Тема 3.
Мітоз. Мейоз
Клітинний
цикл –
це період життєдіяльності клітини
від моменту її появи до загибелі чи утворення дочірніх клітин.
Мітотичний
цикл –
це період життєдіяльності клітини
від моменту її
утворення і до поділу на дочірні
клітини. Мітотичний цикл включає інтерфазу і мітоз.
Мітотичним циклом Сукупність процесів, які відбуваються в еукаріотичній
клітині від одного поділу до наступного, і процесів самого поділу, який завершується
утворенням двох клітин нової генерації. Його тривалість складає 2 год у
дріжджів, 30–40 год. у корінцях бобів. Розрізняють чотири періоди
цього циклу: інтерфаза, яка включає три періоди (пресинтетичний або
постмітотичний G1, синтетичний S, постсинтетичний або премітотичний G2) і мітоз
(рис. 3.1). Тривалість інтерфази становить 9/10 від тривалості всього мітотичного
циклу.
Якщо клітина перестає ділитися, вона
переходить у період G0 – стадію спокою клітини.
Рис.
3.1. Мітотичний цикл клітини
Інтерфаза
–
це період функціонування і
підготовки клітини до ділення. У ній виділяють
три періоди:
пресинтетичний (постмітотичний) – G1,
синтетичний – S і
постсинтетичний (премітотичний) – G2.
Вміст генетичної інформації у
клітині позначають у такий спосіб:
n
–набір хромосом,
хр
–
число хроматид в одній хромосомі
с
–
кількість ДНК в одній хроматиді.
Клітина, що утворилася після мітозу,
містить диплоїдний набір хромосом, кожна хромосома має одну хроматиду. Така клітина вступає в пресинтетичний період (G1)
інтерфази, тривалість якого коливається від кількох годин до кількох місяців і
навіть років. У цей період клітина виконує свої функції, збільшується в
розмірах, у ній йде синтез білків і нуклеотидів, накопичується енергія у
вигляді АТФ.
У синтетичний період (S)
відбувається реплікація молекул ДНК і її вміст у клітині подвоюється, тобто
кожна хроматида добудовує собі подібну. Одночасно
клітина продовжує виконувати свої функції. Тривалість цього періоду 6 – 8 годин.
У постсинтетичний період (G2)
клітина готується до мітозу:
-
накопичується енергія,
-
поступово згасають усі синтетичні
процеси, необхіднідля репродукції органели,
-
змінюється в'язкість цитоплазми і
ядерно–цитоплазматичне співвідношення,
-
клітина припиняє виконувати основні функції,
-
накопичуються білки для побудови
ахроматинового веретена і
-
подвоюються центріоли. Змінюється
в'язкість цитоплазми. Вміст генетичної
-
інформації не змінюється (2n2xp4c). Клітина вступає у мітоз.
Будова
хромосоми
Хромосоми еукаріот складаються
з лінійної макромолекули ДНК, що намотана на специфічні білки–гістони, формуючи
матеріал під назвою «хроматин» (рис. 3.2).
Хроматином називають комплекс ДНК та білків.
Рис. 3.2. Схематичне зображення хромосом
Мітоз
Мітоз
–
це основний спосіб поділу соматичних
клітин.
Мітоз
– основний тип непрямого поділу еукаріотичних
клітин, внаслідок якого утворюються дві дочірні клітини, які містять ту ж
кількість хромосом (диплоїдний набір, 2n), що і материнська клітина.
Головними причинами початку мітозу є такі зміни у клітині:
1) зміна ядерно–цитоплазматичного
відношення;
2) «мітогенетичні промені» – клітини, що діляться, спричинюють початок мітозу у поруч розташованих
клітин;
3) «раневі гормони» – ушкоджені
клітини виділяють особливі речовини, що сприяють мітозу неушкоджених клітин.
Мітотичний цикл включає 4 стадії:
1) профазу,
2) метафазу,
3) анафазу і
4) телофазу (рис. 3.3).
Рис.
3.3. Схема мітотичного поділу клітини
У профазі відбувається збільшення об’єму ядра, починається
спіралізація хроматинових ниток, розходження центріолей до полюсів клітини і
формування веретена
поділу. До кінця профази розчиняються ядерна
оболонка і ядерця, хромосоми з ядра «виходять» у цитоплазму. До центромер
хромосом прикріплюються нитки веретена поділу, і хромосоми прямують до центра
клітини. Вміст генетичної інформації при цьому не змінюється.
Метафаза
–
найбільш коротка фаза, під час якої
хромосоми розташовуються на екваторі клітини. Це стадія
найбільшої спіралізації хромосом, коли їх найзручніше вивчати. Кількість
генетичної інформації не змінюється (рис. 3.4)..
Рис. 3.4.
Мітоз в кореневій меристемі цибулі: а – інтерфаза, б – профаза,
в – метафаза, г – анафаза
У
анафазі відбувається поділ хроматид в
області центромер. Нитки веретена поділу скорочуються і хроматиди (дочірні хромосоми)
розходяться до полюсів клітини. Вміст генетичної інформації стає 2n1xp2c на кожному полюсі.
У телофазі формуються ядра дочірніх клітин: хромосоми деспіралізуються,
утворюються ядерні оболонки, у ядрі з’являються ядерця. Мітоз закінчується
цитокінезом –
поділом цитоплазми материнської
клітини.
У результаті утворюються дві дочірні
клітини, кожна з який має 2n хромосом, 1 хроматиду в хромосомі і 2c
ДНК.
Основне значення мітозу полягає
в точній передачі генетичної інформації між дочірніми клітинами. |
Мітоз – не єдиний спосіб поділу
клітин. Еукаріотичні клітини можуть ділитися і прямим поділом – амітозом. Амітоз
– прямий поділ клітин і ядер, які відновлюються, чи пухлинних клітин.
Різновидами мітозу є ендомітоз, політенія і мейоз.
При ендомітозі відбувається
подвоєння хромосом без ділення ядра, що приводить до утворення поліплоїдних
клітин.
При політенії спостерігається
багаторазове подвоєння хроматид, але вони не розходяться, і в результаті утворяться
політентні (багатонитчасті, гігантські) хромосоми,
наприклад, у слинних залозах мухи дрозофіли.
Мейоз
Мейоз
–
це поділ особливих соматичних клітин
статевих залоз, у результаті якого утворюються статеві клітини (гамети).
Мейотичний поділ протікає
у два етапи –
мейоз I і мейоз II. Кожен мейотичний
поділ розділяють на 4 фази: профазу, метафазу, анафазу і телофазу
(рис. 3.5).
Найбільш складною є профаза мейозу I. Вона включає 5 стадій: лептотена, зиготена, пахітена,
диплотена і діакінез.
Протягом цих стадій хроматинові
нитки спіралізуються, потовщуються і коротшають і на стадії лептотени стають помітні в мікроскопі. Нитковидні гомологічні
хромосоми починають рухатися одна до одної центромерними ділянками. Вміст генетичної
інформації складає: 2n2xp4c.
На стадії зиготени починається кон’югація гомологічних хромосом, що
з’єднуються спочатку в області
центромер, а потім по всій довжині.
На стадії пахітени
гомологічні хромосоми тісно збижаються по всій довжині, утворюючи біваленти (тетради
хроматид). Число бівалентів відповідає
гаплоїдному набору хромосом – 1n.
B цей період кон’югуючі хромосоми можуть обмінюватися ділянками хроматид – відбувається кросинговер.
На стадії диплотени хроматиди починають розходитися, залишаючись з’єднаними в
ділянках перехресть –
хіазм.
Ha стадії діакінезу завершуються спіралізація й укорочення хромосом.
Наприкінці профази розчиняються
ядерця і ядерна оболонка. Хромосоми, що пройшли кон’югацію, виходять у цитоплазму і
рухаються доекватора клітини.
У метафазі I в екваторіальній площині клітини чітко видні біваленти, прикріплені
центромерами до ниток веретена поділу.
В анафазі мейозу I гомологічні хромосоми, що складаються з двох хроматид,
відходять до протилежних полюсів клітини. Розбіжність хромосом носить
випадковий характер.
Телофаза мейозу I не відрізняється від такої мітозу (але хромосоми не
деспіралізуються).
Рис. 3.5. Схема мейотичного поділу
У результаті мейозу I утворюються
дві дочірні клітини, що містять гаплоїдний набір хромосом, але кожна хромосома
має дві хроматиди.
Отже, у результаті мейозу I
відбувається редукція (зменшення вдвічі) числа хромосом, звідки і назва цього
поділу – редукційний.
Після закінчення мейозу I настає
короткий проміжок – інтеркінез, протягом якого не відбуваються
реплікація ДНК і подвоєння хроматид.
Мейоз II протікає по типу звичайного мітозу. У телофазі мейозу
II після цитокінезу утворюються клітини з гаплоїдним набором хромосом, що
містять одну хроматиду (1nlxp1c).
Таким чином, у результаті двох
послідовних поділів мейозу з однієї диплоїдної клітини утворяться 4
гаплоїдні. Значення мейозу: 1) редукція числа хромосом, 2) кон’югація гомологічних
хромосом, 3) рекомбінація генетичного
матеріалу, обумовлена кросинговером і випадкавого
розходженням гомологічних хромосом. |