Тема 5. Підготовчі роботи в будівництві

5.1. Загальні відомості про підготовчі роботи

5.2. Геодезична розбивка території

5.3. Звільнення території майданчика

5.4. Відведення поверхневих і ґрунтових вод 

5.5. Улаштування тимчасових інженерних мереж

5.6. Складування матеріалів
 

5.1. Загальні відомості про підготовчі роботи

До початку виконання основних будівельно-монтажних процесів при зведенні будинків і споруд мають бути виконані підготовчі роботи. Склад підготовчих робіт залежить від виду споруд, місцевих умов будівельного майданчика, його розташування щодо оточуючого середовища; він забезпечує як техніко-економічну ефективність наступного виконання основних будівельно-монтажних процесів, так і дотримання вимог безпеки праці та охорони навколишнього середовища.

Підготовчі роботи розподіляють на дві групи: позамайданчикові та внутрішньомайданчикові.

До позамайданчикових робіт належать процеси будівництва зовнішніх під'їзних доріг до будівельного майданчика, мереж і споруд із забезпечення енергією, водою, зв'язком, спорудження за потреби ви­робничої бази будівельних організацій.

До внутрішньомайданчикових робіт належать процеси: створення геодезич­ної розбивної основи будівлі; огороджування будівельного майданчика; звільнення території від дерев, корчів, валунів; знесення будинків і споруд, які не можна використати під час виконання основних робіт; забезпечення стоків поверхневих та ґрунтових вод; осушення заболочених ділянок; улаштування тимчасових будівель, доріг, інженерних мереж; створення майданчиків для складування вантажів та укрупнення будівельних конструкцій; улаштування тимчасового освітлення.

Обсяги робіт з підготовки майданчика визначаються в проекті виконання робіт.

 

5.2. Геодезична розбивка території

Геодезична розбивка (розбивна основа) служить для планового і висотного прив'язування на місцевості проекту будинків і споруд та для геодезичного забезпечення на весь період будівництва.

Геодезичну розбивку виконують у вигляді сітки квадратів розмірами 50, 100, 200 м, осі якої є прямокутними координатами, що визначають положення будинку або споруди на місцевості.

Для винесення будівельної сітки на місцевість використовують існуючу державну геодезичну мережу.

 

Рис. 5.1. будівельне обнесення (обноска)

 

Для детального розбивання осей будинку чи споруди паралельно її контуру ставлять будівельне обнесення (обноска), на яке переносять і закріплюють основні осі, прибиваючи до дощок цвяхи та позначаючи олійною фарбою. (рис. 5.1.)

Будівельне обнесення треба встановлювати на відстані не менш як 20 м від осей будівлі, щоб воно зберігалося під час виконання земляних робіт. Для лінійно-протяжних споруд (наприклад, трубопроводу) ставлять тільки поперечне будівельне обнесення, яке роз­міщують на прямих ділянках через 50 м, на заокруглених – через 20 м, а також на всіх пікетах і в місцях переломлення профілю.

 

5.3. Звільнення території майданчика

Територію будівельного майданчика звільняють від кущів, дерев, валунів, зносять будинки і споруди, які не можна використати в період зведення будівель, знімають рослинний шар. Для звалювання дерев і корчування пнів використовують бульдозери і трактори, а також екскаватори із спеціальним устаткуванням. Малі та середні дерева діаметром 12...25 см валять разом з корінням. Дерева більш як 25 см завтовшки спочатку зрізують на висоті 0,2...0,3 м електричними або бензопилками, а потім корчують пні. Корчування пнів на будівельному майданчику обов'язкове в місцях: розроблення котлованів, траншей, канав; зведення насипів висотою до 1 м для влаштування залізничних колій, насипів висотою до 1,5 м для влаштування автомобільних доріг; виконан­ня планувальних робіт; розміщення трас підземних комунікацій.

Дрібнолісся та кущі зрізують кущорізами або бульдозерами. Ніж бульдозера заглиблюють у рослинний шар на глибину 15...20 см, зрізують і переміщують кущі на відведені для цього місця.

Габаритні валуни (камені), які можна вивезти або перемістити землерийно-транспортними засобами, вивозять у відвал. Негабаритні спочатку подрібнюють а уламки вантажать екскаваторами в самоскиди і теж вивозять за межі майданчика.

Розбирання та знесення малоцінних будинків і споруд здійснюють ручним (напівмеханізованим), механізованим, вибуховим або комбінованим способами. Для розбирання будівель ручним та напівмеханізованим способами використовують відповідний інструмент: ломи, клини, відбійні молотки, лебідки, домкрати і т. ін. Механізоване розбирання і руйнування будинків і споруд здійснюють бульдозерами, автонавантажувачами та екскавато­рами, різними кранами з навісним обладнанням. Вибуховим способом руйнують будівлі або окремі їхні конструктивні елементи. Якщо будівлі мають історичну чи архітектурну цінність, їх переміщують на інше місце.

Рослинний шар ґрунту на площі майбутньої земляної споруди зрізують на глибину 15...25 см бульдозерами або автогрейдерами, збирають у відвали для подальшого використання з озеленення та благоустрою об'єкта, що будується, або на іншій території. Зелені насадження, що не підлягають вирубці і пересадці, огороджують.

 

5.4. Відведення поверхневих і ґрунтових вод 

Поверхневі води, які утворюються від атмосферних опадів і танення снігів, відводять з території будівельного майданчика, влаштовуючи водовідвідні канави, лотоки, обвалування або систему підземних дренажів. Поверхні будівельного майданчика, складських і монтажних майданчиків планують так, щоб вони мали уклони, спроможні забезпечити відведення поверхневих вод.

На майданчиках з високим рівнем ґрунтових вод та їхнім інтенсивним притоком осушення ґрунтів доцільно вести за допомогою відкритого або закритого дренажу.

Відкритий дренаж улаштовують у вигляді канав завглибшки до 1.5 м, (рис. 5.2) що мають пологі укоси і необхідний для течії води уклон, окремих випадках канави можна заповнювати дренувальними матеріалами (щебінь, гравій, крупний пісок).

 

Рис. 5.2. Відкритий дренаж

 

Підземні закриті дренажі виконують із застосуванням трубчастих елементів діаметром 125...300 мм із отворами, по яких вода стікає у відведені місця (рис. 5.3). Такі дренажі більш ефективні, оскільки в трубі швидкість потоку води вища, ніж у дренувальному матеріалі. Під час улаштування дренажу утворюють траншею, на підготовлене дно кладуть дренажні труби. Труби засипають дренувальним матеріалом (піском, щебенем, гравієм), для верхнього шару використовують рослинний (дерновий грунт). Дно дренажу повинно бути нижчим, ніж рівень промерзання ґрунту, і мати уклон не менш як 0,5 %.

 

Рис. 5.3. Підземний закритий дренаж

 

5.5. Улаштування тимчасових інженерних мереж

Для потреб будівництва доцільно використовувати постійні інженерні мережі. Якщо такої можливості немає, влаштовують тимчасові водопровідні та електромережі і використовують пересувне устаткування для забезпечення будівництва теплом, парою і стисненим повітрям.

Тимчасовий водопровід улаштовують зі сталевих труб діаметром 25... 150 мм, рідше з азбестоцементних діаметром 50...200 мм і чавунних. Труби закладають нижче глибини промерзання ґрунту, а якщо глибина менша, то утеплюють теплоізоляційними матеріалами (шлаком, пінопластом та ін.). Якщо тимчасовий водопровід використовуватиметься тільки влітку, достатньо покласти труби на глибину 30 см або на поверхні ґрунту, забезпечивши їхній захист від механічних пошкоджень.

Тимчасове електропостачання високої і низької напруги забезпечують, як правило, на повітряних підвісках проводів. Кабельні мережі влаштовують тільки тоді, коли відкриті електропроводи неможливо застосовувати за умови безпеки виконання будівельно-монтажних робіт. Для тимчасового забезпечення майданчика електроенергією використовують пересувні електростанції, підвісні трансформаторні підстанції, переносні опори тощо.

Тимчасові тепломережі залежно від рівня залягання ґрунтових вод можуть бути наземними або підземними з відповідною теплоізоля­цією, їх улаштовують для опалення тимчасових будівель, гарячого водопостачання та інших виробничих потреб. Труби укладають з уклоном 0,02...0,03 % для стікання конденсату. Для отримання гарячої води та пару використовують (якщо немає можливості отримати ці енергоресур­си від постійних котелень) пересувні котельні установки на мазутному або на твердому паливі.

Для забезпечення виробничих потреб стисненим повітрям улаш­товують стаціонарні або розміщують пересувні компресорні установки. Від стаціонарних установок до виробничих споживачів стиснене повітря підводять сталевими трубами, а від тимчасових – гумовими шлангами діаметром 20...40 мм. Газ подають прогумованими шлангами на відстань не більш як 20 м.

 

5.6. Складування матеріалів

Для безперебійної роботи будівельної організації необхідна наявність відповідних будівельних матеріалів, конструкцій і виробів. Такі умови можна створити шляхом забезпечення певних запасів необхідних матеріалів на спеціальних складах в межах будівельного майданчика.

Розмір виробничих запасів залежить від багатьох чинників: добових витрат матеріалів, періодичності їх поставки, розміру партії під час поставки, виду транспорту, місцевих умов. Великі запаси матеріалів збільшують надійність організації безперебійної роботи. Але збільшені запаси матеріалів також збільшують і потреби в обігових коштах, а також в складських приміщеннях. Це призводить до додаткових витрат на облаштування складів. Тому в будівельних організаціях необхідна відповідна робота складського господарства для того щоб запас був мінімальним, але достатнім для забезпечення безперебійної роботи всіх бригад робітників на будівельному майданчику.

Під час розроблення БГП проектування складів проводиться в такій послідовності:

• визначення запасів ресурсів, що підлягають зберіганню на складах;
• вибір способу зберігання для необхідних матеріалів і ресурсів (закритий, критий, відкритий);
• розрахунок складських майданчиків за видами зберігання;
• вибір чи проектування типу складів;
• розміщення та прив’язка складів на будівельному майданчику;

За способом зберігання  та конструктивними рішеннями склади поділяються на такі види:

·           відкриті склади призначені для зберігання громіздких матеріалів та конструкцій, які не втрачають своїх властивостей при відкритому зберіганні (з/б вироби, цегла, пісок, щебінь);

·           напівзакриті склади (навіси) використовуються для зберігання матеріалів, що змінюють свої властивості при дії атмосферних опадів (вироби з дерева, покрівельні та теплоізоляційні матеріали);

·           закриті склади (утеплені чи неутеплені) призначені для зберігання дороговартісних матеріалів, а також тих, що псуються при відкритому зберіганні (оздоблюв матеріали, сантехніка, фарби та лаки, цемент, вапно);

·           спеціальні склади влаштовують для складування матеріалів з особливими умовами зберігання (кисень, карбід);

Розміри запасів матеріалів можуть виражатися:

• за часом необхідним для їх освоєння:
• в натуральних одиницях об’єму чи кількості;
• виражені їх вартістю в грошовій одиниці.

Визначають такі види виробничих запасів:

·           підготовчий – це мінімальний запас, що створює можливість для початку виконання робіт чи відповідних технологічних процесів.

·           поточний – це кількість матеріалів, які призначені для забезпечення безперебійного виконання робіт між двома черговими поставками. Розмір поточного запасу для кожного з виду матеріалів залежить від їх добових витрат, періодичності поставок, місця знаходження постачальника та ін.

·           страховий запас – це частка поточного запасу, яка призначена для забезпечення безперебійної роботи у випадку можливих відхилень від графіка запланованих термінів поставок. Приймається в межах 50-100 % поточного запасу.

·           сезонний запас – запас, що забезпечує безперебійне виробництво впродовж всього року матеріалами, які мають сезонний характер добування чи реалізації (річковий пісок). Розміри цього запасу приймають рівними річній потребі в цьому матеріалі.