5.3. Протоколи Інтернет

Глобальна мережа Інтернет містить велику кількість комп’ютерів, що працюють під управлінням різних операційних систем, на різних апаратних платформах. Проте, під час обміну інформацією всі комп’ютери повинні користуватися єдиними правилами (угодами, протоколами) про способи передачі повідомлень. Тоді, будь-який комп’ютер буде здатний «зрозуміти» інформацію, що отримана від іншого комп’ютера.

Протокол – це узгоджені, стандартні правила передачі інформації в мережі.

Розрізняють два типи протоколів Інтернету:

· базові протоколи, що відповідають за фізичну пересилку електронних повідомлень будь-якого типу між комп’ютерами Інтернету. Ці протоколи (IP і TCP) настільки тісно пов’язані між собою, що, зазвичай, їх позначають єдиним терміном «протокол TCP/IP»;

· прикладні протоколи більш високого рівня, що відповідають за роботу служб Інтернету.

Комп’ютер не зможе працювати в Інтернеті, якщо на ньому не встановлено підтримку базових протоколів TCP/IP. Проте, на конкретному комп’ютері можуть бути відсутніми програми-клієнти, які використовують певний прикладний протокол. Наприклад, може не працювати електронна пошта або служба миттєвих повідомлень.

Кожен протокол виконує притаманну йому функцію і має бути сумісним з іншими протоколами. В комп’ютері, який під’єднано до локальної чи глобальної мережі, протоколи мають бути встановлені і обов’язково виконуватися.

Протоколи прикладного рівня

Протоколи прикладного рівня є посередником між програмою-клієнтом та мережею і є протоколами самого верхнього рівня. Вони перетворюють інформацію, що передається мережею у форму, яка є зрозумілою для програми-клієнта.

Протокол HTTP (Hyper Text Transfer Protocol). За допомогою протоколу HTTP організується відправлення запитів до веб-сервера, обробка відповіді сервера у форматі HTML і відображення отриманої інформації у вікні браузера.

Протоколи для роботи з електронною поштою. Призначені для організації доставки та передачі повідомлень через поштовий сервер.

Протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol). Відправлення листів від клієнта до поштового сервера. Дозволяє відправляти повідомлення на кілька адрес, застосувати проміжне збереження, пересилати копії повідомлень на інші адреси.

Протокол РОР3 (Post Office Protocol). Доставка листів від поштового сервера до клієнта. Цей протокол має вбудовані механізми розпізнавання адрес електронної пошти, а також модулі підвищення надійності отримання повідомлень.

Протоколи FTP, TelNet та інші. Призначені для постачання інформації до програм-клієнтів відповідних служб.

Протокол WAP (Wireless Application Protocol). Надає безпровідний доступ до інформаційних і сервісних служб Інтернету у разі під’єднання з мобільних пристроїв (телефонів, смартфонів, КПК).

Протоколи транспортного рівня

Протоколи транспортного рівня керують передачею інформації. Основним завданням є контроль правильності передачі даних, а також забезпечення надійної доставки даних до призначеного комп’ютера.

Протокол отримує інформацію від протоколів прикладного рівня і розділяє її на окремі частинки – пакети. Важливою частиною пакета є його заголовок, в якому зазначається: номер пакета, інформація про комп’ютер-відправник та комп’ютер-приймач, а також контрольна сума, яка потрібна для перевірки цілісності пакета.

Для подальшої передачі пакет скеровується на наступний нижчий рівень і далі мережею до комп’ютера-приймача, звідки має надійти підтвердження про прийом пакета. Якщо пакет не дійшов, загубився або пошкодився, його буде надіслано ще раз. Після надходження пакетів до місця призначення, протокол транспортного рівня комп’ютера-приймача аналізує їх заголовки, об’єднує пакети до єдиного цілого і відправляє інформацію до протоколів прикладного рівня.

Такий спосіб передачі інформації є доволі зручним і швидким. Найпоширенішим і відомим є протокол TCP (Transmission Control Protocol), який має давню історію, є одним з найперших транспортних протоколів і постійно вдосконалюється.

Протоколи мережевого рівня

Здійснюють взаємодію конкретних комп’ютерів мережі, тобто визначають маршрути просування інформації всередині мережі. Такий процес називається маршрутизацією. На шляху між комп’ютером-клієнтом та комп’ютером-сервером може знаходитися кілька проміжних комп’ютерів, які називаються маршрутизаторами. Маршрутизатор визначає, які з’єднання на даний момент існують і є менш завантаженими для передачі пакета. Пакети одного повідомлення можуть передаватися різними шляхами і за неоднаковий час.