ТЕМА 5. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНІ ОБ’ЄДНАННЯ

 

1.     Генезис політичних партій та громадсько-політичних об’єднань, їх сучасна класифікація.

2.     Партійні системи, їхня типологія.

3.     Становлення багатопартійності в Україні. Партійна та виборча системи в Україні.

Ключові поняття теми: політична партія, партійна система, функції політичної партії, суспільно-політичні рухи, громадсько-політичні об’єднання.

 

При вивченні першого питання головна увага повинна бути зосереджена на висвітленні еволюцій політичних партій і громадсько-політичних об’єднань.

У цьому контексті показовою є еволюція політичних партій — від тимчасових аристократичних угруповань через політичні клуби епохи Середньовіччя і парламентські партії періоду буржуазних революцій аж до виникнення у другій половині ХІХ ст. масових партій. Головним призначенням останніх була не тільки робота в парламенті, а й поза його стінами, в широких масах, з використанням різних засобів пропаганди.

Організація Об’єднаних націй (ООН) проголосила право на об’єднання громадян невід’ємним правом громадянина. Це положення ввійшло до як узагальної Декларації прав людини, так і закріплене в конституціях більшості країн світу, зокрема в Конституції України. Сьогодні існує безліч міжнародних, регіональних і локальних добровільних об’єднань громадян, що виникли як результат вільного і свідомого волевиявлення людей на основі спільності інтересів.

При вивченні цього питання з’ясуйте внутрішню будову політичної партії і громадсько-політичного об’єднання, форми і методи їх діяльності на політичній арені держави. Такий аналіз дає можливість глибше усвідомити функціональну роль цих політичних об’єднань, визначити головні критерії, за якими найдоцільніше їх класифікувати і з’ясувати відмінності між цими суб’єктами політичного процесу.

При класифікації політичних партій, зокрема, рекомендуємо скористатися традиційно вживаними для цього критеріями (ознаками): ідеологічна основа; тип організаційної структури; соціальна база; місце в політичній системі.

Для класифікації громадсько-політичних об’єднань і рухів можна використати ширший спектр критеріїв (ознак), тому рекомендуємо скористатися універсальною їх типологією, яку запропонував Е. Гідденс. Згідно з його класифікацією громадсько-політичні об’єднання і рухи типологізуються так: трансформаційні (їх діяльність спрямована на радикальні зміни в суспільстві); реформаційні (пов’язані з певними перетвореннями лише деяких сторін суспільства); порятунку (спрямовані на звільнення людей від недоліків, які розцінюються як гріховні); альтернативні (це ті, що спрямовані на досягнення часткових індивідуальних змін).

Громадсько-політичні об’єднання відіграють важливу роль у структуруванні політичної системи, формуванні і поновленні еліти, захисті інтересів громадян, їх залученні до формування державної політики тощо. Громадсько-політичні об’єднання виконують важливу індикативну функцію, наприклад, засвідчують невдоволення громадян своїм матеріальним, соціальним, політичним або духовним станом.

Готуючись до другого питання, насамперед слід з’ясувати сутність партійної системи. Партійна система розглядається як система відносин співробітництва та суперництва між існуючими у конкретному суспільстві політичними партіями.

Щодо класифікації типів партійних систем, то найпоширенішою є типологія наявних сьогодні у світі партійних систем за кількісним критерієм: однопартійна, двопартійна і багатопартійна. Рекомендовано розкрити сутність багатопартійності, звернувши при цьому увагу на те, що вона є найхарактернішою ознакою політичного розвитку більшості демократичних країн (але не гарантом деморатії, оскільки багатопартійність властива і диктаторським режимам), серед яких Україна намагається посісти належне їй місце.

Поряд з класифікацією партійних систем за кількісними критеріями використовуються й інші диференціальні ознаки, а саме: ідеолого-політичні (ліві, праві, центристські, право- і лівоцентристські, ліберальні, марксистські, соціал-демократичні, консервативні, націоналістичні тощо), загальносистемні (поляризовані (біполярні), багатомірні, атомізовані, наднаціональні, загальнонаціональні, локальні, регіональні, альтернативні та неальтернативні тощо). При цьому слід мати на увазі, що поділ за ідеолого-політичними та загальносистемними критеріями є дещо умовним, однак і він, як і будь-яка інша типологія, застосовується лише у пізнавальних цілях і не повинен абсолютизуватись.

Розгляд третього питання рекомендовано розпочати з історії виникнення і діяльності перших політичних партій в Україні наприкінці ХІХ — на поч. ХХ ст. Саме в цей час на політичну арену виходять дві ідеологічні сили — націоналізм і соціалізм, які справили визначальний вплив на формування політичних партій в Україні. На Галичині діяли — Радикальна партія (1890), Національно-демократична (1899), Соціал-демократична (1899), Католицько-руський Союз (1899); в Надніпрянщині у 1900 р. була утворена Революційна українська партія, яка діяла підпільно (вона стала першою організованою спробою українського руху виступити на політичній арені Росії під прапором незалежності). Згодом подібні організації виникли у Києві, Полтаві, Прилуках, Катеринославі та ін.

Далі слід зробити аналіз процесу формування політичних партій в Україні у перші роки після жовтневого перевороту 1917 р. в Росії. Утворену партійну систему України цього періоду можна поділити на три типи: партії-філії російських партій (РКП(б) — кадети, октябристи, есери); партії національних меншин — єврейські, польські і т.ін; національні українські партії — Українська соціал-демократична партія, Українська партія соціалістів-революціонерів (боротьбисти), Українська народна партія тощо. Для поділу партійної системи, що виникла на теренах Західної України у 20–30-ті роки, необхідно застосувати ідеолого-політичні критерії, а саме — ліві, праві, центристи. Такий аналіз допоможе, насамперед, краще зрозуміти політико-ідеологічну різновекторність.

Встановлення радянської влади в Україні стало кінцем багатопартійності і одночасно утвердженням безроздільного панування однієї партії — КПРС, специфіка якого не могла не викликати супротив національно-свідомих українців і створення ними різного роду протестних соціально-політичних угруповань.

Далі слід проаналізувати місце і роль дисидентського руху, створених у 60–80 роки альтернативних КПРС партійних груп у процесі політизації і партизації українського суспільства. Проголошення незалежності України надало могутній імпульс легальному розгортанню процесу становлення багатопартійності.

Нині в Україні функціонує майже півтори сотні партій різної політичної орієнтації — для сучасної партійної системи України характерна атомістичність з її нестабільністю і неефективністю. Проаналізуйте специфіку прояву таких ознак в умовах поглиблення кризових явищ в суспільно-політичному житті України.

Слід підкреслити, що атомістичні партійні системи є характерними для держав перехідного стану. Тому є впевненість у тому, що нинішня атомізована партійна система України поступово буде трансформуватися в одну із стабільних і ефективних прогресивних партійних систем. До того ж, у політичному спектрі України більшість політичних партій посідає центристські позиції, маючи за мету побудову демократичної правової держави на ринкових відносинах, встановлення рівноправності різних форм власності, політичного плюралізму.

 

Запитання та завдання для самоконтролю

 

1.     З’ясуйте зміст таких основних категорій та понять: партія, політична партія, масова партія, кадрова партія, функції партії, партійна система, однопартійна система, коаліція партій, партійні фракції.

2.     У чому полягає відмінність суспільно-політичного руху від політичної партії?

3.     Зробіть класифікацію сучасних політичних партій в Україні. На основі аналізу ознак, притаманних політичним партіям і суспільно-політичним організаціям та рухам, визначіть, чим останні відрізняються від політичних партій.

4.     Проаналізуйте діяльність впливових масових громадських організацій і рухів у сучасному світі.

5.     Чи є закономірним явищем виникнення партій у суспільстві? Якщо так, то які фактори, об’єктивні чи суб’єктивні, є першопричиною їх виникнення?

6.     Проаналізуйте нові тенденції в еволюції сучасних політичних партій.

7.     Визначіть, які партії чи коаліції в Україні входять до центристського блоку.

8.     Які етапи в історії виникнення політичної партії виокремлює Макс Вебер? Назвіть ці етапи і коротко їх охарактеризуйте.

9.     Визначіть правові основи створення і діяльності політичних партій в Україні.