Тема 10. Україна в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (1953—1964 рр.)

План

1.    Розвиток промисловості.

2.    Нові явища в соціальній сфері.

3.    Зміни в повсякденному житті населення.

 

1. У середині 1950-х років Україна стала одним із найрозвиненіших районів машинобудування СРСР. У цей час у республіці почала діяти нова галузь промисловості — легкове автомобілебудування (Запоріжжя). Розпочався випуск найбільших у світі суховантажних кораблів, риболовецьких траулерів у                м. Миколаєві. Значних успіхів досягло авіабудування. З 1960 р. розпочався випуск повітряного лайнера ТУ-124, який використовувався на внутрішніх і міжнародних авіалініях. Київський авіазавод випускав турбогвинтовий літак АН-24, який став найчастіше використовуватися для пасажирських перевезень у СРСР.

У 1955—1965 рр. нарощувався випуск промислової продукції: виробництво металорізальних верстатів збільшилося в 1,7 раза, тракторів — у 2, магістральних тепловозів — в 11, а екскаваторів — у 17 разів. З’явилися нові типи машин і устаткування, прилади, апаратура та засоби автоматизації. За 1959—1965 рр. у республіці розпочалося серійне виробництво 5,2 тис. нових зразків машин, приладів та обладнання. Однак упровадження нових розробок у виробництво за світовими вимогами відбувалося настільки повільно, що вони швидко ставали морально застарілими.

За 7 років загальний обсяг промислової продукції України у цілому зріс на  84 %. При цьому якість виробів була низькою, а матеріаломісткість надто високою.

Традиційно високими залишалися показники металургійної галузі. Цьому сприяли наявність місцевої сировини та значні державні капіталовкладення протягом усього післявоєнного періоду. Україна в 1957 р. посідала перше місце в Європі за кількісними показниками виплавленого чавуну на одну особу, а за рівнем виплавлення сталі — третє місце у світі.

Наростив потужності й паливно-енергетичний комплекс. У сфері енергетики головна увага концентрувалася на спорудженні та експлуатації Дніпровського каскаду гідроелектростанцій, що, на думку керівництва, мало перетворити Дніпро на «енергетичну артерію». Виробництво електроенергії в республіці протягом 1950—1965 рр. зросло більше аніж у 2 рази.

У 1950-х — першій половині 1960-х років видобування вугілля зросло до  194 млн. т, нафти — у 4,6 раза, газу — у 4 рази. Зростання відбувалося за рахунок формування нових паливних баз. зокрема Львівсько-Волинського вугільного басейну, буровугільної промисловості Правобережжя, району газової промисловості в Харківській області (Шебелинка), нафтопромислів у Чернігівській і Полтавській областях. Однак для задоволення потреб України нафти та газу не вистачало. У 1962 р. в Україні була введена в експлуатацію перша черга магістрального нафтопроводу «Дружба», яким через українські землі без будь-якої оплати постачалася нафта до Польщі, Німеччини, Чехословаччини, Угорщини.

У зв’язку з початком науково-технічної революції хімічна промисловість стала однією з пріоритетних галузей. На капітальне будівництво в хімічній промисловості України за 1959—1963 рр. було спрямовано в 1,5 раза більше коштів, аніж за попередні 40 років. Це дало змогу спорудити 35 нових заводів.

У другій половині 1950-х років було прискорене капітальне будівництво у харчовій і особливо легкій промисловості. Важка індустрія, яка завжди обслуговувала військово-промисловий комплекс і власні потреби, почала виробляти техніку, необхідну для легкої та харчової промисловості. На території України було споруджено та реконструйовано 700 підприємств легкої та харчової промисловості, а випуск товарів культурно-побутового призначення та господарського вжитку збільшився вдвічі. Досить стабільно розвивалося в республіці транспортне машинобудування. З 1959 р. в Луганську та Харкові було налагоджено серійний випуск тепловозів. У липні 1960 р. вступила в дію перша черга київського метрополітену.

У промисловості намічалися й негативні тенденції. Однією з них стало поширення гігантоманії. Будівництво надпотужних, найбільших у Європі чи навіть у світі підприємств мало засвідчити індустріальну могутність країни. Однак при цьому нерідко не враховувалися наявні ресурси, ігнорувалися згубні екологічні наслідки. Усе це істотно погіршувало економічне становище республіки.

2. Одним із досягнень періоду десталінізації стала активна соціальна політика. У липні 1956 р. був прийнятий закон про державні пенсії. Пенсійний вік знижувався до 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Середній розмір пенсій збільшився майже у 2 рази.

У вересні вийшла постанова про підвищення заробітної плати низькооплачуваним робітникам і службовцям у середньому на 33,0 %. Починаючи з 1956 р. розпочався поступовий перехід із 8-годинного на                  7-годинний робочий день, а на шкідливих виробництвах — на 6-годинний. У  1957 р. ліквідована практика державних позик, які забирали майже 10 % доходів трудящих і були прихованою формою оподаткування. Разом із тим було прийняте одне з непопулярних рішень М. Хрущова. Оскільки державний банк став неспроможним погасити борг по внутрішніх позиках, прийняли рішення про відстрочення відшкодування державою цього боргу на 20 років. Це означало, що трудівники, які протягом післявоєнного періоду отримували частину заробітної плати облігаціями державної позики, тепер змушені були ще 20 років чекати на погашення боргу.

Наприкінці року в колгоспах часто не залишалося ресурсів для розподілу за трудоднями. Тому вже в середині 1950-х років окремі колгоспи стали переходити на іншу систему розподілу прибутків — щомісячного авансування своїх працівників. Частина колгоспів запровадила гарантовану оплату трудоднів, інша — гарантовану оплату грошима.

У липні 1964 р. був ухвалений закон про пенсії та допомогу членам колгоспів. Право на пенсію за віком отримали чоловіки після 65 років (при стажі роботи не менше 25 років), жінки — після 60 років (при стажі роботи не менше 20 років). Мінімальний розмір пенсії колгоспникам установлювався в розмірі 12 крб на місяць.

Виграшною стороною тодішньої соціальної політики стали значні масштаби житлового будівництва. Багатьом людям доводилося жити в комунальних квартирах зі спільними на декілька сімей санвузлом, коридором і кухнею. Чимало сімей проживали у підвальних приміщеннях і бараках. Відчутні зміни сталися після того, як у липні 1957 р. була прийнята постанова «Про розвиток житлового будівництва в СРСР». У ній ставилося завдання в найближчі 10—12 років забезпечити населення житлом. Саме тоді відбулося відчутне збільшення капіталовкладень у будівництво. У великих містах створювалися домобудівні комбінати. У малих і середніх містах споруджувалися 2—3-поверхові житлові будинки, у великих — 4—5-поверхові (так звані «хрущовки»).

У 1960—1961 рр. була проведена грошова реформа. Обмін грошей на нові радянські карбованці та монети зразка 1961 р. відбувався в співвідношенні 10:1.

На початку 1960-х років відбувався перехід фабрик і заводів на 5-денний робочий тиждень із двома вихідними днями.

Реформи М. Хрущова у сфері соціальної політики яскраво ілюструють сильні та слабкі сторони його характеру, усю неоднозначність і суперечливість діяльності. Без перебільшення можна сказати, що М. Хрущов був першим із радянських діячів, який звернув увагу на соціальну політику, визначивши її як пріоритетну. Зміни, які відбулися у соціальній сфері тих років, кардинально змінили життя мільйонів громадян на краще.

3. Соціальні зміни позначилися на повсякденному житті українського суспільства. Зросла купівельна спроможність населення. Протягом другої половини 1950-х років поліпшувалося харчування: підвищилося споживання висококалорійних продуктів: м’яса, молока, риби, а вживання хлібних продуктів і картоплі дещо зменшилося. Тоді уряд уважав за необхідне розширити закупівлю і ввезення до країни окремих видів продовольчих товарів. Разом із тим скорочувався вивіз окремих продовольчих товарів. Скоротився продаж за кордон вершкового масла, олії, одночасно збільшився імпорт м’яса та м’ясних продуктів — більше як у 3 рази, свіжих ягід і фруктів — у 330 разів. У магазинах з’явилися навіть такі екзотичні на той час фрукти, як апельсини та лимони.

Значно розширилося споживання промислових товарів міським і сільським населенням, що пояснювалося загальним поліпшенням матеріального становища громадян і зростанням темпів промислового виробництва, у тому числі й виробництва товарів широкого вжитку.

В Україні розпочалися роботи з електрифікації та радіофікації населених пунктів, з будівництва телефонних станцій і телевізійних центрів. Перший телецентр — Київський — розпочав роботу в листопаді 1952 p., потім запрацювали телецентри в м. Харкові та м. Сталіно. У 1957 р. в межах діяльності Київського, Харківського та Сталінського телецентрів налічувалося майже 250 тис. телевізорів. Водночас велося будівництво нових телецентрів і ретрансляторів.

Унаслідок прискорення розвитку легкої та харчової промисловості покращилося постачання населення товарами широкого вжитку. Саме в 1950-х роках в оселях жителів України почали з’являтися такі звичні нині речі, як холодильники, швейні та пральні машини, телевізори, магнітофони. Збільшилися витрати громадян на придбання швейних виробів, культтоварів, побутової техніки, мотоциклів, що свідчило про певне зростання рівня життя населення. До віддалених сіл почали прокладати дороги з твердим покриттям, проводити електричний струм і навіть водогін. Міське населення теж відчувало поліпшення свого життя. Наявність побутової техніки сприяла полегшенню життя багатьом тисячам людей.

Попит населення на окремі товари перевищував пропозицію, а значна кількість споживчої продукції не відповідала затвердженим нормам і стандартам. Частими були нарікання населення, викликані недоліками в роботі, низькою культурою обслуговування в торгівлі та мережі побутових майстерень.

Хоча реформи М. Хрущова не принесли бажаних результатів, усе ж вони сприяли суттєвим змінам у житті українського суспільства. Контраст із сталінським періодом правління був разючим, хоча життєвий рівень людей, як і раніше, суттєво відставав від західного.

На початку 1960-х років дедалі очевидніше проявлялися негативні наслідки непродуманого реформаційного експериментування. Дефіцит товарів, різке підвищення роздрібних цін на м’ясні та молочні продукти, заморожування заробітної плати, відмова від обіцяного зниження прибуткового податку — усе це знову законсервувало надто низький рівень життя народу.

 

Запитання на закріплення матеріалу

1.    У чому полягала сутність реформи в управлінні економікою?

2.    Які галузі промисловості розвинулися наприкінці 50-х – на початку 60-х років?

3.    Якими були основні напрями аграрної політики М. Хрущова?

4.    Які зміни відбулися у соціальній структурі суспільства та рівні життя різних соціальних груп?