ГЛОСАРІЙ

 

1. Інженерне проектування – це неперервний процес, у якому наукова і технічна інформація використовується для створення нового приводу, машини або системи, що дають суспільству певну користь.

2. Конструювання – створення конкретної однозначної конструкції об’єкта згідно з проектом. Конструкція – це будова, взаємне розміщення частин і елементів будь-якого предмета, машини, приладу, яка визначається його призначенням. Конструкція передбачає спосіб з’єднання, взаємодію частин, а також матеріал, з якого виготовляються окремі елементи. Конструювання базується на результатах проектування й уточнює всі інженерні рішення, прийняті при проектуванні.

3. Проектування і конструювання мають одну мету – створення нового виробу, який ще не існує або існує в іншій формі і має інші розміри. (перестановка складових частин, заміна їх іншими елементами чи надання їм іншої форми).

4. Технічна пропозиція – початкова стадія проектування, яка є відповіддю проектувальника на поставлену задачу, вимоги й обмеження, що наведені в технічному завданні. Запропоновані один або кілька варіантів об’єкта ретельно обґрунтовуються з використанням для цього теоретичних розрахунків і аналізу, а також практичного досвіду.

5. Ескізний проект. На цьому етапі проводитися конструкторське опрацювання оптимального варіанта до рівня принципових конструкторських рішень, які дають загальне уявлення про будову і принцип роботи об’єкта. У ескізному проекті закладаються основи використання типових стандартизованих і уніфікованих складових частин технічного об’єкта.

6. Технічний проект виконується після ескізного проектування і містить сукупність конструкторських документів, які відображають повне технічне розв’язування проблеми. У технічному проекті повинні бути розв’язані всі питання забезпечення високого технічного рівня створюваного об’єкта в процесі його виготовлення, складання, випробування та експлуатації.

7. Технічним об’єктом називають створений людиною реально існуючий пристрій, призначений для задоволення певної потреби.

8. Деталь – виріб, виготовлений із матеріалу однієї марки без використання складальних операцій або з використанням місцевих з’єднувальних операцій (зварювання, паяння, склеювання), чи виконанням декоративного або захисного покриття. Приклади деталей такі: вал, виготовлений з одного матеріалу; трубка, виготовлена зварюванням аркушевого матеріалу; гайка, покрита хромом.

9. Складальна одиниця – виріб, складові частини якого підлягають з’єднанню між собою на підприємстві за допомогою складальних операцій (згвинчування, зварювання, паяння, пресування тощо). До складальних одиниць також відносять: вироби, для яких конструкцією передбачене розбирання на складові частини, наприклад для зручності монтажу, контролю, обслуговування; сукупність складальних одиниць або деталей, які мають загальне функціональне призначення, наприклад двигун чи колесо в автомобілі.

10. Комплекс – виріб, який складається з кількох окремих виробів, не зв’язаних на підприємстві, яке його виготовляє, складальними операціями, але призначених для виконання взаємопов’язаних експлуатаційних функцій. Приклади комплексів такі: цех-автомат для виготовлення певних виробів; роботизована дільниця для термообробки деталей.

11. Комплект – кілька виробів загального функціонального призначення допоміжного характеру, не з’єднаних на підприємстві складальними операціями. Приклади такі: комплект запасних частин; комплект інструментів; комплект вимірювальної апаратури.

12. Креслення деталі – графічний документ, який міс­тить зображення деталі й інші дані для її виготовлення і контролю.

13. Складальне креслення – графічний документ, який містить зображення складальної одиниці й інші дані, потрібні для її складання (виготовлення) і контролю.

14. Креслення загального вигляду – графічний до­кумент, який визначає конструкцію виробу та взаємодію його ос­новних складових частин і пояснює принцип роботи виробу.

15. Габаритне креслення – графічний документ, в якому дається контурне (спрощене) зображення виробу з габаритними, монтажними і приєднувальними розмірами.

16. Схема – графічний документ, на якому у вигляді умовних зображень або позначень показані складові частини виробу і зв’яз­ки між ними. Схеми бувають кінематичні, гідравлічні, пневматичні, електричні та ін.

17. Специфікація – текстовий документ, який визначає склад складальної одиниці, комплексу чи комплекту.

18. Пояснювальна записка – текстовий документ, який містить опис будови і принципу дії спроектованого виробу, а також обґрунтування технічних і техніко-економічних рішень, прийнятих при розробці виробу.

19. Розрахунок – текстовий документ, який містить розра­хунки параметрів і характерних величин виробу, наприклад кінема­тичний розрахунок, розрахунок розмірних ланцюгів, розрахунок на міцність та ін.

20. Інструкція – текстовий документ, який містить вказівки і правила для виготовлення або експлуатації виробу.

21. Роботоздатність – поняття, що визначає такий стан машини або довільної її складальної одиниці чи деталі, за якого вона здатна виконувати задані функції з параметрами щодо вимог технічної документації із збереженням міцності, незмінності форми і розмірів, стійкості проти спрацьовування, потрібної жорсткості, тепло- і вібростійкості. Ці показники роботоздатності, порушення яких спричинює вихід з ладу машини чи деталі, називають критеріями роботоздатності.

22. Високі експлуатаційні показники машини оцінюють існуючими зразками подібних машин. При збереженні або зменшенні маси і габаритних розмірів нова машина повинна за­безпечувати більш високі продуктивність і ККД, менше споживання енергії, підвищену точність, менші затрати праці на обслуговування і ремонт тощо. Всього цього можна досягнути вдосконаленням конст­руктивної схеми машини, раціональним вибором основних пара­метрів і конструктивних форм, використанням автоматичних систем для регулювання і керування машиною та забезпеченням оптимізації робочого режиму.

23. Висока надійність – властивість машини, складальної одиниці або деталі виконувати задані функції, зберігаючи при цьому свої експлуатаційні показники в допустимих межах, протягом напе­ред заданого проміжку часу. Показником надійності може бути ймовірність безвідмовної роботи машини в призначеному інтервалі часу. Чим ближче ймовірність безвідмовної роботи до одиниці, тим вище надійність конструкції.

24. Безпечність в експлуатації характеризує придатність конструкції машини до нормальної експлуатації протягом визначеного технічною документацією строку служби без аварійних руйнувань, небезпечних для обслуговуючого персоналу, виробничого обладнання, а також інших суміжних об’єктів.

25. Технологічність і  економічність конструкції машини чи деталі – це найбільша простота і найменші матеріальні затрати при виготовленні. При розробці проекту треба надавати ви­робу такі конструктивні форми і розміри, а також використовувати для його виготовлення такі матеріали і методи їхньої обробки, які забезпечували б мінімальну масу і витрати матеріалу, найбільш спро­щене і економне виробництво з урахуванням загального обсягу ви­готовлення виробів.

26. Екологічність машини – здатність її виконувати свої функції без шкідливого впливу на навколишнє середовище. Еколо­гічність при проектуванні і конструюванні досягається такими захо­дами використанням технологічно чистих джерел енергії, запобіган­ням шкідливого забруднення виробничих приміщень, нейтралізацією продуктів робочого процесу машини, відповідною герметизацією робочих об’ємів машини, використанням матеріалів для деталей із урахуванням можливості їх утилізації після виходу з ладу, забезпе­ченням виконання функції машини з низьким рівнем шуму та віб­рації.

27. Проектні розрахунки використовують для визначення вихідних розмірів деталей чи їхніх елементів, до того ж ці розрахунки в більшос­ті випадків виконують за спрощеними методиками. Розміри, здобуті в проектному розрахунку – це основа для вибору форми деталі та її конструктивних елементів і подальшої ув’язки з іншими деталями в конкретному вузлі машини. Інколи доцільно вибирати конструк­тивну форму і розміри деяких деталей машин, керуючись досвідом проектної роботи або беручи до уваги відомі подібні елементи машини, що перевірені в експлуатації.

28. Перевірні розрахунки є обов’язковими і найбільш точними. Вони виконуються за потрібними критеріями роботоздатності на кінцевих етапах проектування і конструювання для всіх відповідаль­них деталей машин. Якщо форма і розміри деталі не відповідають критеріям міцності чи жорсткості, то змінюють її розміри або кон­струкцію і повторюють розрахунок. Для деталей високого ступеня відповідальності або деталей складної форми з точно не встановленим характером навантаження доцільно проводити експериментальну перевірку розрахунків.