САМОСТІЙНФ РОБОТА

Самостійна робота студентів – це спланована пізнавальна, організаційно і методично спрямована викладачем діяльність, яка передбачає виконання навчального плану та опрацювання програмного матеріалу дисципліни. Самостійна робота студентів є основним засобом засвоєння навчального матеріалу, яка здійснюється з метою:

-         розвитку творчих здібностей та активізації розумової діяльності студентів;

-         формування умінь і навичок самостійної розумової праці;

-         розвитку морально-вольових зусиль;

-         відпрацювання та засвоєння навчального матеріалу, визначеного тематичним планом для самостійних занять;

-         закріплення та поглиблення знань, умінь та навичок; виконання індивідуальних завдань з навчальних дисциплін, наукових й атестаційних робіт;

-         підготовки до занять та контрольних заходів;

-         формування у студентів культури розумової праці, самостійності та ініціативи у пошуку та набутті знань.

Види завдань для самостійної роботи. Залежно від особливостей дисципліни викладач може пропонувати студентам різні види завдань самостійної роботи:

-         переробка інформації, отриманої безпосередньо на аудиторних навчальних заняттях;

-         робота з відповідними підручниками та особистим конспектом лекцій;

-         самостійне вивчення окремих тем або питань із складанням конспекту;

-         робота з відповідною літературою;

-         написання рефератів, повідомлень;

-         творчі завдання (доповіді, проекти, огляди тощо);

-         виконання підготовчої роботи до лабораторних та практичних занять;

-         виконання індивідуальних завдань, конструювання фрагментів уроків;

-         підготовка письмових відповідей на проблемні питання;

-         виготовлення наочних посібників студентами;

-         складання картотеки літератури за змістом фахової діяльності.

Основні форми організації самостійної роботи студентів. Однією з найголовніших складових навчального процесу вищої школи є самостійна робота студентів – вид навчальної діяльності, що виконується студентом без безпосереднього контакту з викладачем, або керований викладачем опосередковано через спеціальні навчальні матеріали; невід’ємна обов’язкова ланка процесу навчання, що передбачає насамперед індивідуальну роботу студентів у відповідності з установкою викладача або підручника, програми навчання. У сучасній дидактиці самостійна робота студентів розглядається, з одного боку, як вид навчальної праці, здійснюваний без безпосереднього втручання, але під керівництвом викладача, а з іншого – як засіб залучення студентів до самостійної пізнавальної діяльності, формування у них методів організації такої діяльності.

У процесі самостійної навчальної діяльності студент повинен навчитися виділяти пізнавальні завдання, обирати способи їх вирішення, виконувати операції контролю за правильністю вирішення поставленого завдання, удосконалювати навички реалізації теоретичних знань. Самостійна робота студента під керівництвом викладача протікає у формі ділової взаємодії: студент отримує безпосередні вказівки, рекомендації викладача про організацію самостійної діяльності, а викладач виконує функцію управління через контроль і корекцію помилкових дій. Але основним психолого-педагогічним завданням самостійної навчальної діяльності студентів є формування та ствердження у них складного комплексу інтелектуальних якостей та особистісних властивостей, що забезпечує уміння навчатися самостійно впродовж всієї майбутньої професійної діяльності.

Аналізуючи вищезазначене, можна стверджувати, що самостійна робота з психології студентів педагогічних ЗВО спрямована на досягнення таких цілей:

-         закріплення психологічних знань і вмінь, отриманих під час аудиторної роботи;

-         розширення і поглиблення знань з дисципліни;

-         підготовка до аудиторної навчально-дослідної та самостійної науково-дослідної роботи;

-         формування навичок роботи з навчальною і науковою літературою;

-         розвиток уміння аналізувати текст, виділяти в ньому головне, конспектувати;

-         розвиток уміння структурувати знання за темами, розділами, курсом у цілому;

-         формування вмінь використовувати теоретичні знання для характеристики, аналізу й пояснення життєвих явищ і фактів;

-         освоєння вмінь психологічного дослідження;

-         формування інтересу до психологічної науки, психічних проявів людини, майбутньої професійної діяльності;

-         розвиток таких особистісних якостей як організованість, самостійність, творчість;

-         освоєння вмінь самопізнання і саморозвитку.

Самостійна робота студентів (СРС) може здійснюватися у різноманітних формах, які можуть бути умовно розділені на 2 групи: базова та додаткова самостійна робота. Ці форми органічно взаємопов’язані, взаємодоповнюють та взаєморозвивають одна одну, а засоби, за допомогою яких вони реалізуються, є поліфункціональними.

До базової самостійної роботи студентів належать форми, які є умовою виконання навчального плану та складають основу для комплексного оцінювання результатів навчальної діяльності студентів.

До додаткової самостійної роботи студентів належать форми, які виконуються за бажанням окремих студентів та спеціально викладачами не оцінюються.

В різних формах самостійної роботи студентів можуть бути застосовані різноманітні конкретні засоби, до яких зазвичай відносять:

-         читання навчальної та наукової літератури;

-         конспектування першоджерел;

-         складання структурно-логічних схем, таблиць за окремими розділами, темами, питаннями навчальної дисципліни;

-         робота з Internet–ресурсами;

-         складання глосарію теми, розділу, навчальної дисципліни;

-         складання кросвордів;

-         складання різного роду завдань за навчальною дисципліною;

-         складання картотеки літератури за окремими розділами, темами, питаннями навчальної дисципліни;

-         підготовка картотеки діагностичних методик за окремими розділами, темами, питаннями навчальної дисципліни;

-         практичне вивчення психічних процесів, станів, властивостей;

-         підготовка доповідей, повідомлень.

Характеристика основних засобів виконання самостійної роботи.

Читання навчальної та наукової літератури. Самостійне читання навчальних посібників, монографій, додаткової популярної літератури та конспектів може використовуватися у різних ситуаціях навчальної роботи студентів:

1) на семінарах, практичних заняттях;

2) при підготовці до лекцій, семінарів, практичних занять;

3) при підготовці рефератів, курсових та дипломних робіт;

4) при підготовці до екзаменів і заліків.

Існує велика кількість підручників з навчальної дисципліни, які не завжди повністю відповідають затвердженим програмам та навчальним планам підготовки фахівців різної спеціалізації. Крім того, у кожному з них виражається певна філософська позиція автора, його розуміння щодо рівня і специфіки викладу окремих розділів, тем. Це зумовлює те, що певні питання можуть бути розглянутими з різним ступенем докладності: занадто широко або взагалі не включені в підручник. Щоб уникнути небажаних прогалин у засвоєнні курсу, необхідно орієнтуватися на вимоги державних стандартів підготовки фахівця відповідної спеціальності та використовувати не один підручник, а працювати з різними джерелами (як підручниками, монографіями так і науковими статтями).

Однією з актуальних методичних проблем читання навчальної та наукової літератури як форми самостійної роботи студентів є формування в них умінь осмисленого читання, розвиток навичок розуміння текстів. Нагадаємо, що найбільшою складністю для студентів є читання наукових монографій і статей. На відміну від навчальних посібників вони не адаптовані для навчальних цілей і для відповідної категорії студентів. Працюючи зі складним для сприйняття стилем наукового тексту, деякі студенти відчувають значні труднощі в його розумінні і тому обмежуються механічним заучуванням формулювань. У цьому випадку головним завданням викладача є використання завдань, що сприяють розвитку в студентів відповідних умінь читання. Це можуть бути, наприклад:

-         завдання зі складання докладного структурованого плану розділу;

-         завдання з вільного (без опори на конспект) переказу розділу тексту;

-         пошук відповіді на заздалегідь поставлені до тексту питання;

-         відповіді на конкретні питання з розділу, спрямовані на виявлення розуміння основних понять, уміння порівнювати, аналізувати, синтезувати, узагальнювати;

-         завдання щодо формулювання окремих думок тексту в іншій стилістичній і синтаксичній формі;

-         складання стислого конспекту тексту;

-         складання опорної графічної схеми розділу з текстовими поясненнями;

-         складання резюме прочитаного тексту.

Залежно від мети, а, відповідно, і докладності опанування текстом читання може бути ознайомлювальним і вивчаючим. Метою ознайомлювального читання є швидкий перегляд книги, з’ясування того, чи потрібна вона, які саме частини можна буде використати.

Вивчаюче читання має на меті детальне засвоєння всього змісту роботи або певної її частини. Його рекомендується починати після ознайомлювального читання. Воно повільне, неквапливе, передбачає повернення до тексту, повторення та зіставлення матеріалу. Якщо зустрічається слово, значення якого незрозуміле, слід уточнити його в словнику. Робота зі словником полегшує засвоєння матеріалу, сприяє усвідомленню його змісту, оволодінню професійною лексикою. У процесі вивчаючого читання надзвичайно необхідні робочі записи й виписки.

Конспектування першоджерел. Вивчення наукової літератури має бути органічно пов’язане з вивченням матеріалу лекцій, читанням підручників і наступною роботою (написанням реферату, курсової або дипломної роботи, підготовкою до іспиту). При читанні наукових праць необхідно докладніше розібратися у тих питаннях, які були заплановані, але не розкриті на лекціях, звернути увагу на нюанси й особливості, які були згадані в лекціях. При самостійному вивченні наукової літератури дуже важливо зіставляти теоретичні положення з реальними психологічними явищами. Це дозволить краще зрозуміти, що означають досліджувані у книгах явища життя.

Конспект – це стислий виклад усього істотного в змісті досліджуваного матеріалу. Основні ідеї, положення і докази викладаються в порядку їх висвітлення в досліджуваному джерелі. Перед конспектуванням відбувається первинне читання джерела, і лише після того, як текст зрозумілий, його варто конспектувати. Рекомендується писати конспект лише на одному боці аркуша. Конспект необхідно доповнити власними думками й прикладами з життя, що забезпечує підкріплення й поглиблене розуміння досліджуваного змісту.

Для того, щоб конспектування першоджерел виконувало пізнавальну функцію, сприяло свідомому засвоєнню знань, студентів потрібно навчати відповідним умінням, зокрема:

-         відбору істотної інформації та відокремленню її від другорядної;

-         лексичної і синтаксичної переробки тексту;

-         схематизації і структуруванню прочитаного матеріалу;

-         формулюванню резюме прочитаного матеріалу.

Складання структурно-логічних схем, таблиць за окремими розділами, темами, питаннями навчальної дисципліни. Сутність цього прийому полягає у формуванні цілісності, логічності й системності знань студентів.

Алгоритм складання схеми

1. Читання теми (розділу).

2. Аналіз тексту, виділення головних та другорядних думок і понять. Занотовування основних понять і категорій.

3. Повторний перегляд тексту з метою визначення зв’язків між поняттями й категоріями.

4. Виділення найбільш загальних понять і категорій.

5. Побудова структурної схеми з урахуванням виділених взаємозв’язків.

6. Заключний перегляд тексту з метою зіставлення його з отриманою схемою.

7. Остаточне уточнення схеми.

Може бути виділено кілька варіантів структурних схем: теми, розділу, усього курсу.

Основні вимоги до складання схеми:

1. Схема повинна бути простою, лаконічною і міститися на одній сторінці.

2. Як елементи схеми повинні бути виділені основні й достатні поняття з теми (розділу).

3. Елементи схеми (поняття) повинні бути розташовані так, щоб була зрозумілою їхня ієрархія (наприклад, родові й видові поняття, загальні й конкретні – в центрі, на периферії – допоміжні).

4. Між елементами схеми повинні бути встановлені логічні зв’язки (усередині схеми й зовнішні, тобто взаємозв’язок із суміжними схемами).

5. Схема повинна бути наочною, для чого можна використовувати символи, графічний матеріал, колірні відтінки, таблиці, ілюстрований матеріал. У разі необхідності схему можна додати визначенням основних теоретичних понять.

Робота з Internet–ресурсами. Студентам не завжди вдається знайти необхідну літературу, що може бути пов’язане з її відсутністю в бібліотеках і книгарнях. Крім того, інформація може бути розкидана по різних джерелах, що ускладнює доступ до неї. У такому разі студент користується Всесвітньою мережею. Він одержує унікальну можливість для самоосвіти, оскільки освітні інтернет-ресурси активізують пізнавальну діяльність, формують інформаційну культуру, навички дослідницької й аналітичної діяльності, а також формують уміння самостійно приймати рішення.

Необхідно, однак, ураховувати й істотні недоліки ресурсів мережі, зокрема, недостовірність розміщеної на сайтах інформації. Як правило, добір матеріалу для Інтернету здійснюється зацікавленими людьми, які можуть викладати факти, дотримуючись тільки певної позиції щодо поставленого питання. Тому користувачі (у даному випадку студенти) не мають змоги об’єктивно оцінити інформацію, піддавшись на переконливість автора. У той же час цей недолік активізує самостійну роботу студентів, змушуючи аналізувати та переосмислювати отриманий матеріал для визначення рівня його достовірності.

Крім того, суттєвим недоліком не стільки самих ресурсів мережі, скільки практики роботи з ними студентів, є звичка значної частини користувачів механічно використовувати готові тексти не тільки не обмірковуючи, а й часом навіть не читаючи їх.

Назвемо можливі форми самостійної роботи з використанням ресурсів Internet.

Пошук і обробка інформації:

-         написання і захист реферату-огляду;

-         аналіз існуючих рефератів у Мережі та їх оцінювання;

-         складання бібліографічного списку;

-         рецензія на освітні сайти з предмету та її презентація;

-         підготовка фрагменту практичного заняття;

-         робота з web-квестом, підготовленим викладачем;

-         складання тематичного каталогу освітніх сайтів;

-         аналізи планів розділів і тем, розміщених у Мережі; - аналіз методичних розробок з різних предметів.

Організація інформаційної взаємодії:

-         ознайомлення з професійними інтерактивними конференціями, аналіз обговорення розглянутих питань;

-         консультації з методистами за допомогою електронної пошти;

-         участь у студентських інтернет-конференціях;

-         реєстрація і взаємодія в освітніх порталах.

Реалізація інтернет-проектів полягає в розробці комп’ютерних проектів з тем, запропонованих викладачем.

CРC з Інтернет-ресурсами дозволяє активізувати самостійну діяльність студентів. До того ж сучасні ресурси Мережі привабливі не лише наявністю різноманітного текстового, а й мультимедійного матеріалу, що підвищує зацікавленість студента в освітньому процесі й самостійному пошуку інформації.

Інформація, розміщена в Мережі, досить складно піддається кваліфікації, але все-таки виокремлюються найбільш істотні групи ресурсів, що охопили таку сферу, як освіта.

Виділимо такі групи ресурсів:

-         науково-популярна інформація (різні видання, газети, журнали);

-         довідкова інформація (віртуальні словники, довідники, енциклопедії, «віртуальні бібліотеки»);

-         освітня інформація (методичні розробки, дистанційні курси);

-         пізнавальна інформація («віртуальні музеї», тематичні сайти, присвячені проблемам в освіті).

При роботі з Інтернет – ресурсами необхідно враховувати наступне:

а) оцінити web-сайт, визначити, по можливості, якість й об’єктивність інформації;

б) використовувати довідкові видання;

в) порівнювати однакові теми за різними джерелами;

г) застосувати різну дослідницьку стратегію, систему пошуку інформації згідно із завданнями;

д) дати коректні посилання на використані джерела.

Самостійна робота є організованою викладачем активною діяльністю студента, направленою на виконання поставленої дидактичної мети. За своєю суттю самостійна робота є активною розумовою діяльністю студента, пов’язаною з виконанням навчального завдання. Під час самостійної роботи студенти мають змогу краще використати свої індивідуальні здібності. Вони вивчають, конспектують літературні джерела, за потреби повторно перечитують, звертаються до відповідних довідників і словників.

Самостійна робота здійснює і виховний вплив на студентів, сприяючи формуванню і розвитку необхідних моральних якостей.