Глосарій

Адаптація — пристосування системи до середовиша існування.

Адитивність — властивість сумативної системи; властивості системи дорівнюють сумі аіастивостей її елементів (протилежне емерджентність).

Алгоритм — певним чином визначена логічна послідовність дій для досягнення певної мети.

Аналіз — фізичне або смислове розчленування цілого на частини (елементи) з метою їх детального пізнання.

Аналіз системний — сукупність методів і засобів застосування теорії систем та системного підходу в аналітичній діяльності.

Аналіз структурний — аналіз структури системи (зв’язків, взаємодії, конфігурації елементів).

Аналіз структурно-функціональний — вивчення ролі елементів в системі через їх структуру (структурні зв’язки, ієрархію).

Аналіз функціональний — пояснення процесів і явиш, властивостей елементів через їх функції.

Аналітична модель — модель для здійснення аналізу об'єкта.

Біфуркація — критична точка (стан) системи, роздвоєння траєкторії, різні варіанти розвитку

Взаємодія — вплив елементів один на одного, взаємний зв’язок, обумовленість.

Властивість системи — найбільш суттєві ознаки, породжені змістом системи (цілісність, структурність, взаємодія з середовищем).

Гомеостаз — здатність системи зберігати атастивості та функції під впливом середовища; динамічна рівновага системи.

Генезис — походження і розвиток, що приводять до певного стану.

Генетичний метод — дослідження на основі походження та еволюції об'єкта.

Граф — графічна модель структури.

Декомпозиція — «поділ» системи (проблеми) на частини зі збереженням підпорядкованості частини (,дерево цілей”).

«Дерево цілей» — «деревоподібна» графічна модель ієрархії цілей.

Детермінована система — обумовлена, визначена, прогнозована система, яка адекватно реагує на зовнішній вплив.

Дисипативність — перехід впорядкованого руху до невпорядкованого, хаотичного.

Життєвий цикл — послідовні зміни станів системи від виникнення до зникнення.

Зв'язок — обмін речовиною, енергією, інформацією між елементами, між системою та середовищем.

Загальна теорія систем — наукова дисципліна, що вивчає спільні закономірності для всіх систем та обгрунтовує методологічні принципи їх дослідження.

Еволюція — повільні кількісні зміни, що накопичуються і приводять до поступових якісних змін структури і функцій системи.

Екстраполяція — спосіб передбачення, прогнозування.

Елемент — неподільна з точки зору даної системи її частина.

Емерджентність — наявність у системи властивостей, якими не володіють (в сумі) її складові (елементи).

Ентропія — міра невизначеності, невпорядкованості системи.

Ізоморфізм — загальна схожість, тотожність систем (моделей), об'єктів певного виду класу.

Ієрархія — підпорядковане розташування (розміщення) елементів від вищого до нижчого.

Інваріантність — постійність (незмінність) системи або властивості по відношенню до змін умов.

Інтеграція — об’єднання і зв’язаність елементів, посилення цілісності.

Інформація — відомості, знання спостерігача про систему.

Кібернетика — наука про загальні закони управління в різноманітних системах.

Комунікація — процес обміну інформацією, процес і форма інформаційного зв’язку.

Комплекс — суку пність, поєднання предметів і явищ, шо складають єдине ціле.

Координація — узгодження, впорядкування при умові рівноправності елементів.

Моделювання — метод пізнання дійсності, шо полягає в створенні та дослідженні її моделі.

Модель — штучно створена пізнавальна система, що адекватно відображає зміст,структуру та властивості реатьної системи.

Негоентропія — стан, процес, зворотний ентропії, впорядкованість.

Оптимізація — пошук рішення щодо стану системи, який би на основі компромісу задовольняв усі елементи системи та забезпечував би досягнення системою в цілому максимально (мінімальної) функції.

Організація — процес і результат (стан) впорядкування системи на основі певних факторів, критеріїв, цілей.

Параметри система — кількісний вираз характеристик (аіастивостей) системи.

Підсистема — цілісна частина системи, шо об'єднує однорідні елементи та системно організована.

Принцип — загальне правило діяльності.

Прямий зв'язок — безпосередній вплив одного елемента на інший.

Регулювання — різновид управління на основі зворотного зв’язку, шо повертає систему до задано траєкторії.

Сигнал — умовний знак, що несе повідомлення, інформацію.

Синергетика — загальна теорія самоорганізації складних систем.

Система — цілісна сукупність взаємозв’язаних елементів.

Системний підхід — загальнонауковий принцип пізнавальної діяльності, шо грунтується на системному баченні дійсності.

Системотехніка — прикладний (інженерний) напрям про моделювання, конструювання систем.

Спеціальні теорії систем — системні теорії в певних галузях знань, шо пояснюють окремі аспекти, стан систем.

Структура — певна суку пність зв’язків і відношень між елементами, шо визначають спосіб їх взаємодії та організації.

Структурно-функціональний підхід — вивчення системних об’єктів на основі визнання взаємозв'язку' між структурою і функціями системи.

Середовище — оточення системи, яке впливає на не та відчуває на собі її вплив.

Стохастичний процес — випадковий, важко передбачуваний процес.

Теорія систем — складна сукупність знань (принципів, законів) про утворення та функціонування системних об'єктів довільної природи.