1.1. Світловий потік

 

         У світлотехніку, де еталонним приймачем випромінювання є око людини, для оцінки ефективної дії потоку випромінювання вводиться поняття світлового потоку [7].

         Світловий потік  – це потік випромінювання, що оцінюється його дією на око, відносна спектральна чутливість якого визначається усередненою кривою спектральної ефективності, затвердженою МКО (рис. 1.8.).

         У світлотехніці використовується і таке визначення світлового потоку: світловий потік – це потужність світлової енергії. Одиниця світлового потоку – люмен (лм). 1 лм відповідає світловому потоку, випромінюваному в одиничному тілесному куті точковим ізотропним джерелом із силою світла 1 кандела, або 1 лм дорівнює потоку, що випромінюється абсолютно чорним тілом із площі 0,5305 мм² при температурі затвердіння платини (Т=2042 ºК).

         Однорідне випромінювання потужністю 1 Вт при мкм становить 680 лм світлового потоку. Число 680 – світловий еквівалент потужності випромінювання.

         Співвідношення між електричною енергією, що розсіюється в джерелі світла, і випромінюваним світловим потоком називається світловою віддачею, що вимірюється в лм/Вт.

         Максимальне значення спектральної чутливості середнього ока людини дорівнює 680 лм/Вт при довжині хвилі випромінювання мкм.

         Тому якщо необхідно в загальному потоці випромінювання визначити світловий потік, то користуються формулою

,                               (1.1)

або для монохроматичного випромінювання

,                                    (1.2)

де  – відносна спектральна чутливість приймача ; ,  – спектральна світлова чутливість приймача до випромінювання відповідно з довжиною хвилі  і до випромінювання з довжиною хвилі  (при якому чутливість максимальна).