РОЗДІЛ 2. РАСТРОВА (ПІКСЕЛЬНА) ГРАФІКА

 

2.1. Основні положення растрової графіки

 

Растрову графіку застосовують під час розробки електронних і поліграфічних видань (рис. 2.1). Ілюстрації, виконані засобами растрової графіки, рідко створюють вручну чи за допомогою комп’ютерних програм. Частіше всього застосовують відскановані ілюстрації, підготовлені художником на папері, чи фотографії. Останнім часом для введення растрових зображень у комп’ютер знайшли широке застосування цифрові фото- і відеокамери. Відповідно, більшість растрових графічних редакторів орієнтовані не стільки на створення зображень, скільки на їх обробку (рис. 2.2).

 

 

2,1

Рис. 2.1. Растрова графіка

 

Рис. 2.2. Обробка растрової графіки

 

Растрова візуалізація ґрунтується на представленні зображення на екрані або папері у вигляді сукупності окремих точок (пікселів).

 

Піксель (pixel) – це найменший елемент зображення, відтворений комп’ютером.

 

Слово піксель походить від скорочення picture element (елемент зображення) з заміною букви С на Х.

Відмінними особливостями пікселя є його: однорідність (всі пікселі за розміром однакові) і неподільність (всередині пікселя не може бути ніяких більш дрібних елементів).

Якщо пікселі досить малі, то око сприймає «піксельну мозаїку» як одне ціле зображення.

Разом пікселі утворюють растр.

 

Растр – це прямокутна сітка пікселів, формуючих зображення на екрані монітора (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Приклади растру

 

Сама сітка отримала назву растрової карти (bitmap).

Кожна точка растру характеризується двома параметрами: своїм положенням на екрані і своїм кольором, якщо монітор кольоровий, чи ступенем яскравості, якщо чорно-білий (рис. 2.4).

             

                                   а)                                          б)

Рис. 2.4. Точка растру для моніторів: а) чорно-білого, б) кольорового

У залежності від розташування пікселів у просторі розрізняють такі основні типи растру:

1.     квадратний, (рис. 2.5),

 

Рис. 2.5. Квадратний растр

 

2.                     прямокутний, (рис. 2.6),

Рис. 2.6. прямокутний растр

 

3.     гексагональний, (рис. 2.7).

2,7

Рис. 2.7. гексагональний растр

 

Для опису розташування пікселів використовують різноманітні системи координат. Спільним для всіх систем координат є те, що координати пікселів утворюють дискретний ряд значень (необов’язково цілі числа). Часто використовується система цілих координат – номерів пікселів із (0,0) у лівому верхньому кутку.

Розмір растру зазвичай вимірюється кількістю пікселів по горизонталі та вертикалі (рис. 2.8).

Рис. 2.8. Вимірювання розміру растру

 

Під час масштабування растрових зображень виникають спотворення (рис. 2.9) – східці (aliasing). Растрові редактори дозволяють частково прибрати ці спотворення за рахунок застосування спеціальних алгоритмів обробки. Ці операції називаються anti-aliasing.

Рис. 2.8. спотворення растру

 

2.2. Роздільна здатність растрової графіки

 

Якість цифрового зображення визначається багатьма параметрами. Одним із основних є поняття роздільна здатність. Вона характеризує відстань між сусідніми пікселями – крок дискретної сітки растра.

 

Роздільна здатність (resolution) – це кількість дискретних елементів на одиницю довжини.

 

За одиницю довжини був прийнятий дюйм (inch), рівний 25,4 мм. Отже, дискретний елемент це піксель. Таким чином роздільну здатність можна визначити як кількість пікселів у дюймі, як правило вона позначається як ppi, що є скороченням від словосполучення pixel per inch (пікселів у кожному дюймі).

Проте, в реальному житті пов’язана з роздільною здатністю термінологія не така однозначна. У залежності від пристосування, на якому виводиться зображення, можливе застосування таких одиниць вимірювання роздільної здатності:

1)    spi (sample per inch) – елементів на дюйм, (рис. 2.10),

Рис. 2.10. Приклад роздільної здатності растру в spi

 

2)    dpi (dot per inch) – точок на дюйм, (рис. 2.11),

Рис. 2.11. Приклад роздільної здатності растру в dpi

 

3)    ppi (pixel per inch) – пікселів на дюйм, (рис. 2.12),

 

Рис. 2.12. Приклад роздільної здатності растру в ppi

 

4)    lpi (line per inch) – ліній на дюйм (рис. 2.13).

 

 

Рис. 2.13. Приклад роздільної здатності растру в lpi

 

Форма пікселів растра визначається особливостями пристрою графічного виводу (рис. 2.14). Наприклад, пікселі можуть мати форму прямокутника чи квадрата, які за розмірами дорівнюють кроку растра (дисплея на рідких кристалах); пікселі можуть мати круглу форму і за розміром можуть і не дорівнювати кроку растра (принтери).

Рис. 2.14. Форми пікселів растра

 

 

2.3. Найбільш поширені редактори растрової графіки

 

Існує багато редакторів растрової графіки, які мають певні переваги і недоліки в можливостях і застосуванні. Велика кількість растрових графічних редакторів пояснюється тим, що оптимальної програми створення і обробки зображень не існує.

Програми обробки растрових зображень поділяють на професійні та любительські (аматорські).

Найбільш популярними системами растрової ілюстрації комп’ютерної графіки професійного класу є графічні пакети Adobe Photoshop і Meta Creations Painter.

Розповсюдженими програмами цього класу є: Adobe Image Ready, Corel Photo Paint, Micrografx Picture Publisher, Macromedia, Fractal Design Painter, Macromedia FreeHand, Fauve Matisse та інші. Такі професійні графічні пакети, як XRes, Photoshop, Painter, Paint Picture Publisher та інші, роблять можливим гнучкий монтаж. Це стосується і пакету Photo Impact, який  не потрапив до класу професійних програм через відсутність повної підтримки кольорової моделі CMYK.

Фактичним стандартом серед програм для професійної роботи з растровою графікою, є пакет Adobe Photoshop. Він є лідером на платформах Macintosh і Windows  серед програм ретушування растрових зображень і фотодизайну.

Adobe Photoshop – це потужний і гнучкий інструмент, задовольняючий вимоги майже будь-якого споживача – від новачка, який знайомиться з комп’ютерною графікою, до досвідченого професіонала. Тому користувачами Photoshop найчастіше стають дизайнери, фотодизайнери, працівники друкарні і видавництва.

Photoshop підтримує функції імпорту/експорту, створення (малювання), редагування, вклеювання, маскування, пересування змісту, обробки за допомогою численних спеціальних ефектів, підготовки для Web графіки, а також монтажу композицій цих зображень і створення фотореалістичних колажів за допомогою таких технологій як: імітація природних інструментів, матеріалів і технік малювання та корегування; виділення зображення та його окремих елементів; застосування звичайних і корегувальних шарів, багаторівневих масок, фільтрів, альфаканалів і шляхів, макросів, керування напливом; багаторазових відмін виконаних дій; корекції кольорових тонів і контрастів, системи гнучкого та точного керування кольором і роботи з плашечними кольоровими каналами зі зниженою ймовірністю помилок кольоропередавання в сервісних бюро; кешування зображень для підвищення швидкості їх перемальовування; роботи з текстом і текстово-графічними композиціями.

Photoshop має великий набір інструментарію для роботи з бітовими образами: традиційні інструменти (пензлі, олівці та інші), оригінальні інструменти (наприклад, штамп для копіювання пікселів із однієї вказаної області до іншої), Art-пензлі для імітування традиційних технік малювання тощо. Всі інструменти мають власні параметри, що дозволяють максимально точно настроювати їх для конкретної роботи. Photoshop підтримує велику кількість графічних файлових форматів, включаючи формати Web-графіки. Він може імпортувати фотографії, отримані за допомогою цифрових камер, дозволяє виконувати функцію оптимізації зображення з урахуванням специфіки роботи з ним у Internet. Photoshop має можливість інтеграції (в процесі інсталяції) з іншим графічним пакетом фірми Adobe – Image Ready.

Adobe Image Ready включений у пакет Adobe Photoshop, починаючи з версії 5.5. Ця програма надає величезні можливості для обробки графіки під Web: оптимізація зображень, створення анімації, можливість «різати» картинки на більш дрібні та багато іншого.

Хоча інтерфейси цих програм однакові, а можливості редагування – одного рівня, з точки зору дизайнера, найоптимальніше використовувати Photoshop для виконання робіт із графічного редагування, а Image Ready – для виконання операцій, пов’язаних із використанням зображень у мережі, та імітації, що базується на шарах.

Проте Photoshop здається універсальною програмою до тих пір, поки здійснюється корегування та комбінування наявних фото.

Серед недорогих і розповсюджених растрових ілюстрацій них редакторів необхідно відмітити потужний редактор GIMP, який є практично повним аналогом професійного редактора Adobe Photoshop. Перша версія GIMP була випущена в лютому 1996 р. і мала великі можливості як перша професійна та безкоштовна програма обробки зображень, що конкурувала з великими комерційними графічними редакторами. Цей редактор має інструменти для створення десятків різновидностей форматів растрової графіки. З точки зору українських дизайнерів GIMP має дві значні переваги. По-перше, ця програма безкоштовна та її інтерфейс перекладено на українську мову. По-друге, цей графічний редактор має вбудовану підтримку скриптів на мові програмування. На жаль, GIMP поки що не має режиму повноцінної роботи з файлами, які не готуються до друку на поліграфічному обладнанні.

Photo Paint – не менш відомий графічний редактор із пакету Corel Draw, який призначений для обробки растрової графіки, що конкурує з Adobe Photoshop. Він є ще одним стандартом растрової графіки, що разом з Photoshop охоплює більшість споживачів працюючих із графічними пакетами. Photo Paint надає великі можливості не тільки в галузі створення зображень: оскільки містить всі інструменти, необхідні для обробки готових зображень, фотографій і ілюстрацій, за рахунок різноманітних фільтрів, текстур. Відмінною особливістю Photo Paint є зручність роботи, інтерфейс і швидкість накладання фільтрів. Проте ці операції відбуваються дещо повільніше, ніж у Adobe Photoshop.

Лідером серед графічних пакетів для художників є Meta Creation Painter. Він має ті ж базові можливості, що й Adobe Photoshop, але містить значно більше графічних пензлів, текстур, майстрів, спецефектів для імітування реальних інструментів, матеріалів і технік малювання професійного художника. Допомагають у роботі з цією програмою графічні планшети. Meta Creation Painter підтримує кольорову модель, що зацікавлює користувачів, які працюють для поліграфії.

Традиційною складовою частиною графічного пакету Corel Draw є програма обробки зображень Corel Photo Paint. Вона приваблює творчих графіків чудовими природними зразками заповнень, що обладнані різноманітними переходами кольорів і художніми пензлями, точною роботою корекції контрастності. Професіоналам подобається така велика програма, бо має великий набір інструментів, складна багаторівнева технологія, зручність перегляду та роботи. Серед недоліків цієї програми необхідно відмітити, що початково робоча поверхня розсіює увагу, а численні кнопки та палітри вимагають довгого звикання.

Графічний пакет Picture Publisher, який раніше розповсюджувався як складова частина Micrografx Graphics Suite, є недорогою, гарно відпрацьованою програмою з великими можливостями, яку легко освоювати. Безперечними її перевагами є рекордер команд, багато макросів і майстрів, а одним із недоліків – відсутність автоматичного попереднього перегляду фільтрів.

На обробці великих файлів зображень спеціалізується графічний пакет Macromedia XRes. Його перевагою є зберігання монтажів із економією ємності пам’яті. Але він не є для професіонала навіть частковою заміною Photoshop і вимагає для процесу монтажу великого обсягу пам’яті.

Для створення двомірного комп’ютерного живопису часто застосовують графічні пакети Fractal Design Painter, Macromedia FreeHand, Fauve Matisse.

Ці графічні пакети мають широкий асортимент функціональних можливостей малювання, редагування зображень і тексту, роботи з кольором. Наприклад, для моделювання застосовують типові професійні інструменти художника вуглинки, олівці, пензлі, пір’їни, аерографи і інші матеріали для малювання (акварель, олія, туш, багатокольорову градієнтну заливку, ефекти природного середовища).

Зокрема програма редагування растрового живопису Painter фірми Fractal Design володіє достатньо широким спектром засобів малювання і роботи з кольором, моделює різноманітні пензлики (олівець, ручку, вугілля, аерограф та інші), дозволяє імітувати малюнки аквареллю та маслом, а також добитися ефекту натурального середовища. Недоліками роботи цього редактора є: складна робоча поверхня (через це його краще не застосовувати для «чистої» фотообробки), націленість тільки  на тих, хто має художні навички, не найкращі можливості для створення ілюстрацій, насичених текстовими ефектами, вимогливість до пам'яті комп’ютера.

У свою чергу на платформі Macintosh популярними є пакет Pixel Paint Pro фірми Pixcel Resources, призначений для редагування растрового живопису та зображень.

На платформі графічних робочих станцій SGI популярним є пакет Studio Paint 3D виробництва Alias і Wavefront, призначенням якого є: малювання різними інструментами в режимі реального часу на 3D- моделях; робота з необмеженою кількістю шарів зображення; надання декількох десятків рівнів відміни попередніх дій; виконання операцій корекції кольору; використання сплайнових пензлів (їх можна редагувати попіксельно як сплайнову криву); підтримання планшету з чутливим пером (це дозволяє художнику виконати традиційний ескіз від руки, перенести його в 3D–пакет для моделювання  та анімації,  та побудувати за цим ескізом 3D-модель).

Ринок програмного забезпечення пропонує більше десятка розповсюджених графічних пакетів різних цінових рівнів. До недорогих растрових ілюстраційних редакторів без підтримки CMYK для початківців з високою продуктивністю відносять RGB художники, що своєю стандартною роботою Windows–поверхнею полегшують створення користувачем перших витворів мистецтв, відносять такі пакети: Photo Impact, Paint Shop Pro, Micrografx Windows Draw,   Photo Magic, Lview Pro, Microsoft Windows Paint.

Photo Impact дозволяє досить якісно покращувати фотографії, зроблені за поганого освітлення, непогано справлятися з автоматичною підгонкою кольорів об’єктів у відповідності з фоном, мати велику кількість вмонтованих фільтрів, ретельно розроблених із врахуванням балансу зручності та функціонування. Під час застосування незареєстрованих версій, програма успішно і повноцінно обробляє графічні файли всіх розповсюджених форматів.

За ліцензією Shareware розповсюджується добре відомий у всьому світі графічний редактор Paint Shop Pro, який пропонується компанією Jase Software. Він є умовно  безплатним класичним   піксельним редактором, нескладним у опануванні, що швидко та гарно розв’язує типові повсякденні задачі, але має високу ціну повної версії. Paint Shop Pro підтримує всі розповсюджені формати графічних файлів, у тому числі і PSD, який належить Adobe Photoshop, своєму головному конкуренту. У розповсюдженні споживача є об’ємна бібліотека попередньо розроблених ефектів і фільтрів (більше 70). Існує також можливість створювати власні ефекти і зберігати їх у спеціальному файлі для застосування в майбутньому. Для роботи з анімаційною графікою споживачу надається окрема програма Animation Shop, яка встановлюється з одного дистрибутива з самим редактором. Незаєрестрована копія дозволяє вільно редагувати графічні файли всіх форматів. Бажання компанії отримати зі споживача оплату виражається під час роботи з програмою не досить надоїдливими повідомленнями. Після закінчення тридцятиденного терміну, наданого на те, щоб увійти «в смак», споживачу, який не встиг переконати в усіх перевагах Paint Shop Pro, надається своєрідний бонус, який дозволяє безкоштовно попрацювати з програмою ще два місяці. Після цього програма остаточно перестає функціонувати.

Різноманітні функції ретушування має пакет Softkey Photo Finish, який є майстром у покращенні зображень. Але для монтажів – це не найкраща програма оскільки не підтримує багаторівневі технології.

Пакет Microsoft Windows Draw характеризується найкращим співвідношенням ціни та якості функціонування, надає сотні зразків для друкованих бланків усіх видів, добре показує себе в створенні  HTML-сторінок для WWW, містить потужну програму ретушування, програмні засоби для малювання, підтримує багаторівневу технологію та автоматичні ефекти. Однак суттєвим недоліком є використання власного формату.

У складі Windows Draw є програма обробки зображень Рhoto Magic. Яка підтримує численні пензлі, ефекти, здійснення фотомонтажу, набір напівавтоматичних послідовностей операцій для генерації цікавих ефектів.

У той же час пакет Lview Pro – це гарна програма для швидкого перегляду та редагування графіки, що не відрізняється унікальністю, але повністю працездатна та може бути заміною для Paintbrush.

Стандартним у наборі MS Windows є графічний пакет Paint, призначений для виконання найелементарніших графічних операцій. Він є найпростішим із перелічених растрових редакторів у середовищі MS Windows. Paint з’явився у версії Windows-95 і з тих пір не змінився. Paint являє собою простий одновіконний редактор растрової графіки, який, тим не менше, дозволяє створити досить складний малюнок. Програма включає засоби для побудови прямих і кривих ліній, еліпсів і кіл, прямокутників, квадратів і багатокутників (як контурних, так і зафарбованих), є інструменти для виділення фрагмента малюнка, заливки замкненої області кольором, а також інструменти, імітуючі малювання пензликом і пульверизатором, а також створення напису та задання товщини лінії. Крім цього Microsoft Painter надає чудові можливості для імітації роботи реальними інструментами малювання: графітом, крейдою, маслом і ін., дозволяє відтворювати фактуру поверхні різноманітних матеріалів і створювати анімацію. Цей редактор дуже зручно використовувати для розробки фонових малюнків або  Web-сторінок у стилі живопису. Той, хто користується цією програмою, відчуває себе справжнім художником. Доступні і деякі оператори перетворення рисунка, а саме: дзеркальне відображення відносно горизонтальної і вертикальної вісі, інвертування (т.т. створення схеми з одним входом і одним виходом, у якій вихідний сигнал виникає лише тоді, коли немає сигналу на вході) і заміна кольорів, стиснення, розтяг і нахил. Проте в Paint зовсім відсутні різного типу ефекти і фільтри. Крім цього, цей редактор підтримує всього декілька форматів файлів. Редактор має набір найпростіших функцій (пензлик, олівець, гумка та ін.), які дозволяють створювати нехитрі картинки. На жаль, для обробки графічних зображень він не придатний.

Розповсюдженими графічними редакторами Microsoft є такі, як: Microsoft Photo Editor, Microsoft Photo DRAW, Paint Brush, Microsoft Picture It!, які дозволяють реалізувати найпростіші задачі, але не вважаються професійними.

Microsoft Photo Editor – це простий графічний редактор, який дозволяє переглядати файли малюнків різних форматів. Крім цього, цей редактор дає можливість застосувати різни ефекти, різкість і прозорість, змінювати розмір малюнка, повертати його, вирізувати, копіювати і вставляти його складові. Програма Photo Editor пропонує вибір прямокутників та не дуже зручну «чарівну паличку», що містить (на основі подібних за кольором точок зображення) ті області об’єкта, які після вставки їх у документ Word, у сторінку Web або інші документи, повинні залишатися прозорими. Photo Editor може обрізувати зображення, обертати його, робити чіткішим, переобчислювати розмір файла та змінювати глибину кольору. Ця програма має також декілька простих можливостей корекції кольору та контрастності, чудовий фільтр ефектів  (акварель, крейда, вугілля, папір для листів із ефектом ручного виділення).

Для створення і редагування малюнків і ділової графіки призначений графічний редактор Microsoft Photo DRAW. Його програмне забезпечення включає в себе засоби для створення ілюстрацій, редагування фотографій і растрової графіки.

Редактор Paint Brush також вважається одним із найпростіших графічних редакторів для Windows 3.1. Його програмний елемент знаходиться в програмній групі «Реквізити». Покращеним аналогом цього редактора є Paint для Windows-95. Microsoft Gif Animator для Windows-95 – слугує для створення рухомих зображень (анімацій) і для перетворення відеофайлів *. avi в анімаційні gif-файли. Окремі фрагменти анімаційного зображення (кадри чи фрейми) створюються, наприклад, в редакторі Photoshop або Paint, а потім через буфер обміну Windows вставляються в Gif Animator. Усі створені об’єкти можна редагувати:  змінювати розміри, повертати, копіювати з одного місця і вставляти в інше, змінювати колір. Робота в цьому редакторі дає непогану підготовку для освоєння більш складних професійних пакетів.

Обробку зображень також можна здійснювати засобами офісних пакетів. Наприклад, у пакеті Microsoft Office зображення можна обробляти, застосовуючи наявну в комплекті програму Photo Editor і можливості Word, Excel і Power Point.

Багато вдалих інструментів пропонує графічний пакет Windows Draw. Проте тому, хто хоче зробити фотомонтаж із заготівок, потрібно звернутися  до Photo Express чи Picture It!

У растровій графіці широко застосовуються  програми Excel і Power Point. У них як і в Word можна керувати обробкою імпортованого зображення за допомогою інструментів малювання, які дозволяють регулювати  яскравість, контрастність і робити прозорими подібні за кольором області тих об’єктів, які вставляють у зображення. Можна відміняти будь-яку кількість виконаних команд. Усі зміни, пов’язані з яскравістю, контрастністю чи виконанням вирізок, відміняють за допомогою команди повернення графіки в початковий стан, навіть після збереження зображення (оригінал завжди залишиться збереженим у фоні, а під час нашаровування елементів зображення одне на одне точки того зображення, що лежать нижче, не будуть стертими).

Навіть на швидких ПК і в разі простих пересувань об’єктів ці монтажі швидко викликають втому. Для користувачів, які багато монтують, потрібен професійний пакет обробки зображень.

До недорогих графічних пакетів, які є недорогими растровими графічними редакторами без підтримки CMYK для початківців із середньою продуктивністю відносять програми з нетрадиційним інтерфейсом і великою кількістю шаблонів зображень, що полегшують входження в процес обробки зображень, типових для будь-якої  сфери діяльності та побуту (у першу чергу – різних друкованих бланків, календарів, вітальних листівок, афіш, фотоальбомів, рамок для фотографій тощо). Їх типовими прикладами є програми: Microsoft Picture It!, Live Pix, Kai’s Photo Soap, Ulead Photo Express, Adobe Photo Deluxe.

Програма Microsoft Picture It! – це вдале рішення для дизайнерів-початківців, яке надає можливість інтуїтивного використання, гарні ефекти та зразки, але має не дуже вдалу робочу поверхню та неочевидне розташування потрібних пензлів і інструментів для вибору.

У той же час програма Live Pix – це ідеальний інструмент для виготовлення колажів, який містить зразки для багатьох чудових монтажів. Її безперечними перевагами є багато шаблонів і автоматичних тіней, недоліком – слабкі опції настроювання контрастності.

Продуктом для дизайнерів, який має елегантну робочу поверхню з фотореалістичними символами інструментів є пакет Kai’s Photo Soap. Його перевагою є гнучкий монтаж, недоліками – обмежені графічні можливості використання робочої поверхні та відсутність складних інструментів. Програма надає зразки для календарів і вітальних листівок, але може бути застосована для оформлення без використання цього набору зразків. Вона є корисною для початкового опанування технологій цифрової обробки зображень.

Програма ж Ulead Photo Express пропонує опції для маніпуляцій з текстом і простий монтаж зображень для оформлення поздоровлень. Її перевагами є текстовий інструмент, який пропонує багато варіантів оформлення, та наявність багаторівневої технології для гнучких фотомонтажів, а недоліком те, що деякі корисні функції доводиться шукати.

У свою чергу пакет Adobe Photo Deluxe, призначений для початківців і тих, хто має деякий досвід роботи. Він пропонує два способи роботи: з попередньо штампованими проектами та самостійну обробку зображень. Ця програма підходить для швидкого виведення зразків із застосуванням їх. Перевагами Adobe Photo Deluxe є багаторівнева технологія та потужна функція тіней, а недоліками – те, що в разі вільного оформлення зображень заважають не дуже зручна робоча поверхня та мала кількість деяких функцій, а також незначний інструмент для плавних кольорових переходів.

Існують графічні редактори, які вважаються найбільш поширеними та більш спеціалізованими для роботи з тим або іншим форматом графіки. Серед них слід назвати такі, як: Xpaint – редактор растрової графіки, схожий на Paint, але містить багато додаткових можливостей; Kpaint – встановлений в KDE редактор растрової графіки, менш функціональний ніж Xpaint; KDE Icon Editor – редактор растрової графіки, призначений для створення піктограм.

Пакет Photo Impact підтримує відмінну техніку для творчості, забезпечуючи, завдяки своїм багатим функціональним можливостям, швидке наведення лоску на зображення. Його недоліком є відсутність CMYK-функцій. 

До розряду універсальних web-редакторів можна віднести Мacromedia Fireworks (Ghjuhve Мacromedia Fireworks), оскільки за допомогою Fireworks можна: створити графічні зображення, застосовуючи векторні і растрові інструменти; добавляти  інтерактивні елементи і анімацію; зберігати в форматі HTML and Images, експортувати для роботи в інших програмах. Ця програма призначена для створення і редагування, як векторної, так і растрової графіки для web. З її допомогою можна створювати інтерактивні елементи інтерфейсу: різні кнопки і випадаючі меню, нарізувати картинки на частини (слайди/slices) для подальшого генерування HTML-коду. А також застосування програми разом із іншими продуктами Macromedia (Dreamweaver, Flash) забезпечує комплексність процесу приготування Web-продукції, хоча і використання Fireworks окремо дасть чудові результати.

 

 

2.4.      Растрові формати графічних файлів

 

Формати графічних файлів можна розділити на такі класи:

1. ті, що зберігають зображення в растровому вигляді (BMP, GIF, JPEG, PNG, TIFF, PCX, RAW, IFF, MAC, PixelPaint, PIXAR, TGA, LWG і ін.);

2. ті, що зберігають зображення у векторному вигляді (EPS, Shockwave Flash, DXF, MIF-MID і ін.);

3. ті, що можуть сполучати растрові і векторні представлення (EPS, PICT, CDR, AI, FH7 і ін.);

4. метафайли (PDF, PSD, CT, WMF, EMF, CGM), які, крім інформації про растрові та/або векторні зображення, містять також інформацію про команди візуалізації.

Усі класи форматів мають якісь характерні особливості і можливості, роблячи їх незамінними в роботі.

Зокрема, растрові графічні формати слугують для опису растрової графічної інформації, яка в свою чергу застосовується, коли потрібна висока точність в передачі кольорів і напівтонів. Однак при цьому розміри файлів суттєво збільшуються з розміром роздільної здатності, що в свою чергу приводить до великих розмірів файлів.

BMP (Bitmap) – стандартний, давній та традиційний растровий формат, який став одним із основних у системі Windows і використовують його на DOS- та Windows-сумісних комп'ютерах. BMP-файли добре передаються між комп'ютерами та обробляються. Оскільки дані не можна стиснути, то під час виведення на екран і на друк втрати якості немає. BMP-файл має просту структуру та зберігає єдине зображення з одним, чотирма, вісьмома та двадцатьма чотирма біт/піксель. Перші три подання відповідають індексованому кольоровому зображенню. Для цих зображень у заголовку BMP-файлу зберігається таблиця колірності. Зображення може бути стиснене з використанням кодування довжин серій для 4-ох та 8-бітових зображень. Файли ВМР мають найбільший розмір порівняно з файлами інших растрових форматів. Растр тут зберігається майже у тому вигляді (якщо не враховувати вирівнювання рядків на довжину, кратну 4 байтам), в якому він записується в оперативну пам'ять для відображення та обробки. Зазвичай програми так і записують файли ВМР, хоча в цьому форматі передбачене ущільнення (компресія) растра методом RLE. ВМР-файли з компресією можуть мати розширення DIB або RLE.

Різновидом формату BMP для операційної системи OS/2 є Bitmap 32. Від BMP він відрізняється тим, що дані про одну точку зберігаються не в 24, а в 32 бітах. Додаткові 8 бітів використовуються для Alpha-каналу. Отже, для розробника цей формат зручний, насамперед, за рахунок збереження додаткової складової прозорості, яка зберігається усередині файлу з текстурою.

Проте, якщо потрібно впакувати на жорсткому диску багато зображень, слід відмовитися від BMP-файлів: навіть невеликі кольорові зображення з роздільною здатністю 640´480 вимагають декількох Mb.

Формат GIF (Graphics Interchange Format, – формат взаємообміну графікою, розширення - gif) був запропонований найбільшою службою онлайна CompuServe спеціально для передачі растрових зображень у глобальних мережах. GIF використовують для подання індексованих кольорових зображень та HTML-документів у електронних мережах. Він є ущільненим форматом, розроб­леним для прискорення пересилання файлів телефонними лініями. GIF дозволяє містити в одному файлі декілька самостійних зображень та здійснювати анімацію. Цей формат дозволяє зберегти растрові дані в пікселях (розміром до 64000) із глибиною кольору від 1 до 8 біт. Зображення записуються із застосуванням колірної моделі RGB і даних палітри. Але це не заважає зберігати зображення дворівневої та монохромної моделей, які реалізують шляхом настроювання таблиці колірності. А модель повнокольорового зображення зі зберіганням для кожного пікселя компонентів R, G, В не підтримує через обмеження у 8 біт/піксель. Цей формат вигідно застосовувати для зображень з малою кількістю кольорів і різкими межами (наприклад, для текстових зображень).

Безперечною перевагою формату є наявність стандартизованого протоколу передавання GIF-зображень. Донедавна формат був найважливішим файловим фор­матом для обміну кольоровими зображеннями модемним зв'язком.  Крім цього формат забезпечує швидке розпаковування під час перегляду та апаратну незалежність.

GIF використовує ефективний алгоритм стиснення LZW. Цей алгоритм стиснення майже не поступається програмам-архіваторам із ступенем стискання 3:1-5:1. GIF-файли не потрібно архівувати, оскільки це рідко дає відчутний виграш у об'ємі.

Проте використання одного методу кодування зображень (LZW) обмежує сферу застосування формату GIF. Оскільки LZW-стискання захищене патентом і під час його комерційного використання постають юридичні проблеми.

У 1987 році був запропонований фірмою CompuServe формат GIF 87а як незалежний від апаратного забезпечення засіб обміну растровими зображеннями у мережі Інтернет. Формат підтримує зображення, що містять до 256 кольорів.

У 1989 році опублікована переглянута специфікація формату, що одержала назву GIF 89а. Порівняно з GIF з'явилася можливість зберігати текстові та графічні дані в одному файлі і працювати з областями прозорості, що дозволяє створювати зображення непрямокутної форми.

Існує можливість запису зображень із чергуванням рядків (interlacing, черезрядкове розгорнення). Під час візуалізації черезрядкових відображень спочатку виводиться кожний восьмий рядок, потім — кожний четвертий і т.д. Користувач може перервати прийом зображення з мережі, не чекаючи виводу всіх рядків образа. У цій версії формату GIF можна призначити один або більше кольорів прозорими, вони стануть невидимими в браузерах Інтернету й у деяких інших програмах. Крім цього ще однією корисною властивістю цього формату є підтримка анімаційних зображень. Файл GIF може містити не одне, а кілька растрових зображень, які браузери можуть довантажу­вати одне за одним із зазначеною у файлі частотою. За рахунок цього досягається ілюзія руху (GIF-анімація).

До недоліків цього формату слід віднести підтримку не більше, ніж 256 кольорів і патентні обмеження. Недоліки призвели до того, що GIF поступово замінюють форматом JPEG.

JPЕG (Joint Photographic Experts Group, розширення - jpg) розроблений групою експертів із фотографії (що видно з назви) під егідою ISO. Зараз він знайшов широке застосування для відображення фо­тографій та інших тонових зображень в електронних мережах. Цей формат економить 50-70 % обсягу пам'яті за рахунок видалення з файлу тої його частини, яка не має значного впливу на якість зображення та дозволяє регулювати співвідношення між мірою стискання файлу та якістю зображення. На відміну від алгоритму стискання GIF, який аналізує файли по рядках, JPEG розбиває зображення на області низьких кольорів, оцінюючи які кольорові розбіжності між сусідніми блоками 8´8 зображення є невидимими для ока та відкидаючи інформацію про них.

Позитивними рисами алгоритму JPEG є те, що: досягається ущільнення в 10-30 разів без істотного погіршення зображення кольорового фото; користувачам надається можливість задавати необхідний ступінь ущільнення; алгоритм досить простий для реалізації на персональних комп’ютерах і автономних пристроях, таких як цифрові фотоапарати.

Негативними сторонами алгоритму є те, що під час підвищення ступеня ущільнення вище 20-30 зображення сильно спотворюється, розпадаючись на окремі великі квадрати 8×8. У зв’язку з великими втратами в низьких частотах під час квантування; для окремих зображень із високою деталізацією навіть за помірного ущільнення виникає ефект Гіббса — ореоли навколо контурів об'єктів. Несуттєвим є часткова втрата даних. Між якістю зображення та ступенем ущільнення існує зворотна залежність: чим вищу якість задати для підсумкового зображення, тим менш компактним буде впакований файл.

Крім цього JPЕG дозволяє використовувати режим почерговості, забезпечуючи поступове підвищення якості зображення під час його завантаження по мережі, а також не допускає збереження в зображенні прозорих областей. Формат підтримує такі кольорові формати як: відтінки сірого, RGB і СМYK. Глибина кольору становить 24 біти.

У зв’язку з цим метод JPEG відкрив шлях масовому розповсюдженню й використання ефективних технологій роботи з повноколірними зображеннями. У 1991 році з'явилися офіційні стандарти для JPEG — 10918-1, 2.

Для уніфікації файлових форматів, що використовують метод JPEC, були розповсюджені рекомендації, названі JFIF (JPEG File Interchange Format). Файли цього формату мають розширення .JPEG, JPG, JFIF. Крім того, метод ущільнення JPEG використовується в інших форматах файлів, наприклад, TIFF, Kodak Photo CD, QuickTime та інших. Оскільки JPEG не дозволяє включати в файл більше одного зображення, то анімація JPEG не дуже поширена.

Формат PNG (Portable Network Graphics – мережева графіка, що переноситься, розширення – рng), як видно з назви, призначений для передавання зображень по мережі. Він розроблений спеціальним комітетом, очолюваним Томасом Бутеллем. Затверджено стандарт PNG версії 1.0 і надруковано у 1996 році. Цей формат не захищений патентами, не вимагає ліцензування й фінансових відрахувань і тому широко розповсюджується — саме через патентування й жорстке ліцензування алгоритму LZW і виник PNG. Він використовує алгоритм стискання Deflate (вдосконалений LZW – краще стискання, ніж GIF на 10–30 %), підтримує п'ять різних фільтрів стискання. Крім цього передбачені 254 рівня альфа-каналу та черезрядкова розгортка.

Це досить «молодий» формат, що конкурує з GIF. Всі останні версії браузерів підтримують його без спеціальних модулів, що підключаються.

До спільних властивостей GIF та PNG слід віднести: використання методів компресії без втрат; підтримка індексованих кольорів до 8 бітів на піксель; маска прозорості (Alpha-канал); забезпечення прогресуючого показу; окрім зображення, файл може також містити текст.

Відмінностями PNG від GIF є те, що: PNG ефективніше ущільнює 256 колірні індексовані зображення. Однак це спостерігається не для будь-якого зображення. Наприклад, GIF погано зображає  малюнки з великою кількістю вертикальних ліній. А для формату PNG ущільнення зменшується за наявності горизонтальних ліній; більша максимальна глибина кольору — до 48 бітів на піксель для зображень типу TrueColor, а для градацій сірого — до 16 бітів на піксель; повний Alpha-канал до 16 бітів на піксель; запис у файл гама-корекції; ефективне розпізнавання пошкоджень даних; у файл PNG базового формату записується тільки одне зображення — немає підтримки анімації, як у GIF (у наступних версіях PNG планується це змінити).

Завдяки підтримці комп'ютерної інформаційної служби CompuServe, формат PNG у теперішній час став одним із стандартів в області представлення графічної інформації, хоча доки він використовується не надто широко. Фірма Macromedia, розроблювач програми Fireworks, зробила формат PNG внутрішнім форматом цього редактора. Усі останні версії найпоширеніших браузерів Internet (Internet Explorer, Netscape Navigator і Opera) підтримують даний спосіб збереження інформації.

Для подання зображень у електронних мережах формат зберігає всю кольорову інформацію та альфа-канали зображення. Специфікація формату PNG включає можливості автоматичної корекції кольорів під час перенесення зображень між апаратними платформами та ефектів змінної прозорості, у той час як GIF підтримує тільки перший формат, а JPEG – тільки два останніх; глибина кольору в 48 розрядів робить PNG-файли цікавими для DTP-професіоналів, що працюють із компактними файлами та платформово-незалежно. Формат файлів є вільним від ліцензування. Для підтримки прогресуючого показу використовується двовимірний interlacing (не тільки рядків, але й стовпців). Черезрядковий режим виводу виконується за методом Adam7. Черезрядкова схема передачі зображень збільшує розміри графічного файлу.

На відміну від GIF (версії 87а), де прозорість або є, або ні, PNG підтримує також напівпрозорі пікселі за рахунок Alpha-каналу з багатьма (максимум 216) градаціями.

У стандарті PNG підтримується апаратна незалежність графіки. У файл формату PNG записується інформація про гамма-корекцію. Окрім цього, у файл можна записати значення кольорів R, G, В та білого в точних колориметричних координатах МКО XYZ. Це дозволяє професійній графічній системі найбільш точно відобразити кольорове зображення. Також PNG може зберігати співвідношення ширини та висоти зображення — це може бути використано під час виводу зображення на графічному пристрої, у якого різна роздільна здатність по горизонталі та вертикалі.

Разом із графічною інформацією у форматі PNG можна зберегти метадані чи інформацію про індексування зображення. Ці дані використовуються пошуковими машинами, що значно прискорює й полегшує пошук файлів PNG в Інтернеті.

У форматі PNG використано ефективний алгоритм ущільнення даних "без утрат" Deflate (це різновид словникового методу LZ77). Для програмістів, які бажають використовувати метод Deflate, пропонується бібліотека zlib. Для підвищення ефективності ущільнення передбачено фільтри, якими обробляють рядки зображення. Є чотири фільтри Sub, Up, Average та Paeth, які обробляють байти (не пікселі) кожного рядка.

Основним недоліком PNG-формату є те, що алгоритм стискання для PNG-файлів працює правильно тільки тоді, коли на диск заносять кольорові зображення з високою глибиною кольору. Формат PNG не підтримує багатоканальних зображень, колірних профілів і контурів обтравки.

Найпоширенішим растровим форматом, який допускається для використання практично всіма існуючими графічними середовищами та переноситься між платформами IBM PC та Apple Macintosh є файловий формат ТІFF (Таgged Image File Format – формат файлу ознакових зображень, розширення – tіf). Цей формат запропонований фірмою Aldus Corporation. Він був розроблений для зберігання сканованих зображень із високою роздільною здатністю. Виняткова гнучкість формату зробила його дійсно універсальним. TIFF є відкритим форматом та дозволяє створювати будь-яку модель зображення, вибір якої залежить від конкретної задачі: дворівнева модель є найзручнішою для систем підготування документації; індексоване кольорове зображення придатне для формату зберігання графічної інформації в растрових графічних дисплеях тощо. Формат TIFF містить не тільки інформацію про модель зображення, а й метричні характеристики зображення (його розміри, щільність у пікселях на одиницю довжини), важливі для систем підготування документації. Цей формат не накладає майже ніяких обмежень на параметри зображення. TIFF дозво­ляє зберігати в одному файлі будь-яку кількість зображень; декілька копій одного зображення з різними характеристиками (наприклад, варіанти зображення з різною щільністю доцільно мати при роботі з різними принтерами у видавничих системах).

У TIFF можуть використовуватися різноманітні колірні моделі. Підтримується багато мето­дів ущільнення — LZW, Deflate, JPEG та інші. Цей формат дозволяє зберігати інформацію про шари, колірні профілі (IСС-профілі) і канали масок. Допускається збереження векторних контурів, а також інтеграція в файл колірного профілю. Крім цього TIFF підтримує всі колірні моделі, є апаратно незалежним. Формат містить метричні характеристики зображення.

Отже, цей формат можна вважати стандартом обміну графічними даними. У стандарті TIFF версії 6.0 визначено підмножину Baseline TIFF, яку повинні підтримувати всі програми.

Графічний файловий формат PCX (ZSoft) було розроб­лено для програми PC Paintbrush. Застосовувався графічним редактором ZSoft PC PaintBrush (однією з перших популярних графічних програм) для MS-DOS компанії Microsoft, текстових процесорів і настільних видавничих систем типу Microsoft Word і Ventura Publisher, розроблений компанією ZSoft Corporation (м.Маріетта, штат Джорджія, США). Оскільки PCX використовує RLE-компресію (вона дає низький коефіцієнт стискання, але швидке декодування), цей формат має переваги в інтерактивних системах із швидкою зміною зображень. РСХ – стандарт подання і зберігання зображень ділової графіки (креслення, діаграми, схеми тощо). Більшість растрових форматів файлів застосовують стандартну палітру кольорів, проте формат був розширений з розрахунку на зберігання 24-бітних зображень. РСХ – апаратно-залежний формат для зберігання інформації у файлі в такому ж вигляді, як і у відеоплаті. Для сумісності зі старими програмами необхідна підтримка EGA-режиму відеоконтролером. Алгоритм такого стиснення дуже швидкий і займає великий об’єм пам’яті, проте не дуже ефективний, непрактичний для стиснення фотографій і більш детальної комп’ютерної графіки.

Негативними сторонами формату є: не підтримка зображення з відтінками сірого чи таблиці корекції шкали сірого, кольору CMYK або інших систем відмінних від RGB. Різноманітні варіанти, особливо під час роботи з кольорами, можуть здійснити роботу з файлом неможливою; незручна схема стиснення може збільшувати розміри деяких файлів.

До позитивних сторін формату слід віднести такі, як: створення обмеженої палітри кольорів (краще всього 16 чи 256), не можливість включення в себе зображення з поганим стисненням, наприклад, відскановане.

DjVu — це комплект технологій ущільнення формату файлу й програмної платформи, що розроблявся з 1996 р. у фірмі AT&T Labs спеціально з метою розміщення в Інтернеті сканованих зображень (у тому числі фотозображень), суміщених із текстом. Таких, як: книги, рукописи, географічні карти, художньооформлені меню ресторанів і інше. І згідно цього він призначений задовольняти такі вимоги: адекватне передавання повнокольорової графіки, збереження легкості тексту для читання, достатню компактність. Крім того, DjVu-формат оптимізований для передавання мережею таким чином, що сторінку можна проглядати ще до завершення викачування. Таким чином DjVu є унікальним інструментом для відкриття Інтернет-доступу до фундацій звичайних, паперових бібліотек. У березні 2000 р. формат був проданий фірмі LizardTech Inc. Формат DjVu, є відкритим з дня свого створення. Це відносно новий формат, що використовує хвильовий (wavelet) алгоритм ущільнення. Кінцевий результат ущільнення порівнюється за своєю якістю з оригінальною сканованою ве­рсією. Після багаторазового його збільшення не з'являється растрова мозаїка.

Чорно-білі документи 300 dpi звичайно стискаються до 5–30 Кб. Розмір якісно скануючих сторінок можна прирівняти зі HTML сторінками, які займають 50 Кб. Для чорно-білих сторінок DjVu файли в 10–20 разів менші JPEG і в 5 разів менші GIF. Також DjVu файли в 3–8 разів менші чорно-білих, отриманих із скануючих документів (сканувати кольорові документи в PDF непрактично).

Для кольорових документів, які містять одночасно текст і картинки, файли DjVu в 5–10 разів менші файлів JPEG тієї ж якості. Кольорові сторінки, що сканують у повному кольорі з роздільною здатністю 300 dpi можуть бути стиснутими з 25 Мб до 30–100 Кб.

Формат DjVu може використовувати ряд різних кодерів/декодерів, щоб ущільнити окремі частини чи все зображення сто­рінки. Фактично, DjVu — чотири методи ущільнення, що об'єднані в одному форматі DjVuPhoto (інакше IW44), DjVuBitonal (інакше JB2), DjVuDocument, BZZ.

DjVuPhoto є трохи старшим, подібний до формату JPEG-2000. Він порівняно з JPEG-2000 у термінах якості зображення й розміру файлу, але кращий у термінах часу рендерінга й вимог до пам'яті. DjVuBitonal кращий, ніж MMR/GroupIV (вико­ристовуючий форматами PDF, TIFF і більшістю факсимільних машин) приблизно в 3–10 разів. Він також кращий, ніж новий формат JBIG2 приблизно на 20%.

Одніє з основних технологічних властивостей DjVu є здатність відокремити тіло зображення й передній план. Традиційні методи ущільнення зображення придатні для простих фотографій, але вони значно погіршують різкі переходи кольору між суміжними контрастними областями. Відокремлюючи текст від тла, DjVu може зберегти текст із високою роздільною здатністю (у такий спосіб зберігаючи гострі грані й максимізуючи чіткість), у той же час ущільнюючи тло з більш низькою роздільною здатністю (використовуючи методику на основі хвильового алгоритму). Розмір документів настільки малий, що вони можуть відправлятися електронною по­штою як вкладення. Типова журнальна сторінка без графіки займає у форматі DjVu 30-40 Кб, сторінка з одним-двома малюнками 60-100 Кб.

Використовуючи DjVu Browser plug-in, можна плавно змінювати розмір зображення від 5% до 1000%, а також розділяти текстовий і графічний рівні документа. Документи формату DjVu завантажуються швидко, можливий перегляд на всіх платформах без проблем сумісності через шрифти, кольори, й т.д. Крім сканування документів DjVu можна застосовувати до документів, створених іншими програмами, наприклад Adobe PostScript або PDF. У цьому випадку розмір файлу варіюється від 15 до 20 Кб за сторінку 300 dpi.

Відносно новим графічний файловим форматом є FPX (FlashPix), який набув великого успіху. FPX є неоціненним для тих, хто займається видавничими системами, скануванням, цифровою обробкою зображень, фотографією, HTML, пересиланням файлів зображень телефонною лінією. Файли FlashPix містять високоякісні фотографії з великою глибиною кольору та можуть бути швидко оброблені середнім мультимедіа-ПК або Macintosh. Формат містить зображення відразу в декількох роздільних здатностях. По замовчуванню в браузер завантажується версія з найбільш низьким із них. Це надає користувачу можливість самому вибирати потрібне розширення.

FPX-формат підтримує напівтонові та повнокольорові RGB-зображення, але не підтримує альфа-канали, кольорові профілі та обтравочні контури.

Файл FlashPix побудований інакше, ніж інші файли зображень. Він зберігає не тільки зображення оригіналу, а й копії з нижчою роздільною здатністю. Завдяки цьому графічні редактори можуть у процесі обробки зображень швидко обирати найкращу роздільну здатність, не опитуючи оригінальне зображення. Якщо кольорове зображення оброблюють на екрані, в копіях із низькою роздільною здатністю здійснюються зміни.

Розширення імені файлу "*MIX” означає, що формати тексту та FlashPix перемішані.

RAW (у перекладі з англ. raw – сирий) призначений для пе­редавання документів між програмами та комп'ютерними плат­формами тому він містить необроблені (чи оброблені в мінімальній ступені) дані, що дозволяє уникнути втрат інформації, і не має чіткої специфікації. У таких файлах міститься повна інформація про зберігаючий сигнал, і вона може бути нестисненою, стисненою без втрат, чи стисненою з втратами.

Цей формат знайшов широке застосування у таких сферах, як: цифрова фотографія – під форматом RAW розуміються дані, отримані напряму з матриці без обробки; 2. обробка звуку – у цьому випадку під RAW розуміються звукові дані без стиснення і заголовків; у форматі RAW подані дані з приладів, які не пройшли перетворення в фізичні величини, наприклад, мілівольти під час опиту електронного термометра.

Для роботи з Video Toaster та обміну файлами з комп'ютерами Commodore Amiga використовується формат IFF (Amiga Interchange File Format), який підтримуєть­ся багатьма графічними програмами для IВМ-сумісних ПК.

Графічний файловий формат MAC (MacPaint) є основ­ним форматом у системах підготування документації та графіч­них редакторах на ПК фірми Apple (Macintosh, Lisa). Цей фор­мат, як правило, використовують для передавання бітових зобра­жень у програми системи Macintosh (розмірність зображень не повинна перевищувати 576´720 пікселів).

Формат файлів PixelPaint дозволяє відкривати документи в програмі PixelPaint на комп'ютерах Macintosh. Його використовують для зображень у градаціях сірого чи  з індексованими кольорами.

Для обміну файлами з графічними робочими станціями було розроблено формат PIXAR, який призначений для професійних програм 3D-моделювання та анімації.

Популярне ім’я графічного формату «Targa» насправді відноситься до TGA-формату. Перша редакція TGA-формату має назву «Original TGA format» (Оригінальний TGA-формат) і друга – «New TGA Format» (новий TGA-формат). Цей формат був розроблений для підтримки своїх відеокарт фірмою Truevision. Кілька компаній час від часу перекуповували права на цей формат одна в одної. З файлами TGA працювали адаптери Targa, True Vista й інші. Формат дозволяє зберігати зображення з глибиною кольору до 32 біт і при цьому швидко читається й розпаковується, має спеціальну опцію "Bottom-up orientation", тобто завантаження файлу не «зверху вниз», а «знизу нагору».

Разом із стандартними трьома RGB-каналами TGA-файл має додатковий альфа-канал для уявлення інформації про прозорість зображення. Формат використовується програмними продуктами багатьох відомих у світі комп’ютерної графіки фірм, серед яких Adobe і Autodesk. У TGA використовується алгоритм ущільнення RLE, який відрізняється від варіанта алгоритму, використаного у форматі PCX. Другий варіант алгоритму RLE має більший максимальний ступінь компресії для деяких растрів і не так сильно збільшує в розмірах вихідний файл у найгіршому випадку. Формат TGA 2.0 повторює первісний формат, доповнюючи його новими елементами, а саме: директорія і область розробника, область розширення, таблиця колірної корекції, етикетка (зменшене зображення), таблиця рядків розгорнення, кінцівка. Формат TGA може зберігати не тільки стандартні чорно-білі та RGB-зображення, але й зображення, засновані на індексній палітрі. У форматі TGA записуються й Alpha-канали, через це формат TGA одержав поширення під час передачі телевізійних зображень.

Група розроблювачів, яка займається обробкою супутникових фотографій, створила у компанії LuraTech формат LWF (LuraTech Wavelet format). У ньому LWF використовується алгоритм ущільнення з втратами (на основі хвильового алгоритму), який часто дає кращі за JPEG результати. Формат LWF відрізняється тим, що під час ущільнення можна заздалегідь встановити розмір майбутнього файлу.

Програма LuraWave SmartCompress v2.2 (Shareware) може забезпечити високий ступінь ущільнення за досить високої якості. За ущільнення, наприклад, у 60 разів, втрати менші, ніж за такого ж ущільнення в JPEG. Зображення практично не втрачає деталізації, а набуває розмитого вигляду із підкресленими контурами, тобто якість сприйняття майже не погіршується. За збільшення коефіцієнта ущільнення не проступає «мозаїка» квадратів, як у JPEG. Практично, з’являється можливість інтерактивної роботи із сервером. Програма існує для всіх ОС. Цей формат використовується нечасто, хоча LWF іноді ущільнює майже в 1,5 рази більше за інші формати.