9.1 Якість продукції, шляхи її підвищення

 

Сучасний стан науково-технічного прогресу характеризується прискореними темпами розвитку науки й техніки, більш тісною їх взаємодією та впливом на виробництво. Відбувається значне ускладнення зв'язків між галузями народного господарства, підприємствами та організаціями, зростають вимоги до сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і готової продукції. Першорядного значення набувають питання якості, надійності й безпечності товарів виробничого призначення та товарів народного споживання.

У 60-70-ті роки ХХ ст. вважали, що для успіху виробника достатньо, щоб продукції було багато й вона була дешевою. У 80-ті роки стало очевидним, що виникла конкуренція не цін, а якості: 80 % покупців приймали рішення про покупку, звертаючи увагу, в першу чергу, на якість продукції. Таким чином, конкурентоспроможною могла стати лише продукція, яка мала, за інших рівних умов, меншу виробничу собівартість і вищу якість.

Якість – це сукупність властивостей і характеристик продукції, які задовольняють обумовлені чи передбачувані потреби споживачів.

Властивістю називається об'єктивна спроможність продукції, яка виявляється під час її створення, експлуатації чи споживання. Кількісне відтворення властивостей продукції характеризується за допомогою показників якості.

Показники якості поділяються на функціональні, ресурсозберігаючі, природоохоронні.

До функціональних показників якості відносять показники, які відображають споживчі властивості виробу, такі як технічний ефект (продуктивність, потужність, швидкість, швидкодія тощо), надійність (довговічність), ергономічність (виконання гігієнічних, антропологічних, фізіологічних вимог) та естетичність.

До ресурсозберігаючих показників відносяться технологічні (ресурсоємність виготовлення виробу: матеріалоємність, енергоємність, трудомісткість) та коефіцієнти споживання ресурсів у процесі експлуатації.

Природоохоронні показники якості – це показники екологічності та безпечності.

В умовах ринкових відносин якість забезпечується та гарантується підприємством. Якщо вона не забезпечується й не гарантується – підприємство занепадає. Висока якість продукції дозволяє підприємству завойовувати ринок із збалансованим попитом і пропозицією.

На якість продукції впливає велика кількість факторів, що діють як самостійно, так і у взаємозв’язку між собою, як на окремих етапах життєвого циклу продукції, так і на декількох водночас. Усі фактори поділяються на 4 групи: технічні, організаційні, економічні і суб’єктивні.

До технічних факторів належать: конструкція, схема послідовного зв’язку елементів, система резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування й ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та ін.

До організаційних факторів належать: розподіл праці та спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми й методи контролю, порядок пред’явлення та здавання продукції, форми й способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту та ін. Організаційним факторам, на жаль, ще не приділяється стільки уваги, скільки технічним, тому дуже часто добре спроектовані й виготовлені вироби в результаті поганої організації виробництва, транспортування, експлуатації та ремонту достроково втрачають свою високу якість.

До економічних факторів належать: ціна, собівартість, форми та рівень зарплати, рівень затрат на технічне обслуговування й ремонт, ступінь підвищення продуктивності суспільної праці та ін. Економічні фактори особливо важливі під час переходу до ринкової економіки, їм одночасно притаманні контрольно-аналітичні й стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення та забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулюючих факторів спричиняє як підвищення рівня якості, так і його зниження. Найбільш стимулюючими факторами є ціна та зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи з підвищення якості та забезпечувати необхідний рівень рентабельності. У той же час вироби з більш високою ціною повинні мати високу якість [2].

Якість – складне поняття, та її забезпечення вимагає об'єднання наукових сил, від творчий потенціал до практичний досвід багатьох фахівців.

Якість продукції – це дзеркало роботи підприємства міста і у тому дзеркалі об'єктивно відбивається рівень застосовуваної техніки, технологій і управління. Якість продукції - найважливіша економічна категорія і міцно пов'язана з різними іншими економічними показниками, такі як собівартість, прибуток, рентабельність та інших.

·    Підвищення якості продукції повинно базуватися на основі розробки комплексної, взаємопов’язаної системи технічних, організаційних, економічних і соціальних та мотиваційних заходів, що забезпечують необхідний рівень якості на всіх стадіях виробництва і споживання продукції. Важливою умовою при їх формуванні є досягнення “господарського ефекту” за рахунок зменшення вартості виробів. 

Необхідність покращення шляхів управління якістю продукції в сучасних умовах передбачено наступними обставинами: 

ü потреби науково-технічного прогресу; 

ü зміна споживчих інтересів населення; 

ü нестача або обмеженість природних ресурсів; 

ü підвищення значення матеріального стимулювання в ринкових умовах, коли кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою зарплату більш високоякісний товар; 

ü розвиток зовнішньої торгівлі . 

Соціально-економічне значення підвищення управлінням якістю продукції полягає передусім в такому: 

Þвисокоякісна й конкурентоспроможна продукції завжди повніше та краще задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній; 

Þпідвищення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу, тобто загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої пов’язане з додатковими витратами, істотно зменшується; 

Þконкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість, а також одержання нею максимально можливого прибутку; 

Þпідвищення якості продукції впливає на зростання продуктивності суспільної праці та позитивно мотивує працівників; 

Þпокращує структуру виробництва та функціональний розподіл потужностей, темпи й ефективність науково-технічного прогресу. 

Тому до основних шляхів підвищення якості продукції відносять: 

Ø використання досягнень науки та техніки в процесі проектування виробів; 

Ø запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотримання технологічної дисципліни; 

Ø забезпечення належної технічної оснащеності виробництва; 

Ø удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов; 

Ø поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості, адже саме стандарти й технічні умови відображують сучасні вимоги споживачів до технічного рівня; 

Ø збільшення випуску сертифікованої продукції, покращення окремих показників якості продукції, що випускається на підприємстві; 

Ø запровадження сучасних форм та методів організації виробництва та управління; 

Ø удосконалення методів контролю й розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції;

Ø покращення заходів щодо застосування угодженої системи прогнозування та планування необхідного рівня якості виробів;

Ø  збалансування прийнятих для продуцентів та споживачів цін на продукцію; 

Ø використання ефективної мотивації праці всіх категорій персоналу підприємства, що є одним із головних факторів підвищення якості продукції; 

Ø всебічна активація людського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання.

·    В умовах ринкових відносин кожне підприємство має орієнтуватися на досягнення максимальних результатів своєї діяльності, а наявність на ринку конкуренції значно знижує можливості підприємства в досягненні поставленої мети. В такому випадку підприємство має створювати та підтримувати суттєві переваги перед конкурентами, основні з яких спрямовані на виробництво продукції високої якості, здатної як найкраще задовольняти потреби споживачів. Це обумовлює необхідність відводити на підприємствах велику увагу цим питанням, орієнтуючись на світовий досвід створення сучасних систем управління якістю продукції. У зв’язку з цим велика увага приділяється вирішенню питань по якості, що дає змогу примножувати якісні характеристики та властивості продукції. Ця проблема є актуальною для всіх підприємств нашої держави. 

·    Що стосується порівняльного аналізу вітчизняних та закордонних систем, то він показує, що українським системам управління якістю потрібно пройти ще довгий шлях вдосконалення, щоб досягти рівня інших розвинутих країн. Для досягнення досконалої якості продукції вітчизняним системам управління потрібно перейти до єдиних вимог, що стало можливим за допомогою систем менеджменту якості за стандартами ISO, статистичних методів керування якістю, концепції загального управління якістю TQM, що широко використовується у світовій практиці. 

·    Сучасна концепція TQM передбачає всебічне цілеспрямоване і добре скоординоване застосування систем і методів керування всіх сфер діяльності від досліджень і розробок до після реалізаційного обслуговування.

·    Оскільки, міжнародне визнання країни, її авторитет залежить від якості її продукції, то українським системам якості необхідно керуватися такими принципами: 

ü  орієнтація на споживача; 

ü  безперервне удосконалення виробництва і діяльності в сфері якості;

ü  безперервне підвищення компетентності працівників організації; 

ü  забезпечення якості на всіх стадіях життєвого циклу товару; 

ü  участь усього персоналу у вирішенні проблем якості .

·    Отже, стратегічним напрямком успішного функціонування підприємств в сучасних економічних умовах є створення ефективних шляхів підвищення якості продукції та процесу їх формування на підприємстві, які дозволяють підвищити необхідний рівень споживчих характеристик продукції.

·    Таким чином, особливої актуальності набуває дострокове підвищення конкурентоспроможності підприємств на основі формування ефективних шляхів управління якістю продукції [19, 22].