ТЕМА 4. ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКЛАДАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

 

4.1. Інформаційно-методичні матеріали та їх дидактичні функції

4.2. Навчальна програма з предмета й особливості її розробки для економічних дисциплін

4.3. Методика розроблення моделі засвоєння бази знань з економічних дисциплін

 

4.1. Інформаційно-методичні матеріали та їх дидактичні функції

 

Проведення занять вимагає забезпечення певних, досить специфічних умов навчання із використанням відповідних ресурсів. Такі умови можна розділити на кілька найважливіших груп: засоби навчання, у тому числі й інформаційно-методичне забезпечення процесу, приміщення та обладнання для проведення навчальних занять.

Збірник інформаційно-методичних матеріалів (ІММ) – це сукупність джерел інформації, настанов та навчальної документації, що забезпечує оптимальні умови для активної пізнавальної діяльності студента.

Саме інформаційно-методичні матеріали забезпечують основу для ефективного проведення навчання. Вони висвітлюють базові теоретичні положення, містять описи випадків та практичних ситуацій, є своєрідними віхами на шляху засвоєння інформації, надають статистичні дані, висвітлюють результати діяльності самих груп у ході занять.

Таблиця 4.1. – Основні види ІММ

Інформаційно-методичні матеріали
Основні		Додаткові
Підручники	Навчальні посібники	Інформаційні матеріали	Інструкції та рекомендації	Навчальна документація
Комплекти навчальних книг, серії підручників	Навчально-методичні посібники, наочні посібники, додатки до підручників, лабораторні практикуми, збірники задач і вправ, тексти лекцій, хрестоматія, альбом, інші	Конспекти лекцій, збірник завдань-задач для самостійної роботи, роздаткові матеріали (таблиці, графіки, схеми, тексти), копії статей, збірники схем, таблиць, монографії, журнали, каталоги	Інструкції, методичні рекомендації, методичні вказівки, графіки виконання робіт, плани і програми предмета, плани семінарів	Робочі зошити, журнали, пояснювальні записки, бланки

У розробці інформаційно-методичних матеріалів можуть бути різні підходи. Як основні матеріали використовуються відомі, апробовані й науково обґрунтовані підручники й навчальні посібники. Вони є основою для розробки програми. Головним питанням, яке має вирішити викладач, – узгодити вибір підручників та концептуальних теоретичних положень із баченням та розумінням стратегії розвитку економіки.

Збірник інформаційно-методичних матеріалів повинен виконувати такі дидактичні функції:

– створювати мотиваційну основу навчання;

– забезпечувати інформаційну базу навчання відповідно до програми дисципліни;

– формувати нові й закріплювати наявні вміння і навички;

– орієнтувати на проблемно-цілісне сприйняття змісту предмета.

– розвивати навички систематичного контролю та корекції ходу і результатів навчання.

– сприяти розвитку навичок розуміння та аналізу інформаційних джерел: розпізнавати поняття, наводити приклади, пояснювати зв’язки і залежності.

 

4.2. Навчальна програма з предмета й особливості її розробки для економічних предметів

 

Навчальна програма – це нормативний документ, який визначає в кожній навчальній дисципліні обсяг змісту знань, умінь та навиків, які підлягають засвоєнню, їх розподіл за часом і періодами (роками навчання). Є дисципліни, вивчення навчального матеріалу яких розраховано більше, ніж на рік.

В програмах навчальних дисциплін перераховуються знання, вміння, навички, які повинні отримати студенти в результаті їх вивчення. Програма призначена для реалізації державних вимог до змісту, до рівня підготовки випускників за конкретною спеціальністю.

Такі типові програми є єдиними для всіх форм навчання, а також для всіх видів і типів освітніх закладів, які реалізують основні професійні освітні програми і є основою для розробки робочої програми дисципліни самим освітнім закладом.

Програми навчальних дисциплін розробляються на основі Державного стандарту освіти підготовки фахівця за конкретною галуззю знань і спеціальністю.

При розробці робочої програми навчальної дисципліни освітній заклад в залежності від особливостей галузі і специфіки підготовки спеціалістів може вносити свої доповнення і зміни в зміст, послідовність вивчення навчального матеріалу та розподіл навчальних годин за розділами (темами), а також перелік практичних занять при умові виконання вимог до рівня підготовки випускників. Робоча програма розглядається науково-методичною комісією і затверджується завідувачем кафедри та деканом факультету.

Програма дисципліни містить наступні основні параметри, які дозволяють викладачу проектувати навчальний процес і орієнтуватись на рівні засвоєння змісту навчального матеріалу.

1. Передмова (вступ)

2. Опис предмету навчальної дисципліни.

3. Мета та завдання курсу.

4. Програма навчальної дисципліни.

5. Зв’язки між дисциплінами.

6. Структура навчальної дисципліни.

7. Вимоги до знань і вмінь студентів (цілі навчальної програми).

8. Форми контролю.

9. Тематичне планування  навчальної дисципліни.

10. Планування теоретичного курсу.

11. Планування практичних занять.

12. Планування самостійної роботи студентів.

13. Перелік питань, які винесені на залік.

14. Бібліографія.

15. Критерії підсумкового оцінювання знань, умінь і навичок студентів.

16. Методичне забезпечення дисципліни.

У передмові коротко визначається роль і значення даного предмета і необхідність його вивчення для конкретного напрямку практичної діяльності.

В третьому пункті визначаються цілі та завдання у відповідності з державним освітнім стандартом професійної освіти. При цьому вказується шифр спеціальності і освітньо-кваліфікаційний рівень. В пункті «Вимоги до знань і вмінь студентів» вказуються вимоги до знань, вмінь і навиків студентів, які з’являються в результаті вивчення дисципліни.

Наприклад, знати теоретичні основи і закономірності функціонування ринкової економіки, вміти виявляти резерви, володіти спеціальною економічною термінологією і навиками самостійного здобутку нових знань. Обсяг дисципліни в годинах і видах навчального навантаження може бути представлений в програмі у формі таблиці, в якій показується розподіл годин по семестрах для кожного виду навчальної роботи: загальна трудомісткість, аудиторна робота, практичні заняття, самостійна робота, підсумковий контроль. Аналогічно будується таблиця, де перераховуються назви розділів і тем дисциплін й загальна кількість аудиторних годин, у тому числі, на практичні заняття. Основна змістова частина програми дає викладачу орієнтир для підготовки навчального матеріалу, назв тем і питань в межах розділу.

Зміст кожної теми в програмі викладається коротко, із дотриманням логіки економічної проблеми з формулюванням основних знань і умінь.

Робота з навчальними програмами, аналіз їх змісту з теоретичного і практичного навчання – обов’язкова частина професійної діяльності викладача.

При знайомстві та аналізі змісту навчальних програм викладач вирішує завдання:

– порівнює назву теми і зміст;

– вивчає цілі, задачі та рівні засвоєння змісту навчального матеріалу;

– вивчає тематичний план та бюджет часу;

– передбачає і обґрунтовує в цьому зв’язку зміни в розподілі бюджету часу, не змінюючи годин всього і на практичні заняття;

– вивчає зміст тем і вимоги програми до практичних занять;

– формулює основні питання (3–5) для викладу нового матеріалу передбачає підпитання;

– вибирає навчальну літературу із списку рекомендованої, звертає увагу на застарілий матеріал (цифри, інструкції, положення, нормативи).

 

4.3. Методика розроблення моделі засвоєння бази знань з економічних  дисциплін

 

Модель засвоєння бази знань навчальної теми – це перелік елементів змісту навчання з визначенням рівня засвоєння. Використання моделі засвоєння бази знань, як одного із найважливіших елементів інформаційно-методичного забезпечення процесу навчання, дозволяє вирішити кілька завдань:

– конкретизувати та стандартизувати вимоги до знань студентів з певного обсягу навчального матеріалу;

– усвідомлено вибрати форми, методи, засоби, прийоми навчання відповідно до поставленої мети;

– вибрати темп та рівень засвоєння навчального матеріалу з урахуванням індивідуальних особливостей тих, хто вчиться;

– відповідно обирати форми і методи контролю успішності навчання на різних рівнях засвоєння знань;

– надати можливість студентові самостійно складати індивідуальний план навчання на основі запропонованого модуля;

– підвищити об’єктивність та аргументованість контролю в цілому та окремих його елементів (перевірки, оцінювання, обліку).

Модель засвоєння знань може використовуватися:

1)  для уточнення цілей навчання з теми;

2)  для визначення форм і методів навчання з теми з урахуванням соціально-психологічних особливостей групи навчання та забезпечення необхідних рівнів засвоєння елементів бази знань;

3)  для розробки дидактичних матеріалів викладання теми.

Таблиця 4.2. – Модель засвоєння бази знань навчальної теми

Рівні засвоєння елементів бази знань	Мета засвоєння елементів бази знань	Організаційні форми та методи роботи	Форми та методи контролю рівня сформованості умінь
Початковий - понятійний (факто-логічний).	Необхідно уміти: назвати, вибрати, виявити, визначити (терміни, поняття, факти, символи за переліком).	Лекції, пояснення викладача із використанням пояснювального і ілюстративного методу та проблемного викладу.	Тести I,II рівнів вхідного та підсумкового контролю, опитування.
Репродук-тивний.	Давати визначення, доповнити, описати, пояснити, оцінити, порівняти, аргументувати.	Семінари, дискусії, конференції із використанням репродуктивного та частково-пошукового методів, самостійна робота1-го, 2-го рівнів.	Тести I,II рівнів поточного та підсумкового контролю, обговорення, усні та письмові опитування, реферати.
Алгоритмічно-дійовий (умовно-професійний)	Довести, виправити, розрахувати, упорядкувати застосувати, вирішити, організувати, проаналізувати, випробувати, прийняти рішення.	Практичні заняття, семінари, імітаційні ігри, аналіз конкретних ситуацій, самостійна робота 2-го, 3-го рівнів із використанням частково-пошукового та дослідницького методів.	Вправи, задачі, ситуації, дискусії, науково-практичні письмові роботи дослідницького характеру, тести 2-го, 3-го рівнів.
Творчий (професійний)	Запропонувати, класифікувати, змоделювати, реорганізувати, захистити, обґрунтувати, скомбінувати, спланувати.	Дискусії, конференції, семінари, практичні заняття, управлінські ігри, самостійна робота 3-го рівня, аналіз конкретних ситуацій.	Ситуації, задачі, тести 3-го рівня, науково-практичні письмові роботи дослідницького характеру, розробка та публічний захист проектів.

Таблиця 4.3. – Особливості психологічної структури вмінь на різних рівнях засвоєння знань та формування компетентності

Рівні засвоєння елементів бази знань	Етапи формування вмінь	Психологічна структура вміння
Понятійний (фактологічний)	Початкове вміння – відрізняти	Засвоєння окремих термінів, фактів без зв’язку між ними. Мало усвідомлена мета діяльності. Пошук способів дій. Спроби аналізу на основі побутових знань і навичок. Виявлення окремих властивостей. Спроби і помилки виконання дій.
Репродуктивний	Вибіркові окремі вміння – сприймати	Розуміння суті та призначення основних елементів змісту, усвідомлена мета діяльності. Знання на основі сприйняття, пам’яті. Розуміння властивостей, способів, окремих дій. Формування окремих навичок використання даних знань.
Алгоритмічно-дійовий (умовно-професійний)	Високорозвинені вміння – відтворювати й застосовувати	Усвідомлення мети. Діяльність на основі мотивації. Знання закономірностей явищ, процесів та зв’язків між ними. Сприйняття з розвитком аналітико-синтетичного мислення. Формування базових навичок. Здатність вирішувати типові задачі в типових умовах.
Творчий (професійний)	Формування майстерності – уміння створювати нове	Провідними компонентами діяльності є мотив і внутрішня мета. Знання предметів суміжних галузей. Надійне творче використання різних умінь. Розвинуті пам’ять, мислення, емоційно-вольова сфера. Здатність вирішувати нетипові задачі в нестандартних умовах.

 

Питання для самоконтролю:

1. Збірник ІММ – це…

2. Основні види інформаційно-методичних матеріалів.

3. Дидактичні функції збірника ІММ.

4. Навчальний план – це…

5. Характеристика навчальної програми дисципліни.

6. Основні пункти, які є обов’язковими для робочої програми.

7. Які завдання вирішує модель засвоєння бази знань?

8. Рівні засвоєння елементів бази знань.

9. Охарактеризуйте особливості психологічної структури вмінь на різних рівнях засвоєння знань та формування компетентності.