на одного службовця (для господарського інвентаря).

 

Після розрахунку вартості усіх затрат на основні засоби складається зведена відомість основних засобів і визначається сума річних амортизаційних відрахувань.

З набуттям чинності П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємства України здобули право самостійно обирати методи нарахування амортизації.

Відтепер підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише під час нарахування амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству у разі визнання цього об'єкта активом (під час зарахування на баланс), але не менше, ніж визначено у пункті 145.1 Податкового кодексу і призупиняється на період його виведення з експлуатації для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Таблиця 16

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання,років
1	2
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

 

На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується.

Таблиця 17

Зведена відомість основних засобів і розрахунок

суми річних амортизаційних відрахувань