Словник понять і термінів

Агрохімічна паспортизація земель – обов'язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами та зазначаються бали за агроекологічною оцінкою.

Агрохімічні картограми – план землекористування в масштабі, на якому забарвленням виділяють площі полів і їх ділянок з різними групами (класами) ґрунтів за кислотністю, вмістом рухомих форм поживних речовин і іншими показниками.

Гідролітична кислотність – це кислотність, що виявляється при дії на грунт розчину гідролітично-лужних солей, це загальна кислотність ґрунту.

Ґрунт – це трифазна система, до складу якої входять тверда, рідка і газоподібна фази, що постійно взаємодіють між собою.

Ґрунтова діагностика – це аналіз ґрунту на вміст у ньому рухомих поживних речовин до внесення добрив та в період вегетації рослин.

Паспорт поля – спеціальний бланк, куди вносять всі дані про природно-господарський і грунтово-агрохімічний стан поля або окремої ділянки.

Реакція ґрунту – це співвідношення концентрації іонів Н⁺ і ОН^- у ґрунтовому розчині, що виражена через рН водної або сольової суспензії ґрунту.

Родючість – це сукупність властивостей, що забезпечують здатність ґрунту задовольняти вимоги рослин до факторів життя.

Ступінь насиченості ґрунту основами – це частка в загальній ємності вбирання, що припадає на ввібрані основи.

Сума ввібраних основ – це загальна кількість усіх катіонів основ, увібраних ґрунтовим вбирним комплексом, загальна сума катіонів без водню й алюмінію.

Біометрична, морфологічна та фенологічна діагностика – діагностика живлення рослин, якапередбачає реєстрацію зміни розмірів і маси рослин, темпів утворення органів і їх кількість.

Візуальна діагностика – діагностика живлення рослин за зовнішніми ознаками нестачі або надлишку елементів живлення.

Живлення – процес надходження і засвоєння рослинами поживних речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності, є складовою частиною загального обміну речовин у рослин.

Листкова діагностика – проведення аналізу відібраних зразків рослин в агрохімічній лабораторії на вміст у них органічних сполук азоту та зольних елементів після озолення в суміші кислот або пероксидіюводню.

Рослинна діагностика – це методи визначення потреби рослин в елементах живлення за станом самих рослин.

Тканинна діагностика –  визначення потреби проведення некореневих азотних підживленьзернових культур.

Хімічна діагностика – діагностика живлення рослин за допомогою якісних реактивів.

Внутрішньогрунтове внесення добрив – це внесення добрив з одночасним загортанням їх угрунт.

Локальне внутрішньогрунтове внесення добрив – це внесення добрив з розміщенням їх у грунтіосередками різних форм та розмірів (суцільними або окремими стрічками з проміжками, екраном, гніздами тощо), зорієнтованих щодо рослин або поверхні ґрунту.

Поверхневе внесення добрив – розсівання добрив на поверхні ґрунту з наступним загортанням їх ґрунтообробними знаряддями або без загортання, коли добрива вносять на сіножатях, пасовищах чи посівах сільськогосподарських культур.

Поверхнево-локальне внесення – це розміщення мінеральних добрив на поверхні ґрунту концентрованими осередками, переважно у вигляді стрічок різної ширини.

Розкидне (суцільне) внесення – це суцільне розподілення добрив на поверхні ґрунту.

Складування добрив – це складання незатарених добрив у бурти відповідної висоти або штабелювання затарених добрив для кращого використання місткості складу.

Технологія – комплекс послідовних виробничих операцій, що здійснюються під час застосуваннядобрив.

Фертигація – внесення мінеральних добрив з поливною водою.

Основне удобрення – внесення органічних і мінеральних добрив до сівби для забезпечення елементами живлення рослин протягом всієї вегетації з урахуванням потреб їх в окремих елементах живлення в різні етапи онтогенезу.

Припосівне удобрення – внесення добрив для поліпшення кореневого живлення рослин у першийперіод росту і розвитку.

Підживлення – додатковий захід доповнення і поліпшення використання добрив із збереженням в чистоті довкілля.

Система застосування добрив у сівозміні – частиною загальної системи удобрення в господарстві, яка передбачає розподіл органічних і мінеральних добрив та хімічних меліорантів між полями сівозміни з урахуванням потреби в них окремих культур для одержання максимального приросту врожайності за постійного підвищення родючості ґрунту.

Система удобрення – це багаторічний план застосування добрив у господарстві, що забезпечує раціональне й ефективне їх використання.

Система удобрення в господарстві – це комплекс агрономічних і організаційно-економічних заходів щодо раціонального використання органічних і мінеральних добрив та хімічних меліорантів для систематичного підвищення родючості ґрунту, підвищення врожайності сільськогосподарських культур, поліпшення якості вирощеної продукції, росту продуктивності праці.

Система удобрення окремих культур під часїх чергування в сівозміні – це план застосування органічних і мінеральних добрив, в якому визначено норми, форми, строки і способи їх застосування, з урахуванням запланованої врожайності, біологічних особливостей культур залежно від виробничих властивостей ґрунтів, добрив, кліматичних умов і технології вирощування.