Альтернативна вартість капіталу – норма повернення (відсоток) на інвестований капітал при найкращому доступному варіанті його вкладення.

Активне управління портфелем цінних паперів – передбачає, з одного боку, ретельне відслідковування та придбання найбільш ефективних цінних паперів, а з іншого боку – максимально швидке позбавлення від низько доходних цінних паперів.

Акція – це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Ануїтет або фінансова рента – ряд послідовних платежів, які сплачуються у вигляді грошової суми через рівні проміжки часу (щомісячно, щоквартально, щорічно) незалежно від їх походження, мети та використання.

Аналіз беззбитковості проекту – це аналіз, у якому визначаються точки рівноваги, в яких надходження від продаж дорівнюють витратам на продану продукцію.

Аналіз сценаріїв розвитку проекту – аналіз, який дає змогу оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни декількох змінних через вірогідність кожного сценарію.

Бізнес-план – це стандартний документ, у якому детально обґрунтовується концепція призначеного для реалізації реального інвестиційного проекту і наводяться основні його технічні, економічні, фінансові та соціальні характеристики.

 Боргові цінні папери – це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання.

Брокер – фірма або окрема особа, що купує і продає цінні папери за дорученням клієнта, не стаючи їх власником. Одержує за це комісійні.

Варант –  це різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом разом з власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій цього емітента  упродовж певного періоду за певною ціною.

Вартість – еквівалент цінності об’єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг.

Вигоди проекту – будь-які надходження у грошовому виразі, що можуть бути одержані у процесі використання проекту, включаючи ліквідаційну вартість основних засобів.

Відсоткова (процентна) ставка – відносна величина, за якою визначається розмір платежу (відсотків), що сплачуються позичальником власнику капіталу за право його використання протягом певного періоду.

Внутрішні інвестиції – це інвестиції, які здійснюють в об’єкти інвестування в межах держави.

Внутрішня норма дохідності (IRR) – це ставка дисконту, використання якої забезпечило б рівність поточної вартості очікуваних грошових відтоків та поточної вартості очікуваних грошових припливів від реалізації інвестиційного проекту.

Вторинний ринок – це сфера обігу цінних паперів, куди вони потрапляють після того як їх продасть перший власник, що купив ці папери у емітента. Цей ринок може бути неорганізованим, або позабіржовим та організованим, або біржовим.

Внутрішня норма дохідності – ставка дисконту, при якій наведені доходи дорівнюють наведеним витратам і, отже, чиста теперішня вартість проекту дорівнює нулю.

Грошовий потік – різниця між грошовими надходженнями і витратами. Елементами грошового потоку можуть бути дохід, витрати, прибуток, платіж та ін.

Девелопери –юридичні особи, які беруть на себе функції з управління капіталом, що інвестується

Депозитарії цінних паперів – це спеціалізована посередницька організація, яка забезпечує збереження й облік цінних паперів, обслуговує угоди, пов’язані з їх обігом, та у разі потреби – поставку паперових бланків фондових інструментів із своїх сховищ у місця, зазначені їх власниками.

 Дериватив – це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати базовий актив (цінні папери) на визначених ним умовах у майбутньому. Існують такі форми деривативів.  

Дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою на користь власника акцій у зв’язку з розподілом частини його доходу (прибутку).

Дисконт (норма дисконту) – величина, за якою здійснюється дисконтування вигід і витрат.

Дисконтування – урівнювання цінності вигід і витрат, що припадають на різні часові періоди.

Довгострокові інвестиції – це інвестиції, на період більше одного року, зокрема, це вкладення в основне виробництво, інноваційну діяльність, цінні папери строком погашення більше 1 року та інше.

Емітенти цінних паперів – це держава в особі уповноваженого органу, юридична особа й у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску.

Ефект фінансового левереджу — показник, що характеризує рівень додатково генерованого прибутку на власний капітал за різної частки використання боргових коштів.

Зберігачі цінних паперів – це організації, які мають дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітенту з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах.

Інвестиційна діяльність визначена як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиційна стратегія – це процес формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення на базі прогнозування умов здійснення цієї діяльності, кон’юнктури інвестиційного ринку як у цілому, так і на окремих його сегментах.

Інвестиційний клімат – це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів.

Інвестиційний портфель – це визначена сукупність об’єктів фінансового та реального інвестування, яка формується відповідно до попередньо розробленої інвестиційної стратегії, залежно від інвестиційних цілей.

Інвестиційний ринок (ринок інвестицій та ринок інвестиційних товарів) – це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцями та споживачами інвестиційних товарів та послуг, а також об’єктів інвестування в усіх його формах.

Інвестиційний сертифікат – це цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді. Таким чином, емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду виступає компанія з управління активами цього фонду.

Інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців.

Індекс прибутковості – відображає відносну прибутковість проекту. Обчислюється відношенням суми наведених ефектів (різниця дисконтова них вигід і операційних витрат без амортизації) до наведеної величини інвестицій.

Інжиніринго-консалтингові фірми – це фірми. Які займаються розробкою на договірних засадах різного роду документації – інформаційної, науково-технічної, проектно-кошторисної та інших. За замовленням окремого інвестора інжиніринго-консалтингові фірми виконують також техніко-економічне обґрунтування проекту, розробляють бізнес-план, здійснюють моніторинг проекту, авторський та технічний нагляд при його виконанні, організовують та проводять тендерні торги.

Інститути спільного інвестування (ІСІ), до яких відносять корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, які провадять діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів із метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Інтелектуальна власність — право особи на результат інтелектуальної чи творчої діяльності або на інший об’єкт права.

Казначейські зобов’язання України – вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Капітальні інвестиції — це інвестиції, що спрямовуються у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання, створення необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для здійснення монтажу), а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.

 

Клірингові депозитарії – це організації, які отримують, звіряють та поновлюють поточну інформацію, готують бухгалтерські та облікові документи, необхідні для виконання угод щодо цінних паперів, визначають взаємні зобов’язання, що передбачає взаємозалік, забезпечують та гарантують розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Командитні товариства – це товариства, які включають поряд з одним або кількома членами, що несуть повну відповідальність, також  одного або декількох учасників, відповідальність яких обмежується сумою внесків у майні товариства. Перші несуть солідарну відповідальність за боргами товариства і здійснюють управління справами командитного товариства.   

Коефіцієнт капіталізації – це показник, що характеризує відшкодування інвестованого капіталу, яке можливе або шляхом перепродажу об’єкта нерухомості, або шляхом одержання доходу, величина якого забезпечує одержання не тільки відсоткового доходу на капітал, а й поступове його відшкодування за певний період часу.

Короткострокові інвестиції – це інвестиції, на період до одного року. До них належать інвестиції у короткострокові депозитні вклади, державні та корпоративні облігації, із строком погашення до 1 року та інші фінансові активи.

Метод аналізу сценаріїв – при його застосуванні одночасному вивченню підлягає вся група визначених змінних (факторів) та їх взаємозв’язки.

Метод аналізу чутливості проекту – спосіб, за допомогою якого виявляють ключові фактори, які найбільшою мірою визначають успіх проекту. Вони мають назву «критичних факторів», або «критичних змінних».

Методи фінансування інвестицій – сукупність підходів до фінансування окремих інвестиційних проектів, основними з яких є: повне самофінансування, акціонування, кредитне фінансування, лізинг і селенг, змішане фінансування.

Модифікована внутрішня норма дохідності – це ставка дисконтування, яка прирівнює поточну вартість інвестиційних витрат не з поточною, а з майбутньою вартістю грошових потоків за доходами проекту.

Моніторинг інвестиційних проектів – це механізм проведення постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій.

Нарощення – процес збільшення суми початкового капіталу за рахунок приєднання нарахованих відсотків.

Науково-технологічний парк – це комплекс дослідних інститутів, лабораторій, дослідних заводів, створюваних на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою (лабораторні корпуси, виробничі приміщення багатоцільового призначення, інформаційно-обчислювальні центри колективного користування, системи транспортних та інших комунікацій, магазини, житлові приміщення).

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений у ньому строк із виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Опціон – це стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах у майбутньому, із фіксацією ціни на момент укладання такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту

Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Первинний ринок – це економічний простір, який цінний папір проходить від свого емітента до першого покупця. Економічним він називається не лише тому, що на ньому діють емітент та інвестор, але й тому, що він раціонально організований, виконує певне економічне завдання і тільки в межах цього простору емітент може отримати необхідний йому капітал.

Період окупності інвестицій – показник, під яким розуміють тривалість періоду часу, протягом якого сума чистих надходжень від проекту замістить суму інвестицій.

Платоспроможність – достатність у підприємства грошей та їх еквівалентів для розрахунку по своїх першочергових платіжних зобов’язаннях.

Повні товариства – це товариства, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть колективну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, причому відповідальність учасники несуть незалежно від часу виникнення боргів.

Портфельні інвестиції – це господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за грошові кошти на фондовому ринку. Основною рисою портфельних інвестицій є те, що інвестор не має права на участь в управлінні підприємства, а такі інвестиції передбачають лише одержання інвестором дивідендів на акції підприємства або інші цінні папери.

Постнумерандо — це грошові потоки, що відбуваються наприкінці кожного періоду.

Пренумерандо — це грошові потоки, що відбуваються на початку кожного періоду.

Похідні фінансові інструменти – ф’ючерсні контракти, форвардні контракти та інші похідні цінні папери, депозитарні розписки.

Приватні інвестиції здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи з приватним капіталом.

Промислово-фінансова група (ПФГ) – це велике угруповання підприємств, банків, інших юридичних осіб, які займаються виробничою, торгівельною, фінансово-кредитною діяльністю.

Пропозиція [supplay] – обсяг товару, який виробник (продавець) готовий продати при даних цінах.

Поточні витрати – це витрати, які належать до виробництва і реалізації продукції, що виробляється в результаті використання проекту.

Пряма інвестиція – це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна в статутний капітал (фонд) юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. До прямих інвестицій можна віднести і безпосереднє внесення будь-яких цінностей на основі договору інвестицій.

Ринок цінних паперів – це складний механізм, із допомогою якого встановлюються відповідні правові та економічні взаємовідносини між підприємцями, корпораціями та іншими структурами, яким необхідні фінансові кошти для свого розвитку та організаціями та громадянами, які їх можуть позичити (надати) на певних умовах.

Реінвестиції – капітальні чи фінансові інвестиції, здійснювані за рахунок доходу (прибутку), одержаного від інвестиційних операцій.

Реновація – економічний процес заміщення основних засобів, що вибувають внаслідок фізичного і морального зносу. Джерелом інвестицій на реновацію є амортизаційні відрахування.

 Ризик проекту – небезпека для успішного його виконання, що зумовлюється можливістю виникнення несприятливих ситуацій.

Середньозважена вартість капіталу – це рівень дохідності, який повинен мати інвестиційний проект, щоб можна було забезпечити одержання усіма інвесторами доходу, аналогічного тому, який їм забезпечували б інші об’єкти інвестування з подібним ступенем ризику.

Ставка дисконтована – ставка, яка використовується для розрахунку приведеної вартості.

Ставка нарощення – ставка, яка використовується для розрахунку майбутньої вартості грошей.

Ставка облікова, або дисконтна – відношення відсоткових грошей, сплачених (одержаних) за одиницю часу (як правило, за рік) до очікуваних до

настання строку платежу.

Товариства з додатковою відповідальністю – це товариства, статутний фонд яких поділяється на частки, що належать учасникам. Учасники відповідають за боргами товариства пропорційно до своїх внесків, а в разі нестачі коштів – додатковим майном, що належить всім учасникам товариства. Граничний розмір відповідальності визначено установчими документами.

Товариства з обмеженою відповідальністю – це товариства, статутний фонд яких повинен становити не менше 625 мінімальних заробітних плат. Статутний фонд поділяється на частки, розмір яких визначено установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх внесків або пропорційно до них. Зміна вартості майна, а також додаткові внески учасників не впливає на розмір їх частки у статутному фонді.

Точка беззбитковості або критичний обсяг продаж – позиція, за якої створюється рівновага між надходженнями від продаж і витратами (ціною і собівартістю). Коли обсяг реалізації буде меншим, ніж в цій точці, виробник зазнає збитків.

Фінансовими інструментами розуміють контракти, які одночасно приводять до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов’язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких перевалюють цінні папери, із метою одержання доходу (прибутку) у майбутньому.

Фінансовий леверидж (важіль) – це ефект, за якого виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток, більший за відсоток за кредит.

Фірми-дєвелопери – юридичні особи, які беруть на себе функції з повної реалізації капіталу, що інвестується. Такі фірми самостійно здійснюють пошук найвигіднішого місця вкладання коштів інвестора, розробку проекту, його фінансування, реалізацію та введення в експлуатацію. Окремі функції з реалізації проекту в цілому чи його окремого етапу може брати на себе  проект-менеджер (керівник проекту), який залучається  спеціально на період реалізації інвестиційного проекту.

Фірми-ріелтери – це фірми посередники з торгівлі нерухомістю. Вони працюють не лише за угодами з продавцями нерухомості, а й визначають інвесторам економічну доцільність Придбання тих чи інших готових будівель, споруд чи незавершених будівельних об’єктів.

Фондова біржа – це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.

Ф’ючерсний контракт – це стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) базовий актив у визначений  час та  на  визначених  умовах  у  майбутньому,  із фіксацією ціни на момент укладання зобов’язань сторонами контракту

Хеджування – це сукупність заходів зі страхування ризиків, зміни ціни товару, що реалізується, курсів валют та відсотків.

Холдинг, при якому головна компанія, крім функцій управління та контролю, займається також спільно з дочірніми компаніями підприємницькою діяльністю. Холдинги бувають галузеві, міжгалузеві,  транснаціональні.

Холдингова компанія – це компанія, суть діяльності якої полягає в придбанні юридичними особами контрольних пакетів акцій різних компаній та здійснення контролю над такими юридичними особами як пов’язані особи.

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Ціна інвестиційного кредиту – це відсоткова ставка, яка передбачається у кредитному договорі з урахуванням: терміну користування позикою; заходу, що кредитується; забезпечення своєчасності розрахунків позичальника за раніше одержаними позиками та ступеня ризику.

Чистий холдинг, при якому головна компанія виконує тільки функції управління й контролю за діяльністю дочірніх підприємств.

Чиста теперішня вартість (чиста теперішня цінність, чиста наведена вартість, чистий дисконтований дохід) – визначається як добуток цінності за життєвий цикл проекту на коефіцієнт дисконтування (1/(1 + d)t .