Тема 3. Світовий фінансовий ринок та його структура
Питання для самостійного вивчення
1. Лондон як світовий фінансовий центр.
2. Характеристика Нью-Йорка як світового фінансового центру.
3. Токіо як світовий фінансовий центр.
4. Офшорні банківські центри та їхні види. Основні типи
офшорних ринків.
5. Ринки золота: поняття, класифікація, особливості
функціонування. Значення золота у
валютній сфері. Операції з золотом. Золоті аукціони.
Теоретичні
відомості
Світовий фінансовий ринок – специфічна сфера грошових
операцій, де об'єктом угоди виступають вільні грошові кошти населення,
суб'єктів господарювання і державних структур, міжнародних фінансових
організацій, надані користувачу під цінні папери або в вигляді позики.
Функціонування світового фінансового ринку можливе лише за наявності в
економіці реальних власників.
В операціях світового фінансового ринку беруть участь
національні валютні, кредитні та фондові ринки, які тісно переплітаються з
аналогічними світовими ринками. При цьому на основі величезних національних ринків,
що виконують міжнародні операції склалися основні світові фінансові центри –
Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Люксембург, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур, Гонконг,
Багамські острови, Панама, Бахрейн та ін. У міжнародних валютних відносинах
також посилюються позиції Європейського Валютного Союзу і його валюти – євро,
та валюти «останньої інстанції» – швейцарського франка, який неодноразово
доводив свою стабільність та надійність у періоди світових валютних криз та
катаклізмів. У цих центрах зосереджені міжнародні банки, банківські
консорціуми, фондові біржі, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні
операції з цінними паперами й золотом.
Світовий фінансовий центр – центр скупчення банків та
спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні
валютні, кредитні, інші фінансові операції, операції з цінними паперами та
золотом.
Сучасні світові фінансові центри виникають у тих країнах,
де:
– стале валютно-економічне становище;
– існує розвинута кредитна система і добре організована
біржа;
– помірне оподаткування;
– пільгове валютне законодавство, яке дозволяє доступ
іноземних позичальників і цінних паперів до біржового котирування;
– зручне географічне становище;
– відносна стабільність політичного режиму;
– наявні стандартизація та високий ступінь інформаційних
технологій без паперових операцій на базі використання сучасних ЕОМ.
За часів розвитку міжнародних фінансових відносин
відповідні етапи розвитку пройшли й міжнародні фінансові центри:
1 етап: До Першої світової війни найвідомішим фінансовим
центром був Лондон.
Це визначалося високим рівнем розвитку капіталізму у
Великобританії, її широкими торговельними зв'язками з іншими країнами,
відносною сталістю фунта стерлінгів, розвинутою кредитною системою країни.
2 етап: Після Першої світової війни провідний світовий
фінансовий центр перемістився до США. У Західній Європі активно здійснюють
міжнародні кредитні операції Швейцарія і Люксембург. Частка останнього
становить близько 1/4 всіх євровалютних кредитів.
3 етап: Новим світовим фінансовим центром став Токіо
внаслідок посилення позицій Японії на світових ринках, створення потужної
закордонної банківської мережі, скасування валютних обмежень.
4 етап: Початок 80-х років ХХ ст. – з'явилися такі
фінансові центри як Сінгапур, Гонконг.
5 етап: Початок 90-х років ХХ ст. – з'явилися нові
фінансові центри, такі як Багамські острови, Бахрейн та інші. Це пов'язано з
пільговим податковим законодавством та незначними операційними видатками в цих
країнах.
Фінансові центри працюють цілодобово, керуючи рухом
міжнародних фінансових потоків. Ефективність міжнародних валютно-кредитних і
розрахункових операцій забезпечує Світова міжбанківська фінансова
телекомунікаційна мережа, яка не визнає національних кордонів (SWIFT (СВІФТ) – Societyfor Worldwide Interbank Financial Telecommunications).
Основне її завдання полягає у передаванні будь-якої банківської й фінансової
інформації на базі засобів сучасної телекомунікаційної техніки. Звичайні
повідомлення передаються протягом 10 хвилин, термінові – протягом 1 хвилини.
Щоденно по світу передається до 200 млн повідомлень. Центри комунікації
розташовані в Брюсселі (Бельгія), Амстердамі (Голландія) та Кульпепері (штат
Вірджинія, США).
Стадії розвитку міжнародного фінансового центру:
1. Розвиток місцевого ринку.
2. Перетворення в регіональний фінансовий центр.
3. Розвиток до стадії міжнародного фінансового ринку.
Визначають такі елементи, необхідні для міжнародного
фінансового центру:
– стійка фінансова система та інститути, що забезпечують
правильне функціонування фінансових ринків;
– гнучка система фінансових інструментів, що забезпечує
кредиторам та позичальникам різноманітність варіантів з точки зору затрат,
ризиків, прибутків, строків, ліквідності та контролю;
– здатність каналізувати іноземний капітал.
Основними умовами існування міжнародного фінансового
центру є:
– економічна свобода. Сучасний фінансовий ринок не може
існувати без свободи діяльності, споживання, накопичення та інвестування;
– стабільна валюта, що підтримує внутрішню економіку,
стійка фінансова система і валюта, що забезпечує довіру іноземних інвесторів;
– ефективні фінансові інститути та інструменти, що здатні
каналізувати накопичення у продуктивні капіталовкладення;
– активні та мобільні ринки – комплексні ринки, такі як
довгострокові та короткострокові ринки, ринки по операціях на строк та
ф'ючерсні ринки, товарні ринки, що надають позичальникам та інвесторам більші
можливості;
– технології та засоби зв'язку, що дозволяють ефективно
здійснювати безготівкові розрахунки та готівкові платежі;
– фінансові спеціальні знання та людський капітал,
результат навчання та освіти;
– підтримка відповідного правового та соціального
клімату, створення привабливої обстановки для міжнародних потоків капіталу.
Серед фінансових центрів виділяють офшорні зони – позанаціональні
фінансові центри, які здійснюють значні обсяги кредитування та фінансування у
валютах інших країн.
Для цих зон характерні:
– ліберальне валютно-кредитне законодавство, що захищає
інтереси інвесторів, не накладаючи при цьому зайвих обмежень на фінансові
інститути (низькі податки, незначне державне втручання);
– здійснення валютно-кредитних операцій в основному з
іноземною для даної країни валютою;
– законодавчий допуск продажу валюти за офіційною ціною,
коли офіційний обмінний курс нижчий від ринкового, і купівлі валюти, коли
офіційний курс валюти вищий за ринковий.
Офшорні банківські центри поділяються на «паперові» та
функціональні. «Паперові» банківські центри зберігають документацію, банківські
операції вони виконують у незначних розмірах або не проводять взагалі.
Функціональні банківські центри, навпаки, здійснюють
депозитні операції та надають кредити.
Обидва типи офшорних банківських центрів допомагають
переміщувати кошти з потужних міжнародних фінансових центрів, таких як Лондон,
Нью-Йорк, кінцевим позичальникам. Банки використовують «паперові» центри, такі
як Багамські та Кайманові острови, для того, щоб мінімізувати податки та
виключити регулювання своєї діяльності.
Світовий ринок золота – це система відносин
купівлі-продажу золота і сукупність центрів, де здійснюються
купівельно-продажні операції із золотом для промислових цілей, придбання
необхідної іноземної валюти, приватного нагромадження, спекуляції.
Суб'єктами світового ринку золота виступають комерційні
банки, фірми, приватні особи, виконавчі валютні органи.
Основне джерело пропозиції золота – це його новий
видобуток. Першість у видобутку золота належить ПАР (Південно-Африканській
Республіці), також активно видобувають золото в Канаді, Австралії, Китаї,
Бразилії, Росії та інших країнах. На ринках золота купуються та продаються
стандарті зливки. Зливки міжнародного типу мають вагу 400 тройських унцій (
1. Світові – Лондон, Цюріх, Нью-Йорк, Гонконг, Дубаї.
2. Внутрішні вільні – Париж, Мілан, Стамбул,
Ріо-де-Жанейро.
3. Контрольовані місцеві – Афіни, Каїр.
4. «Чорні ринки» – Бомбей, Тайбей.
На ринках золота існують такі ж типи контрактів, як і на
валютному ринку:
– спот-угоди на золото являють собою готівкові операції
із терміном виконання на другий робочий день після дня укладання угоди.
– останнім часом популярними стали також строкові
операції із золотом – форвардні, своп-угоди, опціони та ф'ючерси. Ці угоди
передбачають купівлю (або продаж) певної кількості золота у визначений день у
майбутньому за ціною, що фіксується в момент укладання угоди.
Завдання
для самоперевірки
Питання для самоперевірки
1. Зробіть власний аналіз структури міжнародного
фінансового ринку. Розкрийте взаємозв'язок її елементів.
2. Які функції світового фінансового ринку ви знаєте?
Проаналізуйте їх.
3. В чому полягає відмінність первинного фінансового
ринку від вторинного?
4. Чому виникла фінансова глобалізація? Які її рушійні
сили?
5. Назвіть причини виникнення міжнародних фінансових
центрів. Як вони еволюціонують? Чи можуть виникнути нові в сучасних умовах?
6. Як діють офшорні банківські центри? Чому ТНБ в них
зацікавлені?
7. Яка роль золота на міжнародному фінансовому ринку?
Чому вона змінюється?
8. Як класифікують ринки золота? Чим це обумовлено?
Тестові завдання
1.
Офіційне котирування встановлюється на міжбанківському ринку
А) у Франції;
Б) у Німеччині;
В) у Італії;
Г)у США.
2.
Якого виду валютних ринків не існує:
А) регіонального;
Б) організованого;
В) неорганізованого;
Г) жодна відповідь не правильна?
3.
Якого виду валютних ринків не існує:
А) біржового;
Б) позабіржового;
В) міжбанківського;
Г) жодна відповідь не правильна?
4.
Міжнародний валютний ринок – це абревіатура:
А) IMF;
Б)ICM;
В)FOREX;
Г)SWIFT.
5.
FOREX знаходиться:
А) у Нью-Йорку;
Б) у Вашингтоні;
В) у Гонконзі;
Г)не має конкретного місця торгівлі.
6.
Якого типу гравців на валютному ринку не існує:
А) биків;
Б)вовків;
В) ведмедів;
Г) жодна відповідь не правильна?
7. До
світових ринків золота відносять:
А) Цюріх;
Б) Каїр;
В) Чикаго;
Г) Париж;
Д) Ріо-де-Жанейро;
Е) Лондон;
Є) Санкт-Петербург;
Ж) Стамбул.
8. Які
офшорні банківські центри зберігають документацію, а банківські операції не
проводять зовсім?
А) функціональні;
Б) регіональні;
В) «паперові»;
Г) будь-які?
Тематика рефератів
1. Діяльність банків країн – учасниць ЄС на світовому
фінансовому ринку.
2. Діяльність банків США на світовому фінансовому ринку.
3. Діяльність банків Японії на світовому фінансовому
ринку.
4. Золото у структурі офіційних золотовалютних резервів
розвинутих країн.
5. Операції із золотом на міжнародних фінансових ринках.
6. Офшорні банківські зони та їх роль у міжнародних
відносинах.
7. Процес глобалізації світового фінансового ринку.
8. Сучасні тенденції розвитку ринків золота у світі.
9. Характеристика найбільших світових ринків золота.