Тема 1

Інформатизація соціальної діяльності

1. Сутність інформації та її види

2. Національна програма інформатизації

3. Інформаційне суспільство

4. Напрямки інформатизації соціальної роботи

1. Сутність інформації та її види

Слово «інформація» походить від латинського слова informatio, що в перекладі означає відомості, роз’яснення, виклад, новизна.

У філософії загальне поняття інформації розуміють як відображення реального світу та розглядають її як один з атрибутів матерії, який відображає її структуру. Визначення суті інформації залишалося прерогативою філософів до того часу, коли розглядати питання теорії інформації стала нова наука - кібернетика.

Основоположник кібернетики Норберт Вінер дав таке визначення інформації: «Інформація є інформація, а не матерія і не енергія». Він відносив інформацію до фундаментальних понять, що, втім, не заважало пояснювати зміст поняття інформація на конкретних прикладах і описувати її властивості.

Інформація з точки зору її користувачів - це нові відомості, які прийнятні, зрозумілі і оцінені як корисні та нові знання, які отримує споживач у результаті сприйняття і опрацювання певних відомостей.

Вчені трактували поняття «інформація» відповідно до своїх наукових інтересів. Тому термін «інформація» одержав безліч визначень, які наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Визначення поняття «інформація» різними авторами

Автор	Визначення
Клод Шеннон, американський вчений	комунікація та зв’язок, в процесі якого усувається невизначеність
Віктор Михайлович Глушков, український вчений	міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міра змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі
Норберт Вінер, американський вчений	позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів
Леон Бріллюен, французький вчений	заперечення ентропії, міра хаосу в системі
Вільям Росс Ешбі, англійській філософ	передача різноманітності
Абраам Моль, французький вчений	міра складності структур
Віталій Степанович Цимбалюк, український вчений	результат інтелектуальної (аналітико-синтетичної чи еврістичної) діяльності певної людини щодо подання відомостей, повідомлень, сигналів, кодів, образів тощо

Джерело: Вікіпедія — вільна енциклопедія

Отже, на даний час не існує єдиного визначення терміну інформація. З точки зору різних наук та областей знань, дане поняття описується своїм специфічним складом ознак.

Часто інформацією називають будь-які дані або відомості, які кого-небудь цікавлять, наприклад повідомлення про які-небудь події, про чию-небудь діяльності тощо. «Інформувати» в цьому сенсі означає «повідомити щось, невідоме раніше». Інформація - відомості про об’єкти і явища навколишнього середовища, їх параметри, властивості і стан, які сприймають інформаційні системи (живі організми, керуючі машини та інші) у процесі життєдіяльності і роботи. Одне і те ж інформаційне повідомлення (стаття в газеті, оголошення, лист, телеграма, довідка, розповідь, креслення, радіопередача тощо) може містити різну кількість інформації для різних людей залежно від їх накопичених знань, від рівня розуміння цього повідомлення та інтересу до нього. Так, повідомлення, складене японською мовою, не несе ніякої нової інформації людині, яка не знає цієї мови, але може бути високоінформативним для людини, що володіє японською. Ніякої нової інформації не містить і повідомлення, викладене знайомою мовою, якщо його зміст незрозумілий або вже відомий. Інформація є характеристика не повідомлення, а співвідношення між повідомленням і його споживачем. Без наявності споживача, хоча б потенційного, говорити про інформацію безглуздо.

Поняття «інформація» зустрічається у багатьох законодавчих нормативно-правових актах. Це зумовлено особливостями розвитку національного законодавства, яке формується виходячи із необхідності врегулювання багатьох сфер суспільного життя, а інформація при цьому виступає складовою різних видів суспільних відносин.

Основу правового статусу інформації визначає Закон України «Про інформацію».

Під інформацією, відповідно до ст.1 даного Закону, розуміють будь-які відомості або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Закон України «Про інформацію» виділяє такі види інформації за змістом:

- інформація про фізичну особу;

- інформація довідково-енциклопедичного характеру;

- інформація про стан довкілля (екологічна інформація);

- інформація про товар (роботу, послугу);

- науково-технічна інформація;

- податкова інформація;

- правова інформація;

- статистична інформація;

- соціологічна інформація;

- інші види інформації.

Інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Інформація довідково-енциклопедичного характеру – це систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.

Екологічна інформація - це відомості про: стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими; фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми); стан здоров’я та безпеки людей, умови життя людей, стан об’єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля; інші відомості та дані.

Інформація про товар (роботу, послугу) - це відомості, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги).

Науково-технічна інформація - це будь-які відомості або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Науково-технічна інформація, що є продуктом інтелектуальної творчої праці, становить об’єкт права інтелектуальної власності, а відносини щодо її придбання, зберігання, переробки, використання і поширення регулюються чинним законодавством.

Податкова інформація – це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правова інформація - це будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

Статистична інформація – це документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.

Соціологічна інформація – це будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо.

2. Національна програма інформатизації

Інформатизація - це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних,  науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, створених на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

Національна програма інформатизації відповідно до Закону України «Про Національну програму інформатизації» включає: Концепцію Національної програми інформатизації; сукупність державних програм з інформатизації; галузеві програми та проекти інформатизації; регіональні програми та проекти інформатизації; програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування.

Національна програма інформатизації визначає стратегію розв'язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення.

Національна програма інформатизації становить комплекс взаємопов`язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і громадян у сфері інформатизації.

Кабінет Міністрів України щорічно формує та подає на розгляд Верховної Ради України:

- доповідь про стан інформатизації в Україні;

- завдання Національної програми інформатизації на наступні три роки;

- програму завдань (робіт) з інформатизації на наступний бюджетний рік.   

Головною метою Національної програми інформатизації є створення необхідних умов для забезпечення громадян та суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави.

Основними напрямами інформатизації є:

- розроблення політики та організаційно-правове забезпечення інформатизації;

- формування національної інфраструктури інформатизації;

- інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони;

- інформатизація процесів соціально-економічного розвитку;

- інформатизація пріоритетних галузей економіки;

- інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю;

- інформатизація соціальної сфери;

- інформатизація в галузі екології та використання природних ресурсів;

- інформатизація науки, освіти і культури;

- міжнародне співробітництво.

3. Інформаційне суспільство

Інформаційне суспільство — це етап розвитку суспільства, у якому інформація, знання та цифрові технології стають головним ресурсом економіки, управління та повсякденного життя людей. У такому суспільстві основну роль відіграють створення, обробка, зберігання та поширення інформації за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

Термін почали активно використовувати у другій половині ХХ століття, коли розвиток комп’ютерів, телекомунікацій та інтернету суттєво змінив спосіб роботи, навчання та спілкування людей.

Основні ознаки інформаційного суспільства

1. Висока роль інформації та знань. Інформація стає одним із головних ресурсів розвитку. Вона використовується у виробництві, управлінні, освіті, науці та соціальній сфері.

2. Широке використання інформаційно-комунікаційних технологій. Комп’ютери, інтернет, мобільний зв’язок, хмарні сервіси та цифрові платформи застосовуються у більшості сфер життя.

3. Швидкий обмін інформацією. Сучасні технології дозволяють передавати інформацію майже миттєво на будь-яку відстань.

4. Зростання частки інформаційної економіки. Значна частина економіки пов’язана зі створенням інформаційних продуктів та послуг (програмне забезпечення, цифрові сервіси, онлайн-платформи).

5. Розвиток цифрових послуг держави. Багато державних послуг надаються в електронній формі: електронні документи, онлайн-реєстрації, електронні соціальні послуги.

6. Підвищення ролі освіти та цифрової грамотності. Для ефективної участі в суспільстві людям необхідні знання та навички роботи з інформацією і цифровими технологіями.

Основні складові інформаційного суспільства

1. Інформаційні ресурси. Це дані, знання, електронні документи, бази даних та інші інформаційні матеріали.

2. Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ). Технічні та програмні засоби для створення, обробки і передачі інформації: комп’ютери, мережі, програмне забезпечення, інтернет.

3. Інформаційна інфраструктура. Сукупність технічних систем і мереж, які забезпечують доступ до інформації (інтернет-мережі, дата-центри, телекомунікаційні системи).

4. Людський капітал. Освічені фахівці, які здатні працювати з інформацією, створювати нові знання та використовувати цифрові технології.

Значення інформаційного суспільства для соціальної сфери

Для системи соціального забезпечення розвиток інформаційного суспільства має важливе значення:

· цифровізація соціальних послуг (електронні заяви, онлайн-кабінети отримувачів допомоги);

· автоматизація обліку соціальних виплат;

· швидший обмін інформацією між державними установами;

· кращий доступ громадян до інформації про соціальні права та послуги.

Наприклад, використання електронних реєстрів дозволяє швидше перевіряти дані отримувачів соціальної допомоги та зменшує кількість паперових документів.

Інформаційне суспільство — це сучасний етап розвитку цивілізації, у якому інформація та цифрові технології стають ключовими ресурсами економіки, управління та соціальної сфери. Воно змінює спосіб роботи держави, бізнесу та громадян, а також відкриває нові можливості для розвитку соціальних послуг.

Основні нормативні документи, які регламентують формування та розвиток інформаційного суспільства в Україні, охоплюють закони, стратегії та концепції державної політики у сфері інформації, цифровізації та ІКТ.

1. Основні закони у сфері інформації:

· Закон України «Про інформацію» .Визначає основні принципи інформаційних відносин в Україні: право на інформацію, доступ до інформації, обіг інформації та захист інформаційних прав громадян.

· Закон України «Про доступ до публічної інформації». Гарантує право громадян отримувати інформацію від органів державної влади та місцевого самоврядування.

· Закон України «Про захист персональних даних». Регулює обробку та захист персональних даних громадян, що є важливим елементом інформаційного суспільства.

2. Закони щодо електронних технологій та цифрових процесів

· Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг». Визначає правові засади використання електронних документів і електронного документообігу.

· Закон України «Про електронні довірчі послуги». Регламентує використання електронного підпису, електронної печатки та інших цифрових засобів ідентифікації.

· Закон України «Про електронні комунікації». Визначає правові основи функціонування телекомунікаційних мереж та розвитку електронних комунікацій.

3. Документи стратегічного розвитку інформаційного суспільства

· Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки». Один із перших документів, який визначив державну політику щодо розвитку інформаційного суспільства.

· Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні. Визначає напрями розвитку цифрової інфраструктури, електронного урядування та інформаційних ресурсів держави.

· Концепція розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 роки. Передбачає розвиток цифрових технологій, електронних послуг та цифрових навичок населення.

Розвиток інформаційного суспільства в Україні регулюється системою нормативних актів, які забезпечують:

· право громадян на інформацію;

· розвиток електронного урядування;

· використання електронних документів і цифрових технологій;

· захист інформації та персональних даних.

4.Напрямки інформатизації соціальної роботи

Інформатизація соціальної роботи — це використання інформаційно-комунікаційних технологій для підвищення ефективності надання соціальних послуг, управління соціальною сферою та взаємодії з отримувачами допомоги.

Основні напрямки інформатизації соціальної роботи такі:

1. Автоматизація обліку отримувачів соціальних послуг. Використання електронних баз даних і реєстрів для зберігання інформації про громадян, які отримують соціальну допомогу.

Приклади:

· електронні реєстри отримувачів соціальних виплат;

· електронні картки клієнтів соціальних служб;

· автоматизовані системи обліку пільг та субсидій.

2. Електронне надання соціальних послуг. Надання соціальних послуг через інтернет або електронні сервіси держави.

Приклади:

· подання онлайн-заяв на соціальну допомогу;

· електронна реєстрація для отримання соціальних послуг;

· онлайн-кабінети отримувачів соціальної підтримки.

3. Інформаційна підтримка діяльності соціальних працівників. Використання цифрових систем для планування роботи, аналізу та звітності.

Приклади:

· електронні системи ведення документації;

· програмні системи управління соціальними програмами;

· електронна звітність соціальних установ.

4. Інформаційно-консультаційна підтримка населення. Забезпечення громадян інформацією про соціальні права, пільги та послуги через цифрові канали.

Приклади:

· офіційні веб-портали органів соціального захисту;

· онлайн-довідники соціальних послуг;

· гарячі лінії та онлайн-консультації.

5. Електронна взаємодія між державними установами. Обмін інформацією між різними державними органами для більш ефективного надання соціальної допомоги.

Приклади:

· обмін даними між органами соціального захисту, податковою службою та пенсійним фондом;

· використання державних електронних реєстрів;

· інтеграція інформаційних систем державних установ.

6. Моніторинг та аналіз соціальних процесів. Використання інформаційних систем для збору, аналізу та прогнозування соціальних показників.

Приклади:

· статистичні бази даних соціальної сфери;

· аналітичні системи для оцінки ефективності соціальних програм;

· електронні системи моніторингу соціальних послуг.

Інформатизація соціальної роботи дозволяє підвищити якість соціальних послуг, зменшити обсяг паперової роботи, прискорити обробку інформації та зробити соціальну допомогу більш доступною для населення.