Тема 12. Біологічні і соціальні фактори впливу на людський організм

1.         Фактори ризику здоров’я людини

2.         Тератогенність, канцерогенність та алергенність

3.         Алкоголізм

4.         Наркоманія

1.          Фактори ризику здоров’я людини

Біосоціальні фактори впливу на органи людини мають визначальне значення у формуванні ознак здоров'я, яке характеризується як нормальне функціонування органів, клітинних та генетичних структур, нормальний перебіг типових фізіологічних і біохімічних процесів.

Біологічні фактори, як правило, є спотвореними різни­ми стимулами зміненого людиною навколишнього середо­вища, а найчастіше – безпосередньою дією ксенобіотиків (чужорідних речовин, що проникають в організм людини), які порушують біологічно нормальний стан і функціонування організму, зумовлюють патології. Причини захво­рювань можуть бути біологічними, механічними, фізични­ми, психосоціальними та ін.

Процес захворювання є складним і не завжди одно­значно визначеним, особливо в безсимптомні періоди. Ксенобіотики, що потрапляють у певні органи, можуть вклю­чатися в обмін речовин, спричинюючи деметаболізм, і призводити до важких наслідків. На інтенсивність їх над­ходження в організм, руйнівну дію значною мірою впливають соціальні фактори, які можуть каталізувати або за­тримувати, блокувати цей процес.

Людина протягом свого життя перебуває під постійним впливом багатьох факторів довкілля. Багато з них обумов­лені різноманітними соціальними причинами (Табл. 1).

Таблиця 1

Парасоціальні фактори надходження хімічних сполук в організм людини

 

За твердженнями дослідників, найважливішими факто­рами впливу на здоров'я людини є спосіб життя, спадковість, зовнішнє середовище і стан охорони здоров'я (Табл. 2).

Таблиця 2

Фактори ризику здоров'я людини

З цими факторами пов'язані такі джерела соціальної напруги як тератогенність, канцерогенність, алергенність, алкоголізм, наркоманія та ін.

2.          Тератогенність, канцерогенність та алергенність

Ще до свого народження людина мо­же отримати "букет" хвороб, здатних унеможливити її повноцінне життя, які дуже часто є наслідком неправиль­ного способу життя її батьків. Цей фактор є найпоширенішою причиною тератогенності.

Тератогенність (грец. teratos – потвора, виродок) – вроджене за­хворювання, яке проявляється каліцтвом, зміною будови органів.

За характером прояву каліцтва можуть бути незначними або різко вираженими. Спричинюють їх внутрішні (спадко­вість, гормональні порушення, неповноцінність статевих клітин) і зовнішні (травми, іонізуюче випромінювання, не­звична температура, порушення осмотичного тиску, дефіцит кисню, забруднення довкілля важкими металами, віруси, гельмінти) фактори. Найчастіше порушення у розвитку пло­ду настають унаслідок дії хімічних і біологічних факторів.

Із хімічних речовин найсильніше впливають на ембрі­он лікарські препарати, які вживають вагітні жінки без нагляду лікарів. Наприклад, наслідком використання в Німеччині вагітними жінками не перевіреного на терато­генність знеболюючого препарату талідоміду було наро­дження 6 тис. дітей-інвалідів. Аспірин руйнує легеневу і печінкову тканини в ембріона до трьох місяців розвитку. Шкідливими можуть бути речовини, що зумовлюють аро­мат і смак страв. Тому вагітним жінкам не рекомендується їсти солоні, гострі страви, вживати каву, бульйони і вва­жається доцільним споживання відварених м'яса і риби.

До особливо важких наслідків призводить вживання вагітними жінками алкоголю (недоношеність, мертвона­роджуваність, різні вроджені каліцтва, ушкодження нер­вової системи дитини). Шкоди завдає паління, яке може спричинити майбутню стерильність (безплідність) новона­роджених, знижує масу їхніх тіл, а нерідко є причиною за­гибелі ембріону або мертвонароджування. За статистикою, у США наслідком паління є до 50 тис. випадків викиднів.

Дуже небезпечними для новонароджених є вірусні за­хворювання вагітних. Наприклад, із 100 жінок, які в перші три місяці хворіли гепатитом, 3-5% народили уражених мікроцефалією (маленька голова, ознаки ідіотизму) дітей.

Очевидно, що більшості факторів тератогенності можна уникнути. Підвищення загальної культури, освіченості, про­паганда здорового способу життя можуть сприяти цьому.

Канцерогенність.

У своєму повсякденному житті лю­дина часто є об'єктом впливу речовин, здатних викликати розвиток злоякісних пухлин, тобто речовин, яким власти­ва канцерогенна дія.

Канцерогенність (лат. cancer – рак і грец. genos – рід, походження) – властивість факторів навколишнього середовища зумовлювати виникнення захворювання на рак.

Рак є новоутвореною злоякісною пухлиною, яку ще на­зивають неоплазмою, бластомою, тобто особливою формою росту тканин з вираженою аномалією і втратою здатності до диференціації. Пухлини бувають доброякісними (боро­давки) і злоякісними. Злоякісні пухлини утворюють клітини, що починають рости інвазивно, тобто проникати в кровоносні судини, сусідні тканини і метастазувати. Ме­тастаз – нове патологічне джерело, що виникає внаслідок перенесення пухлинних клітин. Пухлини поділяють на саркоми (злоякісні пухлини, що розвиваються із сполуч­ної тканини) і карциноми (злоякісні пухлини, які розвива­ються з епітеліальної – покривної – тканини).

Ракові захворювання можуть бути спричинені фізични­ми (сонячні, космічні промені, рентгенівське, ультрафіоле­тове випромінювання, різкі температурні впливи, механіч­ні травми), хімічними (канцерогенні речовини), біологічни­ми (онковіруси) факторами. З онкогенних факторів найнебезпечніші хімічні канцерогени. Наприклад, азбест викли­кає рак легенів, гортані, стравоходу; бензол – лейкоз; вінілхлорид – рак печінки, головного мозку, лейкоз; миш'як – рак шкіри, легенів, пе­чінки; хром – рак легенів; кадмій – рак простати.

Із 54 хімічних речовин-провокаторів ракових захворю­вань до першої, найнебезпечнішої, категорії належать 18, до другої – 19 (очевидно канцерогенних), до третьої (пі­дозрілих в канцерогенності) – 18 речовин.

Виникнення 85% пухлин є наслідком впливу факторів довкілля. Особливо загрозливим є 3(а) пірен, який містить­ся в повітрі забруднених міст, в продуктах, що піддаються висушуванню (чай, сухофрукти, копчені м'ясні і рибні ви­роби). Небезпечними можуть бути сорбінова кислота, що використовується при консервуванні продуктів харчуван­ня; амінова кислота, яка використовується в хлібобулочних і кондитерських виробах; метилцелюлоза, яка є стабілізато­ром морозива. До 33% смертей хворих на рак зумовлені пухлинами, які виникли і розвинулися через порушення нормального харчування.

Алергенність.

Перебуваючи в оточенні різноманітних речовин, людина виявляє до багатьох чи окремих із них підвищену чутливість. Такі чужорідні речовини, що зу­мовлюють алергію – хворобливу реакцію, називають алергенами, під дією яких розвивається алергенність.

Алергенність (грец. allos – інший і ergon – дія) – підвищена чутливість організму до впливу певних агентів навколишнього середовища.

Особливого поширення вона набула у XX ст. Найчасті­ше алергенність спричинюють: несприятливий вплив за­брудненого довкілля; комплекс захворювань; хімізація сільськогосподарського виробництва; повсюдне використання засобів побутової хімії; заміна на­туральних продуктів консервованими; штучне харчуван­ня дітей; використання антибіотиків.

Основою алергічних реакцій є імунні механізми, спря­мовані на нейтралізацію, руйнування і видалення з орга­нізму генетично чужих речовин, що потрапили до нього. Найчастіше алергени надходять до організму з їжею, під час дихання, через шкіру, слизові оболонки, медичне об­ладнання, їх поділяють на побутові (пил, пух), харчові (мо­локо, риба, раки, суниця, ікра), медичні (антибіотики, пре­парати йоду, брому, вакцини, сироватки) і бактеріальні.

Алергенами може бути вражений будь-який орган людини. При ушкодженні органів дихання виникають алергічний риніт (запалення слизової оболонки носа), бронхіальна астма; серцево-судинної системи – міокар­дит, васкуліт; шлунково-кишкового тракту – алергічний стоматит, гастрит, коліт, гепатит; нервової системи – мігрень, порушення мозкового кровообігу, втрата свідомості. Наслідком повторного введення алергену в організм може бути анафілактичний (грец. ana – префікс, що означає підсилення, і phylaxis – захист) шок – миттєва алергічна реакція. Її проявом можуть бути зниження артеріального тиску, температури тіла, судоми, втрата свідомості, пору­шення ритму дихання і серцевої діяльності. Такі реакції можуть спричинити антибіотики (пеніцилін, еритромі­цин, стрептоміцин), сульфаніламідні препарати (сульфадимезин, сульфалін, етазол), анальгін, новокаїн, а також вітаміни групи В, препарати з бромом, йодом.

Однією з найпоширеніших алергічних хвороб є бронхі­альна астма, збудником якої є домашній пил. При контак­ті шкіри з алергічними речовинами, передусім з такими синтетичними полімерами, як каучук, епоксидні і поліхлорвінілові смоли, скипидар, цемент, фарби текстильної промисловості, формаліни, мінеральні добрива, пестици­ди виникає алергічний дерматит.

3.          Алкоголізм

Тривале і систематичне вживання алкого­лю зумовлює фізичну і психічну залежність від нього, па­тологію внутрішніх органів, порушення обміну речовин, центральної і периферійної нервової системи, алкогольні психози, соціальну деградацію індивіда. Всі ці ознаки характеризують важку хворобу – алкоголізм.

Алкоголізм (араб, al-kuhl – дрібний порошок, екстракт) – хронічне захворювання, спричинене систематичним вживанням спир­тних напоїв.

За хімічним складом алкоголь є етиловим спиртом. Йо­го універсальна властивість проявляється в посиленні по­зитивних емоційних переживань.

Розкопки археологів свідчать, що спочатку як алко­гольний напій було відоме вино, яке знали у Давньому Єгипті у III тис. до н. є. Про нього згадується у давньо­грецьких міфах, творах Гомера і Платона. До винаходу методу пастеризації (знезараження, консервації) тільки в на­туральному вині зберігалися вітаміни, які зникали під час термічної обробки продуктів.

Уперше чистий спирт було отримано в 800 р. арабськи­ми алхіміками. Використовували його в медицині як анти­септик, зігріваючий засіб, розчинник. На сучасному етапі спирт виробляють не тільки із злакових культур, картоп­лі, буряку, інших овочів, а й із оцукреної під дією кислот деревини, відходів паперового виробництва (сульфідного лугу). Добутий промисловим способом спирт є основою ба­гатьох алкогольних напоїв, тому від його якості залежить здоров'я, а нерідко і життя людей. Непоодинокі летальні випадки траплялися не лише через вживання надмірних доз, а й унаслідок потрапляння в організм шкідливих ре­човин, які містяться у технічному спирті.

Російський фізіолог Іван Сєченов (1829–1905) встановив, що алкоголь діє на центральну нервову систему не як збудник, а як паралітик. Потрапляючи у шлунково-кишковий тракт, він швидко всмоктується в кров (у шлунку всмоктується приблизно 20%, решта – в кишечнику), одночасно поглина­ється тканинами головного мозку, але найбільше концентру­ється у мозочку, який координує рухомість організму.

Алкоголю властива "спрага", внаслідок чого він відби­рає воду від усіх клітин і тканин. У зв'язку з цим він пере­творюється спочатку на ацетальдегід, а потім на оцтову кислоту. Кінцевою стадією окислення є утворення вуглекислоти і води. Окислення алкоголю відбувається за раху­нок ферментів у печінці та інших внутрішніх органах. Швидкість окислення – 100 мг алкоголю протягом 1 годи­ни у розрахунку на 1 кг ваги тіла. Цей процес інтенсивніше відбувається протягом перших 5-ти годин після вживання і продовжується до 15 днів. Встановлено, що продукти обмі­ну алкоголю (жирні кислоти, холестерин) навіть після од­норазового вживання утримуються в печінці більше двох тижнів, що зумовлює її вразливість. Основна частина (90%) алкоголю окислюється, але залишок (10%) виділя­ється з організму із потом, сечею, а також через легені з ви­дихуваним повітрям. Цим спричинений тривалий стійкий запах алкоголю в диханні людини після його вживання.

Токсичний ефект алкоголю зумовлений ацетальдегідом, який впливає на зміни білкового, вуглеводневого і жирового обмінів. Алкоголь погіршує насичення легень, знижує опір легеневої тканини хвороботворним мікроорганізмам. Алко­голіки у 4 рази частіше, ніж непитущі, хворіють пневмос­клерозом, наслідком чого є підвищення тиску в судинах, а це зумовлює підвищення навантаження на серце, від якого кров надходить до легень. Прихильники спиртного частіше хворіють бронхітами, оскільки в розширених бронхах нако­пичуються і розмножуються збудники інфекційних захво­рювань. Інтоксикація алкоголем послаблює імунітет, що знижує опір організму. Помилковою є думка, що алкоголь поліпшує апетит і травлення, адже він подразнює слизову оболонку шлунку і послаблює дію шлункового соку. Особли­во негативно діє алкоголь на пустий шлунок, викликаючи хронічне запалення і гастрит. Небезпечними є рекомендації щодо вживання алкоголю як судинорозширюючого засобу або для знеболення при приступах стенокардії, гіпертоніч­ному кризі. Недопустимо вживати спиртні напої і як заспо­кійливий засіб при різних нервових розладах та безсонні.

Особливо згубно впливає алкоголь на печінку. Як відо­мо, печінка виділяє жовч, необхідну для перетравлення жирів та знешкодження утворених у кишечнику отрут. Алкоголь, потрапляючи у печінку, зумовлює запалення. У враженої печінки знижуються захисні функції, порушу­ється утворення білків крові – альбумінів і глобулінів, нас­лідком чого є набрякання і зморщення печінки, її поверхня стає зернистою, жовто-іржавого кольору. З цим пов'язана поява назви захворювання печінки – "цироз", що у перек­ладі з грецької означає "іржавий". Інтенсивне зловживання ним призводить до порушення обмінних процесів, алко­гольного психозу і деградації особистості. Невиправданим є використання алкоголю при переохолодженнях.

Значно нижчою, за даними ВООЗ, є смертність людей у країнах, де високорозвинуте виноградарство, сформувалася культура вживання натуральних вин, яким властивий значно нижчий вміст алкоголю, ніж у горілці, і більший вміст корис­них речовин. Із виноградного спирту виготовляють і коньяк.

У законодавстві, медичній практиці багатьох країн кіль­кість вживання алкоголю вимірюється дозами – мінімаль­ною кількістю етилового спирту, яка у здорової людини викликає стан легкого сп'яніння, не помітного для оточую­чих. За міжнародними нормами, такою кількістю є 15–20 г чистого алкоголю (етанолу) або 30–40 г горілки (напо­ловину розведеного водою спирту), 150–200 г натурального вина міцністю не вище 10–13°. Саме така кількість чистого алкоголю у здорової дорослої людини легко метаболізується протягом години.

З урахуванням поняття "доза" деякі дослідники вста­новлюють такі рівні споживання алкоголю:

0.       – цілковита відмова;

I.        – мінімальне споживання (1-2 дози 6-8 разів/рік);

II.     – помірне споживання (1-2 дози 10-20 разів/рік);

III.   – небезпечний рівень (3-4 дози 20-40 разів/рік);

IV.    – продром (передвісник) алкоголізму (3-4 дози 6-10 разів/місяць).

Зловживання алкоголем констатують у таких випадках:

—     вживання алкоголю до 21-22 років або біологічна схильність до алкоголізму;

—     вживання алкоголю чоловіком і жінкою у близький до зачаття дитини (1 місяць) період;

—     вживання алкоголю під час вагітності та годування дитини груддю;

—     вживання алкоголю в кількостях і з частотою, що відповідають III і IV рівням споживання;

—     вживання алкоголю в ситуаціях, пов'язаних з ризи­ком для життя і здоров'я оточуючих (водій за кермом, авіадиспетчер, обслуговуючий персонал атомної станції, лікар швидкої допомоги тощо).

1.          Наркоманія

Учені припускають, що людина пізнала наркотики в ранньому палеоліті (40-10 тис. до н. е.). Відомо, що шумери, китайці, індуси, греки, ацтеки і племена Сибіру добре знали і використовували властивості де­яких наркотичних речовин. Завдяки наркотикам рослин­ного походження вони встановлювали контакт зі своєю підсвідомістю, входили в екстаз, в якому переживали враження спілкування з надприродними силами.

Першою рослиною, про психоактивну дію якої згаду­ється в історичних документах, є мак. Його використову­вали шумери 5 тисяч років тому. Пізніше знання про ліку­вальні властивості маку були перенесені в Персію, Єгипет, Індію та Китай.

Про гашиш як ліки від кашлю й проносу йдеться в лікувальнику китайського імператора Шен-Нуна (2737 до н.е.). У Давньому Китаї його використовували як знеболювальний препарат під час хірургічних опера­цій, а в Індії – як лікарський засіб.

Масове вживання наркотиків в Європі почалося в XIX ст. з експерименту лікаря Моро де Тура, який, повернувшись з Алжиру, запропонував своїм друзям покуштувати "даваменку" – печиво з гашишу. На початку XX ст. американ­ський письменник Ф. Ладлоу, описуючи свої враження від марихуани, відкрито пропагував її вживання. А вже у дру­гій його половині зловживання наркотиками стало масо­вим, набуло ознак захворювання, людство опинилося пе­ред загрозою наркоманії.

Наркоманія (грец. narkotikos – приголомшуючий і mania – безумс­тво, шаленство) – хворобливий потяг до вживання наркотиків, що спричинює важкі порушення фізичних і психічних функцій організму.

Гашиш у загальній структурі захворюваності на нарко­манію займає від 20 до 30%, а в мусульманських країнах, де традиційно заборонене спиртне, ним уражено до 60% чоловіків віком від 20 до 40 років. В Україні препарати з коноплі переважно вживають як куриво (марихуана, га­шиш, "хімія" – витяжка олій, які містять 9-тетраканабінол), а також як їжу і питво ("каша", "молоко" – з коноплі). Найбільше тетрагідроканабінолу (найсильнішої психотомиметичної речовини) містить індійська конопля.

Дія препаратів коноплі починається з відчуття спраги, голоду, сухості в роті. Поступово по всьому тілу розлива­ється, тепло, з'являється відчуття невагомості, будь-які чиїсь дії викликають безглуздий нестримний сміх. Людина не може зосередитися, її думки швидко змінюються, з'являються імпульсивність, масові ілюзії, фантазії, особ­ливого резонансу набувають звуки.

Унаслідок передозування препаратами коноплі виникає вегетативне перезбудження, свідченням якого є різке роз­ширення зіниць, відсутність реакції на світло, почервонін­ня обличчя, пересихання губ і порожнини рота, прискорен­ня серцебиття до 100-120 ударів за хвилину, підвищення тиску до 150-170 мм рт. ст., порушення координації рухів, гіперрефлексія, надмірне самозаглиблення. Психотичний стан (розлад психіки) триває від кількох годин до кількох днів, а вихід із нього – до 2-3 тижнів, як правило, через тривалий сон і глибоку астенію (слабкість).

Наркоманія вражає здебільшого молодь. Супутниками її є злочинність та інфекційні захворювання. Щороку в Україні органи внутрішніх справ беруть на облік до 10 тис. осіб, від передозування наркотиків помирає 1,5 тис. осіб. Зростає кількість неповнолітніх наркоманів.

Втягування дітей у наркотичну залежність зумовлене їх невмінням чинити опір тиску оточення, браком життєвого досвіду, незрілістю власної думки. Властиві дітям і підліт­кам егоцентризм, нетерпимість, деформовані ідеали і цін­ності суперечать із не завжди дружелюбним "дорослим" оточенням, що посилює хворобливі емоції (злість, образу, ненависть), нагнітає проблеми у взаєминах з ним. Так виникає спокуса втекти від жорстокої дійсності, пірнути у нарко­тичну ейфорію.

Порушення стану здоров'я проявляються після трьох місяців вживання наркотиків, що виражається уражен­ням центральної нервової системи (депресії, психічна за­лежність, гострі психози), відхиленнями у функціонуван­ні імунної системи (порушення обміну речовин, зниження імунітету, висока вірогідність зараження інфекційним ге­патитом та іншими захворюваннями), ураженнями репро­дуктивної системи (у жінок припиняються місячні, насту­пає безпліддя, у чоловіків розвивається імпотенція). Ще через деякий час втрачається еластичність шкіри, пропа­дає блиск очей, волосся, відбувається розшарування ніг­тів, випадання волосся, загальне схуднення. Слабшає міо­кард, що підвищує вірогідність інфаркту та інсульту.

Статистично встановлена висока смертність від передо­зування наркотиків.

Наслідком вживання наркотиків, крім психічної і фі­зичної залежності, порушення життєдіяльності організму, є і соціальна деградація людини. Хронічне отруєння орга­нізму наркотичними препаратами, що зумовлює зміни у центральній нервовій системі, призводить до руйнації осо­бистості. Наркоманам властиві зухвалість, нечесність, пригнічення надій, мети, втрата родинних стосунків тощо. Наркотична залежність постійно потребує збільшення дози препарату, що змушує наркоманів ставати на шлях злочину (крадіжки, розбещеність, підробки рецептів та ін.). З нарко­манією пов'язане виснаження організму, що стає причи­ною багатьох хвороб, особливо печінки і нирок. Усклад­нення в організмі відбуваються від застосування нестерильних голок при ін'єкціях (запалення вен, тромбози, інфекційні захворювання тощо).

Захищеність людей від зловживання наркотиками та алкоголем залежить від рівня цивілізованості суспільства, традицій народу, законодавчої практики держави.