Тема 3. Основи роботи з MS-DOS

Лекція 5. Файлова система як основа ОС. Файли та їх імена. Каталоги файлів. Основні функції модулів MS DOS. Внутрішні та зовнішні команди МS - DOS.

 

Поняття про файл

Одним з основних понять комп'ютерної системи є поняття файлу.

Файл - це найменована ділянка пам'яті, яка призначена для зберігання програм і даних (інформації) і зберігається на диску під окремим іменем. У файлах зберігаються користувацькі документи (набір символів), програми, аудіо- чи відеоінформація та ін.

В MS-DOS ім'я файла (англ. filename) складається з двох частин — назви (англ. пате) і розширення (англ. extension), розділених крапкою.

< НАЗВА > . <РОЗШИРЕННЯ>

Назва файлу може містити від одного до восьми символів. Як символи в імені файла можна використовувати малі та великі літери латинського алфавіту, цифри та такі спеціальні знаки: $, &, #, @, !, %, < ' >, <">, <(>, <)>, < - >, <_>, <{>, <}>, <^>, <~>. Для назви файла користувач може вибирати будь-яке поєднання з таких символів. Розширення може містити не більше трьох символів і вказує на тип файлу(чи це програма, чи файл з даними) або більше для ОС типу Windows. Воно використовується для того, щоб показати характер інформації, що зберігається у файлі. Залежно від виду інформації, що зберігається у файлі, використовують стандартні розширення.

– назва файлу містить не більше 8 символів (в операційних системах типу Windows – не більше 255);

– розширення містить не більше 3 символів;

– при записі імені та розширення можна вживати всі знаки клавіатури, крім наступних </ >, <\>,< . >,"пробіл" , * , ? ; знаки <+>, < ;>, < , >, < [ >, < ] >

– цифри та знаки не повинні стояти на початку імені файлу (може бути в Windows).

Приклади розширень файлів:

.txt - текстові файли;.

exe, .com - виконуючі файли, які можна завантажити на иконання ;

.bat - пакетні (командні) файли - текстові файли, в яких записані команди DOS (є також виконуючими); 

.sys - системні файли, що є складовою частиною певної ОС;

.pas, .bas, .c, .asm - тексти програм, написані однією з мов програмування ;

.ini, .cnf конфігураційні файли різних пакетів програм;

.tmp, .$$$ - тимчасові файли, створюються прикладними програмами і при коректному завершенні роботи автоматично знищуються;

.bak, .wbk - попередня копія файлу;

.arj, .гаг, .zip, .zoo, .Ihz, .pak, .j, .ha, .cab - архівні файли;

.doc, .dot - файли документів і шаблонів текстового процесора Microsoft Word;

.dbf, .mdb, .mda - файли баз даних;

.xls - файли електронних таблиць Excel;

.bmp, .gif, .tif, .pcx, .jpg, .psd, .cpt, .cdr, .wmf, .dxf - файли графічних зображень;

.mp3, .wav, .cda, .aud - звукові та музичні файли;

.avi, .fli, .mpg - відео- та анімаційні файли;

.html, .htm, .htmls - web-сторінки.

Користувач може задати своє розширення файлу.

Файли, які містять програми в машинних кодах, називаються виконуваними. Виконати такий файл — означає запустити програму, що міститься в цьому файлі. В іменах виконуваних файлів використовують розширення .com або .ехе. Ім'я файлу можна вибирати довільно, проте як вибір його назви, так і розширення слід заздалегідь обміркувати. Вдало вибрані імена файлів значно полегшують роботу користувача, допомагають йому швидко розібратися у великій кількості файлів, що містяться на диску. В іменах файлів не рекомендують використовувати символи національних алфавітів, оскільки деякі програми некоректно працюють з такими іменами, або взагалі відмовляються відкривати файли.

Приклади правильних імен файлів:

prog.pas                        Report.txt     datl .dat

my-first.ba         s prog.exe    new.res

config.sys                     paint.com    readme

doc12.do                        c prog1.exe  read.

В операційній системі MS-DOS великі та малі літери не розрізняються, тобто назви Prog, pRog, PROg і PROG збігаються.

Приклади неправильних імен файлів:

my first.pas — ім'я файла не може мати символу пропуску;

.doc— ім'я файла повинне обов'язково мати назву, тобто перша частина в імені файла має містити хоча б один символ;

doc/12.doc — ім'я файла не може містити символ /;

Над файлами визначені такі дії: створення, вилучення, копіювання, перейменування, переміщення та ін.

Файл має такі властивості – назву, тип, дату створення, обсяг.

Важливими для файлів є їх атрибути. Атрибут (Attributes) - це спеціальна мітка, що надає файлу особливих характеристик. Атрибути є чотирьох типів:

• архівний (Archive) - отримує файл, що зазнав змін, або хоча б один раз копіювався після створення;

• невидимий (Hidden) - файли з таким атрибутом не показуються в списку файлів при виконанні команд DOS без вказання спеціальних параметрів;

• тільки для читання (Read Only) - файли з таким атрибутом не знищуються та не змінюються командами DOS;

• системний (System) - це поєднання властивостей атрибутів "невидимий" та "тільки для читання".

 

Шаблони файлів

Шаблон — це позначення, яке дає змогу вибрати з усіх наявних файлів тільки ті, які входять до певної групи.

За допомогою шаблонів файли об'єднуються в групи за деякими ознаками їх імен. Наприклад, група файлів, імена яких мають однакові назви; група файлів, імена яких мають однакові розширення; група файлів з однаковою першою літерою в назві та ін.

Якщо потрібно виконати дії з кожним із файлів групи, то замість переліку імен усіх файлів подається відповідний шаблон.

У шаблонах записуються послідовності символів, які є однаковими в іменах усіх файлів групи, а решта замінюються символами * та ? .

Символ ? означає, що на його місці може або стояти, або бути відсутнім лише один символ .

Символ * означає, що на його місці може стояти будь-яка кількість символів. Приклади:

*.* — всі файли;

*. — всі файли, у яких відсутній тип;

*.BAS — всі файли типу BAS;

??.BAS — всі файли типу BAS, у яких в імені є не більше як дві літери;

А??.* — всі файли, які починаються з літери А, в імені яких не більше як три літери.

Каталоги

Одна з найважливіших функцій ОС — це підтримка файлової системи, тобто управління розташуванням файлів на диску та організація доступу до них. У файловій системі MS-DOS файли можна об'єднувати в групи, надаючи кожній з них належне за змістом ім'я. Такі групи в MS-DOS називаються каталогами, або директоріями (від англ. to direct — вказувати, або directory — довідник, покажчик).

Каталог – це область на носії, що містить інформацію про файли, об'єднані в групу за якоюсь ознакою, а також інші каталоги, які можуть бути в ньому. Каталог створює користувач і має конкретне ім'я. Вимоги до імен каталогів такіж як і до файлів. Розширення для каталогу як правило не задають. Малі і великі літери в назва каталогів є рівноправними. Каталог містить наступну інформацію про файли – назва, обсяг, дата створення, інші властивості.

Наприклад усі файли документів WORD з можна об'єднати у каталог з іменем DOK, бази даних Access – у каталог ACCESS. В каталог GAMЕS можна помістити всі наявні ігри.

Каталогів може бути багато, тому їх формують за ієрархічним принципом. Каталог найвищого рівня називається кореневим. Він має назву диска, наприклад С:\, D:\ та ін.

Імена дисків

А:\ , В:\ — дисководи для дискет 3,5'

С:\, D:\ — жорсткі диски

Е:\ — привід оптичних дисків

Жорсткі диски розділяють на декілька логічних для впорядкування інформації на них.

Кореневий каталог може містити обмежену кількість назв файлів користувача і/або підкаталогів (вкладених каталогів) – каталогів першого рівня. Вкладені каталоги, у свою чергу, можуть містити звичайні файли і каталоги, і т.д.

Логічна система у MS DOS має деревоподібну структуру. Кожен диск має своє дерево каталогів. Коли в одному підкаталозі дуже багато файлів, важко знайти потрібний. У таких випадках доцільно створювати підкаталоги наступного рівня і розміщати в них частину файлів.

Каталог, з яким у даний момент працює користувач, називається поточним (робочим, активним).

Над каталогами визначені такі дії: створення, знищення, копіювання, перейменування, переміщення.

Повне ім'я файлу

В комп'ютерах інформація зберігається на накопичувачах, звідки вона при необхідності зчитується. Операційна система присвоює імена накопичувачам, використовуючи для цього літери латинського алфавіту. Наприклад літера A: - як правило позначає гнучкий диск, літера C: системний диск і так далі. В системі не може існувати двох однакових імен накопичувачів (тобто не може бути двох дисків, які позначені однією літерою). Усі файли на одному диску або в одному каталозі повинні мати різні імена, але на різних дисках або в різних каталогах можна розміщувати файли з однаковими іменами. Щоб знайти потрібний файл, потрібно знати його повне ім'я, або, як кажуть, специфікацію (англ. file specification). Повне ім'я файла будується таким чином:

дисковід: \ шлях до файлу \ назва файлу

наприклад: С:\ DOK\ Prakt \ Prakt1.txt

Шлях до файлу – це записані через бекслеші ( символ \) назви підкаталогів, які треба "пройти" щоб дістатися до потрібного.

Щоб з головного каталогу вказати файл, розміщений у підкаталозі найглибшого рівня або на іншому диску, треба вказати весь шлях, тобто перелік підкаталогів від головного каталогу до підкаталогу, в який включено цей файл.

Щоб вказати шлях до файлу або підкаталогу, розміщеному в активному підкаталозі, не треба вказувати шлях до нього, починаючи від головного каталогу, а треба вказати тільки його ім'я.

Якщо ж потрібно вказати шлях до файлу або підкаталогу, розміщеного в підкаталозі, що знаходиться в активному підкаталозі, то шлях до нього треба вказувати, починаючи від каталогу, вкладеного в активний підкаталог.

 

Операційна система MS DOS

Операційна система MS DOS з'явилась в 1981 р. одночасно з комп'ютерами типу IВМ РС і стала для них домінуючою. Популярність цієї операційної системи була такою великою, що основні її компоненти, такі як базова система введення-виведення та файлова система, використовуються і досі в сімействі операційних систем Windows.

Серед позитивних якостей MS DOS слід відзначити:

–       розвинену командну мову;

–       можливість організації багаторівневих каталогів;

–       роботу з усіма послідовними пристроями як із файлами;

–       можливість під'єднання користувачем додаткових драйверів зовнішніх пристроїв;

–       можливість запуску фонових задач одночасно з діалоговою роботою користувача.

Найважливішою характерною особливістю MS DOS є її модульність. Основними модулями системи є:

–       базова система введення-виведення BIOS (Basic Input Output System);

–       блок початкового завантаження Boot Record;

–       модуль розширення базової системи введення-виведення IO.SYS;

–       модуль обробки переривань MSDOS.SYS;

–       командний процесор COMMAND.COM;

Кожен із цих модулів виконує певну частину функцій, покладених на MS DOS. Так, BIOS міститься в постійній пам'яті. Блок початкового завантаження або завантажувач завжди записаний у першому секторі системного диска. Модулі IO.SYS та MSDOS.SYS зберігаються на системному диску, місцеположення їх відоме завантажувачеві. Командний процесор - це звичайний файл, який може займати довільне місце на системному диску.

Коротко охарактеризуємо основні функції модулів MS DOS. BIOS призначена для автоматичного тестування основних апаратних компонент у разі вмикання комп'ютера, а із закінченням тестування викликає завантажувач і передає йому керування. Третьою важливою функцією BIOS є обслуговування системних переривань нижнього рівня, тобто тих які вимагають безпосереднього керування апаратними компонентами (дисплеєм, клавіатурою, магнітними дисками, принтерами, комунікаційними каналами). Таким чином, BIOS є програмною оболонкою навколо апаратних засобів комп'ютера, яка надає можливість іншим програмам, у тому числі й самій операційній системі, звертатися до апаратних компонент через механізм переривань.

Завантажувач - не невелика програма, єдина функція якої полягай у зчитуванні в оперативну пам'ять двох інших частин MS DOS - IO.SYS і MSDOS.SYS.

BIOS, яка розміщується в ПЗП і є інваріантною відносно операційної системи, що використовується на даному комп'ютері. Зміна BIOS - нетривіальне завдання, оскільки воно дуже тісно пов'язане з особливостями апаратури конкретної моделі персонального комп'ютера.

Розширення BIOS за допомогою додаткового модуля MS DOS надає гнучкості операційній системі, дає змогу "переривати" за допомогою механізму переривань функції BIOS і вмикати програми, що обслуговують нові зовнішні пристрої (драйвери). Драйвери розробляються не тільки для нових зовнішніх пристроїв, а й для тих, які стандартно входять до складу апаратури в тих випадках, коли обмін інформацією з ними має відбуватися інакше, ніж у стандартній версії MS DOS.

Крім цих функцій модуль розширення базової системи введення-виведення IO.SYS завершує завантаження MS DOS в пам'ять. Для цього він передає керування на завантажений в оперативну пам'ять модуль обробки переривань MSDOS.SYS, в якому встановлюються внутрішні робочі таблиці, ініціюються вектори переривань з номерами 32-39 і виконується підготовка до завантаження командного процесора. Після цього керування повертається в модуль розширення BIOS, який завантажує командний процесор із диска в оперативну пам'ять і передає йому керування.

Модуль обробки переривань MSDOS.SYS, крім вищезазначених функцій, утворює верхній рівень системи, з яким взаємодіє більшість прикладних програм. Компонентами даного модуля є підпрограми, які забезпечують роботу файлової системи, пристроїв введення-виведення, обслуговування деяких спеціальних ситуацій, пов'язаних із завершенням програм і обробкою помилок.

На відміну від двох попередніх модулів командний процесор COMMAND.COM трактується як звичайна програма. Його основні функції такі:

–       прийом і розпізнавання команд, одержаних із клавіатури або з командного файлу;

–       завантаження й виконання зовнішніх команд MS DOS і прикладних програм (файли типу COM і EXЕ);

–       виконання файлу автозапуску (AUTOEXEC.BAT).

Завантаження операційної системи MS DOS відбувається коли комп'ютер вмикається або в разі перезавантаження (шляхом одночасного натиснення на три клавіші Ctrl+Alt+Del або на спеціальну кнопку RESET, що знаходиться на системному блоці).

Зручна обстановка для користувач може бути створена в результаті конфігурування і початкового настроювання системи, тобто в разі завантаження операційної системи автоматично можуть задаватися певні початкові умови, які впливають на подальшу роботу користувача. Здійснюється це за допомогою двох файлів: файлу конфігурації CONFIG.SYS та файлу автозапуску AUTOEXEC.BAT.

Файлом конфігурації можна завантажувати додаткові драйвери (команда DEVICE), розширювати об'єм доступної оперативної пам'яті (команда DOS=HIGH), змінювати за допомогою драйверів деякі параметри, які впливають на роботу зовнішніх пристроїв. Крім цього, у файлі CONFIG.SYS можна вказати, яка кількість файлів у системі може бути відкрита одночасно (команда FILES), кількість буферів для обміну із зовнішніми накопичувачами (команда BUFFERS), встановити формат виведення дати, часу та іншої інформації відповідно до узгоджень, прийнятих у тій чи іншій країні (команда COUNTRY) і т.д. Наведемо приклад типового файлу CONFIG.SYS:

FILES=50 BUFFERS=32 DEVICE=HIMEM.SYS DOS=HIGH DEVICE=RAMDRIVE.SYS /E COUNTRY=033

Файл автозапуску AUTOEXEC.BAT відноситься до так званих пакетних файлів (файлів з розширенням .BAT). Створити будь-який пакетний файл можна за допомогою будь-якого текстового редактора. Він складається з команд операційної системи та виконуваних програм (файлів із розширенням .EXE або .COM), які виконуються після запуску пакетного файлу. Пакетний файл AUTOEXEC.BAT містить команди, які повинні виконуватися щоразу, коли завантажується операційна система. В разі створення файлу автозапуску AUTOEXEC.BAT його потрібно помістити в кореневий каталог системного диску. При виконанні цього файлу завершується завантаження операційної системи.

Мова команд операційної системи MS DOS є основним засобом спілкування користувача із системою. Команда MS DOS має такий вигляд:

mmm [a1 a2 … an] [/f1 /f2 … /fk].

Тут mmm - назва команди (програми). Це є обов'язковий елемент. Аргументи a1 a2 … an, які не є обов'язковими (факт необов'язковості позначається квадратними дужками) і вимагаються не в кожній команді, як правило, вказують на ті об'єкти, з якими має справу дана команда (імена накопичувачів, каталогів, файлів і т.д.). Параметри /f1 /f2 … /fk служать для завдання різних модифікацій і режимів в разі виконання даної команди.

Існує два типи команд операційної системи MS DOS: внутрішні та зовнішні.

Внутрішні команди - це найпростіші та найчастіше використовувані команди системи. Вони є частиною командного процесора COMMAND.COM і завантажуються в пам'ять під час завантаження операційної системи.

Зовнішні команди реалізовані у вигляді окремих виконуваних програм, тобто у вигляді файлів з розширенням .EXE або .COM і знаходяться вони в системному каталозі. Наведемо деякі, найуживаніші команди операційної системи MS DOS із їх коротким описом.

Команда DIR - виведення вмісту каталогу. Синтаксис: DIR [шлях] [/p] [/w]. Внутрішня команда, виводить на екран вміст заданого аргументом шлях каталогу. Параметр /p означає, що виведення буде проводитися по сторінках, а параметр /w - виведення в ущільненому вигляді (по п'ять імен файлів в одному рядку) без додаткової інформації. Команда DIR без аргументів виводить вміст поточного каталогу. Приклади використання команди DIR:

DIR C:\USERS - виведення вмісту каталогу C:\USERS; DIR /P - виведення вмісту поточного каталогу в посторінковому режимі; DIR \WINDOWS /W - виведення вмісту каталогу C:\WINDOWS в ущільненому вигляді.

Команда CD (Change Directory) - зміна поточного каталогу. Синтаксис: CD [шлях]. Внутрішня команда, встановлює поточним каталог заданий в аргументі шлях. Якщо, наприклад, виникає потреба замінити поточний каталог на C:\SAMPLE\SOURSES, то потрібно ввести в командний рядок таку команду: CD \SAMPLE\SOURSE. Для переходу в каталог SOURSE потрібно ввести команду: CD SOURSE. Для повернення в батьківський каталог (SAMPLE) можна ввести команду: CD .. , а для переходу в кореневий каталог потрібно ввести CD \. Команда CD без параметрів виводить на екран назву поточного каталогу.

Команда MD (Make Directory)- створення каталогу. Синтаксис: MD каталог. Внутрішня команда, створює новий каталог заданий аргументом каталог. Цей аргумент може бути повним шляхом до каталогу, а також задавати ланцюжок каталогів. Приклади використання команди MD:

MD DOC - створення в поточному каталозі каталогу з іменем DOC; MD C:\USER\IVAN - створення підкаталогу IVAN у каталозі C:\USER (якщо він існує, в протилежному випадку створюється і цей каталог); MD NEW1\NEW2 - створення в поточному каталозі каталогу з іменем NEW1, а також створення в каталозі NEW1 Каталогу NEW2.

Команда RD (Remove Directory) - знищення каталогу. Синтаксис: RD каталог. Внутрішня команда, знищує каталог заданий аргументом каталог. Перед знищенням каталогу потрібно знищити всі файли, які є в ньому. Не можна також знищувати поточний каталог. Приклад використання команди RD:

RD C:\USER - знищення каталогу з іменем C:\USER.

Команда COPY - багатофункціональна команда, призначена для копіювання, об'єднання та створення файлів. Синтаксис: COPY файл 1 файл 2. Параметр файл 1 задає файл або групу файлів, що потрібно скопіювати, а параметр файл 2 задає каталог або назву файлу куди потрібно скопіювати. Обидва параметри можуть бути повними маршрутами до файлу (файлів).

Якщо потрібно об'єднати файли, то параметр файл 1 задає список файлів через знак +, які потрібно об'єднати, а параметр файл 2 задає назву результуючого файлу. У випадкові створення текстового файлу за допомогою команди COPY в ролі параметру файл 1 використовується ім'я стандартного пристрою введення CON, причому можна відразу ввести текст у створений файл (ознака завершення введення тексту - комбінація клавіш CTRL+Z). Приклади використання команди COPY:

COPY FILE1.TXT FILE2.TXT - копіювання файлу FILE1.TXT в файл FILE2.TXT (в поточному каталозі);

COPY FILE1.TXT C:\DOCUMENT - копіювання файлу FILE1.TXT з поточного каталогу в каталог C:\DOCUMENT, причому назва файлу не змінюється;

COPY C:\FILE1.TXT C:\DOCUMENT\FILE2.TXT - копіювання файлу FILE1.TXT з кореневого каталогу логічного диску C в каталог C:\DOCUMENT, причому назва файлу змінюється на FILE2.TXT;

COPY FILE1.TXT+FILE2.TXT+FILE3.TXT C:\FILE4.TXT - об'єднання файлів FILE1.TXT, FILE2.TXT, FILE3.TXT, FILE4.TXT з поточного каталогу та копіювання в файл FILE4.TXT кореневого каталогу логічного диску C;

COPY CON FILE.TXT - створення в поточному каталозі файлу з іменем FILE.TXT, після чого можна ввести з клавіатури текст, який буде збережений в цьому файлі (після введення комбінації клавіш CTRL+Z).

Команда DEL (DELete) - знищення файлів. Синтаксис: DEL файл [/p]. Внутрішня команда, знищує файл(и) заданий аргументом файл. Аргумент файл може бути повним шляхом до файлу, а також може задавати список імен файлів розділених комою або шаблон групи файлів, що підлягають знищенню. Необов'язковий параметр /p означає, що перед знищенням файлів на екрані з'являтиметься запит на підтвердження знищення. Приклади використання команди DEL:

DEL C:\FILE1.TXT - знищення файлу FILE1.TXT в кореневому каталозі диску С; DEL FILE1.TXT,FILE2.TXT,FILE3.TXT - знищення в поточному каталозі трьох файлів FILE1.TXT, FILE2.TXT, FILE3.TXT; DEL *.BAK - знищення в поточному каталозі всіх файлів з розширенням .BAK.

Команда REN (REName) - перейменування або переміщення файлів. Синтаксис: REN файл 1 файл 2. Внутрішня команда, змінює стару назву файлу, задану аргументом файл 1 на нову, задану аргументом файл 2. Аргументи можуть задавати повний шлях до файлу. Якщо шлях в аргументі файл 2 відрізняється від шляху в аргументі файл 1, то відбувається переміщення файлу в каталог, заданий в аргументі файл 2. Крім того, аргументи команди REN можуть бути шаблонами груп файлів, тобто можна одночасно міняти назву декількох файлів. Приклади використання команди DEL:

REN FILE1.TXT FILE2.TXT - перейменування файлу FILE1.TXT в файл FILE2.TXT; REN C:\FILE1.TXT C:\DOC\FILE2.TXT - переміщення файлу FILE1.TXT з кореневого каталогу логічного диску C в каталог DOC, а також зміна його назви на FILE2.TXT; REN *.TXT *.DOC - перейменування файлів типу .TXT у файли типу .DOC.

Команда FORMAT - форматування диска. Синтаксис:FORMAT диск: [/s] [/n:] [/t:]. Зовнішня команда, форматує вказаний в аргументі диск логічний диск, а також створює на ньому системні структури даних такі, як каталог та таблиця розміщення файлів FAT. Параметр [/n:] вказує на кількість секторів на доріжці, параметр [/t:] задає кількість доріжок на диску, а параметр [/s] означає, що на відформатований диск необхідно скопіювати системні файли з метою створення завантажуваного диска (диска, із якого можна завантажити операційну систему). Приклади використання команди FORMAT:

FORMAT A: - форматування логічного диска A, тобто дискети; FORMAT C: /S - форматування логічного диска C та копіювання системних файлів.

Всі команди операційної системи, в тому числі вище перераховані, мають один спеціальний параметр /?, який означає виведення так званої контекстної допомоги допомоги (help). Виконання команди з цим параметром приводить до виведення на екран відомостей про цю команду, включаючи синтаксис, список всіх параметрів та їх призначення.

Стандартним пристроєм виведення для більшості команд є екран. Якщо необхідно переадресувати виведення результатів виконання команди у файл, то в командному рядку після імені команди слід вказати спеціальний символ переадресації '>', після якого має йти назва файлу-приймача, наприклад:

DIR >FILE.DAT

Якщо файл-приймач вже існував, то старий вміст файлу буде знищено. Тому, якщо потрібно, щоб нова інформація була дописана у вже існуючий файл, необхідно ввести символ '>>':

DIR >>FILE.DAT

Стандартним пристроєм введення для більшості команд є клавіатура. Для переадресації введення використовується символ '<'.

 

Контрольні запитання:

1.      Дайте визначення файлу.

2.      Що таке розширення файлу і які вони бувають?

3.      Поясніть атрибути файлів.

4.      Дайте визначення каталогу.

5.      Що таке повне ім'я файлу?

6.      Назвіть основні модулі системи MS DOS.

7.      Які є внутрішні команди MS DOS?

8.      Які команди відносяться до зовнішніх  команд MS DOS?