ТЕМА 2. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ПЕРЕМІЩЕННЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН ТОВАРІВ, ВАЛЮТИ ТА ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ

 

2.1. Загальна характеристика правил ввезення—вивезення товарів та інших предметів через митний кордон України

2.2. Особливості пропуску через митний кордон товарів для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

2.3. Порядок переміщення через митний кордон валюти і цінностей

2.4. Порядок переміщення предметів міжнародних іноземних організацій, представників та осіб, які користуються на території України митними пільгами

2.5. Особливості пропуску через митний кордон України культурних та історичних цінностей

2.6. Порядок переміщення транспортних засобів

 

 

2.1. Загальна характеристика правил ввезення - вивезення товарів та інших предметів через митний кордон України

  Основні правові принципи переміщення предметів через митний кордон України затверджені Митним кодексом України.

Відповідно до законодавства України всі особи на рівних засадах мають право на ввезення в Україну та вивезення з неї товарів і транспортних засобів. Обмежування або позбавлення такого права може застосовуватися тільки у випадках, передбачених митним кодексом та іншими законодавчими актами України. “Заборона чи обмеження, не повинні створювати невиправданих перешкод для здійснення будь-яких видів діяльності, не пов’язаних безпосередньо з обставинами, що стали причиною встановлення цієї заборони чи обмеження.

Кодекс  чітко визначає те, що прийнято називати обставинами, які впливають на заборону чи обмеження переміщення товарів через державний (митний) кордон.:

- інтереси державної безпеки;

- захист суспільного порядку, моралі населення;

- захист здоров’я людини, тварин, рослин;

- охорона навколишнього середовища;

- захист історичної, археологічної, культурної спадщини народу України та інших держав;

- захист інтелектуальної власності;

- захист інтересів вітчизняних виробників і споживачів.

Ці основні положення активно використовуються митним законодавством багатьох держав і містяться у міжнародних договорах.

 Відповідно до загальновизнаних норм, якщо предмети чи транспортні засоби, які заборонено ввозити, все ж таки перетнули митний кордон України, то вони мають бути негайно вивезені з території України (чи навпаки повернені на неї), якщо законодавством не передбачена їх конфіскація.

Якщо не має можливості негайно вивезти предмети чи транспортні засоби, вони передаються на зберігання на склади тимчасового зберігання, власниками яких є митні органи. Термін зберігання не може перевищувати 3-х діб. Усі витрати на перевезення та зберігання товарів і транспортних засобів покладаються на особу, яка їх ввезла (перевізник, власник).

Переміщення товарів і транспортних засобів відбувається у митному режимі, який вибирає особа, що здійснює їх переміщення. Митний орган має право встановлювати свій митний режим.

До основних принципів належать обов’язковість митного оформлення і митного контролю всіх предметів, що переміщуються через митний кордон України. При цьому форми митного контролю можуть бути різними, їх обирають посадові особи митного органу, які проводять митний огляд у кожному конкретному випадку.

Важливим принципом є положення, що всі предмети і транспортні засоби можна переміщувати через митний кордон України тільки в місцях розташування митниць. Кодексом також  зазначається, що в інших місцях предмети можуть бути переміщені через митний кордон тільки за згодою митниці.

Митне законодавство України визначає правила транзитного переміщення товарів і транспортних засобів через територію держави.

Держава визначає шляхи та напрямки транзиту. Це завдання покладається на Кабінет Міністрів України. Пригадаємо з історії, що ще Катерина ІІ підкреслювала вигідність для держави транзиту, що сприяє розвитку транспортної системи.

Відповідно до політичних та економічних цілей держава може встановлювати квоти, обмеження на ввезення та вивезення окремих видів товару (кількісні та вартісні). Переважно це стосується предметів, що перевозять громадяни не як товарні партії.

Втім усім відома прихована боротьба держави і “човникового бізнесу”. На кожне обмеження виникають нові хитрощі щодо ухилення від сплати митних платежів.

 

2.2. Особливості пропуску через митний кордон товарів для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

Товар — це продукція, послуги та робота, які переміщуються через митний кордон і підлягають купівлі, продажу або обміну. Для того щоб провести оформлення товару у митному відношенні та випустити у вільне використання, митні органи вимагають від суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності або особи, яка його представляє, пакет відповідних документів.

Підприємства повинні бути акредитовані (офіційно представлені) в конкретному митному органі. Для цього суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності подають разом із заявою встановленої форми такі документи:

- свідоцтво про реєстрацію в державних органах влади;

- копії статуту та установчих документів;

- довідку з органу Мінстату;

- довідку з банку про наявність рахунків;

- реєстраційну картку (паспорт підприємства) з повним найменуванням та адресою, П.І.Б. директора та головного бухгалтера;

- довідку про наявність засобів зв’язку;

- наказ на особу, відповідальну за декларування вантажів і майна, оформлення документів на митниці;

- щоквартальну довідку, завірену податковою інспекцією та Національним банком про декларування валютних цінностей, які знаходяться за кордоном.

Для акредитації підприємств з іноземними інвестиціями необхідні аналогічні види документів, установочний договір, інформаційне повідомлення про іноземну інвестицію в Україну, яке видається управлінням зовнішньоекономічних зв’язків при міській (обласній) державній адміністрації.

Для акредитації представництв іноземних фірм необхідно до перелічених документів, надати:

- свідоцтво про реєстрацію в Міністерстві зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України (із зазначенням виду діяльності фірми);

- наказ на особу, відповідальну за декларування вантажів та оформлення документів на митниці;

- інші документи в разі потреби на вимогу митниці.

Акредитація фізичних осіб-підприємців відбувається в міськраді або райраді, про що видається свідоцтво про реєстрацію в державних органах влади.

Свідоцтво містить:

перелік робіт, якими може займатися особа;

свідоцтво статуправління;

довідку банків про відкриття рахунків;

щоквартальну довідку про декларування валютних цінностей.

Після акредитації в митний орган надається:

   1) зовнішньоекономічний контракт (договір), в якому має зазначатися, між ким укладений договір (резидентами чи нерезидентами), строк його дії, спосіб розрахунків, валюта платежу, умови поставки. Спосіб розрахунків у валюті регламентує характер контракту;

   2) вивізна митна декларація (декларування здійснюється за встановленою формою);

   3) завірена відправником товарно-транспортна накладна (ТТН) з такими реквізитами:

- відправник,

- отримувач;

- перевізник;

- номер накладної;

- номер контракту;

- номер транспортного засобу;

- найменування товару;

- кількість товару;

- вартість товару;

- ліцензія, якщо товар підлягає ліцензуванню.

Дозвіл інших державних органів вимагається у тих випадках, якщо товар підлягає контролю цих органів, зокрема:

- Міністерства внутрішніх справ (на зброю, вибухові речовини, боєприпаси, сильнодіючі та отруйні речовини);

- закладів Міністерства охорони здоров’я (на ліки, медичні препарати, інструменти);

- Міністерства зв’язку (на радіоелектронні засоби та високочастотні пристрої);

- закладів Міністерства культури (на культурні цінності при їх вивезенні за кордон);

- Державного комітету з питань охорони державної таємниці у пресі та засобах масової інформації (на текстові, відео -, аудіовізуальні матеріали);

- Урядової комісії з експортного контролю (на продукцію військового призначення, яка може використовуватися для створення зброї та військової технології).

Довідка банку встановленого зразка про гарантовану оплату продукції вимагається, якщо продукція відправляється в країни СНД та за кордон. Довідка видається на суму відправки, у 2-х примірниках (для митниці і для банку).

Сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката на імпортні товари, які підлягають обов’язковій сертифікації в Україні, перелік яких затверджено наказами Держкстандарту і надіслані в митниці наказами Держмитслужби, видаються органами сертифікації України.

Порядок ввезення на митну територію України продукції, що імпортується та підлягає обов’язковій сертифікації, регламентовано спільним Наказом Держкстандарту  та Держмитслужбою.

Карантинна та ветеринарна служби у встановленому порядку видають дозволи або сертифікати на товари, що ввозяться і підпадають під їх контроль.

Органи Державного санітарного нагляду видають Гігієнічний сертифікат на продовольчу продукцію (сировину, продукти харчування);. Украгропром, Укрдержхімкомісія — на засоби захисту рослин і добрив.

Сертифікат комітету по контролю наркотиків Міністерства охорони здоров’я видається при експорті, імпорті та транзиті наркотичних і психотропних речовин.

Мінохорони навколишнього середовища контролює порядок перетинання митного кордону (ввезення, вивезення) відходів (вторинної сировини).

Таким чином, до перетинання митного кордону держави має відношення багато державних органів, кожний з яких уповноважений на рішення свого комплексу питань. І митні органи, і суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні знати ці вимоги. Обов’язок взаємодії з цими державними органами покладено на Держмитслужбу.

Картка реєстрації обліку зовнішньоекономічних контрактів заноситься до гр.44 ВМД під п.8 “Платіжні доручення про сплату мита та інших платежів”. Обробка цієї інформації складає значний обсяг роботи статистичних підрозділів Держмитслужби, митниць, але вона необхідна для контролювання економічних процесів у державі та захисту населення.

Одним із аспектів питання, що розглядається, є порядок пропуску майна юридичних осіб.

Майно - це будь-яка переміщувана через митний кордон продукція, не призначена для комерційних цілей. Організація, яка планує здійснити тимчасове ввезення (вивезення) майна (зразків продукції, майна творчих колективів, спортивних команд, виставки та ін.), повинна представити в митницю такий пакет документів:

- договір (протокол намірів, запрошення);

- відношення на ім’я начальника митниці, в якому зазначається мета ввезення (вивезення) майна з посиланням на договір, вартість майна, зобов’язання про зворотне ввезення (вивезення); особа, відповідальна за це, № телефону, термін ввезення (вивезення);

- списки майна (4 пр.) з визначенням ціни (в дол. США);

- ВМД на майно;

- дозволи МВС, Мінкультури, Міністерства охорони здоров’я, Урядової комісії з експортного контролю та інших органів, якщо майно підлягає їх контролю;

- копії платіжних доручень про сплату митних платежів (зборів) з відміткою банку.

Ліцензія на тимчасово ввезене майно не вимагається.

Термін тимчасового ввезення (вивезення) не повинен перевищувати 1 року. Строк може бути продовжено за дозволом регіональної митниці.

За рішенням митного органу рекламні товари, сувеніри для представницьких цілей, продукти харчування для власної потреби пропускаються в кількості, достатній для забезпечення потреб, з урахуванням мети переміщення, без сплати мита.

Майно, що стало об’єктом купівлі-продажу-обміну, має бути переоформлено у митному відношенні як товар з оформленням відповідних документів і сплатою всіх належних митних платежів.

Транзит — порядок переміщення товарів між двома митними органами або в межах одного під митним контролем через територію України. Сплачуються тільки митні збори за оформлення документів. Декларуються тільки підакцизні товари та окремі види товарів згідно з постановами Кабінету Міністрів України.

Зважаючи на підвищення організованої злочинності, недобросовісність підприємців, масове перевезення вантажів на території України без сплати відповідних податків, Держмитслужба з 1995 р. вжила додаткові заходи щодо посилення контролю за транзитом: митна варта, попереднє декларування, фінансові гарантії-застави. Президент України 14 червня 1995 р. видав Указ “Про заходи щодо забезпечення контролю за переміщенням транзитом товарів через територію України”. Поряд з іншими організаційними заходами введено в дію електронну пошту, космічний зв’язок між митницями. Щодо документального оформлення, то ВМД почали заповнювати у 3-х примірниках (та за допомогою спеціалізованих програм).

 

2.3. Порядок переміщення через митний кордон валюти і цінностей

Митні обмеження щодо переміщення валюти та цінностей зовсім не означають втручання держави в  особисту власність громадянина. Та частина, за яку особа не бажає платити митні платежі або яка є державною,  історичною або національною цінністю (хоча і перебуває у власності особи), може бути передана митниці на відповідальне зберігання при перетині митного кордону. Для цього існує МД-1, яка заповнюється у 3-х примірниках на прикордонній митниці.

Порядок переміщення валюти України і цінностей. Враховуючи стан економіки та фінансову політику держави, Кабінет Міністрів разом з Національним банком України та Держмитслужбою приділяють значну увагу питанням переміщення через митний кордон України національної валюти (гривні) та всіх іноземних валют. Можна зауважити, що майже щорічно від здобуття Україною економічної та політичної самостійності і незалежності, відповідними нормативними актами вносяться корективи в розмір і порядок митного оформлення національної та іноземної валюти, що переміщують через митний кордон України фізичні і юридичні особи, які є резидентами України або не є такими.

Порядок переміщення іноземної валюти. Громадянам-резидентам дозволяється вивезення іноземної валюти на підставі  таких документів:

- митної декларації, якщо валюта була ввезена із-за кордону, заявлена в МД та є  в наявності;

- довідки Нацбанку, якщо іноземна валюта була отримана в НБУ або у банках, які уповноважені на видачу дозволів на вивезення валюти за кордон.

У разі перетинання кордону громадяни-резиденти і нерезиденти повинні задекларувати в МД наявність іноземної валюти незалежно від суми, чеки, вкладні книжки та інші цінні папери.

Порядок ввезення ювелірних виробів. Ювелірні вироби, які не мають художньої цінності, та вироби із дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів можуть бути ввезені громадянами України без будь-яких обмежень з дотриманням правил митного контролю. На такі вироби митниця видає реєстраційний документ з печаткою інспектора. Для громадян-нерезидентів це є підставою для зворотного вивезення.

Ввезення ювелірних виробів підлягає оподаткуванню згідно з чинним законодавством.

Порядок вивезення ювелірних виробів. Громадянам України, що тимчасово виїжджають за кордон, дозволяється вивозити ювелірні вироби тільки для власного користування і з обов’язковим декларуванням в обмеженій кількості.

Заборонено вивезення ювелірних виробів, а. також зерна перлин для продажу та дарування. Не підлягають вивезенню за кордон ювелірні вироби без державного клейма.

 

2.4. Порядок переміщення предметів міжнародних іноземних організацій, представників та осіб, які користуються на території України митними пільгами

Порядок переміщення предметів міжнародних іноземних організацій, представництв та осіб, які користуються на території України митними пільгами визначено Митним кодексом України.

Процес переміщення товарів або предметів через митний кордон розподіляють на:

- митний контроль,

- митне оформлення;

- безпосередньо переміщення предметів.

Справа в тому, що під час митного оформлення вирішуються питання і про правові умови переміщення предметів, власниками яких є особи, що мають чи ні митні пільги.

Однак, враховуючи, що Митний кодекс розрізняє ці етапи, виокремлює норми, що регулюють ці етапи, ми розглянемо окремо проблеми переміщення через митний кордон осіб, що користуються митними пільгами в Україні.

Згідно з Митним кодексом дипломатичні представництва іноземних держав на території України за умови дотримання встановленого порядку переміщення через митний кордон України можуть ввозити та вивозити призначені для офіційного користування представництв предмети із звільненням від митного обкладання, за винятком зборів за митне оформлення, зберігання предметів поза місцем розташування представництва, митниці або оформлення поза робочим часом, встановленим для митниці.

У цілому митними пільгами користуються такі представництва та особи:

- дипломатичні та консульські представництва іноземних держав, якщо предмети ввозяться для службового користування;

- глави, члени дипломатичного та консульського персоналу, представники, співробітники адміністративно-технічного персоналу, якщо ці особи не мають постійного місця проживання в Україні;

- представники іноземних держав, члени парламентських та урядових делегацій;

- міжнародні організації, представництва іноземних держав при них (персонал) - відповідно до міжнародних угод України;

- міжурядові та прирівняні до них міжнародні організації;

- представники та члени делегацій іноземних держав;

- іноземні дипломатичні та консульські кур’єри;

- дипломатична пошта, консульські валізи.

Предмети вказаних організацій, призначені для офіційного користування, звільняються також від митного огляду, але, якщо на те будуть серйозні підстави - митний огляд може бути проведений.

Предмети для офіційного використання іноземних фірм пропускаються без обкладання митом під зобов’язання про зворотне вивезення. Таке зобов’язання робиться у ВМД з визначенням строку ввезення (строк тимчасового вивезення  може бути продовжений за згодою митниці).

Предмети, призначені для витрати в зв’язку з діяльністю представництв іноземних фірм, включаючи будівельні матеріали, призначені для представницьких цілей/, продукти харчування, вино-горілчані та тютюнові вироби пропускаються лише після сплати мита.

Особистий багаж, особи, яка має митні пільги, звільняється від митного огляду. Предмети, що будуть використані на території України, звільняються від обкладання митом і пропускаються без зобов’язання про зворотне вивезення. Пропускаються без мита і продукти харчування, вино-горілчані та тютюнові вироби для особистого використання цими особами (в обмеженій кількості).

 

2.5. Особливості пропуску через митний кордон України культурних та історичних цінностей

Пропуск культурних та історичних цінностей через митний кордон України регулюється нормами Митного кодексу України та Законом України “Про ввезення, вивезення та повернення культурних цінностей”.

Підкреслимо, що особливостей переміщення через митний кордон культурних цінностей у нашій державі немає. Кожна держава встановлює свої режими обмежень або режими пропуску товарів та культурних цінностей, зокрема через митний кордон.

Цілі пропуску можуть змінюватися товаровласником у будь-який момент, тому держава, захищаючи права власності, встановила, що таке рішення може мати місце, але треба відповідно провести нове митне переоформлення товару.

З метою захисту інтересів держави, а також відповідно до зобов’язань щодо міжнародних угод, Україна встановила перелік заборон на ввезення деяких товарів і предметів. Зокрема, до них належать:

- продукція, що містить пропаганду війни, расизму, расової дискримінації, геноциду;

- товари, імпорт яких здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності.

Заборонені до вивезення з України:

- предмети, які становлять національне, історичне або культурне надбання народу;

- товар, експорт якого здійснюється з порушенням норм інтелектуальної власності.

Конкретний перелік заборонених до вивезення предметів встановлюється Верховною Радою за поданням Кабінету Міністрів України.

Заборонено також ввезення (вивезення) товарів, щодо яких не було здійснене митне оформлення. Такі товари стають одразу предметами контрабанди або порушень митних правил, за що особи, які перемістили товар, підпадають під кримінальну або адміністративну відповідальність.

Питання порядку вивезення з України історичних та культурних цінностей зараз забезпечено достатньою правовою базою. Зокрема, чинною до 1999 р. була Інструкція про порядок контролю за вивозом культурних цінностей від 23 березня 1987 р. із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства культури СРСР від 2 грудня 1989 р., і листом Мінкультури СРСР від 15 лютого 1991 р. Положення цих документів були уточнені і доопрацьовані Держмиткомом України у 1994 р. Останнім нормативним актом є Закон “Про ввезення, вивезення та повернення культурних цінностей”.

Кожний предмет, що вивозиться, повинен обов’язково супроводжуватися документами відповідного зразка. Таким документом є дозвіл на право вивезення культурних цінностей з України, що видається Міністерством культури України та його підрозділами (відділами культури) на місцях.

Нормативні документи містять переліки:

-        предметів, що дозволяється вивозити за межі України тільки при наявності дозволу Мінкультури;

-         предметів, заборонених до вивезення з України;

-         предметів, для вивезення яких не потрібен дозвіл Мінкультури.

Проблема існує не стільки в правовому визначенні порядку ввезення (вивезення), скільки у пильності та чесності митників, які здійснюють митний контроль і митне оформлення культурних та історичних цінностей, що вивозяться.

Багато історичних і культурних цінностей передано Держмитслужбою України у музеї, церкви та релігійні організації.

 

 

2.6. Порядок переміщення транспортних засобів

Загальний порядок митного контролю та оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, визначається Митним кодексом, постановами Кабінету Міністрів України, наказом Держмитслужби України від 26 червня 1999 р. «Про затвердження Правил митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України» та низкою інших нормативних документів.

Митне оформлення транспортних засобів стало ефективним каналом надходжень до державного бюджету. Тому, починаючи з 1994 р., майже щороку приймалися нормативні документи для впорядкування роботи у цьому напрямку:

- Постанови Кабміну України № 526 від 5 серпня 1994 p., № 94 від 8 лютого 1995 p., № 949 від 28 листопада 1995 р., №341 від 31 травня 1994 р. «Щодо подальшого удосконалення порядку митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України»;

- «Правила митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України, розроблені і затверджені Держмиткомом України у 1995 p.; за період з 9 червня 1994 р. по 4 січня 1996 р. видано 16 наказів Держмиткому України з цього питання;

- Постанова Верховної Ради України № 433/95-ВР від 16 листопада 1995p.; Постанова Верховної Ради України № 217/96 від 24 травня 1996 р. про введення в дію Закону «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них»;

- Постанова Кабміну від 24 жовтня 1996 р. «Про мінімальну митну вартість імпортних автомобілів та шин до них», якою всі транспортні засоби поділено на «акцизні» і «безакцизні» (покладено початок масовому ввезенню мікровантажних автомобілів);

- Постанова Кабміну від 7 вересня 1998 р. «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів та мотоколясок».

Держмитслужба з метою попередження випадків уникнення сплати податків за митне оформлення транспортних засобів у повному обсязі через неправильну класифікацію згідно з товарною номенклатурою зовнішньоекономічної  діяльності, зокрема автомобілів у розібраному вигляді, розсилає лист від 8 вересня 1998 р. №11/1-2102, а також нормативні листи з питання регулювання тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України під зобов'язання їх зворотного вивезення. Кабмін з цього питання прийняв постанову від 20 липня 1996 р. №793. Голова Держмитслужби своїм розпорядженням від 11 січня 1999 р. встановлює 10-денний строк реєстрації таких транспортних засобів.

Етапними в цьому напрямку були постанови щодо обмеження ввезення в Україну транспортних засобів до 10, а потім до 5 років від дати випуску.

У січні 2000 р. знову держава змінює свою політику щодо ввезення транспортних засобів і під тиском Євросоюзу та МВФ дозволяє ввозити в країну транспортні засоби з 8-річним строком випуску.

Держава змінює законодавство на вимоги часу та через обставини, що складаються. Разом з тим, є основні положення, які залишаються принциповими і їх треба знати пересічному юристу.

 При ввезенні в Україну транспортного засобу необхідно пред'явити митниці документи, що підтверджують правомірність володіння ним:

1) на придбані у приватних осіб нотаріально засвідчені в країні придбання або засвідчені в консульських установах України (посольствах) в країні придбання договори купівлі-продажу, обміну чи дарування;

2) на придбані в торговельних організаціях чи інших фірмах, організаціях або оформлені через такі установи - оформлені на фірмових бланках та завірені печатками рахунки, чеки, рахунки-фактури, інвойси та інші документи, видані торговельними організаціями країни продажу транспортного засобу. У них обов'язково зазначається: дата продажу, номери шасі, кузова, двигуна, його модель, рік виготовлення, П.І.Б. особи, якій продано транспортний засіб;

3) на транспортні засоби, подаровані закладами, фірмами, установами - нотаріально засвідчені в країні акти дарування або в консульській установі України (посольстві) в цій країні договори дарування.

Документами, що підтверджують правомірність володіння транспортним засобом, також є:

- технічні паспорти;

- технічні талони;

- сервісні книжки;

- реєстраційні свідоцтва, що видані та належним чином оформлені в країні придбання транспортного засобу.

Страхові поліси, оформлені на транспортний засіб в країні придбання на власника транспортного засобу, товарно-супровідні та транспортні документи, засвідчені відповідними органами (митні, поліція) та оформлені на власника транспортного засобу, можуть розглядатися як додаткові документи на правомірність володіння особою транспортним засобом.

Правомірність користування підтверджують також такі документи - доручення на право користування транспортним засобом (видані як приватними, так і юридичними особами), належним чином оформлені договори найму або прокату, доручення на право розпорядження транспортним засобом.

Якщо транспортний засіб експлуатувався за межами України і був зареєстрований у відповідних органах іншої держави, обов'язковим є подання до органів державтоінспекції реєстраційних документів цієї держави з відміткою про зняття транспортного засобу з обліку (у поліцейських установах). [5]

Громадяни, що переміщують через митний кордон транспортний засіб, зобов'язані пред'явити митниці цей вид товару, а саме:

- номер кузова;

- номер двигуна, шасі;

- заповнити декларацію форми МД-7;

- документи, що підтверджують право володіння або користування транспортним засобом;

- реєстраційні та технічні документи;

- документи на походження грошей для купівлі транспортного засобу (для громадян-резидентів).

Інспектор прикордонної митниці перевіряє відповідність фактично наявних даних, заявлених у МД-7, зазначених у документах на транспортний засіб, попереджує громадянина про відповідальність за недоставлення транспортного засобу у внутрішню митницю в призначений строк, заповнює графу «Службові відмітки митниці» і після цього в графі «В'їзд» проставляє дату ввезення, яку засвідчує відбитком особистої номерної печатки. У графі «Примітки» проставляє прописом суму легально вивезеної інвалюти (згідно з виїзною декларацією) і завіряє це особистою номерною печаткою.

Термін доставления транспортного засобу до внутрішньої митниці, в зоні діяльності якої проживає особа, не повинен перевищувати 5 днів з моменту оформлення ввезення. Перший примірник МД-7 разом з документами, що підтверджують власність чи право користування транспортним засобом, з реєстраційними і технічними документами видаються на руки власнику (для подання до внутрішньої митниці); другий примірник залишається в справах обліку митниці для звітності разом з виїзною та в'їзною деклараціями.

До внутрішньої митниці для закінчення митного оформлення й отримання посвідчення особа подає:

- перший примірник декларації МД-7 на транспортний засіб (залишається у внутрішній митниці для звітності);

- реєстраційні та технічні документи на транспортний засіб (або їх ксерокопії, завірені нотаріально або митним органом, поліцією країни придбання);

- документи, що підтверджують право власності або користування;

- документи на валюту та факт придбання транспортного засобу;

- закордонний паспорт з відмітками перетину кордону (підтверджує факт перебування за кордоном, в країні придбання на деякий час).

Посвідчення виписується тільки згідно з документами, що підтверджують право власності (користування), та реєстраційними і технічними документами на ім'я власника (користувача) після перевірки з даними транспортного засобу, сплати митних платежів і зборів за це посвідчення (еквівалент 15 дол. США) та інших митних платежів (у разі необхідності за збереження транспортного засобу під митним контролем). У посвідчення вносяться дані на двигун, кузов, шасі.

Посвідчення завіряється відбитком особистої печатки інспектора, що здійснював митне оформлення, та видається власнику транспортного засобу для подання в органи міліції. Видані посвідчення реєструються в окремому журналі.

Другий примірник посвідчення, МД-7, документи, що підтверджують право придбання транспортного засобу або користування ним, валюти з підтвердженням джерела її походження, залишаються в справах митниці для обліку і звітності. Зберігаються протягом 2-х років.

Митні обмеження - заборона на відчуження та на використання в підприємницьких цілях або в інших цілях, ніж ті, в зв'язку з якими були надані пільги, на видачу доручення на право користування (розпорядження) іншим особам (крім батьків, подружжя, дітей, рідних братів) або юридичним особам, - встановлюються митним органом згідно з чинним законодавством:

- у випадку оформлення транспортного засобу з наданням пільг, передбачених законодавством;

-  при тимчасовому ввезенні транспортного засобу в Україну;

- при поданні митному органу не належним чином оформлених документів на правомірність володіння (користування) транспортним засобом та технічних (реєстраційних) документів на них;

- при відсутності технічних чи реєстраційних документів;

- при відсутності підтвердження джерела інвалюти;

- при відсутності відміток про зняття з обліку транспортного засобу у відповідних органах країни, в якій він був зареєстрований.

В Україні з 1997 р. діє обмеження на ввезення транспортних засобів більше 10-річного строку з дати випуску, з квітня 1998 р. - 5 років, а з березня 2000 р. - 8 років (Постанова КМУ від 29.03.2000 №575).

Визначення року випуску транспортного засобу здійснюється за ідентифікаційним номером кузова відповідно до встановленої таблиці: 1980 - А, 1982 - С, 1992 - N, і т. д. Дата (день) встановлення не впливає на визначення року: 01.01. чи 31.12. При неможливості встановити рік випуску митники і міліція можуть використовувати дату першої реєстрації, що вказана в техпаспорті.

Якщо двигун вироблено в одній країні, а кузов і шасі в інших, то країна виготовлення визначається за кузовом.

Забороняється ввезення в Україну для постійного користування транспортних засобів, вузлів, агрегатів і запчастин до них, які на момент ввезення були виготовлені 8 і більше років тому, за винятком:

- ввезення громадянами, які в'їжджають в Україну на постійне місце проживання і є дані про придбання транспортного засобу раніше, ніж отримана віза;

- ввезення (отримання) громадянами України транспортного засобу як спадщини;

- ввезення з метою розукомплектування для забезпечення технічного стану автобусів іноземного виробництва, що експлуатуються підприємствами транспорту загального користування для перевезення пасажирів;

- ввезення в колекційних цілях на підставі дозволів Мінтрансу, погоджених з Мінкультури;