6.2. Деталі ланцюгових передач
Приводні ланцюги. У
машинобудуванні застосовують ланцюги трьох груп:
вантажні – для підвішування, піднімання та опускання вантажів;
тягові – для переміщення вантажів у транспортуючих машинах
(конвейєрах);
приводні – для передавання механічної енергії від одного вала до другого у
ланцюгових передачах.
Приводні ланцюги за конструкцією бувають: роликові, втулкові та
зубчасті. У ланцюгових передачах найбільше використовують роликові (ГОСТ
13568–75) та зубчасті (ГОСТ 13552–81) ланцюги.
Роликовий ланцюг (рис. 2, а) складається з ланок двох типів:
зовнішніх 3В та внутрішніх ВН. Окремі деталі ланцюга: 1 –
пластина зовнішньої ланки; 2 –
ролик; 3 – валик; 4 – втулка; 5 – пластина внутрішньої
ланки. Пластини внутрішньої ланки напресовані на втулки 4 і утворюють нерухоме з’єднання.
Валик З вільно входить у втулку
і утворює шарнір. Зовнішні пластини напресовані на валики, які на торцях
розвальцьовані. Ролик 2 на
втулці 4 може вільно обертатись
при вході у зачеплення із зубцями зірочки.
У рухомих спряженнях втулки з валиком і роликом має місце тертя
ковзання, у спряженні роликів із зубцями зірочок переважає тертя кочення.
Приводні роликові ланцюги бувають одно- (ПР) (рис. 33, а),
дво-(2ПР) (рис. 2, б), три- (ЗПР) та чотирирядними (4ПР). Використання
багаторядних ланцюгів дозволяє значно зменшити габаритні розміри передачі у
площині, перпендикулярній до осей валів. У зв’язку з наявністю ланок двох типів
число ланок у ланцюговому контурі повинно бути парним.
Різновидністю роликових ланцюгів є приводні роликові ланцюги із
зігнутими пластинами (рис. 2, в). Такі ланцюги мають однотипні ланки і число
ланок у контурі може бути парним або непарним. Роликові ланцюги із зігнутими
пластинами мають більшу поздовжню податливість, і тому їх застосовують при
навантаженнях ударного характеру.
Втулковий ланцюг за конструкцією не відрізняється від
роликового, за винятком того, що він не має роликів. Приводні втулкові ланцюги
бувають однорядними – ПВ та дворядними – 2ПВ. Такі ланцюги прості за конструкцією,
мають меншу масу, більш дешеві, але вони менш стійкі проти спрацювання.
Основним розмірним параметром приводного роликового ланцюга є його
крок Р. Залежно від кроку Р у стандартних ланцюгах вибирають
розміри всіх інших деталей. Серед інших розмірних параметрів ланцюгів у табл.
дана площа опорної поверхні шарніра Аоп,
яка дорівнює добутку діаметра валика і ширини внутрішньої ланки. Цей
параметр ланцюга враховується у розрахунках шарнірів на стійкість проти спрацювання.


Рис.
2. Приводні ланцюги
Характеристикою міцності роликового ланцюга є руйнівне навантаження
FРН, яке визначається дослідним шляхом на підприємствах, що
виготовляють ланцюги. Воно регламентується стандартом.
Зубчастий ланцюг (рис.
Зубчасті ланцюги розрізняють за конструкцією
шарнірів. В них використовують шарніри ковзання (рис. 3, д), в яких вкладиші 1 і 2, що закріплені в пластинах на всій ширині ланцюга,
контактують із валиком 3. Шарнір допускає поворот пластин у два боки на
кут φ = 30°. Шарніри кочення (рис. 3, е) не мають валика, їх виготовляють із двома сегментними
вкладишами 1 і 2. При
взаємному повороті пластин вкладиші не ковзають, а перекочуються, що дозволяє
підвищити ККД передачі та довговічність ланцюга.

Рис. 3
Стандартизовані тільки зубчасті ланцюги з шарнірами кочення
(ГОСТ 13552–81). Залежно від кроку ланцюга Р регламентуються розміри всіх інших елементів ланцюга.
Зубчасті ланцюги у порівнянні з роликовими допускають дещо більш
високі швидкості, вони більш плавні та безшумні в роботі, мають підвищену
надійність через багатопластинчасту конструкцію. Однак вони мають більшу масу,
складніші у виготовленні і дорожчі. Тому зубчасті ланцюги застосовують
обмежено.
Елементи роликових, втулкових та зубчастих ланцюгів виготовляють
із таких матеріалів; пластини – із середньовуглецевих або легованих сталей 40,
45, 50, ЗОХНЗА із гартуванням до твердості 32–44 HRC, а валики, втулки, ролики
і вкладиші – із цементованих сталей 10, 15, 20, 12ХНЗА, 20ХНЗА з термообробкою
до твердості 45–65 HRC.