Практична робота № 3

ТЕМА: Товари народних художніх промислів і сувеніри з деревини та природних рослинних матеріалів

 

Мета: набути знання щодо класифікації та асортименту художніх виробів із деревини, а також сировини та видів плетіння.

Матеріальне забезпечення: довідкові, навчальні та наукові дже­ре­ла інформації; ДСТУ 2065–92 «Сировина рослинна для плетених ви­робів. Терміни та визначення»; РСТ УССР 1649-84 «Сырье растительное. Технические условия»; ДСТУ 2082-92 «Вироби художні із дере­вини. Загальні технічні умови»; зразки товарів народних художніх промислів і сувенірів із деревини та при­родних рослинних матеріалів.

 

Теоретичні відомості

 

Основними видами деревини, які використовуються для виготовлення художніх виробів, є: сосна, яблуня, дуб, калина, береза, горіх, липа, клен, груша, шовковиця, черешня. Вид деревини впливає на вибір формотворчої техніки виготовлення виробу та його властивості. Усі деревні породи поділяють на ядрові (сосна, дуб, модрина, ясень) та заболонні, які не мають ядра (береза, осика, граб, вільха, липа). Деревні породи з однаковим забарвленням поперечного перерізу, які містять різну кількість вологи в центральній та периферійній частинах, називають породами зі стиглою деревиною (бук, ялина, ялиця).

 Основними показниками деревини, які впливають на формування властивостей готового виробу, є:

–          фізико-хімічні: твердість, вологість, межа міцності на стиск, межа міцності на розтяг, акустичні властивості, світло- та термостійкість, аромат (дух деревини);

–          декоративні: колір, фактура, текстура, легкість обробки.

 Фактура деревини — здатність спрямовано відбивати світловий потік, від чого вона буває матовою або блискучою. Найбільший полиск дають ідеально гладкі поверхні, які, однак, важко дістати навіть при старанній обробці сировини.

Текстура деревини — це характер малюнку волокон серцевинних променів. Текстура різних порід дерева дуже різноманітна: у липи і вільхи — майже непомітна, а в горіха і сосни — чітко виражена.

 Біологічні властивості деревини пиломатеріалів визначаються стійкістю проти грибів, плісняви і комах, яка залежить від вмісту смолистих , дубильних та інших речовин.

 Різноманітність фізичних, декоративних та інших якостей деревини дає змогу поділити породи на такі, що найбільш придатні для:

1) бондарства (верба, сосна, ялина, липа, дуб та ін.);

2) токарства (осика, вільха, тополя, береза, груша та ін.);

3) столярства (сосна, ялина, тис, дуб, горіх, шовковиця та ін.);

4) різьб’ярства (липа, осика, явір, вільха, клен, груша, яблуня та ін.).

Формотворчі техніки. У художній обробці дерева одні технічні прийоми і засоби виразності створюють цілісну функціональну форму предметів, інші мають лише декоративне спрямування і «завершують художнє оформлення виробів. До формотворчих технік належать вирізування, видовбування, виточування, бондарні та столярні прийоми.

 Типологія виробів. Морфологічна класифікація художнього деревообробництва ґрунтується на функціональних принципах декоративно-прикладного мистецтва. Художня обробка дерева як найширша галузь і вид декоративно-прикладного мистецтва поділяється на технічні підвиди: різьблення, токарство, художнє столярство, бондарство і теслярство. В основу класифікації виробів покладений відповідний тип, типологічна група і найзагальніші відміни, виражені в родах: архітектурне оздоблення; хатнє обладнання й меблі; знаряддя праці, предмети господарського призначення; посуд, начиння; транспортні засоби і предмети упряжі; культові й обрядові предмети; музичні народні інструменти; прикраси та особисті речі; дитячі іграшки й «мороки».

 

Хід роботи

 

Завдання 1. Вивчення класифікації художніх виробів із деревини. 

Користуючись ДСТУ 2082-92 «Вироби художні із деревини. Загальні технічні умови», вивчіть та опишіть художні вироби з де­ре­вини за призначенням, способом виготовлення, способом оздоб­лен­ням і видом покриття. Результати роботи оформіть у вигляді табл. 1.

Таблиця 1

 

Назва виробу	Типологічна група	Група за призначенням	Спосіб виготовлення	Спосіб оздоблення	Вид покриття

 

Завдання 2. Вивчення основної рослинної сировини для плетених виробів.

Користуючись ДСТУ 2065–92 «Сировина рослинна для плетених виробів. Терміни та визначення», вивчити основну сировину для пле­тених виробів. Результати роботи оформіть у вигляді табл. 2.

Таблиця 2

 

Завдання 3. Вивчення основних видів плетіння виробів з рослинних матеріалів.

Користуючись ДСТУ 2065–92 «Сировина рослинна для плетених виробів. Терміни та визначення», вивчити основні види плетіння. Ре­зультати роботи оформіть у вигляді табл.

Таблиця 3

 

4. Оформити звіт про виконання роботи.