Тема 3. Концепція сталого розвитку: суть, мета, завдання, особливості

 

План

1. Змістовна характеристика концепції сталого розвитку

2. Історичні аспекти формування сучасної концепції сталого розвитку

3. Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року

4. Соціально-економічний аспект концепції сталого розвитку

 

1. Змістовна характеристика концепції сталого розвитку

 

Спершу варто зазначити, що українське слово «сталий» найточніше відповідає загальній думці концепції, але не є абсолютно точним перекладом першого значення цього терміну. «Сталий розвиток» це переклад англійського sustainable development. «Sustainable» можна перекласти також як «життєздатний», «екологічний» або навіть «невиснажливий».

Це поняття має безліч трактувань та варіацій, але найпоширенішим є визначення Міжнародної комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку. Сталий розвиток визначається там як розвиток, який «задовольняє потреби сьогодення без шкоди для здатності майбутніх поколінь задовольнити свої».

Простою мовою, сталий розвиток – це спосіб організації діяльності суспільства, за якою воно зможе існувати в довгостроковій перспективі. Він має на меті досягнення соціальної та економічної справедливості, збереження навколишнього середовища та відновлення використаних природних ресурсів.

Суть сталого розвитку полягає у визначенні життєздатних схем, що враховують та збалансовують економічні, соціальні та екологічні аспекти людської діяльності. Ухвалюючи рішення, громади, компанії та громадяни мають враховувати не лише перспективу 10-20 років, а й далеке майбутнє.

Думка, що концепція сталого розвитку стосується лише екологічної ситуації, не правильна. Ця концепція набагато ширше, ніж просто турбота про екологію. Вона зачіпає всі сфери життя: економічну, соціальну та екологічну — тобто, екології відводиться лише третина уваги.

Центральне місце в концепції займає людина сучасного та людина майбутнього. Як експлуатація ресурсів, економічний розвиток чи спрямованість інвестицій, так і освіта, охорона здоров’я, зайнятість та боротьба з голодом — за цією концепцією всі аспекти розвитку суспільства мають узгоджуватися як і з сучасними, так і з майбутніми потребами.

Сталий розвиток визначається як розвиток, який задовольняє потреби сьогодення без шкоди для майбутніх поколінь задовольняти власні потреби.

Сталий розвиток вимагає спільних зусиль для побудови інклюзивного, стійкого та стійкого майбутнього для людей і планети.

Для досягнення сталого розвитку вкрай важливо гармонізувати три основні елементи: економічне зростання, соціальне залучення та захист навколишнього середовища. Ці елементи взаємопов’язані, і всі вони мають вирішальне значення для добробуту окремих людей і суспільства.

Ліквідація бідності в усіх її формах і вимірах є неодмінною вимогою сталого розвитку. З цією метою необхідно сприяти сталому, інклюзивному та справедливому економічному зростанню, створенню більших можливостей для всіх, зменшенню нерівності, підвищенню базового рівня життя, сприянню справедливому соціальному розвитку та включенню, а також сприянню інтегрованому та сталому управлінню природними ресурсами та екосистемами. .

На глобальному рівні 17 цілей сталого розвитку (ЦСР) (рис. 3.1) і 169 цілей нового порядку денного будуть контролюватися та переглядатися за допомогою набору глобальних індикаторів. Глобальна рамка індикаторів для цілей сталого розвитку була розроблена Міжвідомчою та експертною групою з індикаторів ЦУР (IAEG-SDGs) та узгоджена на 48 -й  сесії Статистичної комісії ООН, що відбулася в березні 2017 року.

Концепція сталого розвитку зустрічається не лише з позитивним прийняттям, а й з критикою. Так, її звинувачують у відсутності конкретності в рішеннях. Відсутність теоретичної та практичної бази для реалізації ідей сталого розвитку часто залишає їх нереалізованими.

Сталий розвиток називають утопією, адже в усталеному класовому суспільстві концепція рівності вважається неможливою. До того ж в користь «утопічної» критики грає висока вартість реалізації та відсутність центру, який би гарантував реалізацію концепції сталого розвитку.

Щодо цілей ООН також йшла жвава дискусія. The Economist у статті «169 заповідей» назвав їх «хаосом», порівнюючи з попередніми вісьмома «Цілями розвитку тисячоліття», які діяли до 2015 року. Експерти зазначали, що деякі цілі (наприклад, економічне зростання та боротьба зі змінами клімату) конкурують між собою, а інші (наприклад, подолання бідності) є словозамінником більшості перерахованих.

 

 

Рис. 3.1. «Глобальні цілі» або 17 цілей сталого розвитку, що були ухвалені на Саміті ООН зі сталого розвитку

 

Уряди також розроблять власні національні індикатори, щоб допомогти в моніторингу прогресу, досягнутого у цілях і завданнях.

Головні статистики держав-членів працюють над визначенням цілей з метою мати 2 індикатори для кожної цілі. Для всіх цілей буде приблизно 300 індикаторів. Однак якщо цілі охоплюють наскрізні питання, кількість показників може бути зменшена.

Процес подальших заходів та огляду буде ґрунтуватися на щорічному звіті про досягнення ЦУР, який підготує Генеральний секретар.

Щорічні зустрічі Політичного форуму високого рівня зі сталого розвитку відіграватимуть центральну роль у розгляді прогресу у досягненні ЦУР на глобальному рівні. Засоби реалізації ЦУР будуть контролюватися та переглядатися, як зазначено в Аддіс-Абебській програмі дій, підсумковому документі Третьої Міжнародної конференції з фінансування розвитку, щоб забезпечити ефективну мобілізацію фінансових ресурсів для підтримки нового порядку денного сталого розвитку.

Для досягнення Цілей сталого розвитку річні інвестиційні потреби в усіх секторах оцінюються приблизно в 5-7 трильйонів доларів США. Нинішні рівні інвестицій далекі від необхідного масштабу. З глобальними фінансовими активами, які оцінюються в понад 200 трильйонів доларів, фінансування доступне, але більшість цих ресурсів не спрямовується на сталий розвиток у масштабах та швидкості, необхідних для досягнення ЦУР та цілей Паризької угоди щодо зміни клімату.

Інтерес та інвестиції до Цілей сталого розвитку зростають, і інвестиції в Цілі мають економічний сенс. Досягнення ЦУР може відкрити ринкові можливості на 12 трильйонів доларів США та створити 380 мільйонів нових робочих місць до 2030 року.

 

2. Історичні аспекти формування сучасної концепції сталого розвитку

 

Вважається, що основою сучасної концепції «сталого розвитку» стала перша доповідь Римського клубу під назвою «Межі зростання» (1972). Якщо її коротко описати, то сучасний економічний розвиток виявився несумісним із довготривалим життям планети. Ця доповідь тоді наробила шуму, а до конфлікту економіка-екологія зросла увага. 

Вперше термін «сталий розвиток» з’явився в документі Міжнародного союзу охорони природи «Всесвітня стратегія охорони природи» (1980). Однак, ще майже десятиліття він залишався практично непоміченим. Серйозного розголосу набула зазначена раніше доповідь комісії ООН, яка згадується в поясненні поняття.

Доповідь «Наше спільне майбутнє» (1987) — напрацювання комісії, видані норвезькою громадською та політичною діячкою Ґру Гарлем Брундтланд. Підходи, викладені нею, лягли в основу концепції сталого розвитку та популяризували її. Після цього «сталий розвиток» став центральною ідеєю ряду великих конференцій ООН та національних стратегій.

Сучасні ЦСР ґрунтуються на десятиліттях роботи країн і ООН, у тому числі Департаменту ООН з економічних і соціальних питань.

У червні 1992 року на саміті Землі  в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, понад 178 країн прийняли  Порядок денний 21, всеосяжний план дій для побудови глобального партнерства для сталого розвитку з метою покращення життя людей та захисту навколишнього середовища.

Держави-члени одноголосно прийняли Декларацію тисячоліття на  саміті тисячоліття  у вересні 2000 року в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку. На саміті було розроблено вісім Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ)  для скорочення крайньої бідності до 2015 року.

Йоганнесбурзька декларація зі сталого розвитку та План виконання, прийняті на  Всесвітньому саміті зі сталого розвитку  в Південній Африці в 2002 році, підтвердили зобов’язання світової спільноти щодо викорінення бідності та охорони навколишнього середовища, а також ґрунтувалися на Порядку денному 21 та Декларації тисячоліття, включаючи більше акцент на багатосторонньому партнерстві.

На Конференції ООН зі сталого розвитку (Ріо+20)  у Ріо-де-Жанейро, Бразилія, у червні 2012 року країни-члени прийняли підсумковий документ  «Майбутнє, якого ми хочемо»  , в якому вони вирішили, серед іншого, розпочати процес розвитку набір ЦСР для розвитку ЦРТ та створення  Політичного форуму високого рівня ООН зі сталого розвитку . Підсумок Ріо +20 також містив інші заходи щодо впровадження сталого розвитку, включаючи мандати щодо майбутніх програм роботи у сфері фінансування розвитку, малих острівних держав, що розвиваються тощо.

У 2013 році Генеральна Асамблея створила відкриту робочу групу з 30 членів  для розробки пропозиції щодо ЦУР.

У січні 2015 року Генеральна Асамблея розпочала процес переговорів щодо порядку денного розвитку на період після 2015 року . Цей процес завершився ухваленням Порядку денного зі сталого розвитку на період до 2030 року з  17 ЦУР  на  саміті ООН зі сталого розвитку  у вересні 2015 року.

2015 рік став знаковим для багатосторонності та формування міжнародної політики, оскільки було ухвалено кілька основних угод:

·           Сендайська рамка для зменшення ризику катастроф  (березень 2015 р.)

·           Аддіс-Абебська програма дій щодо фінансування розвитку  (липень 2015 р.)

·           Перетворення нашого світу: Порядок денний сталого розвитку до 2030 року  з 17 ЦУР було прийнято на  саміті ООН зі сталого розвитку  в Нью-Йорку у вересні 2015 року.

·           Паризька угода про зміну клімату  (грудень 2015 р.).

Тепер щорічний  Політичний форум високого рівня зі сталого розвитку  служить центральною платформою ООН для подальшої діяльності та перегляду ЦУР.

Порядок денний сталого розвитку на період до 2030 року, прийнятий усіма державами-членами Організації Об’єднаних Націй у 2015 році, забезпечує загальний план миру та процвітання людей і планети зараз і в майбутньому. У його основі лежать 17 цілей сталого розвитку (ЦСР), які є невідкладним закликом до дій усіх країн – розвинених і розвиваються – у рамках глобального партнерства. Вони визнають, що припинення бідності та інших нестатків має йти пліч-о-пліч зі стратегіями, які покращують охорону здоров’я та освіту, зменшують нерівність та стимулюють економічне зростання – і все це водночас боротися зі зміною клімату та працювати над збереженням наших океанів та лісів.

Сьогодні Відділ цілей сталого розвитку (ЦСР) Департаменту ООН з економічних і соціальних питань (UNDESA)  надає значну підтримку та розбудову потенціалу для ЦУР та пов’язаних з ними тематичних питань, включаючи воду, енергетику, клімат, океани, урбанізацію, транспорт, наука і технології, Глобальний звіт про сталий розвиток (GSDR), партнерства та малі острівні держави, що розвиваються. DSDG відіграє ключову роль в оцінці загальносистемної реалізації Порядку денного на період до 2030 року, а також у пропагандистській та інформаційно-пропагандистській діяльності, пов’язаної з ЦСР. Щоб втілити Порядок денний на період до 2030 року реальністю, широка причетність до ЦСР має перерости в рішуче зобов’язання всіх зацікавлених сторін досягти глобальних цілей. DSDG має на меті сприяти цьому залученню.

 

3. Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року

Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю 25 вересня 2015 року «Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року» є планом дій для людей, планети та процвітання. Його мета полягає також у зміцненні всезагального миру в умовах більшої свободи. Ми визнаємо, що викорінення бідності в усіх її формах та вимірах, включно з крайньою бідністю, є найважливішим глобальним завданням та однією із невід’ємних потреб сталого розвитку.

Цей план реалізовуватимуть усі країни та всі зацікавлені сторони, що діятимуть на засадах співробітництва і партнерства. Ми сповнені рішучості звільнити людство від тиранії бідності та нужденності, зцілити та убезпечити нашу планету. Ми прагнемо здійснити сміливі та перетворювальні кроки, які настійно потрібні для того, щоб вивести світ на траєкторію сталого і неухильного розвитку. Вирушаючи у цю спільну подорож, ми урочисто обіцяємо, що ніхто не буде залишений осторонь.

Сімнадцять Цілей сталого розвитку і 169 завдань, що їх ми проголошуємо сьогодні, демонструють масштабність і амбітність цього нового всезагального Порядку денного. Вони орієнтовані на розвиток здобутків, досягнутих у рамках Цілей розвитку тисячоліття, і на завершення реалізації завдань, які не вдалося виконати. Вони спрямовані на реалізацію прав людини для всіх, досягнення гендерної рівності та розширення прав і можливостей всіх жінок і дівчат. Вони мають комплексний та неподільний характер і забезпечують зрівноваження трьох вимірів сталого розвитку: економічного, соціального та екологічного.

Ці Цілі та завдання стимулюватимуть діяльність у сферах, що є критично значущими для людства і планети.

Ключові сфери, за якими передбачено реалізацію змін згідно «Порядку денний у сфері сталого розвитку до 2030 року»:

1. Люди

Ми сповнені рішучості покінчити з бідністю та голодом в усіх їх формах та проявах, а також забезпечити, щоб усі люди могли реалізувати свій потенціал в умовах гідності й рівності та у здоровому навколишньому середовищі.

2. Планета

Ми сповнені рішучості захистити планету від деградації, зокрема шляхом раціонального споживання і виробництва, раціонального використання її природних ресурсів та вжиття невідкладних заходів щодо зміни клімату з тим, щоб планета могла задовольняти потреби нинішнього і прийдешніх поколінь.

3. Процвітання

Ми сповнені рішучості забезпечити, щоб усі люди могли жити заможним і повноцінним життям, а економічний, соціальний та технічний прогрес тривав у гармонії з природою.

4. Мир

Ми сповнені рішучості сприяти побудові миролюбного, справедливого та всеохопного суспільства, в якому немає місця страху і насильству. Не може бути сталого розвитку без миру, а миру – без сталого розвитку.

5. Партнерство

Ми сповнені рішучості мобілізувати кошти, потрібні для здійснення цього Порядку денного, шляхом активізації роботи Глобального партнерства в інтересах сталого розвитку, що ґрунтується на засадах зміцнення глобальної солідарності, спрямовується, зокрема, на задоволення потреб найбідніших і найуразливіших груп населення і передбачає участь усіх країн, усіх зацікавлених сторін і всіх людей.

Взаємопов’язаний та всеосяжний характер Цілей сталого розвитку має велике значення для забезпечення виконання мети нового Порядку денного. Якщо ми здійснимо наші амбітні плани в повному обсязі, передбаченому Порядком денним, то життя всіх людей істотно поліпшиться і наш світ зміниться на краще.

 

4. Соціально-економічний аспект концепції сталого розвитку

 

Положення сталого розвитку, які відносяться до його соціальної та економічної складових, вже розглядалися деякими концепціями і науками, зокрема, соціологією економіки, соціальним менеджментом, а також в концепції маркетингу, етиці і соціальній відповідальності бізнесу тощо.

Соціологія економіки є галуззю соціології, яка досліджує економічну і соціальну сфери життя суспільства взагалі і, зокрема, взаємодію соціальних та економічних процесів, у тому числі на окремому підприємстві. Об'єктом цієї галузі соціології виступає економіка у сукупності її основних складових: виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Соціологія економіки виникла задовго до виникнення концепції сталого розвитку – ще на початку ХХ ст., але аналізувала ті ж проблеми, що виникають між соціальними і економічними системами та стоять перед дослідниками, що займаються питаннями сталого розвитку, а саме, економічним і соціальним аспектами такого розвитку. Цікавим є те, що соціологія економіки досліджує також економічну свідомість, економічне мислення та економічні інтереси, що за суттю пояснює або, принаймні, намагається пояснити, чому підприємства ставлять саме такі цілі перед собою, і яким чином поставлені цілі співвідносяться з економічними та соціальними інтересами інших зацікавлених груп.

Соціальний менеджмент тісно пов'язаний з управлінням соціальним розвитком підприємства, що також є предметом дослідження концепції сталого розвитку підприємства. Соціальний менеджмент є одним з елементів системи управління економікою, який покликаний забезпечити ефективність розвитку економіки з урахуванням не лише економічних, а й соціальних результатів. Об'єктами соціального менеджменту виступають соціальні явища, відносини, поведінка і діяльність людей в соціальній сфері. Головним завданням, яке вирішує соціальний менеджмент, є координація і узгодження напрямів діяльності членів суспільства до єдиної мети. Вони є суб’єктами, які здійснюють свідомий вплив на об’єкт управління і планомірно організують діяльність суспільства для досягнення поставлених цілей.

Становлення і розвиток соціального менеджменту пов'язані з відповідними змінами, що відбуваються у суспільстві: забрудненням навколишнього середовища, зростаючою соціальною диференціацією, зменшенням ресурсних можливостей і потенціалу, неощадним використанням невідновлюваних природних ресурсів, нерозвиненістю економічних структур. Все це спричиняє протиріччя між суспільством і окремою людиною. Слід зазначити, що ті самі зміни у суспільстві спричинили і виникнення концепції сталого розвитку, яка приділяє увагу підвищенню життєвого рівня та економічної активності населення, зняттю соціальної напруженості, розвитку соціальної сфери, зменшенню забрудненості підприємствами навколишнього середовища, забезпеченню раціонального використання ресурсів, і, отже, також намагається вирішити протиріччя між суспільством і окремим підприємством. Вирішення протиріч можливе за умови здійснення відповідних змін у цілях підприємства та узгодження їх з цілями суспільства.

Сучасне бачення концепції соціально-етичного маркетингу має містити три концептуальні напрямки: соціальний, гуманістичний, екологічний, які відповідно враховують соціальні завдання та підходи до управління, етичні принципи та інтереси широких верств населення, екологічні стандарти. Це сприяє формуванню додаткового попиту для покращення якості життя, врахуванню екологічних стандартів та соціально- економічних наслідків виробництва і споживання товарів, та у кінцевому рахунку приводить до набуття товарами додаткової цінності для споживачів та суспільства. Отже, соціально-етичний маркетинг, за суттю, приділяє увагу не лише соціальному економічному, а й екологічному аспектам діяльності підприємства, проте здійснює це в межах вузької спеціалізації – при формуванні попиту на продукцію підприємства з урахуванням інтересів споживачів, що постійно змінюються.

Соціальний маркетинг є процесом для впливу на людську поведінку у великому масштабі, використовуючи маркетингові принципи переважно з метою соціального виграшу, ніж отримання прибутку від продажів. Протягом останніх 30 років соціальний маркетинг успішно використовувався для підвищення рівня охорони здоров'я і збільшення використання освітньої в галузі охорони здоров'я програми, поліпшення задоволення споживачів, досягнення змін у поведінці людей.

Поряд з дослідженнями, присвяченими соціальному маркетингу, слід згадати такі, що розглядають холістичний маркетинг, який базується на синтезі різних маркетингових концепцій. З точки зору порівняння цих концепцій (складових холістичного маркетингу) з концепцією сталого розвитку увагу привертає соціально-відповідальний маркетинг, який повинен "супроводжуватися одночасним збереженням і зміцненням добробуту споживача й суспільства в цілому". За суттю соціально-відповідальний маркетинг і є соціальним маркетингом, положення якого є узгодженими з деякими положеннями сталого розвитку. Проте соціальна відповідальність або соціальна спрямованість діяльності є притаманною не лише маркетинговій діяльності. Поширеною є етика бізнесу, яка передбачає врахування моральних норм у всіх сферах діяльності підприємства.

Етика бізнесу вивчає етичні засади діяльності людини в бізнесі, розглядає відносини між підприємствами, підприємством і контрагентами, працівниками в межах одного підприємства, підрозділами підприємства. О.М. Вишневська і Г.С. Куліш зазначають, що етика бізнесу пов’язана з функціонуванням і розвитком моралі у сфері підприємницької діяльності, а до основних принципів етики ведення бізнесу належать, насамперед, повага до закону, чесність, вірність слову та укладеному договору, надійність, довіра та соціальна відповідальність.

Етика бізнесу розповсюджується на всі напрями діяльності підприємства, сприяє гармонізації відносин між окремими суб’єктами всередині підприємства і підприємствами, вимагає дбайливого ставлення до цілей і інтересів цих суб’єктів. При переході на шлях до сталого розвитку підприємство починає дбайливо ставитися до інших осіб і суб’єктів господарювання і, отже, запроваджує принципи етики бізнесу у свою діяльність.

Дбайливе та етичне ставлення підприємства до окремих його контрагентів і суспільства взагалі закладено також в концепції соціальної відповідальності. Етична відповідальність підприємства вважається складовою корпоративної соціальної відповідальності. ООН, ЄС та великі підприємства під соціальною відповідальністю розуміють обов’язки підприємця або підприємства відносно інших людей та умов роботи.

Міжнародним стандартом "Керівництво із соціальної відповідальності" соціальна відповідальність визначається як відповідальність організації за дію її рішень і діяльності на суспільство і навколишнє середовище через прозору і етичну поведінку, яка сприяє стійкому розвитку, включаючи здоров'я і добробут суспільства; враховує очікування зацікавлених сторін; відповідає вживаному законодавству і узгоджується з міжнародними нормами поведінки; інтегровано в діяльність всієї організації і застосовується в її взаєминах. Дане визначення є найбільш загальним і показує орієнтири діяльності підприємств відносно суспільства і навколишнього середовища.

Незважаючи на те, що соціальна відповідальність розглядається у соціально-економічному контексті, тобто діяльність підприємств досліджується з точки зору її впливу на суспільство, фактично враховується також вплив діяльності підприємства на навколишнє середовище, як середовище, що оточує працівника або іншу особу. Концепція сталого розвитку також визначає загальні орієнтири, близькі до орієнтирів концепції соціальної відповідальності, та намагається врахувати цілі і очікування всіх зацікавлених сторін.

В теперішній час змінюються умови ведення бізнесу, цілі власників підприємств та сам процес управління підприємствами. Поширюються приклади поєднання бізнесу з елементами концепції сталого розвитку.

Соціальне підприємництво може використовуватися для підтримки населення, підприємництва взагалі та вирішення соціальних проблем. За суттю, соціальне підприємництво намагається допомогти вразливим верствам населення, тобто вирішити деякі глобальні цілі сталого розвитку, закладені в 2015 році.

Таким чином, дослідження вже існуючих положень різних наукових знань і концепцій показали, що вони відповідають деяким положенням концепції сталого розвитку. Всі вони стосуються актуальних питань сталого розвитку світового співтовариства і намагаються гармонізувати відносини між суспільством, суб'єктами господарювання та навколишнім середовищем. Положення розглянутих наук і концепцій можна використовувати в процесі розробки або уточнення категорійно-понятійного апарату концепції сталого розвитку, при розробці напрямів стратегії сталого розвитку та відповідних систем показників для його оцінювання.

 

Контрольні запитання

1. В чому суть концепції ООН про сталий розвиток людства?

2. Яка роль відведена «Порядку денному на ХХІ століття»?

3. Який зміст Плану виконання рішень, прийнятого в Йоганнесбурзі?

4. Які основні принципи Декларації Ріо?

5. Яка роль соціології економіки у формуванні концепції сталого розвитку?