Тема 3.

Мітоз. Мейоз

 

Клітинний цикл це період життєдіяльності клітини від моменту її появи до загибелі чи утворення дочірніх клітин.

Мітотичний цикл це період життєдіяльності клітини від моменту її

утворення і до поділу на дочірні клітини. Мітотичний цикл включає інтерфазу і мітоз.

Мітотичним циклом Сукупність процесів, які відбуваються в еукаріотичній клітині від одного поділу до наступного, і процесів самого поділу, який завершується утворенням двох клітин нової генерації. Його тривалість складає 2 год у дріжджів, 30–40 год. у корінцях бобів. Розрізняють чотири періоди цього циклу: інтерфаза, яка включає три періоди (пресинтетичний або постмітотичний G1, синтетичний S, постсинтетичний або премітотичний G2) і мітоз (рис. 3.1). Тривалість інтерфази становить 9/10 від тривалості всього мітотичного циклу.

Якщо клітина перестає ділитися, вона переходить у період G0 – стадію спокою клітини.

 

Рис. 3.1. Мітотичний цикл клітини

 

Інтерфаза це період функціонування і підготовки клітини до ділення. У ній виділяють три періоди:

пресинтетичний (постмітотичний) G1,

синтетичний S і

постсинтетичний (премітотичний) G2.

 

Вміст генетичної інформації у клітині позначають у такий спосіб:

n набір хромосом,

хр число хроматид в одній хромосомі

с кількість ДНК в одній хроматиді.

 

 

Клітина, що утворилася після мітозу, містить диплоїдний набір хромосом, кожна хромосома має одну хроматиду. Така клітина вступає в пресинтетичний період (G1) інтерфази, тривалість якого коливається від кількох годин до кількох місяців і навіть років. У цей період клітина виконує свої функції, збільшується в розмірах, у ній йде синтез білків і нуклеотидів, накопичується енергія у вигляді АТФ.

У синтетичний період (S) відбувається реплікація молекул ДНК і її вміст у клітині подвоюється, тобто кожна хроматида добудовує собі подібну. Одночасно клітина продовжує виконувати свої функції. Тривалість цього періоду 6 8 годин.

У постсинтетичний період (G2) клітина готується до мітозу:

-            накопичується енергія,

-            поступово згасають усі синтетичні процеси, необхіднідля репродукції органели,

-            змінюється в'язкість цитоплазми і ядерно–цитоплазматичне співвідношення,

-            клітина припиняє виконувати основні функції,

-            накопичуються білки для побудови ахроматинового веретена і

-            подвоюються центріоли. Змінюється в'язкість цитоплазми. Вміст генетичної

-            інформації не змінюється (2n2xp4c). Клітина вступає у мітоз.

 

 

Будова хромосоми

Хромосоми еукаріот складаються з лінійної макромолекули ДНК, що намотана на специфічні білки–гістони, формуючи матеріал під назвою «хроматин» (рис. 3.2). Хроматином називають комплекс ДНК та білків.

 

 

Рис. 3.2. Схематичне зображення хромосом

 

 


 

 Мітоз

Мітоз це основний спосіб поділу соматичних клітин.

Мітоз основний тип непрямого поділу еукаріотичних клітин, внаслідок якого утворюються дві дочірні клітини, які містять ту ж кількість хромосом (диплоїдний набір, 2n), що і материнська клітина.

 Головними причинами початку мітозу є такі зміни у клітині:

1) зміна ядерно–цитоплазматичного відношення;

2) «мітогенетичні промені» клітини, що діляться, спричинюють початок мітозу у поруч розташованих клітин;

3) «раневі гормони» – ушкоджені клітини виділяють особливі речовини, що сприяють мітозу неушкоджених клітин.

Мітотичний цикл включає 4 стадії:

1) профазу,

2) метафазу,

3) анафазу і

4) телофазу (рис. 3.3).

 

Рис. 3.3. Схема мітотичного поділу клітини

 

У профазі відбувається збільшення об’єму ядра, починається спіралізація хроматинових ниток, розходження центріолей до полюсів клітини і формування веретена поділу. До кінця профази розчиняються ядерна оболонка і ядерця, хромосоми з ядра «виходять» у цитоплазму. До центромер хромосом прикріплюються нитки веретена поділу, і хромосоми прямують до центра клітини. Вміст генетичної інформації при цьому не змінюється.

 

Метафаза найбільш коротка фаза, під час якої хромосоми розташовуються на екваторі клітини. Це стадія найбільшої спіралізації хромосом, коли їх найзручніше вивчати. Кількість генетичної інформації не змінюється (рис. 3.4)..

 

Рис. 3.4. Мітоз в кореневій меристемі цибулі: а – інтерфаза, б – профаза, в – метафаза, г – анафаза

 

У анафазі відбувається поділ хроматид в області центромер. Нитки веретена поділу скорочуються і хроматиди (дочірні хромосоми) розходяться до полюсів клітини. Вміст генетичної інформації стає 2n1xp2c на кожному полюсі.

У телофазі формуються ядра дочірніх клітин: хромосоми деспіралізуються, утворюються ядерні оболонки, у ядрі з’являються ядерця. Мітоз закінчується цитокінезом поділом цитоплазми материнської клітини.

У результаті утворюються дві дочірні клітини, кожна з який має 2n хромосом, 1 хроматиду в хромосомі і 2c ДНК.

Основне значення мітозу полягає в точній передачі генетичної інформації між дочірніми клітинами.

 

Мітоз – не єдиний спосіб поділу клітин. Еукаріотичні клітини можуть ділитися і прямим поділом – амітозом. Амітоз – прямий поділ клітин і ядер, які відновлюються, чи пухлинних клітин. Різновидами мітозу є ендомітоз, політенія і мейоз.

При ендомітозі відбувається подвоєння хромосом без ділення ядра, що приводить до утворення поліплоїдних клітин.

При політенії спостерігається багаторазове подвоєння хроматид, але вони не розходяться, і в результаті утворяться політентні (багатонитчасті, гігантські) хромосоми, наприклад, у слинних залозах мухи дрозофіли.

 

 

Мейоз

Мейоз це поділ особливих соматичних клітин статевих залоз, у результаті якого утворюються статеві клітини (гамети).

Мейотичний поділ протікає у два етапи мейоз I і мейоз II. Кожен мейотичний поділ розділяють на 4 фази: профазу, метафазу, анафазу і телофазу (рис. 3.5).

Найбільш складною є профаза мейозу I. Вона включає 5 стадій: лептотена, зиготена, пахітена, диплотена і діакінез.

Протягом цих стадій хроматинові нитки спіралізуються, потовщуються і коротшають і на стадії лептотени стають помітні в мікроскопі. Нитковидні гомологічні хромосоми починають рухатися одна до одної  центромерними ділянками. Вміст генетичної інформації складає: 2n2xp4c.

На стадії зиготени починається кон’югація гомологічних хромосом, що

з’єднуються спочатку в області центромер, а потім по всій довжині.

На стадії пахітени гомологічні хромосоми тісно збижаються по всій довжині, утворюючи біваленти (тетради хроматид). Число бівалентів відповідає гаплоїдному набору хромосом 1n. B цей період кон’югуючі хромосоми можуть обмінюватися ділянками хроматид відбувається кросинговер.

На стадії диплотени хроматиди починають розходитися, залишаючись з’єднаними в ділянках перехресть хіазм.

Ha стадії діакінезу завершуються спіралізація й укорочення хромосом.

Наприкінці профази розчиняються ядерця і ядерна оболонка. Хромосоми, що пройшли кон’югацію, виходять у цитоплазму і рухаються доекватора клітини.

 

У метафазі I в екваторіальній площині клітини чітко видні біваленти, прикріплені центромерами до ниток веретена поділу.

В анафазі мейозу I гомологічні хромосоми, що складаються з двох хроматид, відходять до протилежних полюсів клітини. Розбіжність хромосом носить випадковий характер.

Телофаза мейозу I не відрізняється від такої мітозу (але хромосоми не деспіралізуються).

Рис. 3.5. Схема мейотичного поділу

 

У результаті мейозу I утворюються дві дочірні клітини, що містять гаплоїдний набір хромосом, але кожна хромосома має дві хроматиди.

Отже, у результаті мейозу I відбувається редукція (зменшення вдвічі) числа хромосом, звідки і назва цього поділу – редукційний.

 

Після закінчення мейозу I настає короткий проміжок – інтеркінез, протягом якого не відбуваються реплікація ДНК і подвоєння хроматид.

 

Мейоз II протікає по типу звичайного мітозу. У телофазі мейозу II після цитокінезу утворюються клітини з гаплоїдним набором хромосом, що містять одну хроматиду (1nlxp1c).

Таким чином, у результаті двох послідовних поділів мейозу з однієї диплоїдної клітини утворяться 4 гаплоїдні.

Значення мейозу:

1) редукція числа хромосом,

2) кон’югація гомологічних хромосом,

3) рекомбінація генетичного матеріалу, обумовлена кросинговером і випадкавого розходженням гомологічних хромосом.