Тема. Загальні розрахунки проектування підрозділів сучасного виробництва

Практичне заняття № 5 Визначення кількості робочих місць

Мета — оволодіння методологією визначення кількості працюючих у підрозділі сучасного машинобудівного виробництва.

Короткі теоретичні відомості

Розрахунок основних робітників виробничого підрозділу

За робочими місцями кількість основних робітників визначається за формулою:

Р_в=М_р.в·m·К_п, (5.1)

де М_р.в – кількість місць робітників-верстатників:

, (5.2)

де Р – прийнята кількість верстатів на дільниці; К_м – коефіцієнт багатоверстатного обслуговування:

· масове виробництво 1,8…2,2;

· багатосерійне виробництво 1,5…1,8;

· середньосерійне виробництво 1,3 …1,5;

· малосерійне виробництво 1,1… 1,2;

m – число змін роботи обладнання в добу; К_п – коефіцієнт, який враховує додаткову кількість робітників для заміни:

, (5.3)

де F_н.р.= 2070 год – номінальний річний фонд часу для робітника; F_д.р.= 1820 год – дійсний річний фонд часу для робітника.

Кількість основних робітників-неверстатників важко нормується і, як правило, не визначається. Тому кількість робітників-неверстатників визначають у відсотках від числа верстатників:

· для одиничного і серійного виробництва – 3…4%;

· для багатосерійного і масового виробництва – 1…3%.

Кількість допоміжних робітників дільниці встановлюється за штатним розписом аналогічних виробничих дільниць. Дільниці з невеликою кількість обладнання (15…25 одиниць), як правило, обслуговуються загальноцеховим штатом допоміжних робітників. Тому кількість допоміжних робітників для дільниці буде враховано при розрахунку допоміжних робітників цеху.

Розрахунок верстатників цеху визначають з урахуванням кількості прийнятих верстатів у цеху:

, (5.4)

де С_п – прийнята кількість верстатів цеху; F_д.о – дійсний річний фонд часу роботи обладнання; F_д.р – дійсний річний фонд часу роботи робітника (таб. 5.1); К_м – коефіцієнт багатоверстатного обслуговування; К_з,_,К_в – коефіцієнти завантаження та використання обладнання:

- для одиничного, малосерійного і середньосерійного виробництва К_з ·К_в= 0,85;

- для багатосерійного та масового виробництва К_з ·К_в= 0,8.

Таблиця 5.1 – Дійсний річний фонд часу робітника [1]

В умовах багатосерійного та масового виробництва до виробничників належать наладчики, кількість яких визначається за нормативами.

Примітка. Залежно від точності та складності обробки 1 наладчик обслуговує різну кількість верстатів: токарні – 11…18; агрегатно-свердлильні – 5…12; універсально-шліфувальні – 8…18; токарні з ЧПК – 4…10; свердлильні і фрезерні з ЧПК – 8…16; багатоцільові верстати – 3…6.

Кількість наладчиків можна визначити укрупнено, тобто за кількістю груп верстатів за призначенням.

Кількість слюсарів для одиничного і малосерійного виробництва становить (2…3%) від Р_в, для багатосерійного і масового – (1…3%) від Р_в.

Загальна кількість основних робітників цеху: Р_о=Р_в+ Р_н+Р_сл.

Розрахунок кількості і складу працюючих у виробничому підрозділі

Допоміжні робітники складають для:

- серійного виробництва 18…25% від Р_о;

- масового виробництва 35…50% від Р_о.

Ø Службовці – 2…3% від (Р_о+Р_д).

Ø Керівники – (11…13%) від (Р_о+Р_д.

Ø Фахівці – (4…5%) від (Р_о+Р_д).

Всього працюючих в цеху: Р_пр= Р_о+Р_д+ Р_сл+Р_кер+ Р_фах.

Порядок виконання

1. На основі заданого маршруту механічної обробки та норми часу; кількості обладнання визначити кількість працівників у виробничому підрозділі та навести необхідні пояснення і розрахунки.

2. Висновки.

Зміст звіту

1. Мета і порядок виконання роботи.

2. Розрахунки кількості працівників у підрозділі (за категоріями).

3. Висновки.