Практична робота 6. Категорії ПЗФ у світі та
в Україні: порівняльна характеристика
Аналітично-описова робота
Мета: порівняти діючі в Україні та рекомендовані
МСОП класифікації об’єктів та категорій ПЗФ.
Питання до обговорення: 1. Коли і ким було
затверджено класифікацію об’єктів та територій ПЗФ України?
2. Які правові документи регулюють виділення
та режим окремих категорій ПЗФ країни?
3. Основні категорії ПЗФ, рекомендовані МСОП:
спільне та відмінне з відповідними категоріями ПЗФ України.
Завдання 1. Охарактеризувати види і призначення категорій
природно-заповідних територій, що охороняються під егідою МСОП (Міжнародний
союз охорони природи).
Завдання 2. Порівняти категорії ПЗФ України та МСОП,
Порівняння оформити у вигляді таблиці:
|
Категорія ПЗФ МСОП |
Категорія ПЗФ України |
Спільне |
Відмінне |
|
|
|
|
|
Завдання 3. Дати письмову характеристику одного з відомих та цікавих природно-заповідних об’єктів в зарубіжних країнах (резерват,
національний парк), на вибір студента.
Висновок. Узагальнити результати порівняльного аналізу
категорій ПЗФ та режиму їх охорони у світі та в Україні.
ТЕОРЕТИЧНІ
МАТЕРІАЛИ ДО ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ
Категорії ПЗФ у світі та в Україні:
порівняльна характеристика
(подано за [6]: Заповідна справа в Україні [Текст] :
навчал. посібник / [за заг. ред. М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка]. – К. :
Географіка, 2003. – 306 с.)
Збір
інформації, її аналіз та підготовку пропозицій щодо світової практики заповідання здійснює авторитетна міжнародна громадська організація
– Міжнародний союз охорони природи (далі – МСОП)*. В її рамках діє Всесвітня комісія з питань
природоохоронних територій, яка тісно
співпрацює з Міжнародним центром моніторингу довкілля у м. Кембриджі
(Великобританія). У цьому центрі знаходиться банк даних щодо усіх природоохоронних територій світу.
МСОП під природоохоронною (природно–заповідною)
територією (англ. – a protected area)
розуміє «ділянку суші та/або моря, що спеціально визначена для збереження біорізноманіття,
природних та пов'язаних з ними культурних ресурсів, природоохоронний режим в
межах якої забезпечується законодавчими та іншими ефективними засобами» і з 1994 р. визначає 6
категорій природоохоронних територій. Ці категорії визначаються залежно від спрямованості цілей
управління і наведені в табл.З.2.
Стисло розглянемо категорії природоохоронних
територій МСОП, оскільки при вирішенні питань міжнародного
співробітництва в галузі заповідної справи
важливе оперування деякими спільними для різних країн категоріями ПЗФ. Зокрема важливим є співставлення категорій ПЗФ України, які були розглянуті в § 2.2, з
категоріями МСОП.
Природний резерват
суворої охорони (підкатегорія Іа)
визначається як ділянка суші та/або моря, яка містить визначні або
репрезентативні екосистеми, геологічні або фізіологічні особливості та/або
види, які представляють інтерес для наукових досліджень та/або моніторингу довкілля.
Цілі управління природним резерватом суворої
охорони зводяться до
збереження природних середовищ, екосистем, видів, ландшафтів та екологічних процесів у них
непорушеними настільки, наскільки це можливо. Зокрема через обмеження доступу людей до резервату й мінімізації зовнішніх впливів
шляхом ретельного планування і виконання дослідницьких та інших дозволених робіт.
Таблиця 2.4.
Категорії природно–заповідних територій МСОП (за Davey, 1998 див. також Андрієнко, Онищенко,
Клєстов та інші, 2001)
|
Індекс категорії |
Назва |
Характер управління й охорони |
||
|
англійською |
українською |
|||
|
категорія
І |
Strict
Protection |
Територія
суворої охорони |
– |
|
|
|
Іа |
Strict
Nature Reserve |
Природний
резерват суворої охорони |
управління спрямоване
переважно на наукові дослідження |
|
|
Іб |
Wilderness
Area |
Територія
для збереження дикої природи |
здійснюється охорона дикої природи без втручання в природні процеси |
|
категорія
II |
National
Park |
Національний
парк |
управління з мстою збереження екосистем та для цілей
рекреації |
|
|
категорія
III |
Natural
Monument |
Пам'ятка
природи |
управління з метою охорони специфічних природних рис |
|
|
категорія
IV |
Habitat/Species
Management Area |
Територія
для збереження |
здійснюється охорона певних типів природних середовищ та/або окремих видів флори і фауни чи їх груп |
|
|
категорія
V |
Protected
Landscape/Seascape |
Територія
охорони |
поєднується збереження ландшафтів та/або акваторій і
рекреація |
|
|
категорія
VI |
Managed
Resource Protected Area |
Територія
охорони ресурсів |
збереження природних цінностей
забезпечується шляхом сталого використання природних ресурсів |
|
Територія
природного резервату суворої охорони має бути достатнього
розміру, щоб гарантувати цілісність її екосистем та досягнення цілей управління, заради яких ця територія була заповідана. Ця територія має бути поза прямим
антропогенним впливом як на час створення, так і надалі. Збереження біорізноманіття тут можливе без активного менеджменту або реконструкції природних середовищ
(що й відрізняє резерват від категорії IV).
Територія для збереження
дикої природи (підкатегорія Іб) – це велика незмінена або слабко змінена
ділянка суші та/або моря, де зберігся природний характер території без великих населених пунктів і постійного її відвідування
населенням, охорона та управління якою спрямовані на збереження даної території
в природному стані.
Загальна мета управління цією природно–заповідною
категорією – забезпечити прийдешнім
поколінням людей можливість відчувати насолоду
від спілкування з природою, яка не була істотно порушена, підтримувати протягом тривалого часу її головні
особливості й давати можливість місцевому населенню підтримувати
притаманний їм спосіб життя.
Територія для збереження дикої природи повинна мати
високу природну якість, не
зазнавати суттєвого антропогенного впливу, включати визначні екологічні, геологічні, фізико–географічні або інші
об'єкти, що становлять наукову, осбітню, естетичну,
історичну та іншу цінність. Важливим є також
те, що ця територія надавала можливості для усамітнення людей, що зрідка можуть насолоджуватись дикою природою, з використанням простих, тихих, не
забруднюючих довкілля транспортних
засобів (маються на увазі немоторизовані засоби пересування). Для того, щоб забезпечити зазначені цілі заповідання, територія для збереження дикої природи має бути
досить значних розмірів.
Національний парк (категорія ІІ) – це природна територія, призначена для охорони екологічної
цілісності однієї або більше екосистем, недопущення їх руйнування й експлуатації, що має стати основою для забезпечення духовних,
наукових, освітніх, рекреаційних і туристичних потреб населення, сумісних з цілями збереження природного довкілля.
Загальна мета управління національними парками
полягає В' охороні природних і
мальовничих території національного та міжнародного значення для реалізації духовних, наукових,
освітніх, рекреаційних або
туристичних потреб, увіковічення в природному стані репрезентативних зразків фізико–географічних
регіонів, угруповань, генетичних
ресурсів і видів, забезпечення їх стійкості та різноманіття. Відвідування природного парку має
бути на рівні, за якого
його територія підтримується в природному або близькому до нього стані, але при
цьому приймаються до уваги потреби місцевого населення у використанні природних
ресурсів парку такою мірою, яка не суперечить іншим цілям його управління.
Територія національного парку має включати
репрезентативні для біогеографічного регіону типи ландшафтів, де види рослин і
тварин, екотопи та геоморфологічні об'єкти мають особливе духовне, наукове, освітнє, рекреаційне і туристичне
значення. Ця територія також має бути достатньо великою і включати одну або більше цілісних екосистем, суттєво незмінених людською
діяльністю.
Пам'ятка природи (категорія ІІІ) – це територія, яка містить одну або більше специфічних
природних або природно–культурних цінностей, які є визначними або унікальними через їх рідкісність, типовість, естетичні якості або
культурне значення.
Мета управління ними полягає в довічному
збереженні цих цінностей і за можливості, їх дослідження та використання в освітніх цілях і для одержання естетичної насолоди. Діяльність, що визнається
за шкідливу для цілей заповідання,
виключається й попереджується. Територія пам'ятки природи має включати одну або більше значних цінностей (до яких, наприклад, належать ефектні водоспади,
печери, кратери, відслонення з викопними рештками, піщані дюни разом з
унікальною або репрезентативною
фауною і флорою тощо). Її розміри мають бути достатніми, щоб зберегти її цінності.
Територія для збереження
природних середовищ і видів (категорія IV) є ділянкою суші та/або
моря, в межах якої здійснюються заходи, що гарантують збереження окремих типів природних середовищ та/або видів флори і фауни. Отож,
головною метою управління цими територіями є збереження та підтримка тих
особливостей природних середовищ,
що необхідні для збереження важливих видів флори і фауни, їх угруповань, шляхом вживання певних дій та
особливого менеджменту. За провідні
види діяльності визнаються наукові дослідження та моніторинг довкілля, оскільки саме вони є основою сталого менеджменту природних
ресурсів. Важливим видом діяльності є також використання окремих природних комплексів для освіти людей, усвідомлення ними цінностей природних
середовищ і необхідності управління збереженням дикої природи.
Територія для збереження природних середовищ і
видів повинна відігравати важливу роль в охороні природи і виживанні видів,
тому такою територією часто
визначаються природні комплекси, що є місцями
розмноження тварин, водно–болотні угіддя, коралові рифи, естуарії, луки, ліси або місця відкладання ікри,
включаючи поля "випасу" в
морях. Ця територія має бути важливою для існування національно чи місцево (регіонально) важливої
флори. Охорона цих природних
середовищ часто залежить від активних втручань і здійснення спеціальних заходів, що відрізняє цю категорію від підкатегорії Іа. Її розміри залежать від
потреб видів, які охороняються, і можуть знаходитись в діапазоні від малої до
дуже значної за площею.
Територія охорони ландшафту / морська
акваторія (категорія V) – ділянка суші та/або
моря, де в результаті тривалої взаємодії людини і природи виникла особлива територія (акваторія) із значною естетичною, екологічною та/або культурною цінністю.
Часто вона відзначається високим біологічним і ландшафтним різноманіттям.
Збереження цілісності традиційної взаємодії людини і природи є необхідним для
охорони, підтримання та еволюції такого ландшафту. Поряд із цим необхідно
підтримувати різноманіття ландшафтів та природних середовищ, а також
пов'язаних з ними видів і екосистем,
припиняти та попереджати використання земель і дії, які є несумісними з цілями збереження ландшафту. Важливим є
забезпечення можливостей для рекреації та туризму, які за специфікою і
масштабом співзвучні особливостям даного ландшафту, підтримувати наукову та освітню діяльність, які сприяють
довготерміновому росту добробуту
населення.
Територія охоронюваного ландшафту має охоплювати
ландшафти високої пейзажної
цінності з різноманіттям екотопів, флори і фауни, а також із зразками традиційного або унікального
використання землі, місцевих
звичаїв і вірувань. Ця територія має надавати можливості для рекреації та туризму в рамках повсякденного
стилю життя та економічної діяльності
місцевого населення.
Територія охорони ресурсів (категорія VI) складається переважно
з незмінених природних комплексів, управління
якими спрямоване на забезпечення довготривалої
охорони та збереження біорізноманіття й
водночас спрямоване на стале забезпечення населення дарами (продуктами) природи. Територія має відповідати
загальному визначенню
природно–заповідної території.
Управління такими територіями включає охорону та
підтримку біорізноманіття та інших природних цінностей території поряд із
підтримкою екологічно обґрунтованих технологій.
Як видно із наведених цілей управління
природно–заповідними територіями різних категорій МСОП, ці цілі для багатьох
категорій збігаються. Проте вони
мають для них різний ступінь важливості (пріоритетності). Таблиця 3.3 дає уявлення про ці
співвідношення.
Вищезазначені категорії МСОП є узагальненням
світового досвіду заповідання
цінних природних чи напівприродних територій та рекомендацією країнам для використання цього
досвіду. Вона розглядається також як основа для уніфікації системи
природоохоронних (природно–заповідних) територій, прийнятих у різних державах.
Українська система категорій природно–заповідного
фонду загалом дуже близька до
категорій МСОП, хоча й має свою специфіку. В ПЗФ України присутні аналоги всім першим п'яти категоріям МСОП, про що йтиметься нижче. Що ж стосується
категорії VI «Територія охорони ресурсів»,
то в ПЗФ України аналогів їй немає, хоча
певні паралелі можна наводити з іншими територіями, що підлягають охороні. До останніх належать, насамперед, природоохоронні ліси групи І, частина
експлуатаційних лісів групи II, експлуатація яких здійснюється помірними темпами (див. Лісовий кодекс
України), а також території
водозахисних зон (відповідно до Водного кодексу України).
Таблиця 1.
Цілі управління природно–заповідних територій категорій HJCN
(за Davey, 1998)
|
Мета управління |
Категорія
МСОП |
||||||
|
1а |
16 |
// |
III |
IV |
V |
VI |
|
|
Наукові дослідження |
1 |
3 |
2 |
2 |
2 |
2 |
3 |
|
Охорона дикої природи |
2 |
1 |
2 |
3 |
3 |
– |
2 |
|
Збереження видів та
генетичного різноманіття |
1 |
2 |
1 |
1 |
1 |
2 |
1 |
|
Підтримання
екологічних послуг |
2 |
1 |
1 |
– |
1 |
2 |
1 |
|
Охорона специфічних
природних/культурних особливостей |
– |
– |
2 |
1 |
3 |
1 |
3 |
|
Туризм і рекреація |
– |
2 |
1 |
1 |
3 |
1 |
3 |
|
Освіта |
– |
– |
2 |
2 |
2 |
2 |
3 |
|
Стале використання
ресурсів природних екосистем |
– |
3 |
3 |
– |
2 |
2 |
1 |
|
Підтримка
культурних/традиційних цінностей |
– |
– |
– |
– |
– |
1 |
2 |
Умовні позначення: 1 – основна мета, 2 – другорядна мета, 3 – потенційна мета, – – ціль не ставиться
Природні заповідники України відповідають категорії І
«Територія суворої охорони» (одночасно обом
підкатегоріям Іа «Природний резерват
суворої охорони» та Іб «Територія для збереження дикої природи»).
Категорія «біосферний заповідник», яка виділяється
в Україні, відсутня у сучасній класифікації природно–заповідних територій за МСОП. Пояснюється це тим,
що за Севільською стратегією (1995р.) біосферні заповідники (резервати) ЮНЕСКО не розглядаються як природно–заповідні території.
Разом із цим в складі кожногс біосферного
заповідника є територія (функціональна зона) природногц ядра, яка має статус природоохоронної території. Природоохоронні території певної категорії можуть входити і до
складу буферної зони біосферного
заповідника. Отже, біосферний заповідник і поєднанням функцій збереження біорізноманіття і
сталого суспільно–економічного розвитку, однак МСОП як природоохоронна
територія не розглядається.
Національні природні парки України виконують ті ж функції та переслідують ті ж цілі управління, що й
«Національні парки» за категорією II
МСОП. Разом із тим значні за площею господарські зони НПП України свідчать про наявність у них елементів категорії V «Охоронюваний ландшафт/морська акваторія», а та
обставина, що кожен з українських НПП
включає заповідну зону, дозволяє говорити про присутність тут елементу першої категорії МСОП. Варто також зазначити, що функціональне зонування та функції
наших національних природних парків
роблять їх дуже схожими на біосферні заповідники.
Критерії до відбору та функції пам'яток природи ПЗФ
України співзвучні пам'яткам
природи (категорія III) за класифікацією МСОП
Заказники як загальнодержавного, так і місцевого
значення, а також заповідні урочища України повністю підпадають під категорію
МСОП IV «Територія для
збереження природних середовищ і видів».
Категорія «регіональний ландшафтний парк» відповідає
категорії МСОП під номером V
«Територія охорони ландшафту/морська акваторія».
Розглянуті вище категорії. ПЗФ України відносяться
до природних територій. Такі ж
вітчизняні категорії ПЗФ, які є штучно створеними об'єктами, а саме: ботанічний
сад, дендрологічний парк, зоологічний парк, парк–пам'ятка садово–паркового мистецтва, є підстави розглядати як відповідні категорії V МСОП «Охоронюваний
ландшафт/морська акваторія». Ці
підстави ґрунтуються на тому, що штучно створені об'єкти, які входять до ПЗФ України, розглядаються як території, де склалися гармонійні відносини між людиною та
природним середовищем, ці території
становлять високу естетичну, культурну та/ або екологічну цінність і
через це підлягають охороні. Таке тлумачення штучно
створених об'єктів ПЗФ загалом збігається з визначенням категорії V МСОП (див. вище).
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:
1.
Андронов В.А. Заповідна справа [Текст] : навчал.
посібник / В.А. Андронов, Є.О. Варивода, Г.В. Тітенко. – Х.: НУЦЗУ, 2018.
‒ 204 с.
2.
Гринчишин Н.М. Природно-заповідна справа [Текст] :
навчал. посібник / Н.М. Гринчишин. – Львів: ЛДУБЖД, 2012. – 224 с.
3.
Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи [Текст] :
навчал. посібник для студентів спеціальності «Екологія та охорона навколишнього
середовища» / Ю.М. Грищенко – Рівне: Вид-во РДТУ, 2000. – 234 с.
4.
Давиденко В.М. Заповідна справа [Текст] : навчал.
посібник / В.М. Давиденко. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. – 140 с.
5.
Заповідна справа [Текст] : навчал. посібник / Л. Л.
Товажнянський, В.Д. Солодкий, Ю.Г. Масікевич [та ін.]. – Харків: НТУ «ХПІ»,
2002. – 240 с.
6.
Заповідна справа в Україні [Текст] : навчал. посібник
/ [за заг. ред. М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка]. – К. :
Географіка, 2003. – 306 с.
7.
Иванов А.Н. Охраняемые природные территории [Текст] :
учеб. пособие / А.Н. Иванов, В.П. Чижова. – М. :
Изд-во Моск. унта, 2003. – 119 с.
8.
Ковальчук А. А. Заповідна справа [Текст] :
науково-довідкове видання / А. А. Ковальчук. – Ужгород :
«Ліра», 2002. – 312 с.
9.
Лысенко И.О. Охрана природы и заповедное дело. [Текст] : учебное
пособие / И.О. Лысенко, Д.С. Салпагаров. – Ставрополь :
АГРУС. – 2006. – 344 с.
10.
Петрина Н.В. Заповідна справа [Текст] : конспект
лекцій у схемах і таблицях / Н.В. Петрина. – К. :
Центр ІТ, 2007. – 116 с.
11.
Попович С.Ю. Природно-заповідна справа [Текст] :
навчал. посібник / С.Ю. Попович. – К. : Арістей, 2007.
– 480 с.
12.
Природно-заповідний фонд України: території та об’єкти загальнодержавного
значення [Текст] : / Гол. ред. К.М. Ситник. – К. : ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2009. –
332 с.
