ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 14

 

Тема: Діагностування і регулювання агрегатів трансмісії

 

Теоретичні відомості

 

Однією з основних ознак пошкодження зчеплення є відхилення
величини вільного ходу педалі зчеплення (зовнішнього кінця вилки вимикання зчеплення) від її нормативних значень. Недостатньо вільний хід педалі зчеплення призводить до його пробуксовування і, відповідно, до неповної передачі крутного моменту. Надто великий вільний хід (зчеплення веде) характеризується утрудненим вмиканням передач. Вільний хід педалі зчеплення (зовнішнього кінця вилки включення зчеплення) перевіряють за допомогою пристрою або звичайної лінійки, яку впирають у підлогу кабіни (фіксують відносно зовнішнього кінця вилки вмикання зчеплення).

Зчеплення діагностують також за повнотою його вимкнення, яке визначається легкістю вмикання передач і моментом пробуксовування.

Пробуксовування перевіряють на тяговому стенді за допомогою стробоскопа, під’єднаного до системи запалювання. На прямій передачі при повністю відкритій дросельній заслінці автомобіль навантажують (підгальмовують) за допомогою стенда до частоти обертання барабанів 900 об/хв (50 км/год) й спрямовують світловий промінь стробоскопа на шарніри карданного вала. Якщо пробуксовування відсутнє, то карданний вал обертається разом з колінчастим валом двигуна і при освітленні створюється враження, що він нерухомий. При пробуксовуванні зчеплення з’являється нерівність кутових швидкостей ведучого й веденого дисків і карданний вал, освітлений стробоскопом, ніби повертається, при чому частота обертання пропорційна пробуксовуванню.

У зчепленнях з гідравлічним приводом візуально перевіряють герме­тичність і рівень рідини у головному циліндрі. Негерметичність і значне зниження рівня рідини у головному циліндрі призводить до потрапляння повітря у систему гідравлічного привода і неповного вимикання. У цьому випадку, педаль зчеплення провалюється під час натискання на неї.

Ознаками пошкодження коробок передач, роздавальних коробок і головних передач є шум і сильне нагрівання при роботі, а для коробок передач - самовільне вимкнення і утруднене вмикання передач.

Шум і сильне нагрівання коробки передач головної передачі ведучого моста можуть виникнути при недостатньому мащені, спрацю­ванні шестерень, шліців, підшипників, деформації картерів, валів і шестерень. Тому, у коробках передач, роздавальних коробках і ведучих мостах перевіряють рівень масла й герметичність (допускається потіння сальникових ущільнень, але не свіжі підтікання). Перевіряють легкість вмикання і вимкнення передач. В автомобілів КамАЗ контролюють на слух герметичність пневмосистеми керування двигуном. Наявність шумів і стуків перевіряють за допомогою стетоскопа. Допустиме нагрівання картера коробки передач і головної передачі до температури 60°С перевіряють на дотик. Цю температуру можна витримати досить тривалий час. При температурі вище 60°С є небезпека отримати опіки.

До основних пошкоджень карданних валів належать послаблення кріплення, спрацювання хрестовини і підшипників у карданних шарнірів, шліцьових з'єднань, деформація валів та їх дисбаланс, а також недостатнє мащення. Ознаками пошкодження карданної передачі є биття вала, зазори у з'єднаннях і стуки під час роботи.

Для перевірки биття карданного вала застосовують пристрій КИ-8902А
(рис. 14.1.). Корпус вимірювального пристрою вільно переміщується на важелі у межах 100 мм в остовому напрямку. Його можна фіксувати у заданому положенні затискачем. За допомогою електромагніту пристрій прикріплюють до полиці лонжерона навпроти місця замірювання. Потім, наконечник-індикатор підводять до карданного вала так, щоб індикатору було надано попереднього натягу 2,5-3 мм і здійснюють замірювання. Допустиме биття - 2 мм.

Технічний стан агрегатів трансмісії (крім зчеплення) можна оцінити за сумарним кутовим зазором, який у парах шестерень коробки передач складається з бічних зазорів окремих з'єднань, які входять у кінематичний ланцюг тієї чи іншої передачі. Сумарний кутовий зазор карданного вала складається з зазорів у шліцьовому з'єднанні, між шипами хрестовин і голчастими підшипниками, в з’єднанні обойм підшипників й отворів під них у вилках, сумарний кутовий зазор головної передачі - з зазорів, які виникають внаслідок спрацювання зубів шестерень, деталей диференціала й підшипників. У табл. 14.1. наведені допустимі значення сумарних кутових зазорів.

Граничні сумарні кутові зазори, при яких подальша експлуатація автомобілів недопустима, мають такі значення: карданна передача 3-4°, коробка передач 5-10, головна передача 50-60°.

Для визначення кутового зазору в агрегатах трансмісії застосовують кутовий люфтомір КИ-4382 (рис. 14.2.), який складається з динамометричної рукоятки, на якій змонтовано у вигляді невеликих лещат пристрій для встановлення приладу на карданний вал автомобіля і градуйований диск з прозорим кільцем, наполовину заповнений підфарбованою рідиною. Диск вільно обертається на своїй осі й градуйований у межах вимірювань + 90° і ціною поділки 0,5°.

При встановлені приладу на автомобіль рідина у кільці є рівнем, по відношенню до якого відраховується кут повороту (кутовий зазор) на градуйованому дискові. Спочатку вимірюють кутовий зазор карданно­го вала. Люфтомір встановлюють на задню вилку карданного вала, затягують стоянкове гальмо і, повертаючи карданний вал рукояткою з зусиллям 15-20 Н∙м, вибирають зазор. У цьому положенні динамометрич­ною рукояткою суміщують нульову позначку шкали з рівнем рідини. Потім вибирають зазор поворотом приладу у протилежному напрямку і за шкалою визначають його значення.

	Рис. 14.1. Пристрій КИ-8902А: 1 - електромагніт; 2 - рукоятка; 3 - важіль; 4 – сухарик; 5 - затискач; 6 - корпус; 7 - індикатор; 8 - кришка

 

 

 

 

 

Рис. 14.2. Люфтомір кутовий КИ-4832:

1 - губки затискача; 2 - вороток; 3 - градуйований диск; 4 - півкільце з рідиною;
 5 - стрілка; 6 - шкала динамометричної рукоятки

 

Табл. 14.1. Допустимі сумарні кутові зазори, град.

 

 

Рис. 14.3. Схема (а) і конструкція (б) однодискового зчеплення автомобіля ЗИЛ-130: 1-колінчастий вал; 2-маховик; 3-натискний диск; 4-пружинні пластини; 5-фасонна втулка; 6-болт; 7-картер; 8-натискна пружина; 9-кожух; 10-теплозоляційна шайба; 11-витискний підшипник; І2-муфта; 13-відтяжна пружина; 14-фланець; 15-вилка; 16-важіль вимикання; 17-регулювальна гайка; 18-опорна вилка; 19-пружна притискна пружина; 20-пальці; 21-кришка; 22-ролик; 23-болт;  24-шплінт; 25-зубчастий вінець; 26-ведений диск; 27-маслянка; 28-пластина; 29-вал; 30-підшипник; 31-маточина; 32-гаситель колових коливань

Кутовий зазор у коробці передач і головній передачі визначають аналогічно. Кутовий зазор, який вимірюється почергово у передачах коробки, складається з зазорів карданної передачі й однієї з передач коробки. Відповідно, зазор у передачах коробки буде менше на величину кутового зазору карданної передачі . Аналогічно, у ведучому мосту він буде менше на величину зазору карданної передачі при нейтральному положенні важеля включення передач.

 

Обладнання робочого місця

 

Автомобіль, встановлений на канаві, обладнаній стендом для діагностики тягових якостей КИ-8930, стробоскоп ПАС-2; пристрій для перевірки вільного ходу педалі зчеплення; прилад КИ-8902А і люфтомір КИ-4832 відповідно для перевірки карданних валів і кутових зазорів; комплекти ключів та інструменту; інструкції до приладів КИ-8902А і КИ-4832.

 

Порядок виконання роботи

 

Діагностування агрегатів трансмісій.

1. Перевірити роботу механізму зчеплення. При наявності стенда тягових якостей встановити автомобіль на стенд, під єднати вихлопну трубу до витяжної системи, запустити двигун і прогріти його до температури охолоджувальної рідини 80°С. Натиснути повністю педаль зчеплення і відпустити її, переконатися у відсутності заїдання у механізмі вимикання. Перевірити легкість вмикання передач. Якщо вмикання утруднене, супроводжується шумом, стукотом, то зчеплення "веде". Додатково в автомобіля КамАЗ-5320 перевірити зазор між торцем кришки й обмежувачем ходу штока клапана включення двигуна для чого зняти пилозапобіжник, натиснути педаль зчеплення і перевірити зазор, який повинен становити 0,2-0,3 мм. Зупинити двигун і під єднати стробоскоп ПАС-2 до системи запалювання. Запустити двигун, увімкнути пряму передачу і плавно до кінця відкрити дросельну заслінку. Одночасно, запустити двигун тягового стенда і навантажити реостатом автомобіль до частоти обертання роликів стенда 900 об/хв (50 км/год). Увімкнути стробоскоп і спрямувати світло лампи на шарнір карданного вала. За стробоскопічним ефектом визначити стан муфти зчеплення на пробуксовування. Вимкнути прилад, вивести електроди з розчину, вимкнути двигун-гальмо і передачу, зупинити двигун, вимкнути прилад ПАС-2, від’єднати витяжну систему, запустити двигун, забрати автомобіль зі стенда.

Регулювання зчеплення автомобіля ЗИЛ-130.

1.   Відокремити відтяжну пружину (див рис. 14.3.)

2.   Відгвинтити контргайку.

3.   Відрегулювати вільний хід педалі зчеплення, обертаючи сферичну гайку 17. Для зменшення вільного ходу педалі сферичну гайку закручувати на тязі, а для збільшення вільного ходу – відкручувати.

4.   Затягнути контргайку.

5.   Приєднати відтяжну пружину.

6.   Перевірити вільний хід педалі зчеплення і порівняти виміряну величину з нормативною.

7.   Запустити двигун і перевірити правильність роботи зчеплення. Зупинити двигун.