Тема 6
Елокуція, момерація та акція – мистецтво вербального оформлення і
проголошення промови (2/1 год.)
Завдання 1. Напишіть промову, використовуючи тропи:
порівняння, метафори, синекдоху, літоту, гіперболу та ін. Використайте у
вступі відомий афоризм "Слово — срібло, мовчання — золото".
Завдання
2. Складіть промову на тему "Сучасний шлюб та його перспективи" за
запропонованими тезами:
— любов – запорука
міцного зв’язку;
—особливості «чоловічого» та «жіночого» спілкування в сімї’;
— церковний та світський
погляд на шлюб;
— шлюбний договір – гарантія стабільності шлюбу
чи ознака недовіри?
— проблема розлучення:
причини та моральні аспекти;
— зміна ставлення до
вільного кохання в сучасному суспільстві;
— нетрадиційні форми
шлюбних стосунків і ставлення до них суспільства.
« Коли після 40-річного блукання по Синайській
пустелі ізраїльський народ входив у землю обітованну, Архистратиг Михаїл,
явившись Ісусу Навину, сказав йому: «Зніми взуття твоє, бо земля, на якій ти
стоїш тепер, є свята». Подібне ми можемо повторити сьогодні: місце, на якому ми
стоїмо з вами, є святе.
Сьогодні ми є свідками
й учасниками великої події історичної ваги — освячення Михайлівського
Золотоверхого монастиря — національної святині українського народу.
65 років тому
богоборці, які керувались ідеєю «раз-рушить всьо до основанья», зруйнували
Михайлівський собор. Але Бог посоромленим не буває! На наших очах Він показує
Свою могутність. Бог робить неможливе можливим. Це Він сказав, що для віруючого
все можливе. У 30-ті роки ніхто не повірив би, що прийде час, і Михайлівський
собор знову постане, ніби птах фенікс, у всій своїй красі і величі. Сьогодні ми
є свідками Божого чуда. Такий наш Бог, в Якого ми віримо, на Якого надіємось і
Якого любимо.
Як колись волхви
принесли у дар народженому Спасителю світу золото, ливан і смирну, так
сьогодні, в рік 2000-ліття Різдва Христового, українська столиця —
золотоверхий Київ — приносить в дар Христу відновлений Михайлівський
собор…
Сьогоднішня подія
свідчить, що в історії націй, як і в житті кожної людини, останнє слово
належить Господу Богу. Це означає, що і майбутнє Української держави залежить
від Нього, і в той же час — і від нас. Якщо ми будемо співробітниками
Божими на ниві розбудови Української держави і створення єдиної Помісної
Православної Церкви, Україна, безперечно, відродиться і духовно, і культурно, й
економічно. Ми будемо мати велику європейську державу…»