j0291984

Тема 2.   ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПРОЕКТУВАННЯ та організації підрозділів сучасного машинобудівного виробництва

 

 

Цілі та завдання вивчення теми:

*    Знання завдань, особливостей та основних напрямів розвитку технологічного проектування механоскладального виробництва.

*    Знання етапів і послідовності проектування механоскладальних цехів.

*    Знання технологічної схеми та складових частин машинобудівного виробництва.


  Перелік основних питань теми

*   Основні задачі проектування

*   Завдання на проектування

*   Вихідні дані для проектування

*   Стадії проектування та вибір майданчику для будівництва

*   Технологічна схема виробництва і генеральний план заводу

*   Склад машинобудівного заводу

 

2.1  Основні задачі проектування

Під час  проектування  підприємства  розробляються  і  вирішуються спільно і паралельно – економічні,  технічні  та  організаційні  задачі.

Економічні задачі: ринки збуту продукції підприємства, їх обсяг;    виробнича  програма  підприємства,  номенклатура  виробів; конкуруючі товари та товаровиробники; кількість виробів, вага, вартість одиниці виробу; фінансування будівництва і діяльності підприємства; питання постачання сировини, напівфабрикатів, комплектуючих  деталей  та  складальних одиниць,  електричної  енергії,  палива,  води,  відведення  каналізаційних стоків  та  утилізації  відходів, район і місце розташування підприємства тощо.

Технічні  задачі:  проектування  технологічних  процесів,  визначення фонду робочого часу, кількості та якості необхідної робочої сили,  формування номенклатури та розрахунок  кількості  основного  і  допоміжного  устаткування, проектування та  виготовлення  нестандартного  обладнання, визначення необхідної кількості сировини, напівфабрикатів, електричної  енергії, природного газу, води, повітря, транспорт,  освітлення,  опалення,  вентиляція, каналізація, необхідні площі, генеральний план, планування цехів.

Організаційні  задачі:  структура  управління  підприємством,  окремим заводом, відділами, комплексами, виробництвами,  цехами;  розподіл функцій, обов'язків,  відповідальності;  розробка  питань  з  організації  праці;  порядок  проходження замовлень і документації; форми звітності і контролю, заходи щодо підготовки кадрів, обслуговування робочих місць  і  створення умов для роботи  і таке інше.

 

Принципи розташування машинобудівних підприємств

1.  Наявність кваліфікованих фахівців, умови їх підготовки, наукова база –  розміщення підприємств групами.

2.  Можливість  роздільного  виготовлення  заготовок,  деталей,  вузлів  та складання  виробів  –  виділення  заготівельних,  механічних  та  складальних виробництв в окремі підприємства.

3.  Спеціалізація  виробництва  та  кооперація  за  галузями  та  регіонам, забезпечення раціональних внутрішньорегіональних і міжрегіональних зв’язків.

Фактори територіального розташування машинобудівних підприємств

        1.  Сировинний – розташування поблизу від місць виготовлення сировини (важливий для розміщення заводів важкого машинобудування).

        2.  Трудовий  –  наявність  вільної  робочої  сили  потрібної  кваліфікації  або можливостей для її підготовки.

3. Енергетичний – близьке  розташування  енергогенеруючих  потужностей та наявність у регіоні резервів електроенергії (для машинобудівних підприємств  має відносно невелике значення).

4.  Транспортний  –  наявність  зручних  шляхів  сполучення  для  доставки сировини та вивозу готової продукції (важливий для важкого машинобудування, ракетобудування, суднобудування).

5.  Відстань до споживача – для машинобудівних підприємств має відносно невелике значення.

Наведені  принципи  та  чинники  можуть  застосовуватися  по  різному  в залежності  від  конкретних  умов  створення  того  чи  іншого  підприємства. Значущість кожного з них може суттєво змінюватися в залежності від конкретних умов господарювання в тій чи іншій країні.

 

                                          2.2  Завдання на проектування

Проект  об'єкта  виробництва  розробляється  на  основі  завдання  на проектування,  яке  складається  замовником.  Замовником  може  бути  юридична особа  (підприємство),  громадська  організація,  фізична  особа,  міністерство, кабінет міністрів, органи місцевого самоврядування. Розробка завдання на проектування починається з етапу передпроектних робіт, які виконуються  з  метою  формування початкових  даних,  аналізу  існуючого  рівня виробництва, розробки техніко-економічного обґрунтування або  техніко-економічного розрахунку доцільності створення нового чи  розширення, реконструкції, технічного  переозброєння  або  перепрофілювання  діючого виробництва  або  наявних,  але  не  використовуваних  будівель  та  виробничих потужностей; розробки технічної заявки на проект та підготовки різних технічних матеріалів для проведення проектних робіт.

        Передпроектні роботи найчастіше виконують за два етапи: 

– передпроектне дослідження й розробка;

– розробка та затвердження технічної заявки на створення та впровадження нової виробничої системи  (об’єкту  виробництва,  промислового  підприємства, цеху).

Для  реконструкції  або  перепрофілювання  діючого  виробництва  або використання  наявних  виробничих  будівель,  в  тому  числі  недобудованих, зазвичай необхідно більше початкових даних, ніж при проектуванні нового, тому що в  проекті  використовуються  вже  існуючі  будівлі,  споруди,  обладнання.  Будівлі, споруди,  комунікації,  обладнання  за  час  експлуатації  змінюють  свій  технічний стан,  іноді  на  території  підприємства такі об’єкти можуть бути відсутні у технічній документації. Через це на початку реконструкції або перепрофілювання підприємства  представники  проектної  організації  вивчають  діюче  виробництво або  наявні  на  підприємстві  будівлі,  споруди,  обладнання,  підбирають  і систематизують  необхідні  відомості  про  існуючий  завод  та  його  цехи.  Бажано, щоб  передпроектні  роботи  та  проект будівництва, реконструкції, перепрофілювання підприємства здійснювала одна й та сама проектна організація через наявність у неї максимально повного пакета документів по тому чи іншому об’єкту. Це  значно зменшує витрати на технічну експертизу наявних будівель,  споруд,  комунікацій,  особливо  якщо  в  процесі  реконструкції  або перепрофілювання підприємства потрібні зміни в будівельній частині. Основною метою такого дослідження є вивчення  виробничих, матеріальних, фінансових і людських ресурсів діючого  виробництва.  За  результатами  передпроектного дослідження розробляється бізнес-план, який складається з таких частин:

1.  Загальна  частина  містить  дані  про  діюче  виробництво,  а  саме:  його склад,  виробничу  програму,  номенклатуру  продукції,  що  випускається,  та виробничу  кооперацію;  про  продукцію конкурентів,  обсяг  її  випуску;    переваги  та  недоліки  продукції конкурентів та власної, яку передбачається виготовляти.

2.  Техніко-економічна  частина  охоплює  дані  про  виробничі  фонди,  склад робітників  та  їх  кваліфікацію,  рівень  заробітної  плати,  собівартість продукції, а також загальні висновки та основні техніко-економічні показники.

3.  Технологічна  частина  містить  відомості  про  призначення  й  регламент роботи  цехів,  про  продукцію,  яку  вони  випускають,  форми  організації виробництва,  а  також  структуру  технологічних  процесів,  заводський технологічний маршрут, схему розташування цехів, склад цехів, верстатоємність і трудоємність виготовлення продукції.

4.  Будівельна  частина  містить  дані  про  природні  й  інженерно-геологічні умови майданчика існуючого або майбутнього заводу або цеху,  характеристики споруд і будівель, інженерних комунікацій, умови здійснення будівництва.

5.  Частина про транспорт  і складське господарство охоплює відомості про внутрішньо-цеховий і внутрішньозаводський транспорт,  підйомно-транспортне устаткування, цехову й загальнозаводському складську систему.

6. Санітарно-технічна частина містить схему  виробничого  водопостачання та відомості про існуючі джерела водопостачання, системи і споруди виробничої каналізації, внутрішньо цехові санітарно-технічні пристрої, станції нейтралізації.

7. Енергетична частина охоплює дані про електропостачання, теплопостачання,  а  також  джерела  тепла,  пари,  повітря  й  газу  або  інших  видів палива (мазут, вугілля, торф, сланці).

На  підставі  узагальнених  результатів  передпроектного  дослідження  та  їх аналізу  розробляють  техніко-економічне  обґрунтування  доцільності  створення нової виробничої системи. Воно повинне містити коротку оцінку поточного стану виробничої  системи  (промислового підприємства,  заводу, цеху), її готовності до реконструкції  або  перепрофілювання,  передбачуваних  масштабів  перебудови  з урахуванням специфіки підприємства і продукції, що випускається та планується до випуску.

У  техніко-економічному  обґрунтуванні  визначають  техніко-економічні показники, а саме: зменшення  трудомісткості  і  верстатомісткості,  підвищення продуктивності  праці,  збільшення  коефіцієнта  завантаження  устаткування, зменшення  кількості  робітників,  скорочення  тривалості  виробничого  циклу, зменшення  або  збільшення  собівартості  продукції,  зміна  її  технічних характеристик та якості. Основні  параметри  виробничої системи  – верстатоємність, трудоємність, кількість робітників, типи й кількість обладнання, виробничі  площі  тощо  –  визначаються  на  основі  попередніх  укрупнених розрахунків.  Вони  підлягають  уточненню  на  наступних  етапах,  тобто  під  час розробки  аванпроекту  та  технологічної  частини  робочого  проекту. Техніко-економічне обґрунтування затверджується керівниками проекту, представниками замовника.  Воно  є  підставою  для  розробки  аванпроекту  і  технічної  заявки  на створення виробничої системи.  Передпроектні  роботи  більшою  мірою стосуються саме технологічного проектування. Поряд з проектними організаціями в  них  можуть  приймати  участь  науково-дослідні  організації,  вищі  навчальні заклади,  виробники  технологічного,  допоміжного  та  підйомно-транспортного обладнання,   тобто ті структури або особи, які розробили  ідею створення нового виробництва.  Це  особливо  стосується  створення  підприємств  для  виготовлення інноваційних  продуктів,  які  раніше  не  випускалися  в  Україні  або  в  країні,  де планується розгорнути їх виробництво. 

Аванпроект розробляє головна проектна організація на основі даних техніко-економічного обґрунтування. На цьому етапі: підбирається номенклатура  оброблюваних  матеріалів  і  заготовок;  формуються  основні принципи побудови виробничого процесу; складаються маршрутні  технологічні процеси; за виробничою програмою будуються графіки завантаження обладнання; за  даними  про  завантаження  обладнання  й  програмою випуску  визначається  верстатоємність  обробки;  на  основі  розрахунків верстатоємності  визначається кількість  обладнання;  уточнюються  коефіцієнти завантаження обладнання; підбирається номенклатура  інструменту  й  оснащення; попередньо вирішуються питання організації управління  виробництвом; уточнюються техніко-економічні показники; визначається економічна ефективність виробничої системи.

            Заявка  на  створення  виробничої  системи  розробляється  на  основі затвердженого  аванпроекту.  У  заявці  зазначають:  підстави  для  розробки  та  її мету;  призначення  виробничої  системи;  коротку  технічну  характеристику виробничої системи; основні техніко-економічні показники; основних виконавців проекту; виробників устаткування; терміни виготовлення  спеціального устаткування; терміни проведення проектних робіт; джерела фінансування.

До складу завдання включаються такі дані:

        1.   Найменування проектованого підприємства, будівлі або споруди.

2. Підстава для проектування (постанова, наказ, економічне обґрунтування, замовлення).

3.   Географічна  карта  району,  план  місцевості  в  масштабі  1:2000  із зазначенням  існуючих  шляхів  сполучення,  водних,  залізничних,  шосейних; магістралей електроенергії; газопроводи; водопроводи і т.п.

4.   План наміченої ділянки для  об’єкту  виробництва  у масштабі  1:500  або 1:1000 з горизонталями через 0,5…1,0 м.

5.   Дані про ділянку під забудову: розміри, ґрунт на глибину не менш 10 м, рельєф, затоплюваність від  розливу  рік,  ґрунтові  води,  глибина  промерзання, троянда вітрів, кліматичні умови.

6.   Дані з виробничої програми: номенклатура  виробів,  їхній  тип,  повна  характеристика  конструкції, розміри, вага, приблизна вартість, кількість штук у рік; кількість  і номенклатура запасних частин для обслуговування  та ремонту експлуатованих машин; робочі креслення деталей із  параметрами допусків,  граничних відхилень, шорсткості,  квалітетів  точності;  складальні  креслення  вузлів  і  усього виробу, технічні умови на виготовлення і приймання виробу, вимоги до готового виробу. 

7.  Відомості про сировинну, енергетичну і паливну бази.

8.  Відомості про шляхи сполучення, в тому числі можливість підключення

до  існуючих  на території заводу магістралей (газ, вода, каналізація,  електричні мережі).

9.  Відомості про найближчі населені пункти та наявний житловий фонд.

10.   Відомості про місцеві та привізні будівельні матеріали, ціни на них.

11.   Наявність резервів робочої  сили у найближчих населених пунктах  та в регіоні в цілому.

12.   Найближчі промислові підприємства, з якими можлива кооперація.

13. Документація, яка підтверджує згоду органів місцевого самоврядування

та зацікавлених організацій та осіб на відведення ділянки, дозвіл на будівництво

(орган місцевого самоврядування – обласна, районна, міська рада народних  депутатів, пожежна інспекція,  екологічна  інспекція,  санітарно-епідеміологічна служба) згода на постачання електроенергії (місцеве обленерго), тепла  (теплоенерго), природного газу (облгаз), на приєднання до залізниці (Укрзалізниця), водопроводу,  зливової каналізації (міськводоканал).

На  підставі  завдання  на  проектування  проектна  організація  приступає  до проектування підприємства, заводу, цеха  (будівлі,  споруди). Наведені  вище дані охоплюють увесь список документів, які можуть бути потрібні. 

 

 

2.3  Вихідні дані для проектування

         Разом  із  затвердженим  завданням на проектування об’єкта замовник видає проектній організації:

·       Акт  про  вибір  площі  для  будівництва  з  матеріалами  узгодження проектних пропозицій.

·     Архітектурно-планувальне завдання,  затверджене  виконавчим комітетом ради народних депутатів (районної, міської).

·       Будівельний  паспорт  ділянки,  що  містить  основні  технічні  дані  щодо обраної земельної ділянки.

·       Відомості про існуючу забудову, підземні і надземні спорудження.

·     Технічні  умови  на  приєднання  проектованого  підприємства,  будівлі до джерел постачання, інженерних мереж і комунікацій.

·       Матеріали з раніше проведених інженерних рішеннях.

·         Матеріали інвентаризації,  рішення виконавчого комітету ради народних депутатів (районної, міської) про знесення і характер компенсації за будинки, що зносяться, і спорудження.

·       Матеріали по виду використовуваного палива.

·       Матеріали щодо місцезнаходження сировини.

 

2.4  Стадії проектування та вибір майданчику для будівництва

        Проектування  підприємства  (заводу,  цеху)  передбачає  виконання технічного проекту і робочих креслень. Технічний проект – документ, у якому є такі розділи:

·       Загальна пояснювальна записка з коротким змістом проекту.

·       Техніко-економічна частина.

·       Генеральний план і транспорт.

·       Технологічна частина.

·       Організація праці і система керування.

·       Будівельна частина й організація будівництва.

·       Кошторисна частина.

·       Житло-цивільне будівництво (для заводу).

Робочі  креслення  розробляються  на  основі  затвердженого  технічного проекту  і  являють  собою  креслення  на  будівельно-монтажні роботи;  на  встановлення  обладнання  і  облаштування  комунікацій;  на  виготовлення нестандартного обладнання, пристосувань, інструментів; генеральний план.

Проектування може здійснюватися в одну або дві стадії з поєднанням або поділом  виконання  технічного  проекту  і  робочих  креслень.  В  одну  стадію проектування здійснюється за типовими або повторно застосовуваними проектами,  а  також  для  технічно  нескладних  об'єктів.  У  всіх  інших  випадках проектування здійснюється в дві стадії: технічний проект та  робочі креслення.

        Для  вибору  майданчика  для  будівництва  підприємства,  відповідно  до завдання  на  проектування,  створюється  комісія  з  представників  замовника, проектної  організації,  виконавчого  комітету  ради  народних  депутатів  (районної, міської),  будівельної  організації,  державних  контролюючих органів  та інших зацікавлених організацій (площадок, як правило, декілька).

Загальні вимоги до майданчика:

1. Здійснити  будівництво  з  найменшими  витратами  при  максимальному

використанні місцевих матеріальних і людських ресурсів.

2. Під час експлуатації  заводу  (цеху)  забезпечити  високі  техніко-економічні показники його діяльності.

         За результатами роботи комісії складається акт про вибір майданчику. Акт затверджується  міністерством  або  відомством  і  є  офіційним документом про узгодження прийнятих рішень. В разі  використання  наявних  виробничих будівель, під час реконструкції або перепрофілюванні підприємства,  створюється така саме комісія. Завдання у випадку вибору з існуючих виробничих будівель або  існуючих промислових об’єктів  такі ж  самі,  як  і в  разі будівництва на новому місці. Необхідно враховувати, що зміна профілю діяльності підприємства може призвести до зміни його класу  з  точки  зору шкідливості для навколишнього середовища, пожежної, хімічної,  радіаційної  та  інших  видів  небезпеки.  Тому  особливу  увагу  потрібно приділити наявності необхідних захисних смуг (наприклад, лісових), відстані до найближчих  житлових  будинків,  наявності  захисних  та  очисних  споруд.  В  разі необхідності такі споруди необхідно збудувати.  

 

2.5  Технологічна схема виробництва і генеральний план заводу

         Після встановлення складу заводу визначаються функціональні зв’язки між цехами  та  іншими  підрозділами  і  службами  заводу.  Для  цього,  як  правило, складається технологічна схема виробництва. На технологічній схем виробництва  у наочному  вигляді  представляється  послідовність  виробничого  процесу  виготовлення  продукції;  встановлюється раціональне розташування його будівель і споруд; визначається схема і напрямок (стрілками) основних  вантажопотоків  заводу (рис.2.1).

Генеральним планом  заводу  називається  креслення,  на  якому  нанесене розташування всіх будівель і споруд, рейкових та автомобільних доріг, підземних та наземних мереж, з прив’язуванням до рельєфу і благоустрою території. Генеральний  план  компонується  після  визначення  складу  заводу  і функціональних зв'язків між цехами і службами заводу. В основу  проектування  генплану  закладаються  принципи,  за  якими організується вся робота заводу:

–   прямоточність технологічних процесів;

–   компактність планування;

–   використання мінімальної території під забудову;

–   скорочення комунікацій;

–   безпека умов праці і пересування працюючих по території.

Компонування  генплану  починається із зонування  території  заводу,  тобто розміщення  комплексів  цехів,  об'єднаних  специфічними  умовами  за  окремими зонами. Зонування здійснюється в залежності від схеми  виробництва, трудомісткості виробу, шкідливості, пожежної небезпеки і т.п.

Основні зони: виробничі; складська; енергетичні спорудження; передзаводський майданчик.

Крім зонування для найбільш раціонального використання території заводу застосовуються ще два принципи – блокування і модульна координація.

Блокування – об’єднання в одній будівлі кількох цехів різного призначення, що призводить до зменшення  площі  цехів  на  30…40%.  Це можуть бути цехи основного та допоміжного виробництв,  інструментального виробництва, цехи, поєднані за предметною ознакою. В  кожному  конкретному випадку  окремо  визначається,  які  цехи  доцільно  об’єднувати  в  один  блок.  Під час  блокування  цехів (виробництв) в одній будівлі, теж використовується принцип зонування, наприклад, термічні та фарбувальні цехи розміщуються біля зовнішніх  стін будівлі  (блоку)  та відокремлюються від  інших цехів капітальною стіною.

 

 

 

 

Рис.2.1. Приклад  технологічної  схеми  виробництва  на  машинобудівному заводі: 1  –  склад  шихтових  та  формувальних матеріалів,  склад  металу,  2  –  склад  покупних поковок,  виливків  та  прокату,  3  –  склад листових  матеріалів;  4  – ливарний  цех,  5  – ковальсько-штампувальний цех, 6 – розкрійний цех; 7 – механічний цех, 8 – термічний цех, 9 – проміжний  склад,  10  –  проміжний  склад, 11 – механічний цех, 12 – механоскладальний цех, 13 –  інструментальний цех, 14 – цех штампів, прес-форм та складального  оснащення,  15  – тарний  цех,  16  –  складальний  цех,  17  – складальний  цех  з  випробувальними дільницями,  18  –  склад  готової  продукції,  19  –  склад  палива,  20  –  теплоелектроцентраль,  21  – котельна, 22 – відвал

 

Модульна координація – поділ території підприємства на квартальні, панельні або квартально-панельні елементи.  Їх розміри для машинобудівних підприємств приймаються кратними 72 м. 

Ефективність генерального плану оцінюється за такими показниками:

·            площа  території  (га),  яку визначають у межах огородження  або в умовних межах  з  урахуванням  ділянок,  зайнятих  залізничними  шляхами.  Умовними  межами  території  можуть  бути  зовнішні  контури  будівель  або  споруд, розташованих  по  периметру  підприємств.  Площу  ділянок  з  віяловим розташуванням залізничних шляхів визначають як добуток їх довжини на 5 м. У площу території не включають площі передзаводських зон;

·            площа забудови,  яка  об'єднує:  площі,  зайняті  будівлями  і  спорудами; проекції  на  горизонтальну  поверхню  надземних  споруд  (галерей,  естакад),  під якими  не  можна  розташовувати  інші  споруди;  площі,  які  займають  підземні споруди  (тунелі,  резервуари,  сховища  тощо),  над  якими  не  можна  розміщувати наземні  споруди;  площі,  зайняті  відкритим  технологічним обладнанням, вантажно-розвантажувальними площами, навісами, стоянками  технологічного транспорту тощо;  площі,  передбачені  для  розширення  виробництва  (резервні території). В площу забудови не включають вимощення біля будівель та споруд, а також площі для стоянок особистого і громадського транспорту;

·       щільність  забудови,  яку  визначають  відношенням  у  відсотках  площі забудови до площі території. Цей показник вважають одним  із  найважливіших, тому  що  він  визначає  і  стимулює  раціональне  та  економне  використання території,  наприклад,  проектування  багатоповерхових  будівель.  Для  різних галузей  промисловості  нормами  проектування  встановлені  диференційовані показники  мінімальної  щільності  забудови,  які  знаходяться  в  межах  від  35  до 65%.

 Дуже  важливим  є  показник  використання  території,  який  визначають  у відсотках  площі  забудови,  доріг,  ділянок  для  відкритого  складування  та  іншого призначення  з  твердим  покриттям  до  загальної  площі  території.  Як  додаток  до основних  показників  підраховують  площі  газонів,  посадок  кущів  і дерев. Відношення площі зелених насаджень до загальної площі території характеризує рівень благоустрою підприємства і використовується як екологічний і санітарний показник (рис. 2.2).

 

Рис. 2.2

Ефективність генерального плану також оцінюється з використанням таких коефіцієнтів:

·       Коефіцієнт  забудови  К3  –  відношення  площі,  зайнятої  будинками  і спорудами, до загальної площі території проектованого об'єкту, К3 ≈0,4…0,6.

·       Коефіцієнт  використання  території КВ –  відношення  площі,  зайнятої будинками,  спорудами,  відкритими  складами,  залізними  та  автомобільними дорогами і тротуарами,  до загальної площі об'єкту, КВ ≈0,7…0,9.

·       Коефіцієнт  озеленіння Ко –  відношення  площі  зелених  насаджень  до загальної площі об'єкта, Ко ≈0,2…0,3.

·      

2.6  Склад машинобудівного заводу

 Для  здійснення  виробничої  діяльності  заводу  визначається  його  склад. До складу включаються цехи, служби, підрозділи і господарства.

Цехи  поділяються  на  виробничі,  допоміжні  та  обслуговуючі.  У  свою чергу виробничі цехи поділяються на основні та підсобні. Основними  виробничими  цехами  називаються  цехи,  у  яких  виконується обробка  і складання деталей, складальних одиниць і виробів, що є основною виробничою програмою заводу. Ці цехи поділяють на заготівельні, обробні, складальні.

До заготівельних цехів відносяться: розкрійно-заготівельні  (виправлення, різання, іноді зацентровування та обдирання  прокату, розкрій листових матеріалів); ливарні  (чавуна,  сталі,  кольорових  металів,  тугоплавких  металів, спеціальних методів лиття); ковальсько-штампувальні.

Обробні  цехи:  механічні,  електрохімічної  та  електрофізичної  обробки; термічні;  пресові  (холодне  штампування  готових  виробів);  цехи  нанесення покриттів (гальванічні, напилення); фарбувальні; деревообробні та інші.

Складальні цехи: зварювально чи паяльно-складальні; вузлового, агрегатного та загального складання; випробувальні станції,  цехи,  майданчики, полігони.

Підсобні виробничі цехи забезпечують випуск  готових  виробів основними

виробничими цехами: тарні, картонажні та інші.

Допоміжні  цехи  –  забезпечують  нормальну  роботу  основних  виробничих цехів  або  заводу  в  цілому,  це:  інструментальні;  ремонтно-механічні;  ремонтно-будівельні; електроремонтні; експериментальні, модельні та інші. До складу допоміжних цехів особливою групою входять:

1. Енергетичні підрозділи: електростанції та теплоелектростанції; котельні;

компресорні;  станції  або  вузли  для  отримання  та  (або)  розподілу  промислових газів у рідкому або стисненому стані (кисень, азот, аргон, гелій, ацетилен, метан. пропан-бутан);  електромережі;  газо-,  паро-,  повітро-,  нафто-  та  інші продуктопроводи;

2.Санітарно-технічні підрозділи: водопостачання; каналізація; теплофікація;  водозабірні спорудження; водоймища; насосні та очисні станції  та інші.

        Обслуговуючі  цехи  та  підрозділи  виконують  функції  господарського  і частково технічного обслуговування  заводу, це:  заводоуправління;  центральна заводська  лабораторія;  їдальні;  поліклініки,  амбулаторії,  медпункти,  лікарні (медично-санітарні  частини);  навчальні  центри  (школи,  училища,  технікуми, коледжі,  курси,  вищі  навчальні  заклади  або  їх  філії  на  заводі);  пожежні  депо; охорона  та  контрольно-пропускні  пункти;  обчислювальні  центри;  зв'язок, сигналізація,  годинникове  господарство;  транспортне  господарство  (депо тепловозів,  мотовозів,  вагонів,  гаражі  автомобілів, депо електрокарів, електро- та автонавантажувачів, автомобілів); складське  господарство  (склади  твердого,  рідкого  та  газоподібного палива,  склади  засобів  виробництва,  склад  готової  продукції,  склади  відходів, станції  регенерації  для  очищення  і  відновлення  мастил,  повітря,  станції  нейтралізації).

 

Контрольні питання:

 

1.    Розкрийте зміст  технічних, організаційних і економічних завдань, що

вирішують під час проектування.

2.  Назвіть послідовність проектування машинобудівних підприємств.

3. Назвіть основні етапи процесу проектування механоскладального цеху.

4.  Наведіть загальну класифікацію підрозділів машинобудівного заводу.

5.  Перелічіть початкові дані для проектування виробництва.

6.  Перелічіть основні стадії проектування промислових підприємств.

7.  Опишіть передпроектні роботи при створенні нового заводу (цеху).

8.  Наведіть основні розділи завдання на проектування

9.  Наведіть вихідні дані, які необхідні для проектування

10.  Вкажіть основні розділи технічного проекту

11. Охарактеризуйте  основні  принципи  побудови  генерального  плану підприємства.