Глосарій

Антифразис (грец. antiphrasis - затемнення) – зворотна, негативна реакція співрозмовника.

Аргументи (лат. argumentum, від arguere - показувати, доводити) – підстави, докази, які наводять для обґрунтування тези.

Артикуляція (від лат. articulo розділяю) – ступінь чіткості вимови; функціонування органів мовлення, що здійснюється при вимові певних звуків.

Афронт (від англ. affront образа) – навмисна демонстрація зневаги до співрозмовника.

Бізнес-етикет – сукупність правил вербального і невербального ділового спілкування, які регламентують порядок зустрічі делегацій, ведення ділових бесід, переговорів, офіційних і неофіційних заходів.

Бізнес-культура – система морально-етичних принципів ділової етики та етикету, які регулюють стосунки між людьми у процесі підприємницької чи комерційної діяльності, відображають рівень моральності бізнесу і культури ділового спілкування.

Вербальне спілкування – процес передавання інформації за допомогою мови.

Гідність – ставлення людини до себе, яке виявляється в усвідомленні своєї самоцінності, моральної рівності з іншими людьми.

Дебати (франц. debats, від debatre - сперечатися) – суперечка (обмін думками) з приводу певних теоретичних положень, подій тощо.

Делікатність (франц. delicat – ніжний, тонкий) – здатність поважати людей, що виражається в особливо чуйному до них ставленні, страх заподіяти людині навіть найнезначніші образу, незручність.

Демонстрація (лат. demonstratio – показування, пояснення) – спосіб або форма доведення; логічне міркування, сукупність силогізмів, які застосовують при доведенні тези з використанням аргументів.

Ділова бесіда – різновид ділового спілкування, за якого відбувається лише обмін думками або пропозиціями щодо ймовірного підписання договорів або вироблення обов’язкових для виконання рішень.

Дискусія (від лат. diskussio – дослідження, розгляд) – публічна суперечка, метою якої є з’ясування і співставлення різних (протилежних) точок зору заради знаходження істини або правильного рішення суперечливого питання.

Диспут (від лат. disputo – міркую) – публічна суперечка з приводу важливої наукової чи суспільної проблеми, що відбувається із залученням широкого кола фахівців.

Емпатія (грец. empatheia – співпереживання) – проникнення у внутрішній світ інших людей за допомогою емоційної ідентифікації, співчуття.

Еристика (грец. eristikos – той, який сперечається) – наука, яка навчає вмінню сперечатися, переконувати інших в істинності власних суджень, поглядів, правильно і бездоганно вести полеміку.

Етика (від давньогрец. ethose – звичай, правило) – філософська наука, яка вивчає мораль; умовна система моральних норм та обов’язків людей у відношенні один до одного та суспільства загалом.

Етика бізнесу – складова корпоративної етики, сукупність принципів, узгоджених із вимогами загальнолюдської моралі, які відображають рівень моральності, соціальної відповідальності суб’єктів економічної діяльності (підприємства, корпорації); прикладна наука, що досліджує проблеми зв’язку бізнесу і моралі.

Етикет (франц. etiquette, від etiquer - прикріплювати) – сукупність умовних правил поведінки.

Етнопсихологія – наука, яка вивчає особливості менталітету, факти і закономірності вияву ціннісних орієнтацій у поведінці, спілкуванні представників певного етносу, нації.

Етноцентризм – світоглядна або психологічна установка, дотримуючись якої, іншу культуру оцінюють крізь призму культури цінностей власного народу.

Жести (франц. geste – рух) – рухи рук, які супроводжують мовлення у процесі комунікативного акту і виражають ставлення людини до співрозмовника, події, можуть свідчити про бажання або психічний стан людини.

Кінесика (грец. kinesis – рух) – сукупність форм невербального спілкування, що проявляються безпосередньо у рухах людського тіла – «жестах», «позі» (поставі), «міміці», «ході», «погляді».

Комерційні переговори – різновид ділового спілкування або процес поетапного досягнення згоди між партнерами при наявності суперечливих процесів.

Комплімент (франц. compliment, від лат. compleo – наповняю, виконую) – приємний вислів з похвалою.

Комунікативна компетентність (лат. compentia – належність по праву; обізнаність) – досвідчене володіння мовою (мовами) на вербальному та невербальному рівнях, здатність соціально прийнятно спілкуватися, що передбачає дотримання певних морально-етичних норм, врахування психологічних особливостей співрозмовника.

Комунікативна компетенція (лат. competentia, від competere - прагнути, відповідати) – суб’єктивний вимір культури спілкування, який виявляється в умінні застосовувати її морально-етичний потенціал відповідно до психологічних особливостей адресата або ситуації.

Комунікативна установка – стан готовності однієї людини позитивно (негативно) реагувати на іншу у процесі спілкування.

Комунікативний психотип – різновид соціального характеру, що проявляється у спілкуванні відповідно до  індивідуальних особливостей людини (темпераменту, моральності тощо).

Комунікація (від лат. communico – роблю спільним, пов’язую, спілкуюсь) – процес передавання інформації (ідей, думок, уявлень, вражень тощо) вербальним, невербальним або паравербальним чином.

Конгруентність (лат. congruentia – відповідність) – відповідність невербальних засобів вираження вербальним повідомленням.

Конфліктна ситуація (від лат. conflictus – зіткнення) – ситуація, в основі якої закладено суб’єктивні фактори (особа, група або колектив) і об’єктивні умови (обставини) для зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, оцінок тощо.

Конфліктогенна поведінка – поведінка, що породжує конфлікти, стимулює взаємну агресію.

Корпоративна етика – етичний кодекс поведінки і спілкування, який гармонізує відносини між працівниками підприємств, фірм, організацій і передбачає моральну відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності перед суспільством.

Крос-культурна комунікація – вербальна і невербальна взаємодія представників різних моральних систем, світоглядів, релігій тощо.

Ксенофобія – нав’язлива неприязнь до іноземців, до всього чужого, незнайомого.

Культура – рівень розвитку суспільства та творчих здібностей людини, що втілюються у певні форми організації суспільного життя і діяльності людей (інститути), а також у створені ними матеріальні і духовні цінності; у більш вузькому сенсі – царина духовної діяльності або історично вироблена система духовних цінностей та норм, звичаїв і традицій, притаманних певній соціальній спільноті – страті, етносу, нації тощо (елітарна культура, молодіжна культура, українська культура тощо).

Культура вербального спілкування (мовленнєвий етикет) – система мовних знаків, що спирається на морально-етичні, мовні правила і відображає ставлення до людини як до визнаної цінності.

Культура невербального спілкування – обмежене користування немовними комунікативними засобами або таке їх використання, яке відповідає особливостям національної моральної культури (культура жесту, погляду тощо).

Культура спілкування – поєднання комунікативної установки, знань з етики і психології спілкування та вміння застосовувати ці знання на практиці.

Маніпуляція – дія комунікатора, спрямована на зміну психологічних установок, ціннісних орієнтацій, поведінки індивідів або груп; латентний вплив на людину з метою досягнення власних цілей.

Міміка (грец. mimikos – наслідуваний) – виразна рухливість м’язів обличчя, яка може виявляти почуття або настрій людини.

Мода (франц. mode, від лат. modus – норма, правило, міра) – різновид стандартизації поведінки людини у суспільстві, що виникає під впливом смаків, захоплень, художньої творчості, професійної діяльності.

Мораль (лат. moralis, від mos (moris) – звичай, воля) – система поглядів, норм, оцінок, які регулюють людську поведінку.

Моральна культура суспільства – система морально-етичних цінностей, виражених у певних заборонах, нормах, моралі, правилах етикету, морально-етичних взірцях поведінки і спілкування тощо.

Моральна норма – вимога, якої необхідно дотримуватися за будь-яких обставин; невід’ємний елемент моральних відносин і моральної культури суспільства.

Наукове спілкування – дотримання певних логічних та етичних правил у веденні дискусії, диспуту тощо, поєднує в собі культуру мислення з комунікативною етикою.

Невербальне спілкування – процес передавання інформації з використанням різних немовних  знакових систем (жестів, міміки, дотику, погляду тощо).

Неформальне спілкування – спілкування, що відбувається на рівні особистих взаємин між людьми, поза сферою їх професійної діяльності.

Опонент – особа, яка висуває певну думку під час дискусії.

Переговори (комерційні) – процес поетапного досягнення згоди між партнерами за наявності суперечливих інтересів.

Повага – морально-етичний принцип, який вимагає ставлення до іншої людини як до особистості, цінування її почуття власної гідності.

Полеміка – вид суперечки, якому притаманні протиборство сторін, протиставлення різних думок, ідей, поглядів.

Проксемічні засоби спілкування – сукупність засобів спілкування, які вказують на культурні розбіжності у використанні простору і є важливим джерелом одержання оптичної інформації.

Просодика – сукупність таких характеристик мовлення, як гнучкість, висота тону, інтенсивність тощо.

Професійна етика – система моральних вимог, яка ґрунтується на усвідомленні професійного обов’язку, дотриманні етичних норм, пов’язаних з його виконанням.

Службовий етикет – сукупність найдоцільніших правил поведінки, які поліпшують стосунки між людьми у процесі їхньої професійної співдіяльності у будь-якій організації.

Спілкування – соціальна форма взаємодії між людьми, опосередкована обміном думками, почуттями, ідеями, переживаннями.

Стиль спілкування – стійка модель комунікативної поведінки, опосередкована індивідуальними особливостями, характером діяльності людини.

Суперечка – зіткнення несумісних думок, під час якого кожна сторона відстоює свою правоту.

Тактовність – моральна якість особистості, яка виражає здатність людини поважати іншу людину, уважно ставитися до її переживань; інтуїтивне визначення міри щодо власних слів і вчинків.

Хабарництво – різновид маніпулювання людьми за допомогою впливу на них через матеріальне заохочення.

Характер людини – сукупність відносно стійких індивідуальних особливостей особистості, які відображають її ставлення до себе та інших, втілюються в типових способах спілкування, поведінки.

Церемоніал – офіційно прийнятний порядок церемонії (урочистої зустрічі, процесії тощо).

Честь – морально-етична категорія, яка виражає зацікавленість людини тим, наскільки пристойно виглядають її вчинки в очах спільноти.