Тема 6. Люди з психічними захворюваннями.

1. Загальна характеристика психічних захворювань.

2. Причини виникнення психічних захворювань.

3. Види психічних захворювань.

4. Застосування до рекреації людей з психічними захворюваннями.

 

          

1. Загальна характеристика психічних захворювань. Приблизно 2 відсотки населення України ураженні серйозними психічними захворюваннями. Причини виникнення цих захворювань невідомі, але, можливо, їх багато, і це не є вина людей чи їхніх родин. Додатково, крім самого захворювання мозку, психічно хворі особи на певний період часу можуть бути функціонально неспроможними здійснити базові життєво важливі дії: соціальні відносини і стосунки, концентрація  уваги та ухвалення рішень, догляд за собою, працевлаштування, домашні справи, освіта й  рекреація. Проблеми психічно хворих людей супроводжуються і дискримінаціями, якими можна пояснити їхню обмежену участь у відпочинковій роботі в досвіді рекреаційної громади. Додатковою ганьбою є також проблеми бідності серед багатьох з них.

Високий відсоток психічно хворих людей – це безробітні та в економічно несприятливому становищі. Це результат взаємодії між змінами, які вони пізнають у роботі та нездатності чи браку інтересу роботодавця пристосувати їх до роботи.

Психічно хворі особи – найбільш представлена група неповносправних, якій потрібні послуги громадських парків, рекреаційних і комерційно-рекреаційних надавачів. Помилкові судження суспільства стосовно їхніх потреб та можливостей, їхнє небажання відкривати себе невідомому та потенційно неприємному середовищу, помилкові судження преси і брак вірної інформації про хороші і підходящі шляхи заважають надавати необхідні та доступні послуги цим мешканцям.

Першим кроком до розуміння людей з психічними захворюваннями – усвідомлення, що це є справді захворювання. Вони поділяються на два головні різновиди: психози і неврози. Психози характеризуються манією, галюцинаціями, порушеннями процесів мислення, значними обмеженнями в судженнях та поняттях, а також неспроможністю об’єктивно оцінити реальність. Психози, своєю чергою, поділяються на органічні та функціональні порушення. Для прикладу, хвороба Альцгеймера (органічний), маніакально-депресивний синдром (функціональний), шизофренія (функціональний).

Неврози більш поширені і не такі тяжкі, як психози. Деколи дуже важко відрізнити, чи порушення викликані неврозом, чи проблемами, пов’язаними з буденним життям, як, наприклад, страхом чи простою засмученістю. Як приклади неврозів можна навести легку форму депресії, почуття напруженості або роздратування, фобії і нав’язливу поведінку. Важливо розуміти різницю між психічним захворюванням і розумовою відсталістю.

Інтелектуальна недостатність – це неповносправність, яка сповільнює розвиток інтелектуального потенціалу особи. Розумова відсталість відбивається на рівні розумових здібностей. Останнім часом розумову відсталість не вважають пожиттєвою неповносправністю, більше говорять про можливість особи незалежно жити в суспільстві, ніж про розумові здібності. На сьогодні немає методів лікування розумової відсталості. На відміну від неї, психічне захворювання не вважається розвитковою неповносправністю і безпосередньо не пов’язане з розумовими здібностями. Проте, ознаки, які асоціюються з психічними захворюваннями, можуть бути властиві і людям з інтелектуальною недостатністю. Психічні захворювання можна лікувати і часто успішно. При правильній діагностиці та лікуванні психічного захворювання його симптоми можуть зникати. Важливо відзначити, що є два різні прояви у психічно хворих осіб. Часто бувають поєднані захворювання, коли спостерігають два і більше розлади в одного пацієнта. Наприклад, в особи із затримкою психічного розвитку також може бути психічне захворювання. По-друге, під час лікування у пацієнта може виникнути синдром зміни, який веде до зміни основного діагнозу.

2. Причини виникнення психічних захворювань. Є три основні причини виникнення психічних захворювань. Деколи вони є наслідком біологічних розладів. З другого боку, певні стани бувають викликані чимось, що сталося ще в ранньому дитинстві. І нарешті, вони можуть виникнути, якщо особа не може адекватно впоратись із стресогенною ситуацією, що веде до розвалу механізму адаптації.

Ріхтер пропонує розглядати психічні захворювання не як наслідок особистих проблем, а як відповідь на стан навколишнього середовища, створений суспільством, в якому кожен учасник переживає складний період. Ми можемо визначити шкідливий і прискорювальний фактори довкілля, які можуть викликати психічні захворювання. Шкідливий (предиспонуючий) фактор – це стан, що може викликати психічні захворювання. Прискорювальний фактор – це специфічна подія, яка дає початок хворобі. Наявність того чи іншого фактора необов’язково спричинять початок психічної хвороби. Наприклад, смерть близького друга може бути, а може й не бути прискорювальним фактором. Це взаємодія між особою і різними аспектами її оточення, що визначає – почнеться захворювання чи ні.

 

3. Види психічних захворювань. Існує багато видів психічних захворювань: депресія, маніакально-депресивний психоз, шизофренія, невроз страху і розлади харчування. Ми коротко розглянемо кожну з цих неповносправностей. Взагалі існує багато видів психічних захворювань.

Депресія та маніакально-депресивний психоз

Депресія – це психічне захворювання, що неабияк порушує настрій на довгий період часу. Вона може виникнути в будь-якому віці, якщо не лікуватися, призвести до суїциду. Є дві форми депресії: ендогенна і психогенна. Ендогенна депресія характеризується щонайменше п’ятьма з дев’ятьох симптомами, які проявляються протягом двох тижнів хоча б одним симптомом депресивного настрою, утрати інтересу чи задоволення.

Симптоми глибокої депресії:

1.Депресивний настрій.

2. Значна втрата задоволення від більшості видів діяльності.

3. Велика втрата ваги, не пов’язана з дієтою.

4. Безсоння або підвищений артеріальний тиск.

5. Психомоторне збудження або гальмування.

6. Втома.

7. Надмірне почуття вини або відчуття безвартісності.

8. Занижена здатність оцінювати або нерішучість.

9. Нав’язливі думки про смерть або задум суїциду.

Депресивні розлади зазвичай розглядають як послідовність симптомів, які характеризуються частотою, тривалістю і тяжкістю. Психічній депресії притаманна дисфорія (емоційний стан, який характеризується страхом, депресією і тривогою), яка триває як щонайменше два роки.

Лікування депресії передбачає фармакологічне втручання у поєднанні з психотерапією. Використання відпочинку як елементу лікування депресії має переваги, поза як особа може самостійно його застосовувати, він може бути малокоштовний, і може підняти рівень самооцінки. Існує багато форм відпочинку, що їх можна успішно застосовувати.

Маніакально-депресивний психоз (біполярний розлад психіки) – психічне захворювання, яке характеризується коливаннями настрою від періоду надзвичайного піднесення до глибокої депресії. Маніакальна фаза характеризується гіперактивною поведінкою, підвищеною самооцінкою, розсіяністю, безсонням і надмірною та швидкою мовою. Патрик стверджує, що маніакально-депресивний синдром грунтується на багатьох розладах настрою, що коливаються від незначної дисфорії до маніакальної депресії.

Шизофренія

Шизофренія – психотичне захворювання, за якого особа переживає галюцинації, ненормальні емоції, порушення мислення і зміни поведінки. В таких хворих можуть проявлятися позитивні симптоми, але більшою мірою, ніж це вважається нормальним. В такому разі їхні емоції надзвичайно екзальтовані, проте для людей із шизофренією більш властивими є негативні симптоми, які проявляються у мірі більшій, ніж просто знижені. Це може бути брак ентузіазму, знижене задоволення і помітна втрата енергії. Шизофренія може розвиватися поступово або виникнути раптово. При поступовому розвитку можна простежити такі ранні ознаки, як збайдужіння до друзів і сім’ї, брак ентузіазму, більші ніж звичні страхи та ін. Проте, нечасто вдається розпізнати такі ранні індикатори, оскільки як звичайно, родина не усвідомлює важливості цих ознак і їхнього зв’язку з психічною недугою.

Вік, характерний для початку шизофренії – перед зрілістю і після 45 років. Шизофренія вражає близько однієї особи на сто. Було багато спроб класифікувати шизофренію, і знання про це захворювання продовжують рости. На сьогодні визначені такі підвиди:

1. Кататонічний тип, пов’язаний з розладами рухів. Особи проявляють усе від майже повної відсутності рухів до крайньої рухливості.

2. Параноя характеризується домінуванням однієї або більше ілюзій чи слухових галюцинацій. Звичайно вони досить постійні. Такі особи бувають менш неповносправні, ніж ті, що хворі на інші види шизофренії.

3. У разі дезорганізованого типу характерними є словесні стереотипи, недоречні й непослідовні, вони не можуть триматися певної теми.

4. Недиференційований тип. До нього відносять осіб, які не підходять до жодного іншого.

5. Залишковий тип використовують для характеристики осіб, які мають один або більше випадків деяких форм шизофренії, але які тривало не виявляють ніяких психотичних особливостей.

Ці особи мають певний рівень емоційної нестабільності, соціального відсторонення або альгічного мислення.

Причини виникнення шизофренії невідомі. Існують достовірні дані, що деякі форми захворювання спадкові, хоча в них нема типової послідовності. Наприклад, у сім’ї може бути лише один член із захворюванням, або в різних членів родини проявляються різні симптоми. Шизофренію загалом лікують комбінацією фармацевтичної та соціально-психологічної терапій.

Невроз страху

Неврози страху охоплюють фобії, панічні порушення і нав’язливі стани. Особи з фобіями відчувають крайній жах, коли зустрічаються із специфічними ситуаціями чи об’єктами і навіть можуть вносити зміни до щоденних дій, аби уникнути специфічних ситуацій чи об’єктів. Паніка характеризуються раптовістю, інтенсивними відчуттями жаху без очевидних причин. Люди, які потерпають на нав’язливість можуть подолати страх методом повторювання, небажаних думок чи ритуальної поведінки.

Є два класи теорій поведінки, які намагаються пов’язати з неврозами страху: в першому випадку теорію сприйняття або пізнання і в другому – теорію запобігання. Пізнавальна теорія стверджує, що страх визначається класичними обставинами; це означає, що особа вчиться асоціювати об’єкти чи досвід з болем або іншим стимулом, який викликає страх. Також деякі когнітивні теорії стверджують, що страх може вироблятися від спостережень за страхами інших людей за певних умов. Деякі люди можуть набути страх перед польотом, спостерігаючи цей страх в інших.

Пізнавальні моделі лікування ґрунтуються на зміні очікування кривди, часто через чи заміщення страху на позитивний очікування. Того можна досягнути, застосовуючи стратегію самопереконання, в якій особа вчиться говорити самопідкріплювальні твердження. Теорія запобігання страху стверджує, що страх являє собою стимул до поведінки уникнення. Ці теорії спрямовані не на причину, вони більше зосереджені на наслідках утечі від страху, тобто на поведінці, викликаній страхом. Є твердження, що уникаючу поведінку, викликану страхом, можна подолати шляхом покращення впевненості в собі.

Розлади харчування

Розлади харчування – це серйозні, загрозливі для життя захворювання, за яких люди проявляють захоплення їжею і невиправданий страх набрати зайву вагу. Нервова анорексія і нервова булемія – два найпоширеніші розлади харчування. Поширеність розладів харчування коливається в межах від одного відсотка до чотирьох відсотків, причому 90 – 95 відсотків уражень серед жінок.

Розрізняють два види нервової анорексії: обмежений, який виникає не регулярно на забавах або очисний (коли навмисно викликають блювоту чи зловживають проносними засобами, діуретиками чи клізмами), тоді як особа обмежено-очисного типу може удаватися до таких заходів впродовж перебігу захворювання. Також є два види нервової булемії: очисний і неочисний. Впродовж захворювання особи з першим типом регулярно навмисно можуть викликати блювоту чи зловживати проносними засобами, діуретиками чи клізмами, тоді як другі компенсують швидкими рухами і надмірними вправами.

Критерії нервової анорексії та нервової булемії:

Нервова анорексія:

- відмова утримувати мінімальну нормальну вагу;

- сильний страх набрати вагу;

- занепокоєння про свій зовнішній вигляд („бачити“ надмірну вагу, якщо її нема);

- у жінок відсутність щонайменше трьох менструальних циклів, навіть якщо їх очікують.

Нервова булемія:

- періодичні випадки переїдання, які характеризуються так: 1) їда раз за разом протягом певного періоду часу (напр. протягом кожних двох годин) у набагато більшій кількості, ніж більшість людей, їсть за цей період і таких обставин; 2) відчуття втрати контролю над кількістю спожитого протягом цього випадку.

- рецидив неадекватної компенсаторної поведінки, такої, як навмисна блювота; використання проносних засобів, сувора дієта чи вправи, щоб запобігти набиранню ваги.

- ненажерливість і неадекватна поведінка в поєднані виникають в середньому, двічі на тиждень протягом трьох місяців;

- самооцінка надмірно прив’язана до фіґури й ваги тіла;

- тривога необов’язково виникає під час загострення нервової анорексії.

Розлади харчування становлять величезний комплекс проблем щодо їх лікування, оскільки вони типово породжують медичні, психологічні та взаємопов’язані наслідки. Додатково вони часто бувають хронічними. Згідно з Американською Психіатричною Асоціацією, найкращі результати дає першочергове лікування, яке поєднує програму відновлення ваги та індивідуальну сімейну терапію.

4. Застосування до рекреації людей з психічними захворюваннями. У минулому була тенденція заохочувати багатьох психічно хворих брати участь у простій діяльності з окремим розміщенням, яка не потребує особливого вміння. Залучення до громади – це найкраще забезпечена заохочувальна участь у широкому спектрі самостійної рекреаційної діяльності. Спеціальні пристосування інвентаря і програм рідко коли бувають необхідні. Відпочинкове навчання визначається як корисний підхід до сприяння у задоволенні відпочинкових потреб людей з психічними захворюваннями.

Через рекреаційну освітньо-відпочивальну програму розвинули відповідно до потреби людей з тяжкими і постійними психічними захворюваннями. Ця модель, базується на пізнавально-поведінковому підході. На додаток до відпочинкової освіти, інші рекреаційно-основані підходи до полегшення доброботу та незалежності психічно хворих є відпочинкове консультування, вправи, і різноманітні реабілітаційні програми, базовані на рекреації.

Психічні захворювання лікуються. Коли догляд і лікування доступні, можна сподіватись поліпшення чи повне одужання. Здоров’я і безпека психічно хворих у рекреаційному середовищі в загальному не є щось особливе, ніж і для інших учасників. Деякі психічно хворі приймають призначені ліки, які можуть дати побічні ефекти. Залежно від лікарського засобу можуть бути підвищена чутливість до перебування на сонці, легкі моторні тремори, набирання ваги, нездатність їсти певну їжу, нечіткий зір, сухість у роті, загальмованість і скутість рухів.

Рекреація є потужною силою у житті кожного. Вона є приємністю для нас. Вона збалансовує різні частини нашого життя. Воно відживляє і омолоджує нас. Багатьох наших знайомих та друзів ми знаходимо саме під час періоду відновлення. Ніхто не хотів би позбуватися цієї частини життя.

Відновлення – це те, що більшість людей сприймає як належне їм. Проте, багато людей із вадами не має доступу до всіх рекреаційних можливостей. Вони мають такі самі потреби та бажання, як і інші люди, проте з певних причин можуть не мати доступу до всіх рекреаційних можливостей.

Декому з них відмовляють у цьому праві через відсутність у них певних навиків чи здібностей. Дехто з них не має доступу до відновлювальних послуг через недавно набуту травму фізичну чи психологічну, яка залишила тимчасовий або постійний стан. Для такої особи існує багато причин не мати повноцінного життя, хоча всі люди мають право користати з усіх зручностей громадян, ураховуючи їхні права, привілеї, можливості та відповідальність.