Лекція 4. Вибір операційної
системи та програмного забезпечення
1. Вибір операційної системи
Виховані на домашніх Windows-робочих станціях, багато користувачів
намагаються перенести свої знання тільки однієї операційної системи в реальне
життя. Однак
сучасні системи, як правило, об'єднують рішення на різних операційних
середовищах. У
першу чергу враховуються питання продуктивності, фактори надійності, економічні
аспекти рішень і т. д.
Windows-системи відрізняються зручним для користувача інтерфейсом,
широким спектром прикладних програм, великою армією розробників. У результаті Windows
фактично є домінуючою програмою на кінцевих користувацьких місцях, особливо в
організаціях і підприємствах, де виконувані операції не завжди чітко фіксовані
(рис. 4.1).
Рис. 4.1 –
Логотипи різноманітних версій операційної системи Windows
У той же час більшість офісних завдань, що вирішуються на
комп'ютерах, відносяться до роботи з документацією, електронною поштою,
серфінгом Інтернету. Ці
завдання чудово вирішуються і в безкоштовних додатках, за які не потрібно
платити ліцензійні відрахування. Тому в організаціях, у
яких починають рахувати гроші і оцінювати ефективність роботи, поступово
починають впроваджуватися рішення на відкритих кодах і на персональних робочих місцях. Якщо
говорити про безкоштовні операційні системи, то в першу чергу слід назвати
проект Ubuntu Linux, в рамках якого виходять як серверні
версії, так і десктопні
(рис. 4.2).
Рис. 4.2 –
Логотип проекту Ubuntu
Linux
Ці операційні системи підтримуються крупними компаніями:
OEM-партнерами є ARM, Asus, Dell,
Hewlett Packard, Lenovo, багато компаній розробляють прикладне програмне
забезпечення і т. д. Група розробників постійно випускає оновлення, рішення для
покращення безпеки, гарантується технічна підтримка спеціальних серверних
версій протягом тривалого терміну експлуатації (5 років) і т. д.
Принципового значення вибір того чи іншого дистрибутива не має,
головне – загальна спрямованість процесу на неухильне розширення рішень
відкритого коду.
Інформатизація все більше приходить і на виробництво. У виробничих
інформаційних системах експлуатуються «важкі» додатки, історично створені для
Unix-систем
(рис. 4.3). На середніх
підприємствах такі рішення переходять на ту чи іншу версію Linux. Серед найбільш відомих
можна згадати HP AIX, Oracle Solaris,
RedHat.
Рис. 4.3 –
Логотип Unix-систем
* nix-системи відрізняються, насамперед, надійністю і стабільністю
роботи, можливостями тонкого
налаштування. Додатки, будучи
запущені, не переривають роботи протягом багатьох місяців.
Позначення UNIX-подібної
операційної системи, яка утворилася під впливом UNIX, іноді скорочується до
позначення «* nix-система».
Вартість
Вибір операційної системи, в тому числі, залежить і від її
вартості та вартості обслуговування.
Абстрактної вартості операційної системи та програмного
забезпечення не існує. У
кожному конкретному випадку вона повинна оцінюватися для умов конкретного
підприємства. Не
вірте тому, що адміністратора Linux треба навчати, а
адміністратор Windows вже підготовлений «за замовчуванням». На первинному рівні
адміністрування будь-який фахівець, що має деяке знайомство з інформаційними
системами, досить швидко зможе почати керувати як Linux,
так і Windows. А
якщо виникає необхідність серйозної підготовки, то без навчання не обійтися як
одному, так і іншому фахівцеві.
Для оцінки: в зарубіжних
проектах на вартість супроводу програмного забезпечення закладаються суми,
приблизно в розмірі 1/5 загальної вартості продукту.
Відкриті стандарти
На практиці більшість інформаційних систем включає в себе
комп'ютери з різними операційними системами і прикладними програмами. На кожній дільниці
застосовується найбільш оптимальне рішення. Гарантом їх
працездатності є єдині стандарти взаємодії.
Сторінка Інтернету може бути переглянута в будь-якому браузері – Firefox, Internet Explorer, Opera
і т.д. Відсутні проблеми взаємної аутентифікації
користувачів Windows – Linux. У
Windows реалізований відкритий стандарт Kerberos, а
для взаємодії по протоколах NTLM і т. д. є безкоштовний продукт Samba, що входить до складу всіх дистрибутивів Linux. Об'єднання каналів при
передачі інформації здійснюється на основі стандарту 803.2ad незалежно від
конкретної моделі мережного обладнання, встановленого в мережі передачі даних. Документи, підготовлені
в MS Office, відкриваються в OpenOffice (безкоштовна
офісна система, призначена для Linux), і навпаки.
Подібних прикладів можна навести безліч.
У той же час багато фірм пропонують власні унікальні технології
для реалізації в інформаційній системі. Застосовувати їх чи ні –
серйозна проблема в кожному конкретному випадку. Якщо ви використовуєте
унікальну технологію, то зазвичай отримуєте більш високу продуктивність, ніж
при типовому рішенні, але опиняєтеся прив'язаними до конкретного вендора. При цьому перспектива
подальшої підтримки технічної частини рішення, виробником часто буває не
очевидною, якщо, звичайно, очистити пропозиції від рекламних слоганів.
У кожному разі потрібно орієнтуватися в першу чергу на
використання рішень, описаних у відкритих стандартах. І тільки в разі
неможливості такого вибору застосовувати пропрієтарні
технології та розробки.
Пропрієтарним (від англ. proprietary
– приватний,
патентований) називають програмне забезпечення, що є власністю автора, зберігає
за собою монопольне право на використання, поширення, копіювання та аналогічні операції. Пропрієтарне
програмне забезпечення також може мати відкритий (опублікований) код, але його
ліцензія включає контроль власника над продуктом.
Вендор (від англ. vendor
– продавець, торговець) – юридична або фізична
особа, яка є постачальником товарів і послуг, об'єднаних торговою маркою.
Сертифікація системних адміністраторів
Якщо якийсь час назад часто зустрічалися
трудові династії, то зараз зміна роботи через 2-3 роки стала реальним способом
збільшення заробітної плати. При
цьому посередниками між працівниками та роботодавцями виступають кадрові
агентства, а працівник найчастіше оцінюється тільки за формальними ознаками.
Майже повсюдно підбором і прийомом персоналу займаються менеджери,
які не є фахівцями з кадрової роботи, а оцінюють «паперову» складову резюме.
Оскільки такі «правила гри» реально існують, то системному
адміністраторові слід не забувати під час своєї роботи отримувати необхідні
сертифікати. Якщо
керівництво погоджується оплатити курси навчання, на яких готують до здачі
іспиту на такі сертифікати, – добре. В іншому випадку слід
знайти власні кошти для оплати сертифікації в якій-небудь області.
Сертифікат – те ж, що і
права на водіння автомобіля. Він не підтверджує, що ви добре водите
машину, проте є документом, який свідчить на вашу користь. Хоча – за даними спеціалізованих досліджень
– довіра до сертифікатів з боку лінійних керівників на Заході падає, для
більшості співробітників кадрових служб кількість наявних у вас сертифікатів
пропорційно можливості позитивного рішення, тоді як їх відсутність може стати
приводом для відмови.
І навпаки, наявність
сертифіката часто аж ніяк не свідчить про рівень фахівця. Наприклад, автору неодноразово доводилося
відмовляти в прийомі на роботу особам, які надавали численні сертифікати, але в
процесі співбесіди не підтверджують зазначені в них практичні навички
управління системою.
Вибір
вендора
Особисто
я рекомендую всім купувати обладнання середнього цінового
діапазону. Топові моделі зазвичай володіють функціоналом, який не буде
затребуваний під час експлуатації. Найдешевші – часто працюють не так
стабільно, як хотілося б. Цей принцип можна поширити і на вибір
вендора. Як правило, інформацію про ранжирування вендорів
отримати достатньо легко. І краще вибирати знову ж фірми з середини
списку. Найбільш відомі вендори часто завищують
вартість обладнання, користуючись популярністю своєї марки. Слід не піддаватися
на рекламні обіцянки: великі компанії виділяють на маркетингові цілі досить
істотний відсоток від вартості обладнання.
2. Вибір програмного забезпечення
В основу роботи комп'ютерів покладено програмний принцип
керування, який полягає в тому, що комп'ютер виконує дії за заздалегідь заданою
програмою. Цей принцип забезпечує універсальність використання комп'ютера: у
певний момент часу розв'язується задача відповідно до вибраної програми. Після
її завершення у пам'ять завантажується інша програма і т.д.
Програма ‒
це запис алгоритму розв'язання задачі у
вигляді послідовності команд або операторів мовою, яку розуміє комп'ютер.
Кінцевою метою любої комп'ютерної програми є керування апаратними засобами.
Для нормального розв'язання задач на комп'ютері потрібно,
щоб програма була налагоджена, не потребувала дороблень і мала відповідну
документацію. Тому стосовно роботи на комп'ютері часто використовують термін програмне забезпечення (software),
під яким розуміють сукупність програм, процедур і правил, а також документації,
що стосуються функціонування системи оброблення даних.
Програмне та апаратне забезпечення у комп'ютері працюють у
нерозривному зв'язку та взаємодії. Склад програмного забезпечення
обчислювальної системи називається програмною
конфігурацією. Між програмами існує взаємозв'язок, тобто багато програм
працюють, базуючись на програмах нижчого рівня. Міжпрограмний
інтерфейс ‒ це розподіл програмного забезпечення на декілька пов'язаних
між собою рівнів. Рівні програмного забезпечення являють собою піраміду, де
кожен вищій рівень базується на програмному забезпеченні попередніх рівнів.
Схематично структура програмного забезпечення наведена на рис. 4.4.
Прикладний
рівень |
Службовий рівень |
Системний рівень |
Базовий рівень |
Рис. 4.4. Програмне забезпечення
Базовий рівень
Цей рівень є найнижчим рівнем програмного забезпечення.
Відповідає за взаємодію з базовими апаратними засобами. Базове програмне
забезпечення міститься у складі базового апаратного забезпечення і зберігається
у спеціальних мікросхемах постійного запам'ятовуючого пристрою (ПЗП), утворюючи
базову систему введення-виведення BIOS (EFI).
Програми та дані записуються у ПЗП на етапі виробництва і не можуть бути
змінені в процесі експлуатації без спеціального обладнання.
Системний рівень
Системний рівень ‒ є перехідним. Програми цього рівня
забезпечують взаємодію інших програм комп'ютера з програмами базового рівня і
безпосередньо з апаратним забезпеченням. Від програм цього рівня залежать
експлуатаційні показники всієї обчислювальної системи. При під'єднанні до
комп'ютера нового обладнання, на системному рівні повинна бути встановлена
програма, що забезпечує для решти програм взаємозв'язок із цим пристроєм.
Конкретні програми, призначені для взаємодії з конкретними пристроями,
називають драйверами.
Інший клас програм системного рівня відповідає за взаємодію
з користувачем. Завдяки йому є можливість вводити дані у обчислювальну систему,
керувати її роботою й отримувати результат у зручній формі. Це засоби
забезпечення користувацького інтерфейсу, від них залежить зручність та
продуктивність роботи з комп'ютером.
Сукупність програмного забезпечення системного рівня утворює
ядро операційної системи комп'ютера. Наявність
ядра операційної системи ‒ є першою умовою для можливості практичної
роботи користувача з обчислювальною системою. Ядро операційної системи виконує
такі функції: керування пам'яттю,
процесами введення-виведення, файловою системою, організація взаємодії та
диспетчеризація процесів, облік використання ресурсів, оброблення команд і т.д.
Службовий рівень
Програми цього рівня взаємодіють як із програмами базового
рівня, так і з програмами системного рівня. Призначення службових програм
(утиліт) полягає у автоматизації робіт по перевірці та налаштуванню
комп'ютерної системи, а також для покращення функцій системних програм. Деякі
службові програми (програми обслуговування) відразу
додають до складу операційної системи, доповнюючи її ядро, але більшість є
зовнішніми програмами і розширюють функції операційної системи. Тобто, у
розробці службових програм відслідковуються два напрямки: інтеграція з
операційною системою та автономне функціонування.
Прикладний
рівень
Програмне забезпечення цього рівня являє собою комплекс
прикладних програм, за допомогою яких виконуються конкретні завдання (від
виробничих до творчих, розважальних та навчальних). Між прикладним та системним
програмним забезпеченням існує тісний взаємозв'язок. Універсальність
обчислювальної системи, доступність прикладних програм і широта функціональних
можливостей комп'ютера безпосередньо залежать від типу наявної операційної
системи, системних засобів, що містяться у її ядрі й взаємодії комплексу
людина-програма-обладнання.
Основні види мережевого програмного забезпечення:
-
Аналізатор трафіку, або сніфер (від англ. to sniff - нюхати) – програма або програмно-апаратний
пристрій, призначений для перехоплення і подальшого аналізу, або тільки аналізу
мережного трафіку, призначеного для інших вузлів.
-
Робот або бот, а
також інтернет-бот, www-бот тощо (англ. bot, скор. від англ. robot) – спеціальна програма, що виконує
автоматично і/або за заданим розкладом які-небудь дії через ті ж інтерфейси, що
й звичайний користувач. Людина, що обслуговує сервери, може помістити на
сервері файл robots.txt, що містить обмеження, яким зобов'язані підпорядковуватися
боти.
-
Операційні системи для комунікаційного обладнання – спеціальні операційні системи, які потрібні для мережевого
обладнання.
-
Системи управління доступом до мережі ‒ сукупність програмно-апаратних технічних засобів безпеки, що
мають на меті обмеження та реєстрацію входу-виходу об'єктів в мережі.
Склад
програмного забезпечення типової організації
Будь-яка
інформаційна система включає в себе інфраструктурні служби – служби і програми,
необхідні для підтримки роботи системи і виконання типових функцій, а також
власне «корисне» програмне забезпечення – додатки, що виконують розрахунки з
метою забезпечення виробництва даної організації.
Якщо
прикладне програмне забезпечення дуже різноманітне і загальні рекомендації дати
досить складно, то інфраструктурні рішення багато в чому схожі.
У
будь-якій інформаційній системі представлені наступні класи програмного
забезпечення:
·
операційні системи;
·
підсистеми дозволу імен;
·
підсистеми авторизації, аутентифікації і контролю доступу;
·
служби файлових сервісів;
·
засоби доступу до глобальної мережі
(Інтернету) і перегляду зовнішніх ресурсів;
·
програмне забезпечення захисту хоста (антивірусне ПЗ та ПЗ між мережевих
екранів, контролю додатків і т. д.);
·
підсистема резервного копіювання;
·
програмне забезпечення офісу (текстовий
редактор, редактор електронних таблиць і т. д.);
·
підсистема обміну повідомленнями
електронної пошти.
Базові
відомості про роботу в * nix-системах
Інформаційні
системи підприємств не обходяться сьогодні без серверів, що працюють на одному з
клонів * nix-систем.
Linux-міфи
Безкоштовні
операційні системи та прикладні програми є серйозним конкурентом комерційним
продуктам. На більшості робочих місць можна безболісно перейти на програми
з відкритим кодом. Природно, що навколо цієї проблеми існує багато
рекламних спекуляцій, покликаних вселити користувачам і керівникам певні
уявлення про «правильний» шлях.
Сучасні
операційні системи та прикладні програми, особливо наймасовіші, будуються,
насамперед, на стандартах. Як Linux, так і
Windows можуть використовувати однакові мережеві протоколи, єдину базу
користувачів (сервер з обліковими записами користувачів може бути як на основі Linux, так і Windows) і т. д.
Природно,
що повної тотожності різних продуктів бути не може.
Виникаючі проблеми носять, насамперед,
психологічний характер. Коли я вирішив змінити оглядач Інтернету (у той
час це був вимушений крок, оскільки продуктивності мого комп'ютера не вистачало
для роботи в Internet Explorer), то кілька днів мене не покидало почуття
дискомфорту і бажання повернутися у звичне середовище. Зараз я вже ні за
що не відмовлюся від роботи в Firefox: ця програма
мені здається більш зручною і надає великі можливості. Істотно менші
незручності були пов'язані з переходом до OpenOffice.
Сьогодні
в розпорядженні користувачів велика кількість різноманітних дистрибутивів Linux на будь-який смак. Їх легко знайти і скачати з
мережі Інтернет. Дистрибутиви для серверів і робочих станцій відрізняються
тільки набором програм, ви легко можете встановити додаткові пакети і використовувати,
наприклад, робочу станцію в якості сервера.
Для
роботи сервера Linux графічний інтерфейс
зайвий. І адміністратори, що мають навіть незначний досвід роботи,
намагаються виконувати більшість операцій саме в режимі командного
рядка. Тим не менш, графічний інтерфейс в даній операційній системі також
присутній, і ви можете використовувати його для налаштувань так само, як робили
це в Windows.
У
той же час, використання командного рядка має ряд переваг. По-перше,
команди дуже легко автоматизувати, використовуючи пакетні файли.
По-друге,
графічний інтерфейс сам може бути причиною помилок, крім того, на оформлення
затрачаються серйозні ресурси системи. По-третє, використання текстових
файлів конфігурації програм дозволяє дуже легко переносити налаштування з
однієї системи на іншу, а для резервування системи в більшості випадків
достатньо зберегти кілька текстових файлів.
Кілька
моментів, про які слід знати користувачам Linux
В
Інтернеті представлений досить великий обсяг документації по налаштуванню Linux, і якщо виникла та або інша проблема, швидше за все,
ви знайдете необхідні рекомендації простим пошуком в Мережі. Тут згадаємо
тільки кілька основних моментів, які потрібно врахувати адміністраторам, що
мають досвід роботи тільки в Windows.
Власне
сам Linux – це тільки ядро. Решта – це додатки,
служби та демони, які ви встановлюєте. Непарні номери версій –
експериментальні, парні (2.8 і т. д.) являють собою стабільні збірки.
У Linux не прийнято зберігати файли «де прийдеться». Є
досить чітка структура розміщення інформації, тому, наприклад, всі дані
користувача будуть знаходитися тільки в папці відповідного особистого профілю.
При
роботі в консолі система дозволяє автоматично доповнювати введення з клавіатури
після натискання клавіші <Tab>. Наприклад,
якщо потрібно скопіювати файл, то досить набрати команду (cp),
перші символи імені файлу і натиснути клавішу <Tab>. Якщо
перші символи однозначно визначають ім'я файлу або команди, то система
автоматично допише повну назву. В іншому випадку ніяких змін на екрані не
буде, а повторне натискання клавіші <Tab>
виведе на екран повний перелік імен, що починаються з введених символів.
«У крові» більшості системних адміністраторів живе бажання
застосувати нову версію ПЗ відразу ж після його випуску. Бажання зрозуміле, хоча
в більшості реальних ситуацій кінцеві користувачі не отримають від такого
переходу ніяких додаткових переваг. Подумайте, які нові
функції експлуатуються в офісних програмах? Переважній більшості
користувачів достатньо тільки тих можливостей, які їм були доступні, наприклад,
вже в MS Office 97.
У будь-якому випадку необхідно оцінити вигоди, які ви сподіваєтеся
отримати від переходу на нову версію програмного забезпечення, і порівняти їх з
витратами на цю операцію (вартість оновлення версій ПЗ, вартість модернізації
устаткування і т. д.). Виявляється,
що дуже часто можна слідувати старій добрій пораді: якщо програма працює, то не треба її чіпати.
Зазвичай, велика
кількість версій ПЗ, що одночасно знаходяться в експлуатації, ускладнює роботу
адміністратора. Наприклад, необхідно стежити за оновленнями всього парку ПЗ,
встановлювати замість одного патча два або три,
завантажуючи їх з Інтернету. Але зазвичай серйозних проблем така
ситуація не створює.
Контрольні запитання:
1.
Що прийнято розуміти під терміном «software»?
2. Назвіть основні рівні та склад програмного забезпечення типової
організації.
3.
Охарактеризуйте основні клієнтські операційні системи
4.
Переваги та недоліки операційних систем
Windows та Linux
5.
Ваші поради при виборі операційної
системи.