Глосарій

Автономна система побудови плану рахунків – модель організації обліку, яка передбачає виокремлення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового та управлінського обліку. Зв’язок між цими системами здійснюється за допомогою парних контрольних рахунків одного й того самого найменування.

Альтернативні (можливі) витрати – це втрачена вигода, коли вибір одного варіанта рішення зумовлює відмову від іншого варіанта альтернативного рішення, який також забезпечував одержання певної вигоди.

Аналіз «витрати–обсяг–прибуток» – це аналіз поведінки витрат, в основі якого лежить взаємозв’язок витрат, виручки (доходу), обсягу виробництва і прибутку, це інструмент управлінського планування і контролю.

База розподілу витрат – показник, пропорційно до якого непрямі витрати розподіляються за носіями витрат.

Бюджет використання матеріалів – плановий документ, що визначає кількість і номенклатуру матеріалів, необхідних для виконання виробничої програми бюджетного періоду.

Бюджет грошових коштів – це план грошових надходжень і платежів наступного періоду. Він складається на підставі операційних бюджетів після визначення доходів і витрат, що мають грошовий характер.

Бюджет підприємства – це план його майбутньої діяльності, виражений системою кількісних і вартісних показників.

Бюджет придбання матеріалів – плановий документ, який містить розрахунок кількості матеріалів, що їх необхідно придбати в бюджетному періоді.

Бюджет продажу – операційний бюджет, що містить інформацію про запланований обсяг продажу, ціну й очікуваний дохід від продажу кожного виду продукції (товарів, послуг).

Бюджет прямих витрат на оплату праці – плановий документ, в якому відображено витрати на оплату праці, необхідні для виробництва товарів або послуг у бюджетному періоді.

Бюджет собівартості виготовленої продукції – плановий документ, в якому наведено розрахунок собівартості продукції, що її передбачається виготовити у бюджетному періоді.

Бюджетний звіт про прибуток – програма фінансової звітності, складена до початку звітного періоду, яка відображає фінансовий результат передбачуваної діяльності.

Бюджетний комітет – робочий орган, який забезпечує розробку й узгодження бюджетів.

Бюджетний період – період, для якого підготовлений та використовується бюджет.

Виробничі накладні витрати – це витрати виробничих підрозділів, які не мають безпосереднього зв’язку з виробничим процесом, а пов’язані лише з його обслуговуванням і створенням для нього необхідних умов.

Витрати – спожиті ресурси чи витрачені кошти для одержання бажаного результату.

Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації.

Витрати періоду – це витрати, що не включаються у собівартість запасів і розглядають як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.

Вичерпані (спожиті) витрати – це витрати звітного періоду, що призводять до зменшення активів або збільшення зобов’язань у процесі поточної діяльності для отримання доходу у звітному періоді.

Відхилення – це різниця між бюджетними й фактичними показниками.

Відхилення від гнучкого бюджету – це різниця між фактичними результатами діяльності й показниками гнучкого бюджету.

Відхилення за рахунок обсягу діяльності – це різниця між показниками гнучкого і статичного бюджетів.

Гнучкий (динамічний) бюджет – бюджет, який враховує можливі варіанти зміни обсягу діяльності в межах релевантного діапазону.

Директ-костинг (система змінних витрат) – це система обчислення собівартості тільки на основі прямих (змінних) виробничих витрат.

Диференційний аналіз – метод оцінки наслідків впровадження тієї чи іншої альтернативи на підставі порівняння диференційних доходів та витрат.

Диференціальні витрати – додаткові витрати, що пов’язані з додатковим виготовленням або реалізацією продукції.

Диференціальні доходи – додаткові доходи, отримані внаслідок зростання обсягу продажу.

Дійсні (реальні) витрати – це витрати, які зумовлюють зменшення активів або збільшення зобов’язань і вимагають сплати грошей або витрачання інших активів.

Допоміжне виробництво – частина виробничого процесу, що забезпечує його енергією, технологічним устаткуванням робочих місць, а також здійснює ремонт і відновлення основних засобів.

Життєвий цикл виробу – період часу від початку розроблення виробу до моменту зникнення на нього споживчого попиту.

Загальна система обліку – модель організації обліку доходів та витрат, за якої здійснюється періодичний облік запасів, поелементний облік витрат, а облік доходів ведеться за напрямами їх отримання.

Замовлення – заявка клієнта на певну кількість спеціально виготовлених для нього виробів.

Зведений бюджет – сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні операції усіх підрозділів підприємства. Він включає дві групи бюджетів – операційні та фінансові.

Зведений облік – система узагальнення витрат виробництва за статтями витрат у розрізі цехів, переділів, видів продукції (робіт, послуг) і в цілому по підприємству з метою підготовки інформації для обчислення собівартості окремих видів продукції і всієї викупленої продукції підприємства, а також з метою розподілу понесених підприємством витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом. Існує в двох варіантах – напівфабрикатному і безнапівфабрикатному.

Звіт про виконання – це звіт, що містить порівняння запланованих і фактичних показників і розрахунок відхилень із зазначенням їх причин.

Змінні витрати – це витрати, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат).

Змішані витрати – це витрати, які містять в собі як постійні, так і змінні елементи.

Інтегрована система обліку – модель організації обліку доходів та витрат, яка передбачає взаємодію рахунків фінансового та управлінського обліку в єдиній системі рахунків та забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль витрат на їх виробництво.

Інтегрована система побудови плану рахунків – модель організації обліку, за якої рахунки фінансового та управлінського обліку кореспондують у межах єдиної системи.

Калькулювання – науково обґрунтоване визначення собівартості продукції підприємства, її окремих видів та одиниць за статтями витрат.

Калькулювання життєвого циклу виробу – вимірювання й накопичення всіх фактичних витрат, пов'язаних із певним виробом упродовж його життєвого циклу.

Калькулювання змінних витрат – метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості продукції лише змінних виробничих витрат.

Калькуляційна одиниця – вимірник об’єкта калькуляції, який застосовується під час визначення його собівартості.

Калькуляція – розрахунок собівартості продукції.

Калькуляція нормативна – розрахунок нормативної собівартості на основі чинних норм затрат.

Класифікація витрат – групування витрат за певною ознакою для використання в оперативному управлінні і формуванні собівартості продукції.

Коефіцієнт маржинального доходу – це відношення маржинального доходу від реалізації одиниці продукції до її ціни.

Комбінація продажу – співвідношення окремих видів продукції у загальному обсязі продажу.

Конверсійні витрати – це витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт.

Контрольовані витрати – це такі витрати, рівень яких керівник може контролювати або змінювати своїми діями (рішеннями).

Кошторис – це фінансовий план, що містить інформацію про очікувані витрати (для центру витрат) на очікуваний прибуток (для центру прибутку).

Критична точка – це та, у якій сумарний обсяг виручки рівний сумарним витратам; це точка, починаючи з якої компанія починає заробляти прибуток. Критичну точку також називають точкою беззбитковості або порогом рентабельності.

Маржинальний дохід – це різниця між доходом від реалізації продукції і сумою змінних затрат. Він є проміжним фінансовим результатом, який повинен забезпечити покриття постійних витрат і отримання прибутку.

Маржинальний дохід на одиницю обмежуючого чинника – маржинальний дохід, який розраховується як співвідношення маржинального доходу на одиницю продукції та значення того ресурсу, що обмежує діяльність підприємства.

Маржинальний прибуток – це перевищення виручки від реалізації над усіма змінними витратами, пов’язаними з даним обсягом продажу.

Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції понад досягнутий рівень, тобто це сума змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції.

Метод вищої-нижчої точки – це метод визначення функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та найнижчого рівнів діяльності.

Метод калькулювання – науково обґрунтована сутність прийомів, які застосовуються під час калькулювання собівартості продукції (як усієї товарної продукції, так і окремих її видів).

Метод нормативних витрат – метод оцінки матеріальних цінностей, який базується на застосуванні норм затрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання матеріальних цінностей, праці, виробничих потужностей та чинних цін.

Місце виникнення витрат – структурний підрозділ підприємства (робоче місце, дільниця, цех), де організовується планування, нормування і облік витрат виробництва для контролю і управління ними; це структурні одиниці, які характеризуються просторовою або функціональною відокремленістю.

Накладні витрати – це витрати на продукцію, які не можуть бути віднесені до певного об’єкта обліку витрат економічно доцільним методом.

Напівзмінні витрати – це витрати, що змінюються, але не прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат).

Напівпостійні витрати – це витрати, що змінюються ступінчасто при зміні обсягу діяльності.

Невиробничі накладні витрати – це витрати на утримання центрального апарату управління підприємством (адміністративні витрати), комерційні та деякі інші витрати.

Невичерпані (неспожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної господарської діяльності для отримання доходу у майбутньому.

Неконтрольовані витрати – це витрати, які керівник не може контролювати та на які не може впливати своїми рішеннями.

Непрямі витрати – це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку витрат прямим методом.

Нерегульовані витрати – витрати, на величину яких не може впливати певний центр відповідальності (підрозділ).

Нерелевантні витрати – це витрати, які не можуть бути змінені в результаті прийнятого управлінського рішення, тобто минулі витрати.

Норма – максимально допустимі витрати конкретного виду ресурсів на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг).

Нормативні затрати – заздалегідь визначені затрати для досягнення цілей в умовах ефективного виробництва, розраховані на основі норм та нормативів витрачання всіх видів ресурсів.

Об’єкт калькуляції – це вид продукції, робіт, послуг, виробництво, програма, завдання, собівартість яких визначають.

Об’єкт управлінського обліку – виробничі ресурси, що забезпечують корисну працю людей у процесі господарської діяльності підприємства, а також господарські процеси та їх результати, що складають у сукупності виробничу діяльність підприємства.

Облік за центрами відповідальності – це система бухгалтерського обліку, яка забезпечує відображення, накопичення, аналіз і представлення інформації про витрати та результати і дає змогу оцінювати діяльність окремих центрів відповідальності та їх керівників.

Обмеження – певні чинники, що обмежують виробництво або реалізацію продукції.

Обов’язкові постійні витрати – постійні витрати, що визначаються потужністю підприємства.

Операційні бюджети – сукупність бюджетів витрат і доходів, що забезпечують складання бюджетного звіту про фінансові результати діяльності.

Основні витрати – це прямі витрати на продукцію, без яких саме виробництво продукції стає неможливим.

Передбачення витрат – прогнозування майбутніх витрат для різних рівнів (умов) діяльності.

Переділ – частина технологічного процесу (сукупність технологічних операцій), яка завершується отриманням готового напівфабрикату, що може бути відправлений на наступний переділ або реалізований на сторону.

Переплетена система обліку – модель організації обліку доходів та витрат, яка передбачає відокремлене ведення рахунків фінансового та управлінського обліку, а взаємозв’язок між ними здійснюється за допомогою спеціальних контрольних рахунків.

Поведінка витрат – це характер реагування витрат на зміни у діяльності підприємства.

Постійні витрати – це витрати, які залишаються незмінними в разі зміни обсягу діяльності (або іншого фактора витрат).

Предмет управлінського обліку – сукупність об’єктів у процесі всього циклу управління виробництвом.

Простий «директ-костинг», заснований на використанні в обліку даних тільки при змінних (операційних) витратах.

Прямі витрати – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку витрат економічно доцільним методом.

Регульовані витрати – витрати, на величину яких впливає певний центр відповідальності (підрозділ).

Релевантна інформація – інформація про доходи та витрати, яка може вплинути на рішення, що приймається.

Релевантний діапазон – це обсяг діяльності, в межах якого сума постійних витрат не змінюється.

Релевантний підхід – дає змогу в процесі прийняття управлінського рішення зосередити увагу лише на релевантній інформації, що при значному обсязі інформації дозволяє полегшити та прискорити процес прийняття найкращого рішення.

Релевантні (очікувані) витрати – це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінських рішень, тобто майбутні витрати.

Релевантні витрати і доходи – це очікувані майбутні витрати та доходи, які відрізняються відповідно до альтернативних варіантів.

Рішення щодо розширення чи скорочення діяльності – рішення, що передбачає вибір певного сегмента діяльності та проведення аналізу доцільності розширення або скорочення обсягу його діяльності.

Рішення щодо спеціального замовлення – рішення щодо прийняття або відмови від одноразового замовлення на виготовлення продукції (надання послуг), за яким ціна реалізації є нижча за звичайну ціну або навіть менша за собівартість виробництва цієї продукції (виконання послуг).

Рішення щодо управління в умовах обмежених ресурсів – рішення, яке передбачає розробку оптимальної виробничої програми для максимізації прибутку.

Рішення щодо ціноутворення – рішення щодо встановлення оптимальної ціни продажу за існуючих величин витрат, комбінації та обсягу продажу для досягнення задовільного рівня рентабельності.

Розвинутий «директ-костинг» – при якому в собівартість поряд із змінними витратами включаються і прямі постійні витрати з виробництва та реалізації продукції.

Сегмент – це будь-який прибутковий підрозділ всередині організації.

Середні витрати – це середня арифметична собівартість одиниці продукції, розрахована відношенням загальної суми витрат до кількості одиниць виготовленої продукції.

Середньозважений маржинальний дохід – сума величин маржинального доходу різних виробів, зважених за допомогою комбінації продажу їх.

Система обліку і калькулювання – система обліку, що забезпечує калькулювання і контроль собівартості об’єктів витрат.

Система «якраз вчасно» – комплексна система управління запасами та виробництвом, що полягає у виробництві або закупівлі потрібних товарів, матеріалів чи компонентів відповідної якості та кількості точно у необхідний момент.

Собівартість продукції (робіт, послуг) – це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Стратегічний управлінський облік – це система управлінського обліку, спрямована на прийняття стратегічних управлінських рішень.

Технологічні змінні витрати – змінні витрати, що виникають внаслідок безпосереднього зв'язку між споживанням ресурсів і випуском продукції.

Точка беззбитковості – це обсяг реалізації (діяльності), при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток відповідно дорівнює нулю.

Трансфертна ціна – ціна, за якою продукти або послуги одного центру відповідальності підприємства передаються іншому центру відповідальності цього підприємства.

Управлінський облік – процес виявлення, вимірювання, нагромадження, аналізу, підготовки та передачі інформації, яка використовується управлінською ланкою для планування і контролю виробничих ситуацій та оцінки можливих тенденцій розвитку всередині організації.

Фактор витрат – це діяльність, яка впливає на витрати.

Фінансові бюджети – сукупність бюджетів, що відображають запланований рух коштів та очікуваний фінансовий стан підприємства.

Функція витрат – це математичний опис взаємозв’язку між витратами та їх факторами.

Центр відповідальності – структурний підрозділ, за результатами діяльності якого встановлюється персональна відповідальність менеджера.

Центр витрат – підрозділ підприємства, керівник якого відповідає лише за витрати.

Центр інвестицій – це підрозділ, керівник якого відповідає за витрати і результати інвестиційного процесу, а також за ефективність використання капітальних вкладень.

Центри доходів – це підрозділи маркетингово-збутової діяльності, керівники яких відповідають лише за виручку від реалізації продукції, товарів, послуг і за витрати, пов’язані з їх реалізацією.

Центри прибутку – підрозділи, керівники яких відповідають не лише за витрати, а й за фінансові результати діяльності центрів.

Цільова собівартість – обчислена довгострокова собівартість продукції (послуг), яка дає компанії змогу досягти бажаного прибутку в разі реалізації цієї продукції (послуг).

Цільова ціна – очікувана ціна продукції (послуги), яку готові сплатити за нього потенційні покупці.

Цільове калькулювання – це стратегія, за якою спершу визначають прийнятну ціну нового виробу та його граничну собівартість, а вже потім проектують сам виріб, реалізація якого забезпечить досягнення певної мети.