10.5. Облік амортизації

 

Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Знос основних засобів - це сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Вартість, яка амортизується - первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінченню строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Амортизації підлягають об’єкти основних засобів, які мають обмежений строк корисної експлуатації (прикладом є земля, яка не підлягає амортизації).

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Первинним документом з обліку нарахованої амортизації є розрахунок або відомість нарахування амортизації.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем придбання і припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта.

Амортизація нараховується протягом строку корисного використання об’єкта, який встановлюється підприємством при зарахуванні його на баланс і призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисної експлуатації слід враховувати:

-  очікуване використання об’єкта на підприємстві з врахуванням його потужності, продуктивності тощо;

-     фізичний та моральний знос;

-   правові і інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу призначено пасивний рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів». За кредитом рахунку відображається нарахування амортизації та індексація зносу (накопиченої амортизації), а за дебетом - її зменшення.

Сума нарахованої амортизації відноситься на збільшення витрат підприємства

Нарахована амортизація на основні засоби:

- виробничого призначення                  Дт 23   Кт 131;

- адміністративного призначення        Дт 92   Кт 131;

- загально виробничого призначення  Дт 91   Кт 131.

 

Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизація основних засобів (крім інших необоротних активів) нараховується із застосування таких методів:

прямолінійного;

зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивного;

виробничого.

Метод нарахування амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання та з зазначенням в обліковій політиці.

Обраний метод амортизації переглядається у випадку зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

При прямолінійному методі сума амортизації визначається шляхом ділення вартості основних засобів, що амортизується на строк корисного використання.

Прямолінійний метод стабільний, послідовний і побудований на припущенні, що основні засоби рівномірно зношуються впродовж строку їх корисного використання. Він простий у розрахунку, але не враховує морального та фізичного зносу основних засобів.

Метод зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості і кумулятивний, відносяться до методів прискореної амортизації. Відповідно до цих методів у перші роки експлуатації основних засобів нараховується більша сума амортизації, ніж у наступні роки. Це зумовлено тим, що у перші роки експлуатації об’єкт основних засобів є технічно і фізично новим, потребує незначних витрат на ремонт і може принести більший дохід, ніж у наступні роки. Застосування методів прискореної амортизації виправдано для активів, яким притаманний швидкий моральний знос, що сприяє прискоренню процесу їх оновлення.

При використанні методу зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як добуток річної норми амортизації на первісну вартість об’єкта на дату початку її нарахування (в перший рік експлуатації) та на залишкову вартість об’єкта в наступні роки використання.

Річна норма амортизації вираховується за формулою:

          (1)

 

де: n - кількість років корисного використання об’єкта основних засобів.

При використанні методу прискореного зменшення залишкової вартості річна сума амортизації вираховується як добуток подвоєної річної норми амортизації та первісної вартості об’єкта на дату початку її нарахування  і на залишкову вартість у наступні роки використання.

При цьому річна норма амортизації розраховується шляхом ділення 100% на строк корисного використання об’єкта і подвоюється.

За останній рік експлуатації амортизація вираховується як різниця між первісною і ліквідаційною вартістю та сумою нарахованого зносу за попередні роки використання.

При використанні кумулятивного методу річна сума амортизації вираховується як добуток кумулятивного коефіцієнту та вартості, що амортизується.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується шляхом ділення кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання, на суму чисел років корисного використання об’єкта основних засобів.

Виробничий метод нарахування амортизації застосовується, здебільшого, до активної частини основних засобів, які експлуатуються нерівномірно. Суть цього методу полягає в тому, що величина амортизації основних засобів залежить від обсягу виробленої на ньому продукції.

Місячна сума амортизації вираховується як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації визначається шляхом ділення вартості об’єкта, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням даного об’єкта основних засобів.