ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

8.3. Методи забезпечення якості продукції

 

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства впровадження і дотримання належного механізму управління якістю продукції. Основними елементами цього механізму є:

-  стандартизація і сертифікація виробів;

-  державний нагляд за дотриманням стандартів і норм;

-  внутрішньовиробничий технічний контроль якості.

Стандартизація – це визначення і застосування єдиних правил з метою упорядкування діяльності у певній галузі.

Результати стандартизації, об’єктами якої є конкретна продукція, норми, правила відображені у спеціальній нормативно-технічній документації, основними видами якої є стандарти і технічні умови (рис.8.1).

Рис.8.1.Нормативно-технічна документація

 

Основним нормативно-технічним документом на продукцію є стандарт.

Стандарт – це комплекс норм, правил і вимог до об’єкту стандартизації, який прийнятий зацікавленими сторонами і затверджений відповідними органами.

Міжнародні стандарти використовуються для сертифікації продукції, що експортується в інші країни і реалізується на світовому ринку.

Державні(національні) стандарти України містять обов’язкові рекомендовані вимоги. До них належать ті вимоги, які забезпечують безпеку продукції для життя, здоров’я, майна громадян, охорони навколишнього середовища. Переважно державні стандарти встановлюють на вироби загальномашинобудівного застосування, продукцію для населення і народного господарства, дорого вартісні об’єкти, методи випробувань і ін.

Галузеві стандарти розповсюджуються на ту продукцію, на яку відсутні державні стандарти України. Це можуть бути стандарти на технологічне оснащення і технологічні процеси, матеріали тощо.

Стандарти підприємств необхідні для регулювання діяльності кожного підприємства і розробляються ними самостійно з метою конкретизації вимог до продукції. Об’єктами стандартизації можуть бути деталі, складальні одиниці, інструменти.

Технічні умовивстановлюють додаткові вимоги до державних стандартів або встановлюються на ту продукцію, на яку вони відсутні, чи на нові вироби на період їх освоєння. Технічні умови потребують узгодження із замовником, органом державного нагляду, іншими зацікавленими організаціями.

 Стандарти і технічні умови періодично переглядаються і уточнюються з врахуванням нових вимог споживачів.

 Важливою умовою системи управління якістю продукції є її сертифікація(з лат. «зроблено правильно»). Сертифікат– документ, що засвідчує високий рівень її якості, відповідність вимогам міжнародних стандартів.

 З березня 1997 року Україна почала визнавати міжнародні стандарти ISO, прийняті Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) в березні 1987 року. Ці стандарти є індикатором швидкого визнання підприємства та її продукції. Тому ті підприємства, які планують вигідно продати свою продукцію на світовому ринку, повинні мати сертифікат якості на відповідність продукції стандартам ISO серії 9000 «Загальне керівництво якістю і стандарти з забезпечення якості».

Продавці продукції, що підлягає сертифікації, повинні:

-  забезпечувати виготовлення продукції відповідно до вимог того нормативного документу, на узгодженість до якого вона сертифікована;

-  реалізовувати продукцію за наявності сертифіката відповідності;

-  припинити реалізацію сертифікованої продукції, якщо будуть виявлені відхилення від вимог нормативного документу.

В умовах ринкової економіки сертифікація є одним із важливих механізмів управління якістю, що дає можливість об’єктивно оцінити продукцію, підтверджує її безпеку, підвищує її конкурентоздатність.

Роботу із державного нагляду за якістю проводить і координує Державний комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України).

Основними функціями Держстандарту є:

-  затвердження переліку продукції, що підлягає сертифікації;

-  інформаційне забезпечення споживачів щодо створення стандартів;

-  проведення атестації експертів (провідних вчених, спеціалістів);

-  перевірка дотримання стандартів і норм з метою виявлення відхилень.

За порушення вимог стандартів і правил підприємства несуть матеріальну відповідальність у вигляді сплати штрафів, розмір яких залежить від характеру порушення.