Лабораторне заняття №13

Тема: Методи та засоби захисту населення від радіації

Мета: Навчити студентів методам та засобам захисту населення від радіації

 

План

Завдання 1. Вивчити шляхи надходження радіонуклідів в організм людини та побудувати діаграму.

 Завдання 2. Вивчити принципи захисту від радіації

Завдання 3. Ознайомитись з ІЗЗ та замалювати 2-3 їх види.

Завдання 4. Ознайомитись з колективними ЗЗ, зробити розрахунки їх кількості та замалювати їх схематичну будову.

Завдання 5. Ознайомитись із санітарно-гігієнічними правилами при проведенні с/г робіт на забруднених територіях.

 

Прилади та матеріали: ІЗЗ, плакати, таблиці, методичні вказівки

На допомогу студенту

        

1)    Структура надходження радіонуклідів в організм людини та формування дози слідуюча:

2% - внутрішнє опромінення з питною водою;

0,1 % - внутрішнє опромінення за рахунок інгаляції з повітрям;

5-20% - зовнішнє гамма-опромінення;

інше – з продуктами харчування, з яких половина – „дари лісу".

 

 

2) Захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної безпеки у випадку застосування закритих джерел, базуються на знанні законів поширення іонізуючих випромінювань і характеру їхньої взаємодії з речовиною. Головні з них такі:

·        доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності випромі­нювання і часу впливу;

·        інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна кількості квантів або часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і обернено пропорційна квадрату відстані;

·        інтенсивність випромінювання може бути зменшена за допомогою екранів.

З цих закономірностей випливають основні принципи гарантування радіаційної безпеки:

·        зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів ("захист кількістю");

·        скорочення часу роботи з джерелом ("захист часом");

·        збільшення відстані від джерела до людей ("захист відстанню");

·        екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання ("захист екраном").

Найкращим для захисту від рентгенівського і гамма-випромінювання є свинець і уран. Проте, з огляду на високу вартість свинцю і урану, можуть застосовуватися екрани з більш легких матеріалів - просвинцьованого скла, заліза, бетону, залізобетону і навіть води. У цьому випадку, природно, еквівалентна товща екрану значно збільшується.

Для захисту від бета-потоків доцільно застосовувати екрани, які ви­готовлені з матеріалів з малим атомним числом. В цьому випадку вихід галь­мівного випромінювання невеликий. Звичайно як екрани для захисту від бета-випромінювання використовують органічне скло, пластмасу, алюміній.

Відкритими називаються такі джерела іонізуючого випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у на­вколишнє середовище.

Основні принципи захисту:

·        використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з джерелами випромінювання у закритому виді;

·        герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;

·        заходи планувального характеру.

Для попередження чи зменшення впливу на організм радіоактивних речовин необхідно:

— максимально обмежити перебування на відкритій території, при виході з приміщення використовувати підручні засоби індивідуального захисту (респіратор, пов'язка, плащ, гумові чоботи);

— під час перебування на відкритій території не роздягатися, не сідати на землю, не палити;

— перед тим, як увійти в приміщення, взуття помити водою або витерти вологою ганчіркою, одяг почистити вологою щіткою;

— суворо дотримуватись правил особистої гігієни;

— в усіх приміщеннях, підготовлених для перебування людей, щоденно проводити вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів;

— приймати їжу тільки у закритих приміщеннях, ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі і полоскати рот 0,5-процентним розчином питної соди;

— воду вживати тільки з перевірених джерел, а продукти харчування - придбані через торгівельну мережу;

— сільськогосподарські продукти індивідуальних господарств, особливо молоко, зелень,  овочі та фрукти, вживати в їжу тільки за рекомендацією органів охорони здоров'я;

— не купатися у відкритих водоймах до перевірки ступеня їх радіоактивного забруднення;

—         не збирати в лісі ягоди, гриби і квіти.

 

3) ІЗЗ можуть частково захистити організм від надходження радіоактивних, хімічних, біологічних шкідливих для здоров’я речовин. До засобів радіаційно-хімічного захисту відносяться такі засоби індивідуального захисту:

А. Засоби захисту органів дихання:

а) протигази;

— загальновійськові: РШ-4, ПМГ, ПБФ;

— цивільні: ГП-5, ГП-5М, ГП-7, ГП-7У, ГП-7В;

— дитячі: камери захисна дитяча КЗД-4, КЗД-6 (до 1,5 року);

ДП - 6 (для старшого віку);

ПДФ-Д (від 1,5 до 7 років);

ПДФ-Ш (від 7 до 17 років);

ПДФ - 7 (від 1,5 до 14 років);

— ізолюючі: ІП-4, ІП-5, ІП-46;

— промислові: (для захисту від СДОР);

— додаткові патрони ДПГ-1, ДПГ-3;

б) респіратори:

— Р-2;

— РУ-6Ом, РПГ-67 — промислові;

ШБ-1 (пелюсток) та інші;

в) простіші:

— ВМП — ватно-марлева пов'язка;

— ПТМ-1 — протипилова тканинна маска;

Б. Засоби захисту органів шкіри:

а) спеціальні засоби;

— Л-1— легкий захисний костюм;

— ЗЗК — загальновійськовий захисний костюм;

— ЗКЗК — загальновійськовий комплексний захисний комплект;

— ЗФО-58 — захисно-фільтруючий одяг;

б) щоденний і виробничий одяг (обробляється пастою К-4, або мильно-масляною емульсією для надання водонепроникності).

В. Комплекти і прилади спеціальної обробки і знезараження:

— ІПП-8 — індивідуальний протихімічний пакет;

— ІДК-1 — індивідуальний дегазуючий комплект;

— ДК-4 — дегазуючий комплект;

— ІДП-С — індивідуальний дегазуючий пакет селікагелевий.

Г. Медичне майно:

— АІ-2 — індивідуальна аптечка;

— ППІ — індивідуальний перев'язочний пакет;

— ІПП-8 — індивідуальний протихімічний пакет.

 

4) Захисні споруди поділяються на:   сховища,  протирадіаційні укриття,  найпростіші укриття, швидкоспоруджувані укриття,  пристосування приміщень під захисні споруди.

Одним із найпоширених захисних  інженерно-технічних заходів цивільної оборони є будівництво сховищ, яке здійснюється у відповідності з "Будівельними нормами і правилами", що зберігають свою чинність на всій території України.

Сховища за своїми захисними властивостями поділяються на чотири класи

Таблиця 1 - Класифікація сховищ

При класифікації враховуються дві характеристики:

— ступінь захисту від надлишкового тиску (Рф,кг/см²), який залежить від міцності будівельних конструкцій;

— коефіцієнт захисту (ослаблення) за радіоактивним випромінюванням (Косл) показує у скільки разів рівень радіації у захисній споруді менший, ніж ззовні. Він залежить від шару і властивостей матеріалу, що вкриває захисну споруду

Сховища забезпечують найбільш надійний захист людей від вражаючих факторів (високих температур, шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів та уламків зруйнованих будівель і споруд та інше), а також ЗМЗ і звичайних засобів нападу. Вони обладнані комплексом інженерних споруд, що забезпечують необхідні умови життєдіяльності протягом певного часу.

 

Сховища повинні будуватися з урахуванням наступних основних вимог:

— забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше 2 діб;

— будуватися на ділянках, які не можуть бути затоплені;

— бути на відстані від мереж водостоку і каналізації;

— не дозволяється прокладання транзитних інженерних комунікацій через сховище (стислого повітря, гарячого водопостачання, газо - та паропроводів);

— прокладання трубопроводів каналізації та водопостачання допускається за наявності вимикаючих пристроїв;

— мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок завалу - мати аварійний вихід.

Сховище має основні та допоміжні приміщення (рис. 1).

 

До основних відносяться:

— приміщення для захищених;

— пункти управління;

— медичні кімнати.

До допоміжних відносяться:

— тамбур-шлюзи;

— фільтровентиляційні приміщення;

— санітарні вузли;

— приміщення для зберігання води та продуктів харчування та інші.

Пункт управління (ПУ). Передбачається на об’єкті господарської діяльності (ОГД) з найбільшою працюючою зміною (НПЗ) не менше 600 осіб. Обладнується він в одному зі сховищ. Кількість працюючих на ПУ не перевищує 10 осіб, при цьому на одного працюючого перед­бачається  2 м². На об'єктах, де НПЗ менше 600 осіб, окреме приміщення для ПУ не передбачається. У приміщенні для захищених, в одному зі сховищ, встановлюється телефон для зв'язку з місцевим штабом ЦО.

Медичний пункт. У сховищах місткістю 800—1200 осіб передбачається кімната 9 м² і додатково 1 м² на кожні 100 осіб. У захисних спорудах, де медична кімната не передбачається, на кожні 500 захищених обладнується 1 са­нітарний пост  2 м², але не менше одного на сховище. В сховищах у необхід­ній кількості розміщаються обладнання, меблі, прилади, інструменти, ремонтні матеріали, протипожежне і медичне майно.

Входи повинні забезпечувати можливість швидкого та безпечного заповнення сховища. Кожне сховище повинно мати не менше двох входів, один з яких обладнується як аварійний. У сховищах місткістю більше 300 осіб передбачається тамбур-шлюз, з місткістю більше 600 осіб — двокамерний тамбур-шлюз. Площа тамбур-шлюза 8—10 м².

Водопостачання і каналізація здійснюється від зовнішньої мережі. Норма при діючій мережі 2 л/год./чол., але не більше 25 л/добу. За відсутності водопроводу передбачається запас питної води на три доби при нормі 3 л/доб./чол., у ПРУ — 2л/доб./чол. Каналізація самотічна, або з перекачуванням у загальну систему. Санітарні вузли будуються окремо для чоловіків та жінок за нормами: 1 чаша на 75 жінок (150 чоловіків), умивальник на 200 осіб. При виході з ладу водопроводу санітарні прилади вимикаються, а для збору фекалій передбачаються резервуари з розрахунку 2 л/доб./чол., а для сухих відходів — 1 л/доб./чол.

Електропостачання та опалення здійснюється від зовнішніх джерел постачання. Для аварійного забезпечення великих захисних споруд передбачається двигунові електростанції.

Користування сховищами. Про загрозу нападу ворога населення інформується по місцю роботи або проживання відповідними посадовими особами - представниками адміністрації або штабів цивільної оборони об'єктів народного господарства по радіо, телебаченню та інших засобах зв'язку. При оголошенні загрози нападу ворога в сховища та протирадіаційні укриття місткістю більше 50 чоловік прибувають призначені коменданти та ланки обслуговування сховищ та укриттів; у протирадіаційних укриттях місткістю менше 50 чоловік і в найпростіших укриттях призначаються старші (зазвичай з числа людей, котрі там переховуються). На цих осіб покладається підтримка захисних споруд в готовності та організація укриття в них населення.

Укриття населення в захисних спорудах, включаючи і найпростіші укриття, проводиться згідно з відповідними сигналами оповіщення цивільної оборони. Звісно, якщо людина почує або побачить ядерний вибух сама, то не варто чекати сигналу, необхідно миттєво діяти відповідно до обставин -прямувати до захисної споруди або застосовувати інші засоби захисту. Заповнення захисних споруд проводиться організовано та швидко. Люди розміщуються в них згідно з вказівками коменданта (старшого) по споруді, а особи з дітьми розміщуються у спеціально відведених для них місцях, як правило, поблизу каналів, що подають повітря (труб, коробів).

У захисних спорудах необхідно суворо дотримуватись встановленого режиму та порядку. Люди повинні беззаперечно виконувати всі розпорядження коменданта (старшого) та чергових по сховищу чи укриттю. Вони зобов'язані, крім того, надавати коменданту (старшому) та ланці обслуговування допомогу у підтриманні порядку в споруді. Дотримання суворої дисципліни - одна з головних умов надійного захисту людей в захисних спорудах. Людям не дозволяється без потреби ходити приміщеннями сховища чи укриття, палити, самостійно вмикати і вимикати електроосвітлення, інженерні агрегати та мережі, відчиняти та зачиняти двері і занавіси. У сховищах та укриттях необхідно дотримуватись тиші. В них можуть організовуватися бесіди, читання вголос та слухання радіопередач.

Протирадіаційні укриття, в основному, забезпечують захист людей від радіоактивного зараження, світлового опромінення, а також зменшують дію ударної хвилі і проникаючої радіації. Крім того, вони захищають від крапельнорідинних отруйних речовин і частково  - від хімічних та біологічних аерозолів.

Найпростіші укриття зменшують радіуси ураження людей ударною хвилею, послаблюють дію радіоактивних випромінювань та ураження світловим випромінюванням.

 

Швидкоспоруджувані укриття. При недостатній місткості завчасно побудо­ваних укрить будуються швидкоспоруджувані. У них теж передбачаються примі­щення для захищених, простіше фільтровентиляційне обладнання, санвузли, запаси води. Для будівлі швидкоспоруджуваних укрить викорисовується залізо­бетон, елементи підземних колекторів. Будівлю таких споруд планують завчасно стосовно до умов того чи іншого об'єкта. Для цього необхідно мати відповідну документацію. Типове швидкоспоруджуване сховище будується за 24 години.

 

            5) Правила техніки радіаційної безпеки розробляє спеціальна наука – радіаційна гігієна.

Однією з особливостей сільського господарства є сезонність робіт і те, що роботи, в основному, проводяться на відкритому повітрі. Під час сільськогосподарських робіт на забруднених територіях основним джерелом опромінення працівників є радіоактивний пил. При виконанні  таких робіт на угіддях, забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС, малі дози іонізуючого випромінювання та інгаляційне надходження радіонуклідів з пилом є суттєвим екзогенним фактором розвитку неспецифічних захворювань легенів і обтяжливе їх протікання.

Ефективна еквівалентна доза опромінення сільськогосподарських робітників за рахунок інгаляційного, а також зовнішнього опромінення не перевищує 0,1 бер за рік.

Для зниження надходження радіонуклідів в організм працюючих людей необхідно проводити такі міроприємства: організаційні , санітарно-технічні  і лікувально - профілактичні заходи.

Організаційні  заходи включають:

      - складання карт-схем забруднення радіонуклідами полів;

-         введення обмежень у технологію вирощування сільськогосподарських культур, які виключали б знаходження людини на причіпних агрегатах у шлейфі пилу;

-    будівництво та благоустрій польових станів;

- забезпечення відповідності санітарно-гігієнічним вимогам майданчиків для приготування робочих розчинів хімічних засобів захисту рослин, розміщення та влаштування картоплесортувальних пунктів тощо;

-      випуск нової сільськогосподарської техніки та ін.

Санітарно-технічні заходи:

1.                З метою зниження запилення повітря кабін сільськогосподарської техніки і спецодягу слід організувати щоденне централізоване миття  техніки, вологе прибирання кабін.

2. Для поліпшення мікрокліматичних умов у кабінах тракторів, особливо в теплий період року, необхідно досягати зменшення тепловиділення та вилучення надлишків тепла. В кабінах тракторів, переважно на передній стінці і даху, де нагрівання буває більшим, необхідно стежити за станом теплоізоляції для того, щоб температура їх не перевищувала 35 ⁰С. Зовнішнє повітря повинне надходити в кабіну через вентиляційні пристрої. В кабіні необхідно забезпечувати оптимальні мікрокліматичні умови: температура повітря в осінньо-зимовий період не повинна бути нижчою +14 ⁰С, у весняно-літній — не перевищувати +28 ⁰С. Швидкість руху повітря на робочому місці повинна бути не меншою 1,5 м/сек.

3. Зробити герметизацію кабін і встановити випарні кондиціонери. Для захисту від пилу робітників слід використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання та очей: респіратори, ватно-марлеві пов’язки, окуляри, рукавиці.

4. Організувати знепилення і централізоване прання спецодягу в міруі забруднення, але не рідше одного    разу на тиждень.

5.На машинному дворі обладнати санітарно-побутові приміщення з душовими.

6.Для обмеження надходження радіоактивних речовин з продуктами харчування і водою забезпечити:

-         дотримання елементарних санітарно-гігієнічних правил;

-         створення належних умов для миття рук перед їжею, миття свіжих овочів та фруктів;

-         доставку води та продуктів на польові стани в герметичних цистернах і термосах.

Лікувально-профілактичні заходи:

Вивчення стану здоров'я населення, яке проживає і працює на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, повинно постійно залишатись у полі зору як медпрацівників, так і керівників сільськогосподарських підприємств, адміністрації населених пунктів. У зв'язку з цим дуже важливим заходом є періодичні профілактичні медичні огляди.

Надання першої допомоги при попаданні радіоактивних речовин в організм на початковій стадії променевої хвороби. У випадках підозри надходження радіонуклідів в організм ураженому дають адсорбент (вугілля 25-30 г, сірчано-кислий барій – 50 г або глину 25-30 г із 1-3 г сайодину), який запивається водою. Адсорбент зв’язує радіонукліди і попереджує їх надходження в кров. Через 15-20 хв. проводять промивання шлунку шляхом вживання 2-3 л води і механічному визиванню блювання. Після цього повторюють вживання адсорбента і дають сольове послаблююче. Для хворих створюють спокій, а при появі нудоти, блювоти, головних болей – дають таблетки етапіразіну або аерону, потім необхідно систематично давати антибіотики (амоксол, амоксоцилін, тетрациклін, біоміцин, фталазол, етазол та ін.).

При кров’яній блювоті хворим давати ковтати маленькі шматки льоду.

При сухості шкіри її змащують кремами або жиром.

Хворі у всі періоди променевої хвороби потребують висококалорійної легкозасвоюваної їжі, багатої на білки та вітаміни. Для пиття рекомендується давати підсолену воду. Кормити хворих необхідно малими порціями, але часто.

 

Дайте письмові відповіді на запитання та завдання

1.Що формує основний вклад у формування отриманої дози?

2.Що таке захист „відстанню”?

3.Правила поведінки у колективних засобах захисту.

4.Як швидко та правильно можна переобладнати житло чи іншу споруду під укриття?