Керівництво містить методичні рекомендації для студентів щодо вивчення дисципліни, а також роз'яснення з приводу порядку представлення форм звітності при контролі засвоєння курсу.

 

Методичні рекомендації щодо вивчення дисципліни для освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»

Теоретичний блок для денної форми навчання

Модуль 1. Методологічні основи оцінки вартості підприємства

Теоретичний блок включає вивчення п’ять тем програми: Поняття, цілі і принципи оцінки вартості підприємства, Основні поняття, застосовуються у вартісній оцінці, Інформаційна база оцінки вартості підприємства, її склад і структура, Концептуальні засади оцінки вартості цінних паперів та акцій, Особливості оцінки кредитно-фінансових інститутів.

Модуль 2. Основні підходи і методи оцінки вартості підприємства

Теоретичний блок включає вивчення шести тем програми: Прибутковий підхід до оцінки вартості підприємства, Порівняльний підхід до оцінки вартості підприємства, Витратний підхід в оцінці підприємства, Виведення підсумкової величини вартості підприємства, Оцінка вартості при проведення реструктуризації підприємства, Оцінка вартості підприємства у системі управління.

Інші теми лекційного курсу виносяться на самостійне вивчення студента та опрацювання їх під час виконання практичних занять і самостійної роботи.

Практичний блок для денної форми навчання

Модуль 1. Методологічні основи оцінки вартості підприємства

Передбачає вивчення п’яти тем згідно типової програми підготовки спеціаліста: Поняття, цілі і принципи оцінки вартості підприємства, Основні поняття, застосовуються у вартісній оцінці, Інформаційна база оцінки вартості підприємства, її склад і структура, Концептуальні засади оцінки вартості цінних паперів та акцій, Особливості оцінки кредитно-фінансових інститутів.

Модуль 2. Основні підходи і методи оцінки вартості підприємства

Передбачає вивчення шести тем згідно типової програми підготовки спеціаліста: Прибутковий підхід до оцінки вартості підприємства, Порівняльний підхід до оцінки вартості підприємства, Витратний підхід в оцінці підприємства, Виведення підсумкової величини вартості підприємства, Оцінка вартості при проведення реструктуризації підприємства, Оцінка вартості підприємства у системі управління.

Самостійна робота для денної та заочної форм навчання

Передбачає виконання запропонованих викладачем завдань за одинадцятьма темами: Поняття, цілі і принципи оцінки вартості підприємства, Основні поняття, застосовуються у вартісній оцінці, Інформаційна база оцінки вартості підприємства, її склад і структура, Концептуальні засади оцінки вартості цінних паперів та акцій, Особливості оцінки кредитно-фінансових інститутів, Прибутковий підхід до оцінки вартості підприємства, Порівняльний підхід до оцінки вартості підприємства, Витратний підхід в оцінці підприємства, Виведення підсумкової величини вартості підприємства, Оцінка вартості при проведення реструктуризації підприємства, Оцінка вартості підприємства у системі управління.

Студент повинен обов’язково виконати всі завдання з самостійної роботи. Титульний лист оформляється студентом довільно. Обов’язковими реквізитами є: назва навчального предмету, прізвище та ініціали викладача, прізвище та ініціали студента, тема індивідуальної роботи або реферату.

При вивченні матеріалів необхідно:

- прочитати матеріали навчального посібника;

- акцентувати увагу на таких поняттях:

1) тема 1 – Сутність, необхідність і організація оціночної діяльності в ринковій економіці. Об’єкти і суб’єкти вартісної оцінки підприємства. Цілі оцінки і види вартості підприємства;

2) тема 2 – Види вартості, які використовуються при оцінці підприємства. Доходи і грошові потоки як результати діяльності підприємства. Ризики та способи їх обліку в оцінці вартості підприємства;

3) тема 3 – Зовнішня і внутрішня інформація. Загальна і специфічна інформація. Фінансова звітність. Основні методи її аналізу та коригування. Інформаційна інфраструктура оцінки вартості підприємства. Автоматизовані інформаційні технології в оцінці вартості підприємства;

4) тема 4 – Цінні папери як об’єкт оцінки. Класифікація цінних паперів з метою вартісної оцінки. Оцінка вартості акцій: методи аналізу та оцінки вартості пайових цінних паперів; методологія використання методів оцінки вартості при управлінні портфелем цінних паперів. Боргові цінні папери як об’єкт оцінки, оцінка їх вартості. Цілі, стандарти вартості, підходи до оцінки. Процес ціноутворення на ринку облігацій. Вартісні домінанти облігацій. Імовірність неплатоспроможності підприємства та її оцінка. Рейтинги облігацій. 6. Звіт про оцінку ринкової вартості облігацій. Структура та зміст звіту;

5) тема 5 – Економічна сутність, цілі та принципи ринкової оцінки кредитних організацій. Методи ринкової оцінки кредитної організації;

6) тема 6 – Підходи і методи в оцінці вартості підприємства.  Економічний зміст і основні етапи методу дисконтування грошового потоку. Визначення тривалості прогнозного періоду і його одиниці виміру. Проведення ретроспективного аналізу валової виручки від реалізації та її прогноз. Проведення ретроспективного аналізу та підготовка прогнозу витрат. Визначення ставки дисконтування. Розрахунок величини вартості підприємства в постпрогнозний період. Розрахунок обґрунтованої величини вартості підприємства методом дисконтованих грошових потоків з урахуванням заключних поправок. Метод капіталізації доходу.

7) тема 7 – Загальна характеристика порівняльного підходу. Основні принципи відбору підприємств-аналогів. Характеристика цінових мультиплікаторів. Метод галузевих коефіцієнтів. Застосування математичних методів у порівняльному підході;

8) тема 8 – Метод вартості чистих активів підприємства. Метод ліквідаційної вартості підприємства. Оцінка фінансових активів і зобов’язань підприємства при витратному підході до оцінки підприємства. Поняття зобов’язань підприємства. Оцінка дебіторської заборгованості підприємства;

9) тема 9 – Узгодження результатів оцінки вартості підприємства. Звіт про оцінку вартості підприємства;

10) тема 10 – Місце і роль оцінки вартості при проведенні реструктуризації підприємства. Специфіка оцінки довгострокових фінансових вкладень підприємства і непрофільного бізнесу як об’єктів реструктуризації. Специфіка оцінки вартості підприємства в разі злиття, поглинання, розукрупнення;

11) тема 11 – Місце і роль оцінки вартості бізнесу в системі управління вартістю підприємства. Специфіка оцінки вартості бізнес-напрямків і бізнес-одиниць в системі управління вартістю підприємства. Сучасні технології оцінки вартості підприємства. Місце і роль оцінки вартості підприємства в системі антикризового управління. Практична реалізація основних принципів оцінки вартості підприємства в процесі антикризового управління. Оцінка вартості підприємства на різних стадіях арбітражного управління.

- пройти тестування по темі;

- ознайомитись з методичними рекомендаціями до вивчення кожної теми (подані в практичних роботах);

- виконати завдання з практичних робіт;

- виконати завдання самостійної роботи;

- підготувати реферат за модулем (можна вибрати з рекомендованого переліку тем рефератів або запропонувати власний);

- звіт з матеріалами виконаного завдання подати викладачу або викласти як відповідь на завдання в системі електронного навчання.

Вимоги до оформлення реферату

Реферат – найбільш поширений тип письмової роботи з дисципліни, який демонструє поглиблену проробку відповідної теми. В процесі підготовки реферату студент накопичує знання, уміння та навички роботи з різними інформаційними джерелами, готується до майбутніх курсових та дипломних робіт. Багато рефератів з окремих дисциплін стали основою великих, глибоких досліджень студентів, створили підвалини для формування нових науковців.

При оцінюванні реферату користуються такими критеріями:

1. Відповідність змісту реферату обраній темі.

2. Повнота її проробки з використанням необхідної літератури.

3. Наукова та практична обґрунтованість висновків.

4. Самостійність виконаної роботи.

5. Стиль, логічність викладення матеріалу, відповідність вимогам до оформлення.

Відповідність реферату всім зазначеним критеріям дозволяє оцінити його найвищою оцінкою – «відмінно». Відсутність одного або кількох чинників знижує оцінку на таку саму кількість балів.

Якщо обговорення реферату здійснюється на семінарському занятті, оцінка за реферат може виставлятися як середньоарифметична оцінок за рецензією та захист[1].

Етапи підготовки та захисту реферату

Вимоги до оформлення реферату

Загальними вимогами до оформлення опрацьованого реферату є: чіткість побудови, логічна послідовність викладення матеріалу, переконливість аргументації, стислість і точність визначень, яка виключає можливість суб’єктивного і неоднозначного їх тлумачення, доведеність висновків та об’єктивність рекомендацій.

Завершений реферат комплектується у такій послідовності: титульний аркуш; зміст; основна частина; список використаних джерел; додатки. Обсяг реферату повинен становити 15–20 сторінок машинописного тексту (без додатків).

Реферат друкують на друкарській машинці або за допомогою комп’ютера з одного боку аркуша формату А4 (210 ´ 297 мм), залишаючи береги таких розмірів: лівий — не менше ніж 30 мм, правий — не менше ніж 10 мм, верхній та нижній — не менше ніж 20 мм.

Текст основної частини реферату поділяють на розділи та підрозділи. Назви розділів записують великими літерами перед текстом по центру сторінки. Заголовки підрозділів записують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Переноси слів у заголовках не дозволяються. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовками та текстом повинна дорівнювати 3–4 інтервалам. Кожну структурну частину реферату (зміст, розділи основної частини, список використаних джерел, кожний додаток) треба починати з нової сторінки.

Нумерація сторінок реферату має бути наскрізною і подаватись арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою реферату є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки.

Розділи реферату позначають по черзі арабськими цифрами. Підрозділи нумерують в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу також має стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу).

Стиль викладу матеріалу в рефераті має бути строгим та стриманим. При побудові речень бажано використовувати дієслова у невизначено-особистій формі, наприклад: «Вважається доцільним запропонувати…», а не «Я пропоную…». Слід користуватися також загальновизнаною управлінською термінологією, звертаючи увагу на точність її застосування та чіткість формулювань. Скорочення слів у тексті реферату та ілюстраціях до нього, крім загальновизнаних абревіатур, не допускається.

Цифровий матеріал, уміщений у текст реферату, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. За побудовою таблиця являє собою перехрещення горизонтальних рядків та вертикальних стовпців. Загальна форма таблиці має такий вигляд:

Таблиця

Тематичний заголовок таблиці

Заголовки стовпців

(назва таблиці)

 

Стовпці

При побудові, оформленні та розміщенні таблиць у тексті слід дотримуватись певних правил:

1. Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок, який відбиває її зміст та розміщується безпосередньо над таблицею по центру. Тематичний заголовок не підкреслюють. Праворуч над тематичним заголовком пишуть слово «Таблиця» та вказують її порядковий номер (знак «№» перед цифрами не ставиться). Заголовок таблиці і слово «Таблиця» починають з великої літери.

2. Заголовки стовпців повинні починатися з великих літер, підзаголовки — з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, то їх починають з великої літери.

3. Стовпець з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. За необхідності нумерації рядків їх порядкові номери ставлять перед назвою заголовків рядків.

4. Стовпці таблиці нумерують лише тоді, коли на них є посилання у тексті реферату, або коли таблиця продовжується на наступній сторінці.

5. Якщо всі дані, наведені у таблиці, мають однакову одиницю вимірювання, то її вказують у тематичному заголовку, якщо різні — то в заголовках стовпців або рядків через кому. Позначення одиниць вимірювання при цьому має відповідати загальноприйнятим стандартам.

6. Текст, який повторюється у боковику або стовпці таблиці та складається з одного слова, можна замінювати лапками. Якщо такий текст складається з двох або більше слів, то при першому повторі його замінюють словами «Те саме», а далі — лапками. Ставити лапки замість цифр, знаків, математичних та хімічних символів, які повторюються, не слід.

7. Числа у таблиці, як правило, повинні мати однакову кількість десяткових знаків)  Дрібні числа наводяться у вигляді десяткового дробу. Нульові ознаки прийнято позначати знаком тире « — », відсутність даних — трьома крапками « ... » або літерами «н. в.» (немає відомостей).

8. Якщо наведені у таблиці дані відрізняються будь-якими особливостями (є попередніми, відносяться до частини явища, що вивчається, тощо), то на це необхідно вказати у примітках, які розміщують одразу під таблицею.

9. Таблицю не слід захаращувати зайвими подробицями, які ускладнюють аналіз інформації. Необхідно також уникати утворення клітинок таблиці, що не мають змісту. Коли такі клітинки все ж таки з’являються, то в них треба проставити знак «´», який означає, що вони не заповнюються.

10. При побудові таблиці слід дотримуватися збереження певних пропорцій між її частинами: боковик не може займати більше ніж третину її формату, а висота заголовочної частини — перевищувати третину висоти таблиці.

11. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах кожного розділу двома арабськими цифрами, між якими ставиться крапка. Перша з них указує номер розділу, а друга — порядковий номер таблиці всередині розділу.

12. На всі таблиці мають бути зроблені посилання в тексті реферату. При першому посиланні пишуть слово «табл.», при повторних — «див. табл.», після чого вказують номер таблиці (без знаку «№»). Кожна таблиця супроводжується стислим аналізом та висновками. При цьому в тексті не треба повторювати кількісних відношень, які наведені у таблиці.

13. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті реферату (або на наступній сторінці) таким чином, щоб її можна було читати без повороту рукопису або з поворотом за годинниковою стрілкою.

14. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При переносі частини таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною, над іншими частинами пишуть слова «Продовження таблиці» і вказують номер таблиці. Таблицю з великою кількістю стовпців можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або стовпці таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку — боковик.

У процесі оформлення реферату часто використовують ілюстративні матеріали у вигляді діаграм, графіків, схем тощо.

Графічне зображення статистичних даних, яке наочно показує співвідношення між ними, зветься діаграмою. За формою побудови діаграми поділяють на лінійні, площинні та зображувальні. Найчастіше у проектах використовують лінійні, а з площинних — стовпцеві та секторні діаграми.

Лінійна діаграма характеризує за допомогою прямих, кривих або ламаних ліній кількісні показники розвитку об’єктів, явищ або процесів, що досліджуються.

У стовпцевих діаграмах кількісні дані відображають у вигляді прямокутників — стовпців, які розміщують вертикально поряд або на однаковій відстані один від одного. Висота цих стовпців відповідно до встановленого масштабу пропорційна кількісним значенням показників, що зображуються. Горизонтальне розміщення таких прямокутників утворює стрічкову діаграму.

Секторна діаграма є широко відомою формою зіставлення різних частин одного цілого. Площі, які утворюються секторами кола, і є основою для порівняння. Секторну діаграму будують шляхом поділу кола на окремі сектори пропорційно питомій вазі частин у цілому.

Засобом графічного зображення змін однієї величини залежно від змін другої є графік. Найчастіше у рефератах використовують графіки часових рядів. Для побудови графіків часових рядів використовують, як правило, прямокутну систему координат. На осі абсцис відкладають відрізки часу, а на осі ординат — значення рівнів ряду динаміки. На один графік можна нанести для порівняння декілька динамічних рядів.

Схеми у рефераті використовують для того, щоб показати склад, структуру та взаємозв’язки між окремими елементами явища, системи, що вивчаються, або щоб відобразити послідовність етапів того чи іншого процесу. Креслення схем і графіків має відповідати вимогам стандартів.

Усі ілюстративні матеріали у рефераті необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше (або на наступній сторінці), так щоб їх можна було читати без повороту аркуша або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Для всіх ілюстрацій прийнято єдине позначення «Рис.» (рисунок). Ілюстрації нумерують послідовно в межах розділу за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ста­виться крапка. Ілюстрації також повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст). Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. При посиланні на ілюстрацію у тексті реферату називають її вид (діаграма, графік, схема) та номер. При повторному посиланні на ілюстрацію використовують скорочене слово «дивись» (наприклад, «див. рис. 2.1»).

Формули, що наводяться у рефераті, нумерують у межах розділу арабськими цифрами, так само як і таблиці та рисунки. Порядковий номер формули вказують у круглих дужках праворуч від неї. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символа і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Посилання в тексті на порядковий номер формули роблять у круглих дужках, наприклад: «…у формулі (2.1)».

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка) Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (´) і ділення (:).

При написанні реферату може з’явитися потреба у примітках до тексту або до таблиць. Такі примітки містять довідкову або пояснювальну інформацію. Якщо примітка лише одна, то після слова «Примітка» ставлять крапку. Якщо приміток декілька, то після слова «Примітка» ставлять двокрапку. Такі примітки нумерують арабськими цифрами з крапкою.

На інформацію, що запозичена з інших джерел, а також на цитати, що наводяться у тексті реферату, обов’язково мають бути зроблені посилання. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяги. Посилання дають одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказують порядковий номер джерела у списку літератури та відповідну сторінку джерела (наприклад [4, c. 35]) або під текстом цієї сторінки у вигляді посилання, в якому вказують прізвище та ініціали автора, назву джерела, видавництво, рік видання та сторінку.

Список використаних джерел наводять після основної частини в алфавітному порядку.

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел

При оформленні додатків до реферату слід дотримуватись таких правил:

- послідовність вміщення додатків визначається порядком появи посилань на них у тексті реферату;

- кожний додаток має починатися з нової сторінки;

- кожний додаток, незалежно від його характеру (звітні форми, аналітично-розрахункові таблиці, громіздкі ілюстрації, комп’ютерні програми та розрахунки, первинні матеріали тощо), повинен мати заголовок, надрукований угорі по центру малими літерами з першої великої. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток», після якого за допомогою великих літер української абетки (за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь) ідентифікується його позначення, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б» і т. д. Один додаток позначається як додаток А;

- текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 — другий розділ додатка А. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад, рис. А.1.2 — другий рисунок першого розділу додатка А.

Оформлений відповідно до сформульованих вимог та повністю скомплектований реферат має бути зброшурований. На першій та останній сторінках студенти—виконавці проекту ставлять свої підписи та дату остаточного завершення роботи.