ТЕМА
6 – СИСТЕМА ОСВІТИ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ
1. Система багаторівневої
освіти.
2. Організація
професійно-технічної освіти.
3. Управління вищою
освітою, підготовка фахівців з вищою освітою.
4. Ступеневість
професійно-технічної та вищої освіти, освітньо-професійна післядипломна
підготовки.
1. СИСТЕМА БАГАТОРІВНЕВОЇ ОСВІТИ
Національна система освіти України містить:
-
органи державного управління;
-
мережу навчальних закладів різних рівнів, типів і форм власності, що
реалізують відповідні освітні й освітньо-професійні програми;
-
наукові, науково-методичні установи, що проводять наукові дослідження в
інтересах освіти і методичне керівництво освітнім процесом;
-
проектні та виробничі організації та підприємства, що забезпечують систему
освіти дидактичними засобами, навчальною та методичною літературою.
Структура освіти в Україні сформована за європейським
законом і включає: загальну, професійну освіту та самоосвіту. Особливий інтерес
становлять такі складові освіти як вища освіта та підготовка
науково-педагогічних кадрів, які забезпечують фундаментальну наукову,
професійну та практичну підготовку, одержання громадянами
освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликання, інтересів і
здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку і
підвищення кваліфікації.
Класифікація навчальних закладів здійснюється за такими ознаками:
-
форма власності (державні і недержавні навчальні заклади);
-
загальноосвітні навчальні програми (дошкільна освіта, загальна середня
освіта; позашкільна освіта);
-
професійні навчальні програми (професійно-технічна освіта, вища освіта,
післядипломна освіта, аспірантура, докторантура, самоосвіта) (рис. 1).
2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
Професійно-технічна освіта спрямована на формування професійних знань,
умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного,
технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх
професійної діяльності. Професійно-технічна освіта здобувається в
професійно-технічних навчальних закладах.
Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних
навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування,
навчально-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних,
видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих,
обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій і органів управління
ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.
До державних органів управління з професійно-технічною освітою належать:
-
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері
професійно-технічної освіти;
-
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким
підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади;
-
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і
Севастопольська міські державні адміністрації та створені ними органи
управління професійно-технічною освітою;
-
міжгалузева рада з професійно-технічної освіти.
Професійно-технічний
навчальний заклад – це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян
у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями,
спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх здібностей, інтересів, стану здоров’я.
Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у
професійно-технічних навчальних закладах є нормативно-правовим актом про
організацію професійно-технічної освіти. Він розробляється спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної
освіти і затверджується Кабінетом Міністрів України.
Державний стандарт професійно-технічної освіти – це сукупність державних
вимог до змісту професійно-технічної освіти, рівня кваліфікації випускника
професійно-технічного навчального закладу, основних обов’язкових засобів
навчання та освітнього рівня вступників.
Професійно-технічна освіта здійснюється за денною, вечірньою (змінною)
формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за
індивідуальними навчальними планами.
3. УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ, ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ З ВИЩОЮ
ОСВІТОЮ
Вища освіта – рівень
освіти, який здобуває особа у навчальному закладі в результаті послідовного,
системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який
ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної
кваліфікації за підсумками державної атестації.
Основними завданнями системи вищої освіти є:
-
забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації особи,
яка задовольняє державним стандартам відповідних освітніх і
освітньо-кваліфікаційних рівнів;
-
відтворення, розвиток та передача новим поколінням досягнень науки, техніки
і культури, підготовка їх до самостійної професійної діяльності, формування у
населення світоглядних принципів на засадах гуманізму та патріотизму;
-
виховання у майбутніх фахівців соціальної зрілості й громадянської
активності, почуття відповідальності за долю народу і держави.
Освітній рівень вищої
освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості
інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає
певному освітньо-кваліфікаційному рівню. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої
освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань,
умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та
обов’язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.
Вищий навчальний заклад – це освітній, освітньо-науковий заклад, який
заснований і діє згідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до
наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми
та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та
професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей
та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та
науково-технічну діяльність. Вищими закладами освіти є: технікум (училище),
коледж, інститут, консерваторія, академія, університет.
Університет – багатопрофільний вищий навчальний заклад, який проводить
освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації
широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших
напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та
прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має
розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів,
відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє
поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.
Академія – вищий
навчальний заклад, який проводить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям
певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва,
культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові
дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має
відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Інститут – самостійний вищий навчальний заклад третього або четвертого
рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який
проводить освітню діяльність пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та
кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва,
проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має
відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення.
Консерваторія (музична
академія) – вищий навчальний заклад, який проводить освітню діяльність,
пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і
мистецтва – музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів
музичних дисциплін, здійснює наукові дослідження, є провідним центром у сфері
своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного
забезпечення.
Коледж – вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний
підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації,
який проводить освітню діяльність пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та
кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом
вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або
входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за
кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та
матеріально-технічного забезпечення.
Технікум (училище) –
самостійний вищий навчальний заклад або структурний підрозділ вищого
навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить
освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації
за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та
матеріально-технічного забезпечення.
Завданнями вищого навчального закладу є:
-
здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку
фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам
вищої освіти;
-
проведення наукової, науково-технічної, творчої, мистецької,
культурно-виховної та спортивної діяльності як основ підготовки майбутніх
фахівців і науково-технічного та духовного розвитку держави;
-
забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців
з вищою освітою;
-
здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів й їх атестації
в акредитованих вищих навчальних закладах;
-
вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці та сприяння працевлаштуванню
випускників;
-
провадження культурно-просвітницької діяльності, підвищення
освітньо-культурного рівня населення;
-
проведення перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців.
Приєднання України до країн Болонської співдружності зумовило трансформацію
та модернізацію системи вищої освіти відповідно до загальноєвропейських вимог,
визначальними критеріями яких є: якість підготовки фахівців; фундаменталізація
та індивідуалізація навчання; зміцнення довіри між суб’єктами освітньої
діяльності; відповідність вимогам європейського ринку праці; мобільність
студентів та викладачів; сумісність кваліфікацій; посилення
конкурентоспроможності випускників університету.
Кроком до Болонського процесу є розроблення в Україні державних стандартів
освіти. Стандарти вищої освіти з певної спеціальності формуються за трьома
рівнями: державний стандарт, галузевий стандарт, стандарт вищих навчальних
закладів.
Державні стандарти вищої освіти визначають перелік напрямів,
спеціальностей, кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра,
спеціаліста, магістра та вимоги до професійної підготовки фахівців.
Галузеві стандарти вищої освіти відображають освітньо-кваліфікаційну
характеристику випускника вищого навчального закладу, місце фахівця у структурі
галузей економіки, вимоги до рівня його компетентності, систему виробничих
функцій і сфер діяльності. Крім того, галузеві стандарти визначають строки
навчання за відповідними програмами підготовки, критерії та засоби контролю
якості вищої освіти.
Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів визначають спеціалізації
підготовки фахівців з урахуванням вимог ринку праці та регіональних
особливостей, варіативні частини програм підготовки фахівців (зміст, кількість
і термін вивчення навчальних дисциплін), навчальні плани та графіки навчального
процесу, форми навчальних занять і форми підсумкового контролю.
4. СТУПЕНЕВІСТЬ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ТА ВИЩОЇ ОСВІТИ
ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПІСЛЯДИПЛОМНА ПІДГОТОВКА
Відповідно до Закону України «Про освіту» підготовка фахівців здійснюється
за освітньо-кваліфікаційними рівнями (ступеневою освітою) згідно з відповідними
освітньо-професійними програмами. Підвищення кваліфікації, перепідготовки
кваліфікованих робітників і фахівців з вищою освітою проводиться за
відповідними освітньо-професійними програмами післядипломної підготовки.
Освітньо-професійні
програми підготовки кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою
відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів – це державні документи, що
визначають зміст і нормативний термін навчання та передбачають відповідні форми
контролю та державної атестації.
Освітньо-кваліфікаційні
характеристики фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних
рівнів – це державні документи, що визначають цілі освіти у вигляді системи
виробничих функцій, типових задач діяльності та умінь, необхідних для вирішення
цих задач. Зміст навчання – це науково обґрунтований методичний і навчальний
матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з
освітньо-кваліфікаційним рівнем.
Кваліфікований робітник – це освітньо-кваліфікаційний рівень робітника,
який на основі повної або базової загальної середньої освіти здобув спеціальні
уміння та знання, має відповідний досвід їх застосування для вирішення
професійних завдань у певній галузі економіки.
Відповідно до ступенів професійно-технічної освіти встановлюється три
атестаційні рівні професійно-технічних навчальних закладів.
На першому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування
відповідного рівня кваліфікації з технологічно нескладних, простих за своїми
виробничими діями і операціями професій, що дає змогу робітнику вільно
працювати з раніше вивченими предметами, об’єктами, виконувати конкретні дії,
виробничі операції та роботи під контролем робітника з більшим досвідом й вищим
рівнем кваліфікації.
На другому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування
відповідного рівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої
технологічної складності у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику
самостійно виконувати по пам’яті чи з допомогою технологічних карт, інструкцій,
креслень або іншої документації типові дії, виробничі операції, роботи за
встановленими нормами часу і забезпечувати необхідну якість. Навчання
здійснюється в професійно-технічних навчальних закладах другого атестаційного
рівня та вимагає, як правило, від учнів, слухачів базової загальної середньої
освіти.
Навчання на другому ступені завершується кваліфікаційною атестацією.
Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація
«кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії)
та видається диплом.
На третьому ступені професійно-технічної освіти забезпечується формування
високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємких професій і
спеціальностей у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику чи службовцю
на основі отриманих знань та вивчених раніше типових дій самостійно виконувати
складні виробничі операції, продуктивні дії, створювати алгоритми діяльності в
нетипових ситуаціях. Навчання здійснюється у професійно-технічних навчальних
закладах третього атестаційного рівня і вимагає від учнів, слухачів повної
загальної середньої освіти.
Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється
кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду
(категорії) та, за умови закінчення відповідного курсу навчання в
акредитованому професійно-технічному навчальному закладі, – кваліфікація
молодшого спеціаліста і видаються дипломи.
Молодший спеціаліст – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти
особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу
освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій
певного рівня професійної діяльності, передбачених для первинних посад у
певному виді економічної діяльності.
Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи
встановленого зразка про здобуття базової вищої освіти за спеціальністю та
кваліфікації молодшого спеціаліста.
Бакалавр – це
освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної
загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і
спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності),
достатні для виконання обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності,
що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра забезпечує одночасне
здобуття базової вищої освіти за напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра
на базі повної загальної середньої освіти. Особи, які успішно пройшли державну
атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття базової вищої
освіти за відповідним напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра.
Спеціаліст – це
освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі
освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні
уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного
рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад, у певному
виді економічної діяльності.
Освітньо-професійна програма підготовки спеціаліста забезпечує одночасне
здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста на
базі відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра. Особи, які
успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка
про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації спеціаліста.
Магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на
основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту,
спеціальні уміння та знання достатні для виконання професійних завдань та
обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної
діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної
діяльності.
Освітньо-професійна програма підготовки магістра забезпечує одночасне
здобуття вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра на базі
відповідної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра. Особи, які
успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка
про здобуття повної вищої освіти за спеціальністю та кваліфікації магістра.
Сучасна система підготовки та перепідготовки базується на інтегрованих
навчальних планах, узгодженні системи кредитів з визнанням дипломів і
сертифікатів у системі «школа-університет-післядипломне навчання».
Освітньо-професійна програма післядипломної підготовки забезпечує
післядипломну освіту (підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів,
стажування, клінічну ординатуру, інтернатуру тощо) на базі освітньо-професійної
програми підготовки кваліфікованого робітника, молодшого спеціаліста,
бакалавра, спеціаліста чи магістра. Зазначена програма післядипломної
підготовки розробляється і контролюється професійно-технічними та вищими
навчальними закладами відповідного рівня акредитації.
Як визначено Законом України «Про вищу освіту» післядипломна освіта – це
спеціалізоване удосконалення освіти і професійної підготовки особистості через
поглиблення, розширення та відновлення її професійних знань, навичок і вмінь
одержання іншої спеціальності на основі здобутого раніше
освітньо-кваліфікаційного рівня та нагромадженого практичного досвіду.
Післядипломна освіта в Україні створює умови для безперервної та
послідовної освіти і включає:
- перепідготовку одержання
іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня
та нагромадженого практичного досвіду;
- спеціалізацію здобуття
знань та набуття умінь виконувати окремі завдання та обов’язки, що мають
особливості в межах спеціальності;
- розширення профілю
(підвищення кваліфікації) – набуття навиків виконувати додаткові завдання й
обов’язки в межах спеціальності;
- стажування – набуття
досвіду виконувати завдання й обов’язки визначеної спеціальності.
Метою системи післядипломної освіти є створення умов безперервності,
єдності і наступності освіти громадян, здобуття ними більш високого рівня
кваліфікації чи одержання нової професії або спеціальності в навчальних
закладах.
Підвищення кваліфікації
керівників і фахівців здійснюється для вдосконалення знань, умінь і навичок за
наявною спеціальністю, оволодіння новими функціональними обов’язками й особливостями трудової діяльності в умовах ринкових
відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок
управління сучасним виробництвом, раціональної й ефективної організації праці
тощо.
Спеціалізація керівників
і фахівців здійснюється для отримання працівником додаткових спеціальних знань,
умінь і фахових навичок у межах раніше набутої спеціальності за професійним
спрямуванням виробничої діяльності без присвоєння кваліфікації та зміни
освітньо-кваліфікаційного рівня. Її тривалість становить не менше 500 годин.
Довгострокове підвищення кваліфікації керівників і фахівців у організації
передбачає оволодіння працівниками комплексом знань, умінь та навичок, що
сприяють якісному виконанню ними своїх обов’язків, розширенню зони компетенції
за наявним чи новим місцем роботи. Його тривалість установлюється від 72 до 500
годин.
Короткострокове підвищення кваліфікації керівних працівників і фахівців
здійснюється для поглибленого вивчення ними певного напряму виробничої
діяльності, зокрема в разі модернізації, перепрофілювання чи структурної
перебудови організації, значних змін у нормативно-правовій базі тощо. Його
тривалість установлюється організацією залежно від мети та змісту навчальної
програми, але не більше 72 годин.
Систематичне самостійне навчання керівників і фахівців проводиться на
виробництві на основі індивідуального плану розвитку чи особистих цілей
працівника, що затверджуються його безпосереднім керівником. Контроль за виконанням
працівником плану самостійного навчання здійснюється їхнім безпосереднім
керівником за участю фахівця служби управління персоналом організації.
Серед інших форм підвищення кваліфікації керівників і фахівців важлива
роль належить стажуванню. Стажування керівників і фахівців передбачає засвоєння
ними кращого вітчизняного й передового зарубіжного досвіду роботи, набуття
практичних умінь і навичок щодо виконання обов’язків на займаній посаді або на
посаді вищого рівня управління. Воно може відбуватися як у передових
вітчизняних, так і зарубіжних організаціях.
Клінічна ординатура – це вища форма довгострокового підвищення кваліфікації
лікарів-фахівців з певного фаху, якій передує інтернатура або курси
спеціалізації та робота за спеціальністю не менше трьох років. Вона
здійснюється протягом двох років за індивідуальним планом, що затверджується
керівником закладу післядипломної освіти.
Навчання в цільовій аспірантурі або докторантурі за темами, що цікавлять
організацію, призначено для вирішення актуальних наукових проблем виробництва й
підвищення рівня науково-педагогічної кваліфікації. Ця форма навчання
керівників і фахівців проводиться в порядку, який передбачений чинним
законодавством про підготовку наукових кадрів.
Перепідготовка осіб з вищою освітою – це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю під час
засвоєння освітньо-професійної програми підготовки молодшого
спеціаліста, бакалавра, спеціаліста чи
магістра в межах одного чи різних освітніх напрямів і досвіду
практичної роботи, що не обумовлює підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня
фахівця.
Післядипломна підготовка фахівців – це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю під час
засвоєння освітньо-професійної програми підготовки молодшого
спеціаліста, бакалавра, спеціаліста в межах одного освітнього напряму та досвіду
практичної роботи з підвищенням освітньо-кваліфікаційного рівня.