ТЕМА 14. Товарознавча експертиза взуття

 

Характеристика нормативних документів. Вимоги до якості шкіряного взуття

Розглянемо основні НД, які регламентують якість шкіряного взуття:

ДСТУ 2157-93 Взуття. Терміни та визначення

ДСТУ 2158-93 Взуття. Дефекти. Терміни та визначення

ДСТУ 3242-95 Взуття спеціальне. Номенклатура показників якості

ДСТУ 4142:2002/ГОСТ 7296-2003 Взуття. Маркування, пакування, транспортування і зберігання.

ДСТУ ГОСТ 19116:2007 Взуття модельне. Загальні технічні умови

ДСТУ 1755-94 Взуття відремонтоване. Загальні технічні умови

ДСТУ ГОСТ 26165:2009 Взуття дитяче. Загальні технічні умови

ДСТУ ГОСТ 26167:2009 Взуття повсякденне. Загальні технічні умови

ДСТУ 2061-92 (ГОСТ 14226-93) Взуття. Норми гнучкості

ДСТУ 2062-92 Взуття для людей літнього віку. Технічні умови

ДСТУ 2063-92 Взуття для активного відпочинку. Технічні умови

ДСТУ ГОСТ 1135:2007 Взуття домашнє і дорожнє. Загальні технічні умови

ДСТУ ISO/TR 3836-2001 Розміри взуття. Система класифікації за повнотою

ДСТУ 3164-95 Взуття. Методи визначення лінійних розмірів

ДСТУ ГОСТ 28735:2009 Взуття. Метод визначення маси

ДСТУ EN 13073:2004 Взуття. Метод випробування готового взуття.

ДСТУ ISO 6910-2001 Взуття лите з пластичних мас. Чоботи робочі з поліуретану з підкладкою або без неї загального призначення стійкі проти впливів олив та жирів. Технічні умови

ДСТУ ISO 20870:2008 Взуття. Метод штучного старіння

ДСТУ ISO 20871:2009 Взуття. Методи випробування. Тривкість до стирання підошви

ДСТУ ISO 20872:2009 Взуття. Методи випробування. Міцність щодо відривання підошви

ДСТУ ISO 20873:2009 Взуття. Методи випробування. Стабільність розміру підошви

ДСТУ ISO 20874:2008 Взуття. Методи випробування підметок. Міцність щодо розривання від проколювання голкою

ДСТУ ISO 20876:2008 Взуття. Методи випробування устілок. Міцність щодо розривання стібками

ДСТУ ISO 20877:2008 Взуття. Методи випробування готових черевиків. Теплоізоляція Ч. 1

ДСТУ ISO 17706:2007 Взуття. Метод випробування верху щодо визначення розривального навантаження та видовження

ДСТУ ISO 22650:2009 Взуття. Методи випробування. Кріплення каблука у готовому взутті

Технічні вимоги, які пред'являються до якості взуття. Вимоги до якості вихідних матеріалів:

Для деталей верху взуття повинні застосовуватися шкіри хромового дублення, сандальна юхт, тканини для верху взуття, фетр, повсть, вовняні та напіввовняні тканини й інші матеріали.

На деталі верху нових виробів покращеної якості повинні застосовуватися хромові лицьові та облагороджені шкіри, велюр, нубук, замша, а також високоякісні синтетичні та штучні, шкіри нових видів оздоблення, які відповідають сучасному напрямку моди.

Товщина деталей верху та низу повинна відповідати вимогам нормативно-технічної документації.

Вимоги до якості заготовок взуття. Якість виготовлення заготовки впливає на міцність та естетичні властивості взуття. Необхідно, щоб нитки, які застосовуються для зшиття заготовки, заповнювали проколи, зроблені голкою, були гарно втягнуті, недопустимі пропуски стебків та обриви ниток. Кінці ниток винні бути втягнуті та закріплені. Не допустиме стягування деталей заготовок по лінії швів. Вимагається, щоб шви розташовувались по всій довжині на однаковій відстані від країв деталей, були паралельні один одному.

Вимоги до якості збирання взуття. Заготовка взуття повинна бути гарно витягнута, верх та підкладка – не мати складок та зморшок. Підкладка має бути міцно приклеєна, всі деталі повинні бути симетрично розташовані.

Вимоги до міцності з’єднання деталей у взутті. Міцність ниткових кріплень деталей заготовок взуття повинні відповідати нормам, вказаним у ДСТУ.

Таблиця 3.4

Норми міцності кріплення деталей верху

Найменування скріплених матеріалів	Розривне навантаження на 1 см шва за кожним взірцем, кгс, не менше			Методи дослідження	Примітка
	При одному шві	При двох швах	При швах більше двох разів
Шевро, козлина, велюр, лак, замша	7,0	8,0	8,5	ДСТУ ISO 17706:2007	Бавовняні нитки в десять складань
Штучні шкіри в комбінації з хромовою шкірою й т. д.	7,0	8,0	9,0	ДСТУ ISO 17706:2007	те ж

Приклади норм міцності кріплення підошов наведені в табл. 3.5.

 

Таблиця 3.5

Норми міцності кріплення підошов

Матеріал верху	Метод кріплення	Матеріал підошви	Міцність кріплення півпари, кгс, не менше	Методи досліджень
Шкіра хромова, текстиль	Клеєний	Шкіра Шкіра (для) гусариків Гума пориста: кольорова, чорна	13,0 6,0   17,0 14,0	ДСТУ ISO 20872:2009
Шкіра хромова	Литтям	ПВХ	14,0	ДСТУ ISO 20872:2009
Шкіра хромова	Литтям (рідкого формування)	поліуретан	17,0	ДСТУ ISO 20872:2009

 

Таблиця 3.6

Норми міцності кріплення підборів

Матеріал верху	Рід взуття	Висота підбора	Матеріал підбора	Міцність кріплення підбора кожної пари, кгс, не менше	Методи випробу-вань
Шкіра хромова, текстиль	Жіноче	Високий, дуже високий	Синтетичний, дерев'яний	65,0	ДСТУ ISO 22650:2009
	Жіноче, дівоче	Середній	Те ж	60,0	ДСТУ ISO 22650:2009
	Чоловіче, хлопчаче	Низький	Шкіряний	70,0	ДСТУ ISO 22650:2009

 

Вимоги до гнучкості взуття. У ДСТУ 2061 “Взуття. Норми гнучкості”  гнучкість шкіряного взуття нумерується залежно від його статево-вікового призначення, методу кріплення та матеріалу підошви (табл. 3.7).

Вимоги до маси взуття. Маса взуття не регламентується і повинна відповідати зразку-еталону. Визначається відповідно ДСТУ ГОСТ 28735:2009 Взуття. Метод визначення маси.

 

 

Таблиця 3.7

Норми гнучкості шкіряного взуття

Вид, рід взуття	Метод кріплення	Гнучкість напівпари взуття, кгс/см не більше
		Матеріал підошви зі
		Шкіри	Шкірволокна	Гуми пористої
Жіноче, дівчаче і т. д.	Ранто-клейовий, клейовий, строчечно-клейовий	1,1 1,0	1,0 0,9	2,0 (2ОН)  0,9 (9Н)

 

Вимоги до висоти підбора. У ДСТУ ГОСТ 19116:2007 Взуття модельне, ДСТУ ГОСТ 26165:2009 Взуття дитяче, ДСТУ ГОСТ 26167:2009 Взуття повсякденне. Загальні технічні умови регламентується висота різних видів взуття. Висота модельного взуття повинна відповідати нормам, вказаним у табл. 3.8. Різниця у висоті суміжних розмірів взуття повинна бути: чобітків – 4 мм, напівчобітків – 3 мм, черевиків – 2 мм, напівботиків та туфель – 1 мм.

 

Таблиця 3.8

Норми висоти взуття

Статево-вікова група взуття	Вихідний розмір взуття	Висота, не менше				Висота закаблука
		Чобітків	Напів-чобітків	Черевиків	Напів-черевиків, туфель
1	2	3	4	5	6	7
1. Чоловіче	270	215	180	126	66	48
2. Жіноче	240	210	180	156	61	64

Вимоги до оздоблення взуття. Вони викладаються в ДСТУ на модельне, повсякденне, дитяче, домашнє взуття. Взуття повинне бути чистим, без плям, складок та зморшок. Всі однойменні деталі в парі повинні бути однаковими за щільністю, товщиною, формою, розмірами, кольором та малюнком мерії.

Естетичні вимоги до взуття. За моделями, фасонами колодки та підбора, матеріалами та кольором верху, матеріалами низу, фурнітурою, яка застосовується, за способом технологічної обробки, оздобленням верху та низу маркування взуття повинно відповідати взірцям-еталонам та технічним описам, затвердженим в установленому порядку.

 

Дефекти шкіряного взуття

Дефекти взуттєвих матеріалів підрозділяються на наскрізні, ненаскрізні і дефекти зовнішнього вигляду матеріалу, які не руйнують структури.

До наскрізних дефектів відносять дірки та прорізи. До ненаскрізних – дефекти у вигляді зарощених слідів від механічних пошкоджень, розтріскування, відставання покривної плівки, розриви і (або) відсутність полімерного покриття, наявність поверхневих порізів. До дефектів зовнішнього вигляду натуральної шкіри відносять дефекти, які виражаються в наявності загинів, зморшок, відставання лицевого шару, виявленого у вигляді зморшок, плям, малюнка від слідів кровоносних судин та ін.

До дефектів зовнішнього вигляду штучних, синтетичних та текстильних взуттєвих матеріалів відносять різні відтінки на окремих відрізках, нерівномірність довжини ворсу, потовщення ниток, відсутність ниток, наявність вузлів і петель та ін.

Дефекти взуттєвих матеріалів знижують естетичні властивості взуття, а також відображаються на його надійності.

Сортування взуття залежно від наявності дефектів матеріалів проводиться відповідно до табл. 3.9.

Таблиця 3.9

Сортування шкіряного взуття

Назва дефекту	Значення
	Взуття модельне	Взуття повсякденне і дитяче
Слабовиражена віддушина, роговина батоговина, подряпини, воротистість, віспини, болячки, безличени, молочні лінії.	На всіх деталях, окремо – носків і передньої частини союзок.	На всіх деталях, окрім носків.
Слабо виражена стяжка, помірно виражена віддушина, роговина, батоговини, подряпини, жилистість, воротистість, віспини, болячки, безличени.	На % від верхнього краю зовнішньої сторони халяви і vi внутрішньої сторони халяви.	На всіх деталях, крім носків і передньої частини союзок.
Відхилення від осі симетрії, мм, не більше.	3	4

 

На деталях низу взуття зустрічаються пухирі, раковини, нечіткі малюнки ходової поверхні підошви та підбора, неяскравий малюнок (мороз, матові плями) на боковій та торцевій частинах каблука.

Передвиробничі дефекти

До передвиробничих дефектів взуття відносять неіснуючі розмір та повноту взуття, невідповідний фасон колодки визначеному виду взуття та її призначенню, взуття нераціональної конструкції.

Дефект "Невідповідна повнота взуття" – невідповідність величини обхвату взуття в ділянці пальців вимогам ДСТУ на взуттєві колодки.

Дефект "Взуття нераціональної конструкції" характеризується недопустимим звуженням або розширенням носової частини, висотою та формою підбора, неправильною побудовою та розташуванням деталей і швів, які роблять взуття незручним і (або) трамвують стопу.

Виробничі дефекти

Головними виробничими дефектами є співпадання суміжних швів, пропуск стебка, недостатньо розгладжений шов, зморшки зовнішніх деталей верху взуття, неоднакова ширина затяжного пруга, неправильно розташовані кріплення, неправильно поставлений підбор, не закрита порізка, різна товщина однойменних деталей взуття, не прикріплена підошва та багато іншого.

Виробничі дефекти знижують естетичні властивості, надійність, роблять неможливою експлуатацію взуття та є недопустимими.

Характеристика окремих дефектів та причини їх виникнення приводяться нижче.

Співпадання суміжних строчок у заготовці

Лінійний дефект проявляється в перетині паралельних швів. Дефект може виникнути при виконанні будь-якої операції при зшиванні деталей верху взуття двома швами.

У повсякденному і дитячому взутті допускається співпадання суміжних швів не більше 4 мм; в модельному взутті – не більше 3 мм.

Звалювання швів з краю деталей заготовки

Цей дефект знижує міцність швів, погіршує зовнішній вигляд. Появляється при неакуратному зшиванні заготовки.

Пропуск стібків із повторним кріпленням

Дефект знижує міцність взуття. Може утворюватися під час роботи на несправній машині. Якщо був допущений пропуск стібків, то проводять повторний шов деталі. У модельному взутті, так як і в масовому, пропуск стібків та їхнє повторне кріплення не допускаються.

Відставання декоративного ранта від бокової поверхні взуття в модельному і масовому взутті допускається не більше 1 мм.

Несиметричність ажурних швів у напівпарах погіршує її товарний вигляд. Необхідно, щоб операція "намічування лінії декоративних швів" виконувалось акуратно, намічені лінії були чіткими, шов повинен бути рівним, гарно утягнутим, у 6 – 8 стібків на 1 см довжини.

Різна довжина або перекошення в парі носків і союзок, гомілок та інших деталей погіршує вигляд взуття. Дефект виникає при недотриманні вимог технології виробництва при виконанні операцій "пристрочування носків", "пристрочування гомілок до союзок".

У повсякденному і модельному взутті допустима різниця між півпарами носків, союзок, задників не більше 2 мм.

Щілини між деталями низу взуття – дефект, який різко понижує його міцність, причина виникнення – неакуратне шліфування підошов, недостатнє сушіння деталей, недотримання режимів приклеювання та ін.

У модельному і повсякденному взутті розщілини не допускаються.

Різні довжина, ширина, товщина підошов – дефекти, які роблять взуття незручним, погіршують його зовнішній вигляд. У ДСТУ вказані межі допусків для модельного та масового взуття.

Перекіс та зміщення підбора – дефект взуття, що зменшує зручність його в носку. Проявляється такий дефект при неправильному кріпленні підборів, шліфуванні бокової поверхні підбора. Бокова поверхня підбора повинна співпадати з контуром п'яточної частини, краї підбору не повинні виступати більше ніж на 2 мм за грань п'яткової частини.

Відхилення ходової поверхні підбора від горизонтальної поверхні – дефект, який створює незручності споживачам при носінні ними взуття.

Між підбором та підошвою не повинно бути щілин. ГОСТом 28371-89 допускається відхилення ходової поверхні підбора від горизонтальної площини не більше 2 мм у масовому взутті.

Ретельна характеристика дефектів викладена у ДСТУ 2158-93 Взуття. Дефекти. Терміни та визначення.

Наявність у взутті таких дефектів, як: місцеве відставання верху та підкладки від закаблука, м'які носки і задники, місцеве непроклеювання підошов, погане формування п'яток, носків і деформація верху, порвана підкладка та нерозглажені складки всередині взуття, забруднені підкладки, наскрізне пошкодження деталей взуття, розщілини між деталями низу, обсипання фарбника в готовому взутті – не допускаються.

Післявиробничі дефекти

Післявиробничі дефекти з'являються на взутті в процесі зберігання, транспортування, а також у результаті неправильного пакування.

До післявиробничих дефектів відносять плями від корозії, плісені, сліди очищених плям, деформації взуття, деформація підноска і (або) закаблука, міграція жиру або пігментів на поверхні шкіри.

 

Правила відбору зразків

Взуття приймається від постачальників партіями. За партію приймається кількість пар взуття, одночасно пред'явленого до приймання з однорідних матеріалів, одного методу кріплення низу, одного виду, призначення, оформленого одним документом про якість.

Вибірку від партії відбирають методом випадкового відбору ДСТУ. Статистичний контроль якості. Методи випадкового відбору виборок штучної продукції (табл. 3.10).

Партія вважається прийнятою, якщо кількість пар взуття, яка не відповідає вимогам ДСТУ, менша або рівна приймальному числу.

Таблиця 3.10

Норми відбору зразків

Об'єм партії	Об'єм вибірки	Нормальний контроль		Об'єм вибірки	Посилений контроль
		Приймальне число	Браку-вальне число		Приймальне число	Бракувальне число
1	2	3	4	5	6	7
26 – 50	5	0	1	8	0	1
51 – 90	20	1	2	32	1	2
91 – 150	20	1	2	32	1	2
151 – 280	32	2	3	32	1	2
281 – 500	50	3	4	50	2	3
501 – 1200	80	5	6	80	3	4
І т. д.

 

Так, при об'ємі партії 500 пар об'єм вибірки при нормальному контролі становить 50 пар. Якщо забраковано до 3-х пар взуття, то партія вважається прийнятою.

Якщо забраковано 4 або більше пар, то бракується вся партія.

Нормальний контроль є основним. Перехід на посилений проводиться тоді, коли в ході нормального контролю дві із п'яти наступних партій будуть забраковані.

Якщо при посиленні контролю п'ять наступних партій будуть прийняті, вони переходять на нормальний контроль.

Перевірку взуття за фізико-механічними показниками проводять періодично, не рідше одного разу в квартал.

При виявленні у взутті недопустимих дефектів його повертають виробникам-виготовлювачам разом з актом, підписаним представником цього підприємства, який брав участь у прийманні.

 

Порядок та методи проведення різних експертиз шкіряного взуття

В практичній діяльності експертиза відбувається відповідно до завдань, поставлених перед експертом. Основними видами експертизи є:

1.   Експертиза кількості взуття.

2.   Експертиза якості.

3.   Експертиза за заявками залізниці.

4.   Експертиза за заявками судових слідчих органів.

5.   Експертиза контрольна та повторна.

Перед експертизою взуттєвих товарів необхідно звернути увагу на умови зберігання, оскільки якість взуття змінюється за низьких та високих температур, збільшення вологості, під впливом сонячних променів.

Експертиза кількості шкіряного взуття передбачає перевірку відповідності:

-       кількості місць даним товаросупровідних документів;

-       упакування умовам контракту;

-       кількості взуття за найменуваннями, артикулами, видами, моделями даним товаросупровідних документів;

-       маркування артикулу, розміру та марки умовам контракту з фірмою.

Під час ознайомлення з товаросупровідними документами експерт встановлює загальну кількість місць у партії, номер контракту, постачальника, фірму-виробника, номери вагона і залізничної накладної, час надходження товару. Після цього всі дані заносять в робочий зошит, а на пред’явлених документах ставлять штамп, дату, свій підпис «Пред’явлено експерту».

В робочий зошит експерт записує прізвища, ініціали та посади відповідальних осіб, призначених замовником для участі в експертизі, які в подальшому підписують констатувальну частину акта, а в випадку незгоди з нею викладають свою особисту думку в письмовому вигляді і прикладають до акта експертизи.

Перевірці підлягає вся партія товару, подана експерту в непорушеній упаковці постачальника. Визначення кількості взуття в розпакованому вигляді зазвичай не проводиться. Експерт може це зробити тільки у випадках, передбачених інструкцією.

Під час перевірки кількості експерт повинен бачити розкриття ящика та наявність у ньому взуття. Для цього потрібно розкривати одночасно не більше двох ящиків. Якщо необхідна перерва, розкриття транспортної тари припиняється, а транспортний засіб опломбовується.

Після зовнішнього огляду транспортної тари розкривається вміст ящика. Якщо виявлено пошкодження тари, експерт зобов’язаний звернути увагу на це матеріально відповідальних осіб. Коли розкрили ящик, експерт перевіряє модель, маркування і розмір взуття, що знаходиться в індивідуальній упаковці, а також наявність механічних пошкоджень на ньому (здертя, проколи, тріщини.) Кожен пакувальний лист, що знаходиться в ящику, підписується експертом та матеріально відповідальною особою замовника. Після закінчення експертизи пакувальний лист передається товароотримувачу. У випадку виявлення невідповідності кількості взуття даним, вказаним у документах постачальника, експерт повідомляє про це керівнику відділу експертиз ТПП. Ящик з недостачею взуття детально оглядається зверху та всередині після вилучення вмісту. На пакувальному листі цього ящика проставляються підписи експерта та замовника, кількість пар взуття, дата перевірки.

У практиці роботи експертів є випадки визначення розкрадання взуття за зовнішніми ознаками упакування.

Якщо встановлені недостачі в ящиках, перетягнутих стрічками, звертають увагу на здертя від зсуву або зняття окантувальних стрічок. Стрічки, що обтягують ящик, можуть мати сліди повторного приклеювання. Можливе попадання всередину ящика також в місці стикування верхніх клапанів. Є випадки, коли на пошкоджену стрічку приклеєна інша за кольором чи формою. В цьому випадку експерт вирізає частину стрічки разом з частиною ящика, де, згідно з його думкою, стрічка була переклеєна. Цей зразок у лабораторних умовах може бути перевірений в лабораторії на ідентичність клею стрічки.

В ящику, верхні клапани якого з’єднуються з боковими за допомогою декількох скоб, оглядають отвори по лінії їхнього кріплення, а також металічні скоби. Форма отворів на нижньому клапані може свідчити про повторне закріплення кінців клапанів. Скоби при повторному використанні є деформованими.

Під час розкриття дерев’яних ящиків, що скріплені металічною стрічкою, експерт повинен звернути увагу на стан стрічки, її натяг, наявність гвіздків та слідів повторного закріплення кришки, наявність деформації або пошкоджень внутрішнього вологозахисного паперу.

Порядок перевірки взуття, що поставляється в контейнерах. В цьому випадку експерт перевіряє кількість взуття, що надходить у контейнерах, опломбованих пломбами товаровиробників або постачальника. Зазвичай експертиза кількості взуття, що надійшло в контейнерах, включає:

-       перевірку стану контейнера й пломб;

-       розкриття контейнера і визначення кількості місць;

-       перевірку кількості або кількості та якості взуття, що вивантажене з контейнера;

-       складання акта експертизи.

Експерт повинен уважно оглянути контейнер, звернути увагу на справність дверей, замків, наявність пошкоджень. Дані відтиску пломби в контейнері повинні відповідати відомостям, вказаним у товаросупровідних документах. Пошкодження контейнера, його замків відображаються в комерційному акті.

Пломба контейнера акуратно зрізується і після його розкриття здається на зберігання товароотримувачу, про що роблять запис у пакувальному листі, в робочому зошиті експерта і в акті експертизи.

Коли відкрили контейнер і перевірили стан водозахисного паперу, експерт перевіряє ступінь заповнення контейнера, звертає увагу на наявність у контейнері підмочених чи пошкоджених коробок. Після вивантаження партії експерт звертає увагу на стан контейнера. Звіряє записи робочого зошита з даними пакувального листа.

На основі отриманих даних оформляють акт експертизи.

Експертиза якості

Експертиза якості взуття, що проводиться експертами Торгово-промислової палати, здійснюється за заявками зацікавлених організацій і фізичних осіб. На основі заявки для експерта оформляється наряд встановленого зразка, де вказуються завдання експертизи. До їхнього числа можуть входити:

-       визначення якості за дефектами зовнішнього вигляду відповідно до вимог контракту і нормативної документації;

-       відсоток зниження якості взуття від наявності дефектів;

-       відсоток уцінки;

-       якість на основі результатів лабораторних досліджень.

Експертиза якості взуття проводиться відповідно до вимог технічних умов контрактів, нормативної документації, «Інструкції про порядок проведення експертиз Торгово-промисловими палатами України», «Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання П-7».

Робоче місце для приймання взуття за якістю повинно бути правильно організоване та оснащене.

На робочому місці товарознавця з якості взуття повинні знаходитись найпростіші пристосування, вимірювальні прилади та інструменти, необхідні для перевірки якості взуття, а також еталон-взірець взуття.

У торговій практиці лінійні розміри визначають звичайною або штихмасовою лінійкою, кронциркулем, шаблоном. Повинні бути м'які вимірювальні стрічки, штангенциркуль, мікрометр, збільшувальна лупа для проглядання швів, дзеркальце для огляду підкладки та устілки в носковій частині, ваги та різноваги.

Приміщення повинно мати гарне природне освітлення, світлий колір стін та стелі, достатню вентиляцію.

Взуття розташовують на такій висоті, щоб експерт міг розглядати взуття, не нахиляючись і не піднімаючись. Робочий стіл – розміром 75x175 см, висотою 85 см, з висувними ящиками для зберігання штемпелів, стандартів та інструкцій, інструментів.

Крім ГОСТів, ТУ, Положення про постачання товарів народного споживання, інструкцій про порядок приймання за якістю, на робочому місці товарознавця повинні бути також копії договорів з постачальниками, бланки актів, прейскурантів.

Відповідно до вимог нормативної документації, шкіряне взуття повинне відповідати за зовнішнім виглядом, матеріалами, конструкцією і методом кріплення підошви затвердженому зразку або його технічному опису.

Всі одноіменні деталі в парі повинні співпадати за густиною, товщиною, формою, розмірами, кольором.

Перевірка якості починається з перевірки відповідності взуття затвердженому взірцю-еталону. Потім перевіряється парність взуття, виявляються дефекти матеріалів, збирання заготовки, формування, кріплення низу, оздоблення; проводяться найпростіші виміри розмірів деталей, встановлюється відповідність сорту маркуванню підприємства-виробника.

Показники фізико-механічних властивостей (міцність скріплень, маса, гнучкість) взуття є гарантійними і в торгових організаціях не перевіряються.

Проте, якщо при контролі якості виникла необхідність у перевірці цих показників, то торгові організації мають право провести повторне лабораторне дослідження.

При контрольній перевірці якості в торгівлі для визначення лінійних розмірів взуття, перекосу деталей, визначення жорсткості носка та задника відбирають 0,1% виробів від партії, але не менше однієї пари; для встановлення міцності кріплення низу взуття, підбору, міцності заготовок, встановлення товщини деталей – 0,05%, але не менше однієї пари; для контролю гнучкості – 0,1% від загального числа, але не менше 1 пари.

Маса взуття повинна відповідати взірцю-еталону.

Результати досліджень розповсюджуються на всю партію. Якщо результати лабораторних досліджень покажуть невідповідність якості взуття нормам ГОСТів, то відбирають подвоєну кількість пар і проводять повторне дослідження, результат якого є кінцевим.

Прийоми перевірки якості шкіряного взуття

Перший прийом. Пару взуття беруть носками вперед, заготовкою – до себе. Перевіряють стійкість носків, наявність місцевих провалів. Встановлюють щільність верху взуття, стан лицевого шару шкіри, наявність у ньому віддушини. Перевіряють наявність дефектів на деталях, правильність розташування, частоту та утягнутість швів. Перевіряють парність носків та союзок за матеріалом верху, за кольором, розташуванням швів, перфорацією, наявністю перекосів деталей.

Другий прийом. Не випускаючи з рук пари взуття, її нахиляють носками донизу, а задниками розташовують до себе.

Прощупуванням визначають жорсткість, гнучкість та висоту задників, правильність розташування задніх зовнішніх ременів, установлення та оздоблення підборів.

Третій прийом. Беруть взуття за підбори і задники, з'єднують півпари по лінії задніх зовнішніх ременів або задніх швів. Установлюють парність взуття за висотою підбора, гомілки та задників.

 

Рис. 3.5. Прийоми огляду шкіряного взуття

 

Перевіряють якість пристрочування задинок та союзок, відсутність дефектів на деталях верху, стан бокових поверхонь підбора та зрізу підошви.

Четвертий прийом. Обидві півпари з'єднують, повернувши їх носками до себе та вгору, а потім від себе вниз так, щоб пара опинилась підошвами доверху. Перевіряють стан підошви та підборів, їхню обробку, розташування кріплень, якість порізки у взутті ниткового кріплення, чіткість маркування на підошві.

П'ятий прийом. Півпари складають підошвами одна до другої, внутрішніми боковими поверхнями до себе.

Перевіряють парність взуття за довжиною, товщиною підошов, обробкою урізів, станом матеріалів задників та союзок.

Перевіряють наявність розщілин між підошвою та верхом взуття, підбором та верхом, підошвою та підбором.

Шостий прийом. Праву півпару відкладають на стіл. Ліву півпару беруть правою рукою за задник та підбор, лівою рукою – за носкову частину. Перевіряють гнучкість та цілісність супінатора та якість підошви.

Сьомий прийом. Повернувши ліву півпару заготовкою до себе та залишаючи її в правій руці, уважно розглядають заготовку.

Перевіряють правильність розташування, частоту та утягнутість швів заготовки, число та розташування блочок та гачків, наявність забруднень на деталях заготовки.

Восьмий прийом. Приймаючи півпару в лівій руці, правою відгинають гомілку і перевіряють правильність маркування.

Визначають стан заднього внутрішнього ременя, відсутність перекосів, розривів та складок в підкладці гомілок і п'яткової частини взуття.

На завершення ставлять на стіл і перевіряють відповідність маркування лівої та правої півпар. Крім того, перевіряють припіднятість носків, чи не відхиляється поверхня підборів від площини столу, чи стійке взуття.

 

Маркування, пакування, транспортування і зберігання та їхній вплив на якість шкіряного взуття

Маркування. Відповідно до ГОСТу 7296-81 кожна півпара шкіряного взуття повинна мати чітке маркування, вміщувати товарний знак підприємства-виготовлювача, артикул, розмір, повноту, дату випуску, сорт, номер контролера ВТК, номер НТД, вартість, дату випуску (місяць, рік).

Товарний знак на всі види взуття, крім модельного, наносять незмивною фарбою, гарячим тисненням, як правило, на ліву сторону верхньої частини підкладки гомілок обох півпар на шкіряну підошву, вкладну устілку, штаферку або клапан під застібку "блискавка". Крім того, розмір, повноту та вартість наносять в гелочній частині ходової сторони кожної півпари шкіряних підошов та зі шкіроподібної гуми, на підошві із пористої та непористої гуми, яка називається фарбою. У деяких видах взуття вищевказані реквізити вказують на ярлику, пристроченому до підкладки.

Товарний знак на модельне взуття наносять золотою або срібною фарбою, гарячим тисненням через фольгу. Фірмові знаки повинні бути якомога простішими, чіткими та закінченої форми. Вони повинні запам'ятовуватися та мати чітко виражений індивідуальний характер. Недотримання вимог, які пред'являються до маркування взуття, тягне за собою погіршення естетичних властивостей взуття.

Пакування. Правильне пакування має значення для зберігання зовнішнього вигляду, виду та форми взуття. Основним видом первинного пакування шкіряного взуття є картонні коробки. Укладають взуття таким чином, щоб носок однієї півпари прилягав до гомілок або п'яткової частини другої. Хромове модельне взуття, взуття з верхом з лакової шкіри, замші, кольорових, світлих та білих шкір перестилають папером.

Кожна коробка з упакованим взуттям повинна мати етикетку або штамп на торцевій поверхні з наявним товарним знаком, найменуванням підприємства та його поштової адреси, артикулу, фасону колодки, номера моделі, розміру, повноти, кольору, клейма із зазначенням сорту, номера НТД, вартості пари взуття, дати випуску (місяць, рік).

Коробки із взуттям укладають в ящики або коробки. В ящики укладають упакувальні ярлики з визначенням вищевказаних даних, ці ж ярлики приклеюють із зовнішньої сторони. Вказують також номер ящика, дату пакування, кількість пар у ящику та масу брутто.

Транспортування. При однорідному перевезенні взуття доставляють в первинній упаковці, якщо воно транспортується в пристосованих для цього машинах-фургонах. При міжмісцевих перевезеннях на далекі відстані залізничним, річковим та морським транспортом взуття упаковують в ящики із деревини або гофрованого картону, причому для перевезення морським шляхом – тільки в дерев'яних ящиках. Допускається, зі згоди споживача, транспортування взуття в контейнерах, з додатковим упакуванням в термоусадкову плівку і в коробках та пачках, зв'язаних хрестоподібно шпагатом. Перевезення взуття навалом не допускається, так як це дуже погіршує його якість.

Зберігання. Умови зберігання істотно впливають на властивості взуття та можуть сприяти виникненню дефектів. Взуття слід зберігати в сухих приміщеннях, захищених від атмосферних опадів та ґрунтових вод. Основними факторами, які впливають на умови зберігання взуття, є відносна вологість та температура повітря в складських приміщеннях. Рівень відносної вологості та температури повітря регулюють за допомогою витяжної вентиляції та опалювальної системи. Взуття повинно зберігатися в складських приміщеннях за температури не нижче 14° С і не вище 25° С та за відносної вологості повітря 50 – 80%. На зберігання якості хромового взуття істотно впливають сонячне проміння, запиленість приміщень, міль, гризуни, хімічні реагенти.

Шкіра гігроскопічна, тому при високій вологості повітря в складському приміщенні шкіряне взуття може змінити свої розміри, деформуватися, металічна фурнітура при цьому піддається корозії. На взутті зі шкіри з казеїновим покриттям розвивається пліснява, що різко погіршує зовнішній вигляд, послаблює механічні властивості.

Зберігання при низькій відносній вологості та підвищеній температурі призводить до втрати взуттям товарного вигляду та до погіршення якості. Взуття коробиться та усідає, з'являються розщілини між підошвою та рантом, підложною та гумовою підошвами, набійкою та підбором, деформуються верхній пруг та крила жорстких задників, виникають зморшки та інші дефекти. Пересохла шкіра втрачає еластичність, стає жорсткою.

При підвищенні температури в приміщенні, а також під впливом сонячних променів прискорюється старіння покриття на натуральній шкірі, в результаті чого знижується стійкість до багатократних деформацій, відбувається зміна забарвлення.

Необхідно слідкувати, щоб взуття не запилювалось. Пил обезжирює верхній шар шкіряного взуття – шкіра стає грубою на дотик, малозахищеною. Зовнішній вигляд взуття погіршується.

Зберігають взуття на стелажах або дерев'яних настилах не ближче ніж на 1,0 м від зовнішніх стін складу, опалювальних та нагрівальних приладів. Для захисту від сонячних променів вікна завішують або закривають шибки.

Правильне укладання взуття на стелажах та підтоварниках впливає на його збереження, дає умови для швидкого виконання складських операцій. Шкіряне взуття в первинній упаковці (коробках) укладають на стелажах по дві в глибину і висоту не більше 1,5 м. При більшій висоті укладання нижній ряд буде деформуватися, а відповідно зовнішній вигляд взуття погіршується. При зберіганні взуття з деталями із шерстяних тканин або підкладки із натурального хутра вживають заходи для зберігання його від молі. Якщо у шкіряному взутті гумова підошва, то слід оберігати її від попадання бензину, керосину та інших органічних розчинників.

Взуття, яке знаходиться в складському приміщенні тривалий час, необхідно періодично передивлятися, що дозволить зберегти його якість та товарний вигляд.

 

Контрольні запитання

                 1.          Охарактеризуйте сучасну нормативно-технічну базу, що регламентує якість взуття.

                 2.          Які основні показники якості регламентує нормативно-технічна документація для взуття?

                 3.          Вкажіть основні види експертиз, що проводять для взуття.

                 4.          Визначіть особливості проведення товарознавчої експертизи якості і кількості для взуття.

                 5.          Назвіть основні прийоми перевірки якості взуття без лабораторних досліджень.