СЛОВНИК ПОНЯТЬ ТА ТЕРМІНІВ З МЕТЕОРОЛОГІЇЇ І КЛІМАТОЛОГІЇ

А

Абсолютна вологість – щільність водяної пари в повітрі; практично – кількість водяної пари в грамах в 1 м³ повітря при даній температурі.

Абсолютний максимум – найбільше значення метеорологічного елементу в даній місцевості чи на всій Землі за багаторічний період спостережень.

Абсолютний мінімум - найменше значення метеорологічного елементу в даній місцевості чи на всій Землі за багаторічний період спостережень.

Агрокліматологія (від грецького agros – поле, klima - клімат, logos - наука) – вчення про клімат як про чинник землеробства.

Адвекція – переніс повітря та його властивостей в горизонтальному напрямку.

Адіабата – крива, що графічно зображує зв¢язок між двома характеристиками стану атмосферного повітря при адіабатичних процесах в атмосфері.

Адіабатичні процеси (від грецького adiabatos - замкнений) в атмосфері – зміни стану повітря, що відбуваються без обміну теплом з оточуючим середовищем. Температура повітря змінюється разом зі зміною тиску за рахунок стиснення чи розширення повітря. Адіабатичне зниження тиску і температури відбувається при висхідних рухах повітря і навпаки – при низхідних. В сухому та ненасиченому повітрі зниження чи підвищення температури на кожні 100 м дорівнює 1⁰С. У повітрі, насиченому водяною парою – приблизно 0,5⁰С.

Айсберг – глиби материкового льоду, що плавають в океані, морі. Утворюються після відколювання країв льодовика, які опускаються в воду. Більше ⁵/₆ маси льодовика знаходиться під водою.

Активна температура – температура повітря більша за біологічний мінімум протягом всього періоду вегетації.

Активний вплив на атмосферу – різні впливи людини на хід атмосферних процесів: розсіювання хмар, туману, запобігання граду, послаблення заморозків тощо.

Актинометр – прилад для вимірювання прямої сонячної радіації.

Альбедо – характеристика відбиваючої властивості поверхні по відношенню до сонячної радіації. Визначається відношенням радіації, відбитої даною поверхнею, до радіації, що надійшла на цю поверхню (у відсотках).

Альбедометр – прилад для вимірювання альбедо земної поверхні.

Анемометр – прилад для визначення швидкості вітру.

Анероїд – прилад для вимірювання атмосферного тиску, що діє без рідини.

Аномалія – відхилення показника будь-якого елемента від його багаторічного середнього значення.

Антарктична (арктична) повітряна маса – формується над льодовою поверхнею Антарктиди (Арктики) - дуже холодна, суха і прозора.

Антарктичний (арктичний) фронт –один з головних атмосферних фронтів, що поділяє полярні повітряні маси і помірні. Змінює своє положення по сезонах.

Антициклон – замкнена область підвищеного атмосферного тиску з максимальним тиском в центрі. Вітри в антициклоні огинають центр за годинниковою стрілкою в північній півкулі і проти годинникової стрілки в південній. Низхідний рух повітря в антициклоні обумовлює неутворення хмарності. Влітку переважає жарка та суха погода, взимку – морозна та ясна.

Арідний клімат – сухий клімат, при якому атмосферне зволоження недостатнє для обробки сільськогосподарських культур.

Артезіанські води – напорні підземні води, розташовані у водоносних шарах між водонепроникними.

Атмосфера – повітряна оболонка Землі, пов¢язана з нею силою тяжіння.

Атмосферне збурення – загальна назва циклонічних та антициклонічних вихорів в атмосфері.

Атмосферна електрика – електричні явища, що відбуваються в атмосфері (блискавки, вогні Святого Ельма, полярні сяйва).

Атмосферний тиск – тиск, з яким атмосфера діє на земну поверхню і всі предмети, що на ній розташовані.

Атмосферні аерозолі – тверді і рідкі частини, звішені в повітрі. Збільшують розсіювання сонячної радіації і зменшують видимість.

Атмосферні опади – вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети. З хмар випадають: дощ, мряка, сніг, мокрий сніг, крупа, град, льодяний дощ. З повітря виділяються: роса, рідкий наліт, іній, твердий наліт, паморозь.

Б

“Бабине літо” - більш чи менш тривалий період теплої та сухої погоди в другій половині вересня, пов¢язаний зі стійким антициклоном.

Бакинський норд – див. “бора”

Баланс зволоження – різниця між кількістю опадів та випаровуванням за певний період часу. Додатній баланс зазначає надлишок вологи, від¢ємний – нестаток.

Балансомір – прилад для вимірювання величини радіаційного балансу Землі.

Барична ступінь – відстань, на яку атмосферний тиск з висотою зменшується на одиницю. Описується барометричною формулою Бабіне.

Баричне поле – просторовий розподіл атмосферного тиску.

Баричний градієнт – зміна тиску на одиницю відстані. Горизонтальний баричний градієнт розраховується на 100 км і є однією з головних характеристик вітру.

Баричний максимум – див. “антициклон”.

Баричний мінімум – див. “циклон”.

Барометр – прилад для вимірювання атмосферного тиску. Найчастіше вживають ртутний барометр і анероїд.

Біла ніч – літня ніч в високих широтах, коли вечірні сутінки відразу переходять в ранкову зорю.

Блискавка – світові явища на горизонті при віддаленій грозі, коли не видно блискавки і не чути грому, але помітне освіщення блискавками хмар.

Бора – сильний холодний вітер, що направлений вниз по схилу і приносить різке похолодання.

Бореальний клімат – холодний клімат помірних широт з чітко визначеними сезонами року: “клімат снігу та лісу”.

Бриз – вітер, який змінює свій напрямок два рази на добу, дме по берегах морів чи великих озер.

Буря – вітер зі швидкістю 20 ^м/_с і більше, що супроводжується значним хвилюванням на морі та руйнуванням на суходолі.

В

Вінці – світлі, кольорові ореоли біля Місяця чи Сонця – явища, що спостерігаються при висококупчастих хмарах.

Видимість, дальність видимості – відстань, на яку вдень обриси предметів, за якими спостерігають, стають нечіткими.

Випаровуваність – гранично можливе випаровування за даних умов погоди, необмежене запасами вологи. Це випаровування з водних поверхней чи з надмірно зволоженого ґрунту.

Випаровування – відрив молекул від водної, снігової, льодової поверхні чи з рослинності, ґрунту, з крапель, звішених в атмосфері.

Високогірський клімат – клімат на значних висотах в горах. Характеризується низьким атмосферним тиском, певними температурою та вологістю повітря, прозорістю та чистотою повітря. Кількість опадів залежить від експозиції схилів.

Високошаруваті хмари – молочно-сірий шар хмар через які Сонце світить нечітким колом, розташовані на висоті 2000 – 6000 м.

Витрати тепла на випаровування – один з елементів теплового балансу земної поверхні, є добутком захованої теплоти випаровування (L) на швидкість випаровування (E).

Вихор – атмосферне утворення з обертальним рухом повітря навколо певної осі (циклон, тромб, торнадо, смерч)

Вітер – горизонтальне переміщення повітря.

Водність хмар – маса крапель води чи кристалів льоду в одиниці об¢єму хмарного повітря.

Вологість повітря – вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси.

Вологий клімат (гумідний) – клімат з надмірним зволоженням, де кількість опадів перевищує випаровування.

Вологоадіабатичний градієнт – зміна температури насиченого повітря при його підйомі чи опусканні на одиницю висоти. При підйомі він дорівнює –0,5⁰С/100 м, при опусканні - +0,5⁰С/100м

Вологопустельний клімат – клімат узберіжжя морів, вздовж яких проходять холодні течії.

Г

Гало – оптичне явище в атмосфері, що виникає внаслідок заломлення та відбиття світла в льодяних кристалах перисто-шаруватих хмар, у вигляді білого кола навколо Місяця чи Сонця.

Геострофічний вітер –рівномірний, прямолінійний рух повітря при відсутності сили тертя, при рівновазі сили баричного градієнту та відхиляючої сили обертання Землі (сили Коріоліса).

Гігрометр – прилад для вимірювання вологості повітря.

Гідрограф – графік зміни в часі витрат води за рік чи сезон.

Гідрометеори – продукти конденсації водяної пари на поверхні землі чи предметах поблизу неї.

Гірськодолинні вітри – вітри, що дмуть вниз по схилах гір в долину вночі, навпаки – вдень.

Головний атмосферний фронт – фронт, якій поділяє основні повітряні маси (арктичний, полярний, тропічний)

Гололід – шар льоду, що виникає на поверхні суходолу та предметах від намерзання крапель переохолодженого дощу чи мряки.

Град – опади у вигляді льодяних ядер шаруватої будови, що випадають влітку з купчасто-дощових хмар.

Градієнтний вітер – вітер поза шаром тертя, що виникає під дією баричного градієнта, сили Коріоліса та відцентрової сили (вітер, що дме по коловим ізобарам).

Гроза – атмосферне явище, пов¢язане з електричними розрядами в купчасто-дощових хмарах. Супроводжується блискавкою та громом.

ГТК – гідрометричний коефіцієнт, який характеризує зволоженість даної території

ГТК = ,

де Р – сума опадів в міліметрах за період з температурами вищими 10 ⁰С;

- сума температур в графіках за цей час.

Гумідний клімат – клімат, в якому кількість опадів перевищує випаровування, а надлишки води чи накопичуються, чи стікають у вигляді річок.

Д

Дефіцит вологості – різниця між пружністю насичення та фактичною пружністю повітря, визначена в мб.

Добова амплітуда – різниця між найвищим та найнижчим значеннями за добу метеорологічного елемента.

Довгохвильове випромінювання – випромінювання в діапазоні хвиль від 4 до 120 мк.

Дощ – рідкі опади, що випадають з хмар у вигляді крапель діаметром від 0,5 мм і більше.

Дрейф льоду – рух льоду в морі, викликаний вітрами і течіями.

Е

Екваторіальна депресія - смуга низького атмосферного тиску, що охоплює земну кулю на екваторіальних широтах, і зміщується в травні – вересні на 15⁰ – 20⁰ північної широти. З екваторіальною депресією пов¢язана зона конвергенції і активної конвекції.

Екваторіальне повітря – повітряні маси, що формуються в області екватора. Характеризуються температурами 26⁰ – 28⁰ С, високою насиченістю вологою.

Екваторіальний мусон – див. тропічний мусон.

Екзосфера – зовнішня частина земної атмосфери, що розташована на висоті біля 800 км. Складена з водню, гелію.

Ефективне випромінювання – різниця між власним випромінюванням земною поверхнею і зустрічним випромінюванням, що до неї надходить з атмосфери. При ясному небі ефективне випромінювання високе, із збільшенням хмарності воно зменшується.

Ж

Живлення річок і озер – поверхневі (дощові, снігові і льодовикові) та підземні води, що надходять в річки і озера.

З

Заморозок – зниження температури повітря до від¢ємних значень на загальному фоні додатніх температур.

Засів хмар – введення в хмари реагентів (тверда вуглекислота, дими йодистого срібла тощо) для зміни фазового стану хмар.

Засуха – нестача чи відсутність опадів на протязі тривалого періоду при підвищених температурах та зниженні вологості повітря, внаслідок чого зникають запаси вологи в ґрунті.

Засушлива зона – зона, в якій можлива повторюваність засух на загальному фоні помірного зволоження.

Злива – короткочасні опади значної інтенсивності.

Зоря – світові явища в атмосфері, пов¢язані з розсіюванням світла в атмосфері перед сходом чи після заходу Сонця.

І

Ізобари – ізолінії величин атмосферного тиску.

Ізогієти – ізолінії однакових сум опадів за певний проміжок часу.

Ізотахи – ізолінії однакових швидкостей (вітру, водного потоку тощо)

Ізотерми – ізолінії однакових температур.

Імла – скаламучення повітря внаслідок присутності в ньому зважених частинок: пилу, диму, гарі.

Інверсія температури – підвищення температури повітря з висотою в якому-небудь шарі атмосфери. Приземні інверсії пов¢язані переважно з охолодженням повітря від ґрунту в вечірні і нічні години.

Індекс зволоження (за Г.Н.Висоцьким) – відношення річної суми опадів до числа випаровуваності.

Індекс сухості (за М.І.Будико) – відношення величини річного радіаційного балансу підстилаючої поверхні до суми тепла, необхідного для випаровування річної кількості опадів на цій площі. Якщо індекс сухості менше 0,45 – клімат характеризується як надмірно вологий, від 0,45 до 1,0 – вологий, від 1,0 до 3,0 – недостатньо вологий, більше 3,0 – сухий.

Іній – шар кристалів льоду, що утворюється на горизонтальних поверхнях (ґрунті, траві, предметах) шляхом сублімації водяної пари внаслідок їх радіаційного вихолоджування до від¢ємних температур. Утворюється в ясні тихі ночі.

Інсоляційна експозиція – положення поверхні (схилів долини, яру, хребта тощо) по відношенню до сторін світу і до кута падіння сонячних променів на цю поверхню. Різна інсоляційна експозиція викликає на схилах різний прогрів поверхні, що призводить до різниці в кліматі, рослинності, ступені зледеніння тощо).

Інсоляція – приток сонячної радіації (в калоріях) на одиницю площі горизонтальної поверхні (1см²) за одиницю часу (1 хвилина).

Інтенсивність сніготанення – кількість води, що утворюється в процесі танення снігу за одиницю часу.

Іоносфера – шари атмосфери від висоти 80 км до 600 км, які характеризуються високим вмістом іонів і вільних електронів. Іонізація відбувається під впливом ультрафіолетових променів сонячної радіації.

К

Карти синоптичні – карти, на яких цифрами та символами нанесені результати метеорологічних спостережень на мережі станції в певний момент. Карти складаються для прогнозування погоди.

Клімат – багаторічний режим погоди в даному місці.

Кліматична норма – кількісна характеристика клімату, отримана з багаторічного ряду спостережень.

Кліматична область – область Землі, що має певний тип клімату і є частиною кліматичної зони.

Кліматичні пояси – великі підрозділи земної поверхні, які за кліматичними умовами мають характер широтних поясів (виділяють за особливостями режиму температури і опадів).

Кліматотворні процеси – атмосферні процеси, що визначають характер клімату в межах тієї чи іншої області чи всієї Землі (теплообіг, вологообіг, загальна циркуляція атмосфери).

Кліматотворні чинники – чинники, що визначають характер клімату: широта місця, висота над рівнем моря, розподіл суходолу та океану, орографія, льодовий, сніговий та рослинний покриви, океанічні течії.

Коефіцієнт арідності – функція від опадів і температури, що показує відносний нестаток опадів в даній місцевості. Він дорівнює:

,

де А – річна амплітуда температур;

j - географічна широта;

Rmax – найбільша річна сума опадів (за багаторічний період);

Rmin – найменша річна сума опадів (за багаторічний період);

R – норма опадів.

В центрі Сахари коефіцієнт арідності дорівнює 0.

Коефіцієнт континентальності – характеристика ступені континентальності клімату. Він дорівнює:

,

де А – річна амплітуда повітря;

j - широта місця.

Конвективні опади – опади, які випадають з купчасто-дощових хмар: злива, град, снігова крупа, зливний сніг.

Конвективні хмари – хмари, що виникають в результаті конвекції, коли висхідні потоки повітря досягають рівня конденсації і поширюються вище нього (родина купчастих хмар).

Конвекція в атмосфері – вертикальні переміщення окремих кількостей повітря в атмосфері, що залежать від різниці температури в горизонтальному напрямку.

Конденсація – процес переходу речовини з газоподібного стану в рідкий. В атмосфері конденсація відбувається при наявності ядер конденсації при зниженні температури до точки роси.

Континентальне повітря – повітряні маси, що формуються над континентом.

Континентальний клімат – клімат, характерний для внутрішніх районів материків та узберіжжя океанів, в яких володіють континентальні повітряні маси. Характеризується високою амплітудою температури повітря, малою сумою опадів і слабими вітрами.

Континентальність клімату – сукупність характерних особливостей клімату, визначених впливом материка на процеси кліматотворення. Головна характеристика континентальності клімату – річна амплітуда температури повітря: чим вона більша, тим більш континентальний клімат.

Крупа – тверді опади, що випадають частіше за все восени чи ранньою весною з купчасто-дощових хмар у вигляді снігоподібних ядер неправильної форми.

Купчасті хмари – хмари конвекції, у вигляді куполів, бугрів, башен, що розвиваються в вертикальному напрямку. Виникають переважно влітку вдень на висоті 500 – 1000 м і розвиваються до висоти 2 – 3 км.

Купчасто-дощові хмари – хмари конвекції, темні основи яких знаходяться на висоті 100-200 м і складені з водних крапель, а білі вершини простягаються до висоти 8-10 км, інколи – до 14 км і складені з льодових кристалів. З ними пов¢язані зливові опади і грозові явища.

Л

Лід – вода в твердому стані зі щільністю 0,8 г/см³.

Льодовиковий вітер, стоковий вітер – вітер, що дме над льодовиком вниз по течії останнього. Зумовлений охолодженням повітря поверхнею льоду.

Льодяна хмара – хмара, складена з льодяних кристалів. До них належать хмари верхнього ярусу вище 6000 м над земною поверхнею: перисті, перисто-купчасті, перисто-складні.

Льодяний дощ – замерзлі при випадінні краплі дощу, коли нижній шар повітря має від¢ємну температуру.

Льодяні голки - дуже дрібні крижані кристали розміром до 1 мм, що парять в повітрі.

М

Макроклімат – клімат великих географічних регіонів.

Максимальна температура – найвища температура повітря, ґрунту чи води протягом певного проміжку часу: доби, місяця, року чи за багаторічний період.

Максимальний термометр – ртутний термометр, який фіксує найвищу температуру між двома термінами спостереження.

Мезосфера – шар атмосфери між стратосферою і іоносферою від 50 км до 80 км. Характеризується зниженням температури від 0⁰ до –90⁰С.

Метеори – короткочасні спалахи в атмосфері, що виникають при вторгненні в неї з космічною швидкістю невеликих твердих частинок.

Метеорологічна ракета – ракета, призначена для досліджень верхніх шарів атмосфери (виміру тиску, температури, складу повітря тощо).

Метеорологічна станція – станція для проведення спостережень за погодою. Складена з метеомайданчика, на якому розташована більшість приладів, що фіксують метеоелементи, і замкненого приміщення, в якому встановлюється барометр і барограф і ведеться обробка спостережень.

Метеорологічний супутник – штучний супутник Землі, в програму роботи якого входить фотографування хмарності і інші спостереження за станом нижнього стану атмосфери.

Метеорологічні елементи – характеристики стану нижнього шару атмосфери, до яких відносяться: температура і вологість повітря, атмосферний тиск, видимість, хмарність, опади, заметілі, грози тощо).

Метеорологія – наука про атмосферу. Основні об¢єкти дослідження: склад і будова атмосфери, тепловий режим атмосфери, волого обіг, загальна циркуляція, електричні поля, оптичні і акустичні явища.

Метод аналогів – метод довготривалих прогнозів погоди, в основі яких лежать висновки про майбутні атмосферні процеси і про майбутнє погоди по аналогії з такими, що раніше відбулися.

Міжнародна класифікація хмар – поділ хмар на класи, види, різновиди за висотою нижньої підошви та генезису.

Мікроклімат – клімат невеликої ділянки, наприклад, схил гори, узлісся, міського майданчика тощо. Маються на увазі особливості клімату, якими він відрізняється від загальних кліматичних характеристик.

Мілібар – одиниця атмосферного тиску, що дорівнює 1000 дін/см², одна тисячна частка бара. Тиск в 1 мб дорівнює тиску в 0,75 мм ртутного стовпчика..

Міліметр ртутного стовпчика – одиниця атмосферного тиску, що дорівнює тиску стовпчика ртуті висотою в 1 мм при нормальній силі тяжіння (на рівні моря і широті 45⁰).

Мінімальна температура – найменша температура повітря, ґрунту, води, що спостерігалась в даному місці чи даній області протягом деякого часу: доби, місяця, року тощо.

Мінімальний термометр – спиртовий термометр для визначення найнижчої температури між двома термінами спостереження. В капілярі термометра знаходиться легкий штифт з потовщеннями на кінцях. При зниженні температури штифт захоплюється меніском спирту, що опускається внаслідок сили поверхневого натяжіння. При підвищенні температури штифт залишається на місці і показує мінімальну температуру.

Міраж – явище аномальної рефракції світла в атмосфері, при якому крім предметів в їх дійсному положенні, являються також їх уявні зображення, які є результатом повного внутрішнього відбиття в атмосфері.

Містраль – сильний та холодний північно-західний вітер на середземноморському узбережжі Франції в долині р. Рони.

Місцеві вітри – вітри, що утворюють характерний для даного регіону режим погоди і мають велику повторюваність (фен, сирокко, самум, хамсин, чінук, баргузин, бора тощо).

Місцеві циркуляції атмосфери – циркуляції атмосфери над порівняно невеликою територією чи акваторією, обумовлені їх специфічними особливостями, наприклад, бризи, гірсько-долинні вітри тощо.

Мокрий сніг – сніг, що випадає при близьких до нуля додатних температурах повітря, коли сніжинки підтають або разом зі снігом випадає дощ, іде лапатий сніг.

Молодий циклон – фронтальний позатропічний циклон, що має теплий сектор, обумовлений теплим фронтом, а з тилу – холодним.

Морське повітря – повітряні маси, що формуються над поверхнею моря. Вони характеризуються вологовмістом і зменшеною річною амплітудою температури: взимку він тепліше континентального, влітку – холодніше.

Морський клімат – клімат, особливості якого визначаються переважаючим впливом моря (основними властивостями морського повітря).

Мусони – стійкі вітри нижнього шару тропосфери, що протилежно змінюють свій напрямок два рази на рік. Зимовий мусон має напрямок з суходолу на море, літній – з моря на суходіл. Характерні райони мусонів – східні узбережжя материків, а також тропічні широти північної півкулі.

Н

Навітряний схил – схил якого-небудь орографічного елементу, обернений в сторону звідки дме вітер.

Надмірне зволоження – переважання опадів над випаровуванням. Характерне для вологого клімату.

Низький антициклон – антициклон, що розвивається в холодному повітрі і починається у поверхні Землі.

О

Озон в атмосфері – трьохатомарний кисень (О₃). В нижніх шарах атмосфери його вміст незначний. Найбільша його концентрація в стратосфері між висотами 10 і 40 км. Озон значно поглинає ультрафіолетову радіацію.

Озонові діри – зменшення вмісту озону в стратосфері на 10-40%. Пов¢язано це з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків. Чітко виявляється при надмірно низьких температурах.

Океанічність клімату – властивість клімату протилежна континентальності.

Оклюзія циклону – в циклоні; швидко рухаючись, холодний фронт наздоганяє теплий і змикається з ним, в наслідок чого повітря теплого сектору циклону витискується вгору. Характеризується сильними зливовими опадами. Після оклюзії циклон заповнюється холодним повітрям і припиняє свою дію.

Око бурі – центр тропічного циклона діаметром в декілька десятків кілометрів із повільним вітром, відсутністю опадів і ясним небом.

Опадомір – прилад для виміру опадів з приймальною площею 200 см² і вітровим пелюстковим захистом.

Орографічні хмари – хмари, що виникають при адіабатичному підйомі повітря і його перетіканні через гірський хребет.

Осередок повітряної маси – район, в якому повітряна маса формується як одне ціле.

П

Паморозь – відкладення кристалів льоду на гілках дерев, стінах, стовпах. Тобто вертикальних поверхнях, внаслідок сублімації водяної пари при надходженні теплої повітряної маси.

Пасат – постійні вітри в тропічних широтах, що дмуть по звернених до екватора периферіях тропічних антициклонів. У поверхні Землі внаслідок тертя і дії сили Коріоліса з переважаючим напрямком в північній півкулі – північно-східним, в південній – південно-східним.

Перисті хмари – окремі тонкі білі нитки, зібрані в пучки, гряди тощо. Складені з льодяних кристалів, спостерігаються вище 6000 м. Міжнародна назва – Cirrus. Поява перистих хмар в західній частині горизонту в наших регіонах пов¢язана з наближенням фронтів і циклонів. Рівномірно розташовані на небосхилі перисті хмари говорять про стійкість даної погоди.

Перисто-купчасті хмари – гряди чи купи тонких білих хмар без тіні, побудовані з дрібних елементів. Складені з льодяних кристалів. Спостерігаються вище 6000 м над земною поверхнею. Їх з¢явлення пов¢язане з наближенням холодного фронту. Міжнародна назва – Cirrocumulus.

Перисто-шаруваті хмари – “білясте прозоре покривало”, складене з льодяних кристалів. З¢являється при наявності навколо Сонця чи Місяця оптичних явищ – гало тощо. Спостерігається вище 6000 м над поверхнею Землі і пов¢язані з наближенням теплого фронту. Міжнародна назва – Cirrostratus.

Пилова буря – переніс сильним вітром в великих кількостях частинок пилу і піску. Поширені в пустелях, напівпустелях, в орних степах, де дмуть сильні вітри.

Підстилаюча поверхня – поверхня Землі – ґрунт, рослинність, лід, вода, що взаємодіє з атмосферою.

Плювіограф – самописний прилад для реєстрації рідких атмосферних опадів.

Повітряна маса – великий об¢єм повітря в тропосфері з певними властивостями, що рухається як одне ціле.

Поглинання радіації – трансформація сонячної радіації в теплову підстилаючою поверхнею чи атмосферою.

Погода – стан нижнього шару атмосфери в даному місці в даний час. Характеризується рядом метеорологічних елементів.

Полюс холоду – область з найбільш низькими температурами повітря у земної поверхні. В північній півкулі – це Оймякон з абсолютним мінімумом –72⁰С, в південній – станція “Восток” – -89,2⁰С.

Полярна ніч – період, коли Сонце більше 24 годин не з¢являється з-за горизонту. Найкоротша полярна ніч спостерігається на широті 66⁰33¢ (1 добу), найдовша на полюсі – 6 місяців.

Полярне повітря – повітряна маса, що формується над полярними широтами. Відрізняється низькими температурами, сухістю і прозорістю.

Полярний день – період, коли Сонце не заходить за горизонт більше 1 доби. Найкоротша полярна ніч спостерігається на широті 66⁰33¢ (1 добу), найдовша на полюсі – 6 місяців.

Полярний клімат – клімат постійного морозу з температурами майже завжди нижче 0⁰С, кількістю опадів 200-300 мм на рік.

Полярний фронт – межа між помірним повітрям і тропічним. Іноді його називають помірним фронтом.

Полярні кола – паралелі 66⁰33¢ в північній і південній півкулях, де спостерігаються полярні день і ніч по 24 години.

Попуски води – короткочасні штучні випуски води з водосховищ.

Приземний шар повітря – шар повітря над земною поверхнею висотою 250 м.

Прогноз погоди – складання науково-обґрунтованих передбачень про майбутнє стану погоди.

Прозорість атмосфери – здатність атмосфери пропускати сонячну радіацію. Найбільш прозора атмосфера над Антарктидою.

Пружність водяної пари – тиск водяної пари, що утримується в повітрі, в мілібарах (мб).

Пружність насичення – максимально можливий вміст водяної пари при даній температурі.

Пряма сонячна радіація – сонячна радіація, що доходить до земної поверхні у вигляді пучку паралельних променів від Сонця. Змінюється в залежності від висоти знаходження Сонця над горизонтом, прозорості атмосфери та хмарності.

Психрометр – прилад для виміру температури і вологи повітря. Складається з двох термометрів, у одного з яких резервуар обгорнутий змоченим батистом.

Психрометрична будка – жалюзійна будка особливої конструкції, розташована на метеорологічному майданчику. В ній встановлюють психрометр, волосяний гігрометр, максимальний і мінімальний термометри чи самописні прилади.

Пустелі – території з надмірно посушливим кліматом, де випаровуваність в багато разів перевищує річну кількість опадів.

Р

Радіаційний баланс земної поверхні (залишкова радіація) – різниця між поглинутою радіацією і ефективним випромінюванням цієї поверхні. Річні його величини в цілому для Землі додатні.

Райдуга – оптичне явище в атмосфері, що уявляє собою одну, дві чи декілька різнокольорових дуг, що спостерігаються на фоні хмари, якщо вона розташована напроти Сонця. Пов¢язана з дифракцією, заломленням і відбиттям світла в водяних краплях.

“Ревучі сорокові” – традиційна назва сорокових широт південної півкулі, для яких характерні сильні західні вітри і шторми.

Регенерація циклону – вторинне занурення циклону, який почав заповнюватись, внаслідок вторгнення в район циклону свіжої маси холодного повітря.

Рідкий наліт – плівка води, що утворюється на навітряних холодних схилах (стінках) при надходженні теплого повітря.

Роза вітрів - діаграма, яка показує повторюваність вітрів різних напрямків в даній місцевості (за місяць, сезон чи рік).

Роса – дрібні краплі води, що утворились на поверхні Землі і предметах в результаті конденсації за умов охолодження при нічному ефективному випромінюванні.

С

Самум – шквалистий гарячий вітер з піщаною чи пильною бурею в пустелях Аравії та Північної Африки.

Семиарідний клімат, напіварідний клімат – клімат із зволоженням, але частими засухами. Характерний для степів.

Середземноморський клімат – вид субтропічного клімату з сухим літом та дощовою зимою.

Сила вітру – швидкість вітру, що визначається в балах за шкалою Бофорта.

Сила Коріоліса – див. відхиляюча сила обертання Землі.

Сила тертя – результуюча напрямків, що діють на одиничний об¢єм повітря. Сила тертя зменшує швидкість вітру і відхиляє його напрямок в сторону низького тиску.

Синоптика – наука про передбачення погоди.

Смерч – сильний атмосферний вихор з вертикальною віссю в декілька десятків метрів. Виникає під потужною купчасто-дощовою хмарою і переміщується разом з нею. Швидкість руху повітря в середині смерчу досягає 100 м/с при сильній висхідній складовій.

Сніг – тверді опади у вигляді шестигранних платівок чи шестигранних призм. Випадає в основному з шарувато-дощових хмар.

Снігова крупа – тверді опади, що випадають з хмар у вигляді сніжних білих комочків неправильної округлої форми.

Снігова лінія – межа, вище якої в горах зберігається сніг, який не тане, і не перетворюється в лід.

Снігомір – прилад для визначення щільності снігу.

Сніговий покрив – шар снігу, що лежить на поверхні ґрунту; утворюється внаслідок снігопадів. Термін вживається, якщо шар вкриває більше половини видимої поверхні в даному регіоні.

Солярний клімат – клімат, який описується на основі надходження сонячної радіації, інші складові не враховуються.

Сонячна активність – сукупність фізичних змін, які відбуваються на Сонці. Зовнішні прояви сонячної активності – сонячні плями, факели, флоккули, протуберанці тощо. Впливає на зміну погоди та клімату.

Сонячна радіація – випромінювання Сонця, яке поширюється у вигляді електромагнітних хвиль зі швидкістю 300 000 км/с.

Сонячна стала – інтенсивність сонячної радіації, що надходить перпендикулярно верхній межі атмосфери. Стандартне значення її 1,98 кал/хв на 1 см² поверхні.

Сріблясті хмари – тонкі хмари, що розташовані у мезосфері, на висоті 80 км. Спостерігаються влітку в північній частині горизонту в високих широтах.

Стратифікація атмосфери – розподіл температури в атмосфері з висотою. Вона може бути стійкою – вертикальний градієнт температури менший від адіабатичного, нестійкою – більше адіабатичного чи байдужою – дорівнює адіабатичному. Нестійка стратифікація підтримує розвиток конвекції і хмарності.

Стратосфера – шар атмосфери між тропосферою і мезосферою, тобто від 10-18 км до 40-50 км. Містить озон, який активно поглинає ультрафіолетову радіацію.

Струйна (струмінна) течія – переніс повітря в верхній частині тропосфери та нижній частині стратосфери у вигляді вузької течії західного напрямку зі швидкістю 200 км/год.

Сублімація – перехід води з газоподібного стану в твердий.

Сумарна радіація – сукупність прямої сонячної радіації і розсіяної, що надходить на горизонтальну поверхню.

Сумарне випаровування – випаровування з земної поверхні, включає транспірацію рослин.

Сутінки – оптичне явище, що спостерігається перед сходом чи після заходу Сонця.

Сухоадіабатичний градієнт – зміна температури в сухому повітрі, що адіабатично підіймається чи опускається на одиницю відстані по вертикалі. Дорівнює +1⁰С на 100 м.

Сухоадіабатичний процес – адіабатичний процес, що відбувається в ненасиченому повітрі. Зміна температури при підйомі чи опусканні відбувається відповідно сухоадіабатичному градієнту.

Суховій – вітер при високій температурі і низькій вологості повітря. При суховії підвищується випаровування, що призводить до нестачі вологи у ґрунті.

Суцільні опади – опади, що випадають зі складно-дощових хмар: довготривалі, середньої інтенсивності.

Т

Тайфун – назва тропічних циклонів штормової та ураганної сили на Далекому Сході.

Твердий наліт –білий шар з дрібних льодяних кристаликів, що утворюється на повітряних схилах при надходженні теплої маси повітря.

Тверді опади – атмосферні опади у вигляді льодяних часток: сніг, крупа, льодяний дощ, град, іній, паморозь, твердий наліт, гололід.

Температурна стратифікація – розподіл температури води по вертикалі в морях, озерах, водосховищах.

Тепла повітряна маса – маса повітря, що переміщується на більш холодну поверхню.

Теплий фронт – атмосферний фронт, що рухається в сторону холодного повітря. Частіше пов’язаний з системою шарувато-дощових опадів, суцільними дощами і подальшим потеплінням.

Теплове випромінювання – випромінювання всіх тіл, які мають температуру вище абсолютного нуля.

Тепловий баланс земної поверхні – сума потоків тепла, що надходять та відходять від земної поверхні. Рівняння теплового балансу:

R P B LE = 0,

де R – радіаційний баланс;

P – потік тепла від атмосфери до Землі і зворотньо;

B – потік тепла від Землі в глиб ґрунту і зворотньо;

LE – витрати тепла та випаровування води.

Рівняння застосовують до любого проміжку часу.

Термічний градієнт в атмосфері – зміна температури повітря по вертикалі у вільній атмосфері. Дорівнює 0,6⁰С на кожні 100 м в тропосфері.

Термічний екватор – ізотерма з найбільш високою температурою повітря за місяць. В січні він співпадає з географічним, до липня переміщується на 20-25⁰С північної широти.

Точка роси – температура, при якій повітря досягає стану насиченості при даному вмісті водяної пари.

Транспірація – випаровування води зеленими частками рослин.

Тромб – сильний вихор (смерч) над суходолом діаметром в декілька десятків метрів, що виникає під грозовою хмарою в жарку погоду.

Тропіки – паралелі, які відстоять на 23⁰27¢ на північ і південь від екватора. В день літнього сонцестояння (22 червня) Сонце опівдні знаходиться в зениті на північному тропіку, а в день зимового сонцестояння (22 грудня) – на південному.

Тропічне повітря – повітряні маси, сформовані в тропічних широтах. Характеризуються високими температурами, низькою відносною вологістю і запиленістю.

Тропічний фронт – зона поділу між тропічним і екваторіальним повітрям.

Тропічний циклон – атмосферний вихор, який виникає в тропічних широтах над теплою морською поверхнею. Супроводжується утворенням потужних грозових хмар, випадінням зливових опадів і штормової сили вітрами.

Тропічні мусони – мусони тропічних широт, найбільш поширені в басейні Індійського океану, в центральних районах Африки, на півночі Австралії. Пов¢язані з переміщенням термічного екватора внаслідок більшого прогріву суходолу в північній півкулі.

Тропосфера – нижній шар атмосфери, в якому зосереджено більше ⁴/₅ всієї маси атмосферного повітря і майже вся атмосферна водяна пара. Характеризується зменшенням температури з висотою в середньому на 6⁰С на кожний кілометр.

Туман – скопичення продуктів конденсації, звішених в повітрі безпосередньо над земною поверхнею. Виникає внаслідок охолодження повітря від земної поверхні чи випаровування з теплої води.

У

Ультрафіолетова радіація – сонячна радіація з довжиною хвилі менше 0,4 мікрона, яку не сприймає око, але має сильний хімічний і фізіологічний вплив.

Ураган – вітер руйнівної сили зі швидкістю 30 м/с і більше.

Ф

Фата-Моргана – складне оптичне явище в атмосфері, складене з декількох форм міражів. Віддалені предмети при цьому видно багаторазово і з спотворенням.

Фен – вітер, який часто буває сильний і поривчастий з високою температурою і низькою відносною вологістю, дує з гір в долини в багатьох гірських системах.

Фітоклімат – атмосферні умови в середовищі поширення рослин: в травостої, в кронах дерев тощо.

Флюгер – прилад для визначення напрямку і швидкості вітру.

Фронт атмосферний – перехідна зона між двома повітряними масами з різними фізичними властивостями. Фронт між повітряними масами, що рухаються, перетинається з площиною горизонту під кутом менше 1⁰. Довжина фронту може бути декілька тисяч кілометрів. Висхідний рух теплого повітря над холодним призводить до утворення хмарних систем.

Фронтогенез – утворення фронту, обумовленого особливостями поля вітру при нерівномірному розподілі температури повітря.

Фронтоліз – розмивання фронту, ослаблення його різкості і зникнення.

Х

Хмари – скопичення на певній висоті в тропосфері продуктів конденсації водяної пари (водяні хмари) чи кристалів льоду (льодяні хмари), чи тих і других (змішані хмари).

Хмарність – ступінь вкриття неба хмарами в балах від 0 (ясно) до 10 (похмуро).

Ц

Центри дії атмосфери – області високого та низького тиску в атмосфері на картах розподілу тиску на земній кулі.

Циклон – атмосферний вихор з низьким тиском в центрі. Вітри в циклоні в північній півкулі дмуть проти годинникової стрілки, і в нижньому шарі відхиляються до центру, в південній півкулі – за годинниковою стрілкою. Проходження циклону пов¢язане з утворенням хмарності і випадінням опадів.

Ш

Шар тертя – шар атмосфери від земної поверхні до висоти 1000 м, де спостерігається помітна дія тертя на повітря, що рухається.

Шарувато-дощові хмари – рівний сірий хмарний покрив, з якого випадають суцільні опади чи мряка. Диск Сонця чи Місяця не просвічує, тому що покрив має велику вертикальну потужність. Висота хмар 50-100 м. Міжнародна назва - Nimbostratus. Розвиваються на атмосферних фронтах.

Шарувато-купчасті хмари – хмари у вигляді сірих чи білих пасм, валів, між якими просвічує небо. Висота хмар від 50 до 1000 м, вертикальна потужність невелика. Міжнародна назва - Stratocumulus. Утворюються чи при порушенні шаруватих хмар, чи при злитті купчастих.

Шаруваті хмари – сірий, однорідний шар хмарності. Опади не випадають. Висота нижньої межі до 2000 м. Міжнародна назва - Stratus. Утворюються на фронтах, згодом розвиваються в шарувато-дощові.

Швидкість вітру – швидкість руху повітря, що вимірюється в м/с, в вузлах.

Шквал – різке посилення вітру протягом короткого проміжку часу. Швидкість вітру може перевищувати 30 м/с, тривалість – декілька хвилин.

Штиль – безвітря чи слабкий вітер до 0,5 м/с.

Шторм – тривалий, дуже сильний вітер зі швидкістю 20 м/с і більше. При швидкостях більше 30 м/с – говорять про ураган.

Штучні опади – опади, що випадають в результаті технічних заходів, що порушують стійкість хмар.

Щ

Щільність снігу – відношення об¢єму води, що отримують при розтопленні певної проби снігу, взятої зі снігового покриву, до об¢єму цього снігу.

Я

Ядра конденсації – рідкі чи тверді частки, звішені в атмосфері, з яких починається конденсація водяної пари, що призводить до виникнення краплин хмар і туманів.