Тема 6

Вплив цифровізації на соціальний розвиток і зайнятість

1. Підґрунтя впливу цифровізації на соціальний розвиток

2. Модель "Праця 4.0"

1. Підґрунтя впливу цифровізації на соціальний розвиток

Ключовою ознакою сучасних трансформацій є перехід від індустріально-ринкової моделі господарювання до інформаційно-мережевої економіки. Саме цей процес визначає характер усіх інших суспільно-економічних змін. Інформація та знання поступово стають основним продуктом виробництва, тоді як значення результатів інших видів діяльності відносно скорочується, навіть попри зростання їх абсолютних обсягів. Так, частка сільського господарства у ВВП Сполучені Штати Америки становить менше 1 %, хоча держава залишається одним із провідних світових виробників аграрної продукції. Інформація має особливу природу, оскільки може одночасно перебувати як у приватній, так і в суспільній власності. За умов суспільної власності доступ до інформації отримує кожна людина. У зв’язку з цим виникають принципово нові суспільні відносини щодо створення та привласнення інформаційних благ, що робить сам процес переходу складним і суперечливим.

Цифровізація, яка є основою сучасного етапу техніко-технологічного розвитку, спричиняє глибокі зміни як у сфері виробництва, так і в повсякденному житті людей. Смартфони, Інтернет речей, доповнена реальність, цифрове виробництво, криптовалюти, блокчейн-технології, автоматизація, машинне навчання та штучний інтелект перетворюються на ключові технології сучасності. Експерти Конференція ООН з торгівлі та розвитку наголошують, що цифровізація стала джерелом нової хвилі інновацій, здатної суттєво змінити взаємовідносини між громадянами, державою та бізнесом, а також трансформувати структуру економіки й суспільства. Рівень економічного зростання, продуктивність праці та розвиток людського потенціалу дедалі більше залежатимуть від ступеня інтеграції країн у цифрову економіку.

Цифровізація створює умови для скорочення трансакційних витрат підприємств завдяки розвитку електронної комерції, підвищує ефективність виробництва та відкриває нові перспективи для малого й середнього бізнесу. Вона сприяє подоланню бар’єрів у розвитку підприємництва та забезпечує рівноправну участь у впровадженні інновацій через альтернативні механізми фінансування, зокрема краудфандинг. Крім того, цифрові технології дають змогу застосовувати хмарні сервіси, великі масиви даних, алгоритмічне прийняття рішень, машинне навчання та штучний інтелект для розв’язання економічних, технологічних і соціальних проблем. Водночас цифровізація тісно пов’язана з державною підтримкою інноваційної діяльності, модернізацією системи державного управління та формуванням цифрового уряду.

На сучасному етапі цифровізація виступає провідним чинником становлення інформаційно-мережевої економіки. Розвиток мережевих форм соціальної взаємодії супроводжується фрагментацією суспільства та особистості, що проявляється у втраті цілісності людини як суб’єкта соціальних відносин. Суспільство дедалі більше поділяється на окремі мережеві спільноти.

Перебуваючи одночасно у професійних, сімейних, дозвільних чи інших мережах, людина змушена адаптувати свою поведінку до норм і правил кожної з них. Переходячи між різними мережами, вона змінює моделі поведінки, систему мотивації та характер взаємодії з оточенням. При цьому між окремими мережами може бути відсутній логічний чи ціннісний зв’язок. Унаслідок цього одна й та сама особа в різних середовищах може проявляти себе як відповідальна та моральна людина або, навпаки, як безвідповідальна й аморальна. Фактично йдеться про співіснування різних соціальних ролей та моделей особистості.

Подібні процеси характерні й для суспільних мереж, які функціонують відносно автономно навіть у межах одного фізичного простору. Людина може майже не контактувати із сусідами, яких щодня бачить поруч, але підтримувати тісні зв’язки з однодумцями з інших країн, об’єднаними спільними інтересами. Водночас взаємодія мереж із різними цінностями та цілями може породжувати конфлікти, особливо коли інтереси таких мереж є протилежними.

Комплексний вплив цифровізації на соціально-економічний розвиток проявляється через поширення цифрових технологій, їх проникнення у всі сфери людської діяльності, а також через реакцію суб’єктів господарювання, держав і міжнародних організацій на виклики диджиталізації.

2. Модель "Праця 4.0"

«Праця 4.0» є новою соціально-трудовою реальністю початку ХХІ століття, яка формується під впливом сучасних глобальних трансформацій. Насамперед вона виступає новою трудовою парадигмою, характерною для цифрової економіки, технологічною основою якої є концепція «Індустрії 4.0». Водночас «Праця 4.0» розглядається як своєрідна платформа та інститут організації праці, що забезпечує використання трудових ресурсів у нових умовах, сформованих Четвертою промисловою революцією.

Однією з ключових складових платформи «Праця 4.0» є принципово новий формат трудового процесу, у якому трансформуються всі його елементи: предмети праці, засоби праці та роль працівника. В умовах цифрової економіки предмети праці дедалі частіше набувають електронної форми, а засоби праці все більше представлені цифровими пристроями, мережевими системами та кіберфізичними технологіями. Людина праці в цифрову епоху постає носієм нових компетентностей і функціонує в умовах мобільності, автономності, самостійності, прозорості та мережевого контролю. Одночасно змінюються й цінності трудового життя та підходи до організації праці.

Технології цифровізації, мережеві системи та інші досягнення «Індустрії 4.0» охоплюють практично всі сфери суспільного виробництва, включаючи традиційні індустріальні галузі. У результаті змінюються всі складові сфери праці та зайнятості, трансформується професійний профіль працівника та підвищуються вимоги до його компетентностей.

«Праця 4.0» та «Індустрія 4.0» є взаємопов’язаними складовими нової економіки: перша характеризує соціально-трудову сферу, а друга — техніко-технологічну основу сучасних трансформацій. Настільки тісний зв’язок між ними не дозволяє розглядати ці явища окремо. Саме впровадження технологій «Індустрії 4.0» спричиняє масштабне скорочення трудомісткості робіт низького та середнього рівня складності через автоматизацію і роботизацію виробництва. Це, своєю чергою, призводить до зменшення частки середнього класу, зайнятого на посадах, які найбільше піддаються автоматизації.

Суттєвий вплив на сферу праці мають і хмарні технології, які забезпечують доступ до інформаційних ресурсів у режимі реального часу з мінімальними витратами. Саме вони значною мірою стали основою формування цифрової економіки. Їхній вплив виходить далеко за межі технологічної складової та охоплює організаційні, економічні й інституційні аспекти розвитку суспільства. Поширення хмарних технологій сприяло виникненню таких сучасних явищ, як виробництво на вимогу (production on-demand), програмне забезпечення як послуга (software as a service) та інших моделей, що поступово стають фундаментом бізнесу майбутнього.

Розвиток платформи «Праця 4.0» відбувається в умовах глибоких змін професійно-кваліфікаційної структури зайнятості. Одними з найважливіших тенденцій цифрової економіки є поява нових видів трудової діяльності та професій, які ще донедавна не існували, але нині швидко поширюються під впливом змін у суспільному поділі праці та урізноманітнення економічної діяльності. Водночас спостерігається масове зникнення традиційних посад і навіть цілих професій із сучасного ринку праці. Крім того, як нові, так і традиційні професії активно наповнюються новими змістовими характеристиками, трудовими функціями та цифровими навичками.