1. Релігійні, морально-етичні традиції
та правові норми
минулого як основа цивілізаційного феномена
соціальної допомоги.
2. Милосердя та
допомога бідним і нужденним в Біблійних текстах.
3. Соціально-етичні норми
в буддизмі. Буддійські трактати про благодійність.
4. Проблема добра та
людинолюбства в ісламі. Допомога бідним як обов’язок благочестивої людини.
Коран про допомогу сиротам та подорожуючим.
5. Іудаїзм про допомогу бідним
та нужденним.
Основні поняття і категорії: община,
релігія, милосердя, співчуття.
ЛІТЕРАТУРА
ОСНОВНА
1. Вступ до соціальної роботи : навчальний
посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т. В. Семигіна
[та ін.]. – К. : Акадевидав,
2005. – 304 с.
2. Горілий А. Історія соціальної роботи:
навчальний посібник / А. Горілий –
Тернопіль : Видавництво Астон, 2004. – 174 с.
3. Поліщук В. А. Історія соціальної
педагогіки та соціальної роботи : курс лекцій / В. А. Поліщук, О. І. Янкович. – Тернопіль : ТДПУ, 2009. – 256 с.
4. Фурман А.В., Підгурська М.В.
Історія соціальної роботи: [навчальний посібник] / А. В. Фурман, М.В.Підгурська. – Тернопіль: ТНЕУ, 2014. – 174 с.
ДОДАТКОВА
1. Поліщук В. А. Історія соціальної
педагогіки та соціальної роботи : курс лекцій / В. А. Поліщук, О. І. Янкович. – Тернопіль : ТДПУ, 2009. – 256 с.
2. Социальная работа : теория и практика : учеб. пособие / А. В. Бабушкин [и др.].
– М. : ИНФРА-М, 2002. – 427 с. – (Серия «Высшее образование»).
3. Социальная работа : учеб. пособие / В. Д.
Альперович [и др.] – Ростов н/Д : Феникс, 2006. – 480
с.
4. Фурман А.В., Підгурська М.В.
Історія соціальної роботи: [навчальний посібник] / А. В. Фурман, М.В.Підгурська. – Тернопіль: ТНЕУ, 2014. – 174 с.
Методичні
рекомендації
Слід відзначити, що релігія була
важливою частиною первісного суспільства. Вона виробляла загальні цінності, що
виступали чинником інтеграції індивідів у суспільстві. Релігійний зв’язок між
членами роду виступає як соціальний зв’язок. Освячені релігією норми, в тому
числі норми допомоги-взаємодопомоги, стають обов’язковими для членів роду.
Практика культової підтримки як частини системи соціальної допомоги в цей
історичний період була об’єктивно спрямована на соціальну консолідацію родичів,
нейтралізацію ризиків, загроз, соціальну реабілітацію та адаптацію і мала
корисні для суспільства результати. Вона несла регулятивну функцію і діяла у
сфері людської свідомості, сприяла гуманізації суспільних відносин.
Велика увага приділена питанням
співчуття, взаємодопомоги у текстах Старого та Нового заповітів. Християнство
обґрунтувало соціальну нерівність як божественний промисел і запропонувало
забезпечити справедливість і гармонію людських взаємин за допомогою милосердя та його інструменту -
милостині (пожертви). Милосердя стає поведінковим стереотипом, що сприяє
гуманізації суспільства. Перші християни вкладали в
поняття «милосердя» зміст прощення і діяльної любові. Кожна громада
виступала як окремий орган піклування, який через своїх членів організовував
відвідування і допомогу вдома убогим і хворим. Перші християни роздавали хліб
голодним, приймали вигнанців, які рятувалися втечею, не запитуючи, звідки вони
з’явилися, не цікавлячись їхньою національністю, соціальним станом і
поведінкою.
Основні ідеї буддизму викладені у «чотирьох
благородних істинах». У них немає безпосереднього заклику до допомоги
нужденним, проте в етичних вченнях підкреслюється, що за допомогою благих
вчинків людина може покращити свою
карму. Етичне вчення буддизму вимагає від його прихильників цнотливості, поваги
до чужої власності, чистоти в думках і справах, щедрості й благодійництва,
забороняє вбивати живі істоти. Спасіння людини релігія буддизму шукає у
внутрішньому вдосконаленні. Особливо багато заслуг він отримує, спілкуючись і
допомагаючи членам буддійської громади.
Соціальна етика ісламу знайшла своє вираження у
проповідях пророка Мухаммеда, у яких він виступив проти багатіїв, великих купців,
лихварів, за матеріальну допомогу бідним, сиротам, вдовам. Викуп раба чи його
звільнення теж оцінювалося як богоугодна справа. Окремо підкреслювалася
необхідність допомоги сиротам, вдовам та подорожуючим.
Ідея милосердя та співчуття присутня й у інших
релігійних системах. Так, в у давніх євреїв існували етичні норми про необхідність
співчуття ближньому, надання йому етичної і матеріальної підтримки. У Талмуді
добродійність позначається словами цедака (буквально
праведність або справедливість). Бідний має право отримувати, а спроможна
людина повинна давати. Від обов’язку проявляти милосердя не звільняється ніхто.
Засоби на добродійні цілі надходили з різних джерел: податки на членів общин,
пожертвування, заповіт на цілі добродійності, штрафи, орендна плата за
користування майном общини.
Одній з форм прояву добродійності у древніх євреїв
була практика прощення боргів, розірвання боргових зобов’язань. Це
повторювалося в кожен Великий ювілейний рік (раз в 50 років).
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1.
Яким чином у буддизмі та
джайнізмі були окреслені ідеї милосердя та допомоги? Як вони пов’язані із
релігійними доктринами цих систем?
2.
Яким чином у ісламі відображена
ідея милосердя та благодійності?
3.
Як була організована система
підтримки нужденних у іудейському суспільстві?
4.
Які нові риси у поглядах на
благодійність і милосердя з’явилися у ранньому християнстві?
ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ,
РЕФЕРАТІВ І ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ
1. Благодійність як передумова виникнення соціальної
роботи.
2. Релігійні засади виникнення соціальної роботи.
3. Розкрийте суть християнської ідеології милосердя.
4. Охарактеризуйте особливості розвитку соціальної
допомоги в іудейській культурі.
5. Розкрийте уявлення про милосердя, допомогу нужденним у
найдавніших релігійних книгах.