2.5.   Мова програмування. Складові мови програмування

2.6.    

Мова – це система знаків (символів, жестів, міміки, положень перемикача і т. д.) для представлення, обміну інформацією. Це загальне визначення включає в себе і природні, і штучні (формальні) мови. До штучних мов належать мови, створені людьми для розв’язання специфічних задач. Це мова математичних формул, нотна грамота, мови програмування тощо.

Алгоритмічна мова — це мова, призначена для представлення алгоритму у вигляді послідовності вказівок для виконання їх виконавцем алгоритму. Алгоритмічна мова, як і кожна інша, має свій словник. Основу цього словника складають слова, що використовуються для запису команд, які входять у систему команд виконавця.

Мови програмування — це алгоритмічні мови, призначені для опису алгоритмів, що орієнтовані для виконання на комп’ютері, або система позначень для точного опису алгоритму, який треба виконати за допомогою комп’ютера.

Мова програмування, як і будь-яка інша мова, являє собою набір символів (алфавіт), систему правил складання базових конструкцій мови (синтаксис) та правила тлумачення мовних конструкцій (семантика). Ця система позначень і правил призначена для одноманітного і точного запису алгоритму. Алфавіт, синтаксис і семантика – три основні складові мов програмування.

Сукупність символів, які дозволяється використовувати під час побудови опису програм мовою програмування, називають алфавітом цієї мови.

Сукупність правил (опису) побудови вказівок алгоритмів деякою мовою програмування називають синтаксисом мови програмування.

Правила семантики пояснюють, яке смислове значення має кожний опис і які дії повинен виконати комп’ютер під час виконання кожної команди. 

В будь-якій мові програмування можна виділити чотири типи елементів, що використовуються під час побудови описів програм:

·   символи;

·   слова;

·   вирази;

·   команди (оператори).

Символи мови – це основні нероздільні знаки, за допомогою яких описуються програми і дані.

Слова мови – структури, що утворені із символів алфавіту мови програмування і мають певний зміст. Слова – це імена змінних та констант, числа, службові слова та ін.

Вираз – це текст, що задає правило обчислення одного значення величини. Якщо одержуване значення числове, то вираз називають арифметичним, якщо значення логічне, то вираз називають логічним або бульовим, якщо одержуване значення – текст, то вираз називають літерним.

Команда – це вказівка про виконання деякої дії. Під час написання програм команди називають операторами, а величини, що використані в команді – операндами. Скінчена послідовність виконуваних одна за одною команд називається серією команд. Серія може складатися із однієї команди і навіть бути порожньою.

Програма – це алгоритм, записаний мовою програмування.

Трансляція (від англ. Translation – переклад) – програма, яка перетворює команди мови програмування на машинну мову. Існує два способи трансляції: інтерпретація та компіляція.

Інтерпретація (від англ. interpretation) – спосіб трансляції, під час якого кожна інструкція програми перекладається в машинні коди та виконується, і тільки після виконання одного фрагмента програми процесор переходить до обробки іншого фрагмента. Це гнучка система перекладу, яка реалізовується нескладно. Вона використовується в тих випадках, коли потрібна простота трансляції (Basic), або там, де інший спосіб перекладу дуже складний або навіть неможливий (Lisp).

Компіляція (від англ. Compile – збирати) – спосіб трансляції, при якому здійснюється переклад усього тексту програми, збір перед її виконанням та запис у пам’ять комп’ютера.